3)Синапси цнс, будова, механізм передачі інформації

У нервовій системі кожний нейрон ана­томічно відокремлений від інших нейро­нів та іннервованих тканин.

Збудження і гальмування передаються з однієї нервової клітини на іншу або з рухових нервових закінчень на клітини ефекторних орга­нів через спеціальні структури міжклі­тинних фізіологічних контактів — синап­си. Цей термін увів у науку Ч. Шеррінгтон (1897) для позначення функціональ­ного зв'язку між нейронами.

Залежно від будови розрізняють:

• хімічні,

• електричні,

• нексуси,

• змішані синапси.

За функціями:

- збуджувальні,

- гальмівні.

За природою медіатора:

• адренергічні,

• холінергічні,

• ГАМКергічні і т д

Залежно від того, між якими частинами нейронів утворений синапс, його називають:

- аксодендритним,

- аксосоматичним ,

- аксоаксонним.

У ядрах таламуса виявлено дендродендритні, дендросоматичні та со-матосоматичні синапси.

Хімічні синапси.

Переважна більшість синапсів ЦНС - хімічні. Вони збудовані приблиз­но так само, як і нервово-м'язові. Їх будову можна розглянути на прикладі аксо-соматичного синапса.

Аксон пресинаптичного нейрона підходить до тіла іншого (постсинаптичного) й утворює пресинаптичне закінчення (кінцеву бляшку). Концентрація іонів кальцію у пресинаптичному закінченні менша, ніж у навколишньому міжклітинному середовищі.

Та частина мембрани пресинаптичного закінчення, що прилягає до тіла постсинаптичного нейрона, називається пресинаптичною мембраною.

Час­тина мембрани тіла постсинаптичного нейрона у ділянці пресинаптичної бляшки називається постсинаптичною мембраною. Вона містить хемочутливі (лігандзалежні) натрієві канали, що відкриваються у разі дії певних хімічних речовин (лігандів).

Між цими двома мембранами розміщена синаптична щілина. Синаптична щілина вільно сполучається з міжклітинним простором, заповнена гельподібною рідиною.

У пресинаптичному закінченні у пухирцях діаметром близько 50 нм містяться біологічно активні сполуки, медіатори або нейротрансмітери. За допомогою медіаторів нервові імпульси передаються через синапс від одного нейрона на інший. Вивільнен­ня медіатору в синаптичпу щілину відбу­вається шляхом екзоцитозу — злиттям мембран пухирця і пресинаптичного закінчен­ня з наступним розривом їх і виходом ме­діатору в синаптичну щілину.

На постсинаптичній мембрані локалізовані хеморецептори, з якими може зв'язуватися медіатор, споріднений з ними, а це призводить до відкривання іонних каналів мембрани.

Наприклад, на зовнішній поверхні постсинаптичної мембрани нервово-м'язового синапсу, де медіаторну функцію виконує ацетилхолін, розміщені :

• холінорецептори ( Н( подразнюються нікотином) і М ( подразнюються мускарином) )і

• фермент холінестераза, яка розщеплює ацетилхолін після його дії на рецептор.

У синапсі в стані спокою відбувається спонтанний роз­рив поодиноких пухирців і вивільнення з них кванта медіатору — майже всіх мо­лекул ацетилхоліну, що містились у одному пухирці. Але ці молекули швидко руйнуються холінестеразою і збудження постсинаптичної мембрани не відбувається.

Під час збудження у відповідь на один ПД вивільняється 100-300 квантів ацетилхоліну. Така велика кількість звільненого медіатору не може швидко зруйнуватися і тому він встигає подразнити рецептори постсинаптичної мембрани і викликати збудження.