
- •1.Предмет і завдання юридичної психології
- •2.Сформулюйте етапи формування юридичної психології, основні напрямки її розвитку.
- •3. Місце юридичної психології в системі психологічних наук.Принципи юрид.Пс.
- •4.Теоретичні та методологічні проблеми юридичної психології
- •5. Методи юридичної психології
- •6. Структура юридичної психології
- •7. Сформулюйте основні властивості та функції соціальних норм, механізми засвоєння особистістю соц..Норм
- •8. Визначте поняття та основні різновиди девіантної поведінки
- •9. Визначте психологічні ознаки та чинники формування правосвідомості особистості
- •10.Дайте психологічну характеристику правоохоронної діяльності
- •11. Опишіть основні напрями використання психологічних знань в правоохоронній діяльності.
- •12. Визначте професійно-важливі якості психолога юридичної сфери, обґрунтуйте свою думку.
- •13. Визначте особливості професійного спілкування в юридичній галузі, базові комунікативні навички.
- •14.Сформулювати загальні принципи застосування методів психодіагностики в практиці діяльності психолога юридичної сфери
- •15.Визначте особливості особистісного підходу в системі людина-право.
- •16.Опишіть систему психічних процесів в юридичній психології.
- •17. Значення пам'яті та техніки маніпулювання в юридичній психології.
- •18.Дайте характеристику психолого-правова оцінка мнестичних процесів.
- •19. Роль мислення,інтуйції,уяви у вирішенні поставлених завдань працівниками юридичної сфери.
- •20.Визначте роль та місце емоцій і почуттів у юридичній сфері.
- •21.Визначте роль та місце темпераменту,характеру,здібностей особистості в юридичній психології.
- •22.Дайте характеристику профілактичної роботи з неповнолітніми дітьми.
- •23.Дайте характеристику механізмам психологічного захисту та упанування у стресових ситуаціях. Загальне уявлення про «психологічний захист» і його функції
- •24.Дайте характеристику індивідуально-психічним відмінностям особистості та їх урахування в практичній діяльності психолога юридичної сфери.
- •25.Визначте предмет та завдання кримінальної психології.
- •26.Дайте характеристику особистості правопорушника та основні чинники її формування.
- •27.Визначте роль та місце соціального та біологічного чинників у формуванні делінквентної поведінки.
- •А. Біологізаторські концепції особистості злочинця
- •В. Соціологізаторські концепції особистості злочинця
- •28.Опишіть психологічні особливості правопорушників з різною спрямованістю поведінки.
- •29.Визначте особливості формування різновидів злочинної спрямованості (насильницька,корислива).
- •32 Механізм злочинної поведінки
- •33 Кримінальна субкультура та делікветна поведінка
- •1. Делінквентна поведінка як соціально-педагогічна проблема
- •48.Визначте обовязки психолога в якосты спецыалыста на попередньому слыдствы
- •55.Дайте Психологiчну характеристикe потерпiлому
- •57.Дайте характеристику лослiдженню особистостi потерпiлого
- •58.Визначте предмет та завдання психологii юридичноi працi
- •60.Професыограми юр.Професий Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •61. Види судово-психіатричних експертиз
- •62. Психологическая характеристика следственной деятельности
- •63. Психология осмотра места происшествия
- •64. Психология обыска
- •Психология допроса свидетеля и потерпевшего
- •Психология допроса подозреваемого и обвиняемого
- •Фактори, що визначають положення неповнолітніх та молоді в кримінальному середовищі
- •Основні риси, що характеризують юридичну діяльність
- •Психологические особенности судебной деятельности. Психология судьи.
29.Визначте особливості формування різновидів злочинної спрямованості (насильницька,корислива).
