5) Нейроендокринні утворення (апуДоми) Синдроми множинних ендокринних неоплазій(мен) а,в типів.Клініка,діагностика,лікування.

Скринінг та профілактика медулярного рака щитовидної залози та синдрому МЕН.

Медулярний рак відноситься до числа рідких морфологічних варіантів, розвивається з С-клітин (парафолікулярних), що виробляють кальцитонін. Він займає проміжне положення між диференційованими та недиференційованими новоутвореннями щитовидної залози, відноситься до пухлин APUD-системи та входить до складу синдромів множинної ендокринної неоплазії (МЕН 2а та 2b). Пухлина має тенденцію до прогресуючого росту. Регіонарні метастази спостерігаються часто, віддалені — рідше.

АПУД-система

Одиночні ендокринні клітини можуть бути в різних органах (в ендокринних і неендокринних). Ці залози володіють підвищеною функціональною активністю, називаються АПУД-системою. Клітини цієї системи поглинають і декарбоксилюють попередників амінокислот і виробляють нейроаміни (деякі автори вважають їх нейротрансмітерами). Ці клітини бувають різного походження:

• Неврального походження - розвиваються з нервового гребінця (в гіпоталамусі, гіпофізі, наднирковій (мозкова речовина), щитовидних залозах, паращитовидних залозах).

• Неневрального походження - розвиваються з джерела, де знаходяться (ГЕП - система в шлунку, кишечнику, підшлунковій залозі, нирках, серці, клітинах яєчників і семенників).

Характерними її властивостями є накопичення попередників біогенних амінів, подальше їх декарбоксилювання і вироблення біологічно активних похідних (адреналін, серотонін, мелатонін і т.д.), а також поліпептидних гормонів.

Апудо́ма (нейроендокринна пухлина) — опухоль, исходящая из клеточных элементов, расположеных в различных органах и тканях (преимущественноостровковые (инкреторные) клетки поджелудочной железы, клетки других отделов ЖКТ, С-клетки щитовидной железы), продуцирующих полипептидные гормоны.

Пухлини з клітин APUD-системи називають в даний час апудомами. Їх ділять на наступні основні групи.

1. Аденоми ендокринних залоз (гіпофіза, епіфіза, підшлункової залози і т.д.).

2. Карциноїди:

а) Гормонально-активні;

б) гормонально-неактивні.

3. Парагангліоми:

а) хромафінні (феохромоцитома);

б) нехромафінні (хемодектома).

4. Дрібноклітинний рак легені, медулярний рак щитовидної залози.

5. Тімоми.

6. Меланома.

У даний час відомо 4 основні синдроми, клінічні прояви яких обумовлені апудомами: карциноїдний синдром (при виникненні пухлин з клітин-«природніх кілерів» шлунково-кишкового тракту, ендокринних клітин органів дихання та ін.), синдром Золлінгера-Еллісона (при гіперпродукції гастрину апудомами з Д-клітин підшлункової залози або з G-клітин шлунку), синдром Іценко-Кушинга (при аденомах гіпофіза) і синдром Вернера-Моррісона, інакше водна діарея (при апудомах з I-клітин кишківника). Рідкісні об'єднання пухлин гіпофіза, острівців підшлункової залози і С-клітинних аденом паращитовидних залоз визначаються в синдромі Вермера, а одночасне виникнення пухлин із С-клітин щитовидної залози, феохромоцитоми і парагангліоми зумовлює розвиток синдрому Сіпла.

Характерными клиническими особенностями нейроэндокринных опухолей является карциноидный синдром и карциноидный криз. Основные проявления карциноидного синдрома – диарея и приливы. Возникает он в результате синергического взаимодействия опухолевых факторов — серотонина, гистамина, калликреина, кининов, простагландинов. Типичный карциноидный синдром проявляется приливами (90%), диареей (70%), болью в животе (40%), фиброзным поражением трехстворчатого клапана (45%), телеангиэктазиями (25%) и одышкой

6. Первичные карциноиды клинически проявляются всего лишь у 5—10%. Это объясняется очень быстрым разрушением серотонина в печени (T_1/2 серотонина < 1 мин). При метастазах карциноидов в печень симптомы появляются у 40—45% больных.