Основні вимоги до оформлення структурних елементів курсовИх та дипломнИх робІт

Незалежно від обраної теми структура курсової і дипломної робіт майже ідентична:

• титульний лист;

• реферат (для дипломних робіт);

• RESUME (для дипломних робіт);

• перелік умовних позначень, скорочень і термінів (за необхідності);

• зміст;

• вступ;

• основна частина;

• висновки;

• список використаних джерел та літератури;

• додатки.

Відповідно до існуючих правил на титульному листі (дод. А, Б) курсової та дипломної робіт вказують:

• назву міністерства (тільки для дипломної роботи);

• назву навчального закладу;

• факультет (тільки для дипломної роботи);

• кафедру;

• вид виконуваної роботи (курсова, дипломна робота спеціаліста або магістра);

• тему роботи;

• прізвище та ініціали автора;

• науковий ступінь, наукове звання, прізвище та ініціали наукового керівника, рецензента, керівника з розділу «Охорона праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях» та завідувача кафедри (тільки для дипломної роботи);

• посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали наукового керівника, оцінка наукового керівника за 60-бальною системою, прізвище та ініціали членів комісії (тільки для курсової роботи);

• назву міста і рік завершення роботи.

Титульний лист – перша сторінка роботи (номер сторінки не ставиться).

Дані титульного листа курсових та диплом­них робіт визначено наказами міністерства освіти і науки України, дотри­ман­ня яких є обов’язкове.

Реферат та RESUME передбачено лише для дипломних робіт.

Реферат (дод. В) виконують українською мовою, дані по­дають у такій послідовності:

• вид виконуваної роботи (дипломна робота спеціаліста або магістра), кількість сторінок, рисунків, таблиць, джерел, додатків;

• об'єкт дослідження;

• предмет дослідження;

• мета роботи;

• методи дослідження;

• отримані висновки та їх новизна;

• сфера практичного застосування результатів дослідження;

• перелік ключових слів (5-10 слів або словосполучень із тексту роботи, які характеризують її зміст) подають великими літерами у називному відмінку в рядок через кому).

RESUME (дод. В) виконують однією з романо-германських мов, дані подають у такій послідовності:

• вид роботи (The graduation research);

• рік навчання (of the __-year student);

• назва навчального закладу (DNU);

• назва факультету (faculty);

• назва випускової кафедри (Department: of International Relations);

• тема роботи (deals with _______ );

• отримані висновки, їх новизна та практична значимість (The work is interesting for);

• кількість джерел, таблиць, рисунків (Bibliogr.__ , Tables___, Ill.__).

Перелік умовних позначень, скорочень і термінів складають за умови повторення таких елементів понад три рази у тексті та розміщують перед змістом. При цьому враховують специфіку тематики і характер вживаних позначень, скорочень і термінів. Наприклад, у випадку, якщо вони не є загальновживані. Інакше – їх розшифровку наводять у тексті під час першого ж згадування. Перелік необхідно друкувати двома колонками, у яких ліворуч за абеткою наводять позначення, праворуч – детальну розшифровку.

Зміст у курсовій роботі подають на початку роботи після титульного листа або, якщо є перелік умовних позначень, скорочень і термінів – після нього. У дипломній роботі зміст розміщують після титульного листа, реферату та RESUME. Якщо є список умовних скорочень, то зміст у дипломній роботі наводять на п’ятій сторінці. Розшифровку змісту фіксують на окремій сторінці. Він має містити всі складові частини роботи: перелік умовних позначень, скорочень і термінів, вступ, найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підпунктів (за наявності останніх), висновки, список використаних джерел та літератури, додатки. Розділи змісту, зазвичай, відображують певний період розвитку досліджуваної проблеми, підпункти – етапи (складові частини) цього періоду або певні компоненти досліджуваного процесу в певний період. Наприклад:

Зміст

Список використаних скорочень………………………….............	2
Вступ …….......................................................................………….	3
Розділ 1. Назва першого розділу…………………………….........	5
1.1. Назва першого підпункту 1-го розділу .................................	5
1.2. Назва другого підпункту ……................................................	8
1.3. Назва третього підпункту ......................................................	13
Розділ 2. Назва другого розділу...................................................	18
2.1. Назва першого підпункту 2-го розділу ................................	18
2.2. Назва другого підпункту ……................................................	22
2.3. Назва третього підпункту .....................................................	25
Розділ 3. Назва третього розділу…………..................................	29
3.1. Назва першого підпункту 3-го розділу ...................................	29
3.2. Назва другого підпункту ………................................................	33
3.3. Назва третього підпункту ........................................................	37
Висновки ..............................................................................................	40
Список використаних джерел та літератури ................................	42
Додатки………………………………………………………………	47

Вказу­ють номер лише початкової сторінки пункту плану.