Насильницька злочинність - одна із складових частин загальної структури злочинності, в яку входять діяння, пов'язані з фізичним і психічним насильством над особистістю чи погрозою його застосування. Насильницька злочинність може розумітися в широкому сенсі - при цьому в неї включаються всі діяння, в яких насильство виступає способом посягання [1], і у вузькому сенсі - тільки ті діяння, в яких насильство становить один з елементів злочинної мотивації [2]. Насильство визначається як: 1) застосування фізичної сили до кого-небудь; 2) застосування сили, примусове вплив на кого-небудь, що-небудь, 3) утиск, зловживання владою, беззаконне застосування сили [3]. Не будь-насильство є предметом розгляду кримінологів, а лише те, що пов'язане з порушенням норм кримінального законодавства (кримінальне насильство). Виділяють два види такого насильства [4] : • Фізичне насильство - заподіяння соматичного, тілесного шкоди людині, аж до позбавлення його життя. • Психічне насильство - заподіяння психічного, моральної шкоди : загрози, образи, наклеп, шантаж, всі види примусу та обмеження свободи людини; також деякі види обману, психопрограмування та економічні методи. Караним може бути не тільки саме насильство, а й заклики до нього. Крім того, насильство може виступати не тільки як спосіб вчинення злочину, але і як сила, що забезпечує створення і стійкість організованих злочинних формувань [5]. Ю. М. Антонян пропонує кілька підстав класифікації злочинного насильства [6]. По-перше, він пропонує ділити акти насильства за сферами суспільного життя, якими вони породжуються і в яких існують. За цим критерієм можна виділити: • Побутове насильство, в тому числі пов'язане з сімейними відносинами і спільної трудовою діяльністю. • Насильство в громадських місцях : на вулицях, у парках, дворах. • Насильство в закритих і напівзакритих спільнотах: в армії, місцях позбавлення волі; в цю групу включаються випадки, коли акти насильства здійснюються одними представниками контингенту цих співтовариств проти інших представників. • Репресивне насильство з боку представників держави та її органів, в тому числі пов'язане з національної і расової дискримінацією. • Насильство, пов'язане з порушенням права збройних конфліктів ( міжнародного гуманітарного права): щодо мирного населення, військовополонених. • Насильство в ході міжнаціональних, релігійних та інших подібних конфліктів. • Насильство, пов'язане з боротьбою за владу. По-друге, він пропонує ділити насильство по рівнях: виділяється насильство на державному та міждержавному рівні; на рівні окремих великих груп суспільства; на рівні малих соціальних груп і окремих особистостей. Виходячи з цього, в залежності від суб'єкта та об'єкта насильства можна виділити горизонтальну і вертикальну його різновид: перше здійснюється за відсутності фактичних або формальних відносин влади і підпорядкування між суб'єктом або об'єктом, друге - при їх наявності.
Корислива злочинність - сукупність скоєних на певній території за певний період часу злочинів (осіб, що їх скоїли) з метою безкоштовного задоволення майнових потреб. Розрізняють ненасильницькі та насильницькі види корисливих злочинів. Корисливі злочини проти особистого майна громадян відбуваються по мотиві користі із прямим наміром на незаконне отримання матеріальної вигоди за рахунок інтересів громадян. До того ж крадіжка в ході її здійснення нерідко переростає в грабіж і навіть у розбій, а грабіж - у розбій. Обман іноді є способом не шахрайства, а крадіжки, вимагання ж у випадках, коли мова йде про погрозу насильством, зближається з насильницьким грабіжем і розбоєм. Предметом всіх видів корисливих і корисливо-насильницьких злочинів проти особистої власності громадян, як правило, є коштовні споживчі товари підвищеного попиту й легко реалізовані. Крадіжки особистого майна на вулицях становлять близько 40% всієї вуличної злочинності. Зростає число крадіжок транспортних засобів, темпи приросту в останні два роки склали близько 80%, питома вага в загальному числі вуличних злочинів близько 9%. Ростуть крадіжки особистого майна на транспорті, темпи приросту в останні роки - більше 40%. Крадіжки квартирні, кишенькові відбуваються переважно (до чотирьох п'ятих) у денний час. Аналіз жезлочинів, пов'язаних із крадіжками, розукомплектовуваннями, викраденнями автомототранспорта у великих містах показав, що 85% з них відбуваються у вечірній і нічний час у безпосередній близькості від житлових будинків потерпілих. Способи здійснення крадіжок, з одного боку, залишаються традиційними: входження в довіру, підбор ключів, використання відмичок і іншого злодійського інструмента, проникнення через кватирки, відкриті вікна, горища, двері балконів розрізування кишень і дамських сумочок; а з іншого боку - здобувають риси агресивності: злом дверей, зривання замків і запорів, пролами стін і стельових перекриттів, а в сільській місцевості - розбір грубних труб. Особливістю шахрайств є те, що в предмет зазіхань входять не тільки речі, що мають матеріальну цінність, але й речі, що представляють або засвідчують право на майно. Види шахрайства різноманітні: це й гадання, знахарство, і шулерство при грі в карти; узяття грошей нібито для придбання дефіцитних товарів і неповернення їх; заволодіння цінностями під приводом надання послуг у купівлі-продажу автомашин, одержанні квартир; одержання майнових вигід по підроблених документах; передача замість домовлених речей інших, але гіршої якості, наприклад, замість золотих годин - позолочених, або в меншій кількості, чим було домовлено; обрахування при розміні великих грошових купюр або при покупці речі; застосування так званих ляльок, коли впакування паперу видається за пачку грошей.
Способів здійснення шахрайства два: 1) обман і 2) зловживання довірою. Конкретно це виражається в повідомленні свідомо неправдивих відомість або відомому прихованні (неповідомленні) обставин, які вводять потерпілого в оману; видачі одною особою себе за іншу особу, наприклад за представника влади; використання форменого обмундирування при відсутності права на його носіння; використання фіктивних або крадених документів.