37. Розкрийте методику аудиту операцій з нематеріальними активами

Під аудиторською перевіркою нематеріальних активів розуміють дослідження прав підприємства на користування природними надрами, майном, землею, авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва, об'єктами промислової власності тощо.

Мета аудиту нематеріальних активів - установлення дотримання підприємством методики обліку вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи». Досліджуються питання документального оформлення наявності об'єктів нематеріальних активів, правильності відображення їх початкової балансової вартості, організації, аналітичного і синтетичного обліку нематеріальних активів нарахування їх зносу, а для цього слід використати рахунок 12 ”Нематеріальні активи”, який призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та їх рух.

Належна увага приділяється і правильності списання об'єктів нематеріальних активів з балансу, відповідності показників синтетичного й аналітичного видів обліку та їх зносу залишкам, записаним у Головній книзі і балансі. До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми. Для проведення експертизи нематеріальних активів і юридичного аналізу первинних бухгалтерських документів, що підтверджують право на їх власність, залучають відповідних фахівців.

З початку аудиту необхідно перевірити факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт, або документи, в котрих підтверджується створення об'єкта.

Правильність визначення вартісної інтелектуальної власності має велике значення для аудитора.

Також необхідно встановити: чи правильно отриманий або придбаний нематеріальний актив відображається в балансі, чи відповідає встановленим критеріям спосіб зарахування нематеріальних активів на баланс (активи повинні зараховуватися за первісною вартістю), чи збільшувалась на підприємстві первісна вартість, які витрати на придбання (створення) мало підприємство, на якому рахунку ці витрати нагромаджуються у разі придбання нематеріальних активів в обмін на корпоративні права, у який спосіб визначається залишкова справедлива вартість.

38. Розкрийте методику аналізу фонду робочого часу.

Для аналізу використання робочого часу виконуються наступні завдання:

- з'ясування причин цілоденних і внутрішні змінних втрат робочого часу

- розрахунок впливу простоїв на продуктивність праці та зміну обсягу виробництва,

- загальна оцінка повноти використання робочого часу;

- виявлення факторів і розміру їх впливу на використання робочого часу;

Використання робочого часу: середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік) і середню тривалість робочого дня. Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту з праці. Перший показник характеризує тривалість робочого періоду в днях залежить від факторів: - кількість вихідних і святкових днів; - кількість днів чергової відпустки, інших видів відпусток передбачених законодавством; - кількість днів непрацездатності; - неявки на роботу з дозволу адміністрації;

- прогули тощо;.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від: - величини нормативно встановленого робочого тижня.

- часу простою протягом робочого дня (зміни), зафіксованого в обліку. - часу інших скорочень робочого дня передбачених законодавством. - часу понадурочної роботи.

Загальні витрати робочого часу (АТВТ) визначаються:

1. як різниця між фактично відпрацьованим часом усіма робітниками за звітний період в урочний час (з фактично відпрацьованого часу вираховується час, відпрацьований надурочно) та часом, передбаченим для виконання планового завдання з випуску продукції, перерахованого на фактичну чисельність робітників. Алгоритм розрахунку: ∆Твт=(Фрчф-Тнв)-(Фрчб:ЧРб*ЧРф);

2. Як сума додатку втрат роб. часу, допущених одним робітником і фактичної чисельності робітників і відпрацьованих надурочно годин. ∆Твт= (Тф-Тб)*ЧР+(-Тнв)

3. як різниця між відпрацьованими людино/днями - фактично та за планом, перерахованим на фактичну чисельність робітників. Тв=(Дф-Дб)*ЧРф.

4 як множення цілоденних витрат роб. часу одним робітником на фактичну чисельність робітників: Тчв=(Дф-Дб )*ЧРф*Тб. або Тчв= Тв*Тб;

Внутрішньозмінні витрати робочого часу (∆Твт) розраховується:

1. як різниця між загальними втратами робочого часу та цілоденними втратами , обчисленими а годинах: ∆Твт.ч=∆Твт-∆Тчв.

2. Як зміна середньої тривалості робочого дня, помножена на кількість днів. відпрацьованих одним робітником фактично та помножена на фактичну кількість робітників плюс гожий надурочної роботи: ∆Твт.ч=(Тф-Тб)*Дф *ЧРф+(-Тнв).

Методика розрахунку непродуктивних витрат праці в результаті браку:

- розраховується питома вага зарплати виробничих робітників у собівартості товарної продукції;

- визначається сума зарплати у собівартості остаточного браку. Для цього потрібно собівартість забракованої продукції помножити на питому вагу зарплати у собівартості товарної продукції.

- розраховується питома вага зарплати виробничих робітників у собівартості товарної продукції за вирахуванням матеріальних втрат.

- визначається сума зарплати робітників за виправлення браку. Для цього необхідно витрати на виправлення браку помножити на питому вагу зарплати виробничих працівників у собівартості товарної продукції за вирахуванням матеріальних затрат.

- розраховується зарплата робітників в остаточному браку та на його виправлення.

- обчислюється середньоденна зарплата, як відношення зарплати робітників і фактичного фонду робочого часу в годинах.

- визначається робочий час, витрачений на виготовлення браку та його виправлення як відношення суми зарплати та середньогодинної зарплати.