Вступ. Основні елементи вступу розміщують у такій послідовності:

1. Актуальність теми.

2. Огляд використаної літератури з визначенням ступеня наукової дослідженості проблеми.

3. Об’єкт дослідження.

4. Предмет дослідження.

5. Мета дослідження.

6. Завдання дослідження.

7. Методологічні засади дослідження.

8. Огляд використаних джерел.

9. Структура роботи.

Актуальне – будь-яке корисне для суспільства об'єктивне, виконане з позицій історизму дослідження. Науково-педагогічне, практичне значення роботи неодмінно переконливо доводиться автором. Актуальність теми обумовлюється також її недостатньою дослідженістю або необхідністю переосмислення на основі раніше недосяжних джерел та літератури. Її обґрунтовують із позиції значення роботи для розвитку міжнародних відносин, особливо на користь України.

Автор на основі критичного аналізу літератури акцентує увагу на досягненнях у вивченні обраної проблеми його попередниками і наголошує на питаннях, що залишились невисвітленими, формулює завдання дослідження. Значимість роботи залежить від поданого також критичного аналізу використаних для її написання документальних джерел, архівних матеріалів тощо. В огляді літератури студент відзначає основні етапи розвитку наукової думки з означеної проблематики. Стисло і критично висвітлю­ючи публікації, студент повинен назвати ті проблеми, які потре­бують дослідження і, отже, визначити свою роль у вирішенні проблеми.

Об’єкт – це процес або явище проблемної ситуації обраної теми. У межах об’єкта виділяють предмет дослідження (складова частина об’єкта). Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему дипломної роботи. Об’єкт та предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться як загальне та часткове. Об’єкт – це те, що досліджується, а предмет – те, що в цьому об’єкті становить безпосередню проблематику дослідження для курсової (дипломної) роботи.

Мета курсової та дипломної роботи відображає кінцевий очікуваний результат дослідження. Вона пов’язана з темою роботи, але не дублює її. Від чіткого формулювання мети залежить успіх в організації та написанні курсової та дипломної робіт. Чітко визначена мета дозволяє студенту зосередитися на пошуку та аналізі головних аспектів досліджуваної проблематики. Мета роботи обумовлює дослідницькі завдання студента.

Завдання курсової та дипломної робіт відтворюють механізм досягнення мети, конкретизують її. Точність формулювання завдань залежить від того, наскільки правильно і відповідно до теми сформульована мета. Рекомендується формулювати завдання, використовуючи слова «дослідити», «охарактеризувати», «розкрити», «проаналізувати», «встановити» тощо.

У вступі коротко описують методи, застосовані студентом у процесі вирішення поставлених завдань. Якщо студент виступав із результатами дослідження на студентських наукових конференціях чи має відповідні публікації, про це також слід відзначити у вступі.

Характеризуючи матеріали джерел, бажано визначити їх репрезентативність, зазначити, наскільки повно вони дозволяють висвітлити тему.

Текстуальний обсяг вступу зазвичай не перевищує 10% загаль­ного обсягу основної частини виконаної курсової чи дипломної роботи.

Основна частина курсової роботи містить три розділи. Дипломна робота складається із чотирьох розділів. В основній частині викладають теоретичні засади та (коротко) історію досліджуваної проблеми, подають всебічний і об’єктивний аналіз зібраного фактичного матеріалу, його узагальнення. Наприкінці кожного розділу формулюють короткі висновки зі стислим викла­денням наукових і практичних результатів дослідження.

Розділи можуть поділятися на пункти, підпункти, параграфи, однак це не є обов’язкове. Кожний розділ починають із нової сторінки. Пункти, підпункти, параграфи з нової сторінки не починають.

