11. Організаційні заходи фірм сша для підвищення ефективності інн. Діяльності

Управління  організацією  будується  так, що зміни стають нормою.Вище керівництво в новаторській організації   – головна ру- шійна сила інновації. Це потребує перебудови відносин між ним і рештою колективу.

За організаційною схемою новаторська орга- нізація може залишатися традиційною, формальною, водночас виникають нові відносини, сфокусовані на логіці ідей.

Вище керівництво  регулярно  зустрічається  з  молодшим  персоналом  на нарадах, де уточнюються можливості розроблення і реалізації інноваційних ідей.Пошук інновацій потребує окремої організаційної системи поза   поточним   виробництвом.    Тому   інноваційна    діяльність виокремлюється в організаційні підрозділи.

Основна перевага американської організації інноваційної діяльності полягає в децентралізації дослідних підрозділів, незважаючи  на диверсифікованість  компанії.  Централізовано тільки  прийняття  стратегічних  інноваційних  рішень      – інвестування мільярдних коштів на НДДКР, розроблення нового продукту, нового проекту. Такі стратегічні питання не можна делегувати  вниз.  Крім  того,  децентралізація  ефективна  з точки зору мотивації персоналу, швидкої винагороди за досягнення, у протилежному разі люди залишать організацію.

Японці більше орієнтовані на компанію (фірму, довічний найм), тому потреба в тій мотивації, яку дає децентралізація, в них менша. У США грошова винагорода і загроза її втрати необхідні для мотивації керівництва  відділенням:  у цьому  випадку  відповідальність  має бути чітко визначена, щоб було ясно, до яких результатів керівництво має прагнути.

У Японії грошова винагорода відіграє менш важливу роль і керуючий відділенням не може бути позбавлений її, тому влада повинна бути централізованою.

12. Як розвивається інноваційний менеджмент в Україні ? Наведіть приклади .

За останні роки в Україні створено умови для розвитку інноваційної діяльності– сформовано основи нормативно-правової бази та механізми здійснення інноваційної політики, а також створено умови для розвитку відповідної інфраструктури. Проте, незважаючи на високий інноваційний потенціал, інноваційна складова забезпечення економічного розвитку використовується слабо.

Cтан інноваційної діяльності в Україні більшість експертів-науковців визначають як кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів у країнах, для яких інноваційний розвиток є пріоритетним завданням економічної стратегії. В цілому в Україні створена важлива законодавча база для здійснення і розвитку інноваційної діяльності (близько 70 документів), але все ж за кількістю і якістю нормативних законодавчих актів вона поступається подібним системам у розвинутих країнах світу. Формування в Україні інноваційної моделі економічного зростання потребує сприяння держави у створенні та ефективному функціонуванні інноваційної інфраструктури, особливо на міжгалузевому та регіональному рівнях.

Створення інфраструктури інноваційної діяльності, комерціалізація результатів НДДКР, збереження розвинутої мережі малого інноваційного підприємництва є одним із небагатьох шляхів відновлення економіки, розвитку науки і освіти.

За оцінками експертів, в Україні налічується близько 40-60 територій, де доцільно створювати технополіси та технопарки. Хоча на даний час процес створення цих інноваційних організаційних структур, незважаючи на досить потужний науковий і промисловий потенціал та перспективність розвитку для багатьох регіонів України, знаходиться ще на початковій стадії і має досить несистематичний і епізодичний характер.

Україна має в 2004 р. було прийнято «Стратегія економічного та розвитку України в 2004-2015 роки», реалізуючи яку українські вчені розпочали виробленні концепції інноваційної моделі розвитку.

До сучасним труднощам по дорозіинноватизации економіки України можна віднести такі:

1. Не сформована єдина національна стратегічна лінія инноватизации економіки, невисокий рівень використання стратегічного арсеналу методів наукового планування, прогнозування, оптимізації, системного аналізу, програмно-цільового управління. 

2. Низька ефективність самої структури управління інноваційними і науково-технічними процесами, розглянута задминистративно-орга-низационной погляду

3. Занадто низькі темпи формування ринку інновацій.