У розділах викладають зміст теми, результати досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розкриття теми чи розробку проблеми. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням результатів аналізу, що дає змогу вивільнити загальні висновки роботи від другорядних подробиць.

Перший розділ – теоретичний – має містити наукове обґрунтування досліджуваних явищ та процесів. Тут обґрунтовують теоретичні засади обраної проблеми, подають огляд літературних джерел, нових розробок, опублікованих статистичних даних із посиланням на джерела, іншої інформації, пов'язаної з темою. На основі вивчення наукової, навчально-методичної літератури розкри­вають підходи різних авторів до вирішення проблеми, визначають подібність і відмінність їх поглядів, обґрунтовують власні погляди на проблему.

В окремих випадках перший розділ дипломної роботи може бути повністю присвячений огляду джерел та літератури. Перш за все це стосується найбільш дискусійних проблем, які не мають однозначного вирішення. Бажано завершувати виклад матеріалу цього роз­ділу коротким резюме стосовно необхідності проводити дослі­дження в означеній галузі.

Обсяг першого розділу має складати до 25% загаль­ного обсягу курсової чи дипломної робіт.

У наступних розділах викладають результати власних дос­ліджень. Студент повинен оцінити повноту вирішення виз­начених завдань, достовірність отриманих результатів (характеристик, показників), порівняти останні з аналогічними дослі­дженнями українських та зарубіжних авторів. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній метою ро­боти.

У другому розділі подають аналіз сучасного стану досліджуваної теми, об'єкта дослідження, використаного накопиченого фактичного матеріалу з залученням усіх теоретичних знань, певного методичного інструментарію. Аналіз проблеми здійснюють із урахуванням чинників позитивного та негативного характеру. Особливе значення має правильна обробка накопиченого фактичного матеріалу та узагальнення даних, на основі яких проводять кваліфікований аналіз, обґрунтовують пропозиції.

Обсяг другого розділу – складає 30 – 35% загального обсягу курсової або дипломної роботи.

Завданням третього (підсумкового) розділу є розробка конкретних рекомендацій, пропозицій, моделей вирішення проблем досліджуваної теми. У цій частині наводять обґрунтування заходів щодо поліпшення діяльності об'єкта. Система заходів логічно випливає з теоретичної та аналітичної частин і спрямована на подолання суперечностей між реальним і бажаним станом об'єкта з урахуванням індивідуальних завдань, тобто це конкретні заходи (пропозиції, практичні рекомендації тощо), запропоновані студентом.

Обсяг третього розділу може становити до 30% загального обсягу курсової або дипломної роботи.

Текст доречно ілюструвати графічними матеріалами і схемами, графіками, діаграмами тощо. Усі аналітичні розрахунки, таблиці, графіки, діаграми мають супроводжуватися тлумаченням та висновками, які дозволяють розкрити сутність процесів, основні тенденції та особливості їх розвитку. За необхідності текст слід ілюструвати реальними документами (наводять у додатках). Об’ємний за розміром графічний матеріал, зазвичай, також уміщують у додатках. Якщо студент не сам розробляв графіки, таблиці та діаграми, то обов’язково має зіслатися на джерело.

Четвертий розділ дипломної роботи «Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях» містить аналіз шкідливих факторів на робочому місці та можливих шляхів їх нейтралізації. Написання даного розділу дипломної роботи здійснюється під керівництвом консультанта, призначеного кафедрою безпеки життєдіяльності.

Під час написання курсової або дипломної роботи слід уникати переписування тексту інших наукових досліджень або джерел, за винятком прямого або опосередкованого цитування, використання цифрового матеріалу. Відтворення чужого наукового дослідження необхідно здійснювати з посиланням на джерело.

Висновки формулюються відповідно до поставлених завдань. В них коротко оцінюють теоретичну значущість проблеми, стан вивчення питання (проблеми), вміщують основні результати роботи, отримані автором, а також подають перелік рекомендацій і пропозицій щодо наукового та практич­ного застосування результатів дослідження. У висновках необхідно коротко викласти оригінальні теоретичні положення, які розкривають мету і завдання дослідження, та конкретні практичні рекомендації з визначенням очікуваного ефекту. У висновках слід наводити дані результатів дослідження, не повторюючи висновки в розділах. Важлива вимога при цьому – стислість та обґрунтованість.

Обсяг висновків і пропозицій для курсової роботи має складати 1-2 сторінки, для дипломної – до 5 сторінок.

Список використаних джерел та літератури. Бібліографічний апарат роботи оформлюють відповідно до вимог державного стандарту (дод. Г). Список використаних джерел та літератури складають згідно з їх класифікацією в алфавітному порядку. Він має наскрізну нумерацію і складається з трьох частин: перелік джерел, потім літератури, а наприкінці розміщують джерела та літературу, використані для написання четвертого розділу.

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках без нумерації. Вони містять допоміжний матеріал: таблиці допоміжних цифрових даних, ілюстрації, рисунки, фотографії тощо. У тексті курсової (дипломної) роботи на всі додатки мають бути посилання. Кожен додаток слід розташовувати на новій сторінці з написанням зверху посередині сторінки слова «Додаток» і його позначення згідно з ДСТУ 3008-95 великою літерою українського алфавіту за винятком літер Ґ,Є,І,Ї,Й,О,Ч,Ь, наприклад: Додаток А. Якщо додаток не містить власних розробок студента, то обов’язково повинно бути посилання на джерело. Додаток – не обов’язковий елемент курсової або дипломної роботи. Кількість сторінок додатків не входить до загального обсягу роботи.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ

КУРСОВОЇ ТА ДИПЛОМНОЇ РОБІТ

Курсову і дипломну роботи виконують і оформлюють відповідно до стандартів ДНУ як навчально-наукове дослідження. Загальний обсяг курсової роботи – 30-35 сторінок, дипломної роботи (без урахування четвертого розділу) ОКР бакалавр – 60 сторінок, дипломної роботи ОКР спеціаліст – 70-80 сторінок, дипломної роботи ОКР магістр – 90-100 сторінок.

Обов’язковою вимогою до курсової (дипломної) роботи є написання її державною мовою, за винятком списку використаної літератури, де джерело фіксують мовою видання. Іноземні студенти мають право виконувати курсові та дипломні роботи російською мовою. Магістри спеціалізації «Globalization and Global governance» виконують дипломні роботи англійською мовою. Цитати з цих джерел наводяться у тексті виключно українською мовою. Cтиль – науковий, чіткий, без орфографічних, морфологічних, синтаксичних і стилістичних помилок, послідовність – логічна. Іноземні студенти мають право на виконання та захист курсової та дипломної робіт російською мовою.

Текст курсової роботи набирають за допомогою комп’ютерної техніки на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 × 297 мм), додержуючись таких параметрів сторінки: ліве поле – 30 мм, верхнє та нижнє – 20 мм, праве – 10 мм. Відстань між заголовком і текстом – 15-20 мм. Колір шрифту – чорний. Щільність тексту однакова по всій роботі. Сторінка повинна містити не менше 28-30 рядків по 57-60 знаків у кожному (з урахуванням інтервалів). Шрифт – Times New Roman, 14 кегль, інтервал між рядками – 1,5 мм. Текст роботи, а також назви розділів та підрозділів вирівнюють по ширині.

Курсову (дипломну) роботу починають з титульної сторінки оформлюваної за певним стандартом (дод. А, Б).

Усі структурні одиниці курсової або дипломної роботи починають фіксувати з нової сторінки, а кожен із підрозділів – після закінчення попереднього.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту, заголовки ж підрозділів – малими літерами (крім першої великої) з абзацу. Після назви заголовка крапку не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Математичні символи та невеликі формули входять до речення як його рівноправні елементи і виокремлюються розділовими знаками відповідно до правил пунктуації. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, бажано наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій їх наведено у формулі. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки.

 Ілюстративний матеріал (схеми, блок-схеми, графіки, діаграми, рисунки) разом із підписами необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, в якому їх згадано вперше, або на наступній сторінці. Ілюстративний матеріал у роботі фіксують із подаванням посилання. Окремі сторінки з ілюстраціями включають до загальної нумерації сторінок роботи.

Підрисунковий підпис розміщують по центру під ілюстрацією. Складається він зі скорочення "Рис.", номера ілюстрації (номера розділу та її порядкового номера у ньому, відокремлених крапкою) та назви ілюстрації – тексту з характеристикою зображеного, наприклад: "Рис. 3.2. Еластичність попиту на туризм за прибутком".

Цифровий матеріал, зазвичай, оформляють у таблиці. Назву таблиці розміщують по центру зверху над таблицею. Складається вона зі слова «Таблиця», номера таблиці (номера розділу та порядкового номера таблиці у ньому, відокремлених крапкою) і тексту з характеристикою таблиці, який друкують малими літерами (крім першої великої). У разі перенесення таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишеться: «Закінчення» або «Продовження» (у випадку, якщо таблиця займає всю наступну сторінку, а закінчується на іншій).

У таблицях слід обов'язково зазначати одиницю виміру. Якщо одиниці виміру однакові для всіх показників, їх наводять у заголовку. Одиниці виміру необхідно вказувати відповідно до стандартів. Числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Заголовки колонок таблиць починаються з великої літери.

Таблицю розмішують після першого згадування про неї у тексті. На всі таблиці необхідно подавати посилання у тексті роботи. Якщо рядки або колонки таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку у кожній частині таблиці повторюють її головку (шапку), а в другому – заголовки рядків (боковик). Якщо текст повторюється в графі таблиці, то за першого ж повторення його замінюють словами «Так само». Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк (–).

Таблиці та об’ємний за обсягом ілюстративний матеріал доцільно виносити у додатки. У такому разі після посилання на відповідну таблицю або ілюстрацію в дужках зазначають «див. додаток» і ставлять відповідну букву додатка.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, параграфів, пунктів, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, що включають до загальної нумерації сторінок роботи. Друга сторінка – перелік умовних позначень (скорочень або термінів), третя – зміст. На цих сторінках номер не ставиться. Не нумерують також додатки. Номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці. Підпункти (підрозділи) розділу нумерують у межах кожного розділу. Номер розділу проставляють після слова «РОЗДІЛ», далі крапка, а потім з великої літери друкують заголовок розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Під час написання дипломної роботи студент повинен робити посилання на джерела та літературу, дані з яких наводяться у тексті роботи. Наявність посилань на джерела у тексті є обов’язкова. Вони дають змогу відшукати і перевірити достовірність відомостей, поданих у тексті роботи.

Посилання на джерела та літературу у тексті слід оформлювати таким чином: включати у квадратні дужки і зазначати послідовний номер джерела у списку використаних джерел та літератури та номери сторінок, на яких подано інформацію, наприклад [5, с. 15-17]. Може бути посилання на джерело в цілому, наприклад [5], або на декілька джерел – [5; 10].

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад «на рис. 4.1. зображено ...». Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «у формулі (2.1) ...». На всі таблиці в тексті курсової (дипломної) роботи повинні бути посилання, пишуть скорочено, наприклад «див. табл. 1.1.».

Наукове дослідження завершують списком використаних джерел та літератури. Відомості про джерела та літературу, розміщені у списку, необхідно подавати відповідно до вимог державних стандартів, наприклад: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», ДСТУ 3582–97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ Р 7.0.12-2011 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов и словосочетаний на русском языке. Общие требования и правила». Можливі такі варіанти розміщення джерел та літератури у списку:

• в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб – найпоширеніший та універсальний);

• у хронологічному порядку;

• послідовно до посилань у тексті.

Для курсових та дипломних робіт доцільний є алфавітно-нумераційний порядок запису літературних джерел. Авторів із однаковими прізвищами подають в алфавітному порядку їх ініціалів; праці одного автора – за алфавітом перших літер назв його праць; праці одного автора з однаковою назвою – за хронологією. Спочатку наводять літературу, видану кирилицею, далі – латиницею і мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, вірменською, грузинською, китайською, японською тощо). Публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі українською мовою.

Для курсових та дипломних робіт найбільш уживаним є такий порядок запису:

а) закони України, укази Президента, постанови уряду, директивні матеріали міністерств та інший джерельний матеріал (алфавітний порядок);

б) наукова література (алфавітний порядок);

в) іншомовна наукова література (алфавітний порядок);

г) джерела та літератури, використані для написання розділу «Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях» (алфавітний порядок).

Бібліографічний опис літератури, виданої різними мовами, що послуго­вуються кирилицею, подається відповідно до зведеного кири­личного алфавіту, а потім мовами з латинською графікою.

Зведений кириличний алфавіт складається з 42 букв: