Тема 5. Основи трудового права. Особливості регулювання праці ме­дичних працівників

Завдання 2. Тести-тренінги

1. а; 2. б; 3. а; 4. в; 5. г; 6. в; 7. б; 8. г; 9. г; 10. б; 11. в; 12. б; 13. а; 14. г; 15. в; 16. в; 17. в; 18. б; 19. б; 20. в; 21. в; 22. а; 23. г; 24. г; 25. а, г, в, б;

26. 1-в, 2-г, З-б, 4-ґ; 27. 1-6, 2-ґ, 3-в, 4-а

Завдання 3. Ситуаційні задачі

Задача 1. Згідно із чинним законодавством, прогулом визнається від­сутність працівника на робочому місці понад 3 год упродовж робочого дня (однак без поважних причин). А за умовами задачі В. був відсутній на робо­чому місці з поважної причини.

Щодо розгляду цього спору комісією з трудових спорів, то він для цьо­го випадку був необов’язковим навіть за старим трудовим законодавством. Крім того, згідно з Конституцією України, кожен має право на оскарження в суді дій та рішень, які порушують його права.

Отже, суд В. на роботі поновить і стягне на його користь кошти за ви­мушений прогул.

Задача 2. Дії директора є неправильними, оскільки обмежити особу в дієздатності може лише суд.

Задача 3. Дії адміністрації неправильні, оскільки:

1) щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання 6-місячного строку безперервної роботи на підприємстві;

2) щорічні відпустки працівникам віком до 18 років надаються у зруч­ний для них час.

Задача 4. Дії адміністрації є незаконними, оскільки трудове законодав­ство поширюється на всі категорії працівників. А щорічна основна відпустка повної тривалості надається працівникові вже після 6 міс. безперервної ро­боти на підприємстві.

Задача 5. Стягнення майнової шкоди відбувається незалежно від при­тягнення особи до інших видів відповідальності. Тому оголошення догани В. не є підставою для звільнення його від матеріальної відповідальності.

Крім того, не є перешкодою для звернення до суду й те, що В. не звер­тався до КТС, оскільки Конституція України кожному гарантує право на звернення до суду незалежно від того, чи можливе досудове врегулювання спору, чи ні.

Але матеріальна відповідальність зазвичай є обмеженою, тобто стяг­нення має бути не більшим за середньомісячний заробіток працівника, не­залежно від розміру завданої шкоди. А тому суд має з’ясувати всі обставини справи, у тому числі й ту, чи не було укладено з В. договору про його повну матеріальну відповідальність.

Задачі 6—9 — самостійно.

Тема 6. Основи кримінального права. Кримінальна відповідальність в охороні здоров’я

Завдання 2. Тести-тренінги

1. б; 2. г; 3. б; 4. а; 5. б; 6. г; 7. в; 8. б; 9. б; 10. б; 11. б; 12. б; 13. г; 14. в; 15. б; 16. г; 17. а; 18. 6; 19. а; 20. в; 21. г; 22. а; 23. б; 24. в; 25. а; 26. в, б, г, а,

27. а, в, б; 28. в, а, б, г; 29. 1-ґ, 2-6, 3-а, 4-в; 30. 1-в, 2-ґ, 3-а, 4-г; 31. 1-ґ, 2-г,

З-б, 4-а

Завдання 3. Ситуаційні задачі

Задача 1. Дії А., В. та К. кваліфікують як пограбування, вчинене гру­пою осіб.

Задача 2. Військовослужбовці миротворчих сил не користуються пра­вом екстериторіальності, а тому С. підлягатиме кримінальній відповідаль­ності за законодавством Іраку.

Задача 3. В. передбачав можливість настання смерті особи, яка дотор­кнеться до огорожі. (Про це свідчать —дії щодо перевірки дії струму та роз­вішування попереджувальних оголошень). Однак він легковажно розрахо­вував, що подібного не станеться.

Таким чином, суб’єктивна сторона складу злочину В. відзначається не­обережною формою вини у вигляді злочинної самовпевненості. А тому він відповідатиме лише за необережне спричинення смерті та завдання тілесних ушкоджень.

Задача 4. Дії М. кваліфікують як необережне спричинення смерті П. Але, за Кримінальним кодексом України, особи у віці до 16 років за необе­режне скоєння злочину кримінальній відповідальності не підлягають.

Що ж до дій Г., то він відповідатиме за недбале зберігання вогнепальної зброї, що спричинило тяжкі наслідки.

Задача 5. Л. підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння В. тілесного ушкодження та цивільній відповідальності за пошкодження його одягу.

А оскільки В. перебував у стані необхідної оборони, то він відповідаль­ності не несе.

Задача 6. Дії В. у першому епізоді слід кваліфікувати як таємне ви­крадення майна, а в другому — як закінчений замах на таємне викрадення майна. Участь сина В. у викраденні співучасті не утворює, оскільки він не є суб’єктом кримінально-правових відносин.

Крім того, В. повинен відшкодувати майнову шкоду, заподіяну лікарні.

Задача 7. Г. та Ю. спричинили смерть М. з необережності. Але, згідно зі ст. 22 КК України, особи у віці від 14 до 16 років кримінально відповідальні лише за умисні злочини. А тому вони не можуть бути притягнуті до кримі­нальної відповідальності як такі, що не досягли віку кримінальної відпові­дальності і не є суб’єктами злочину.

Скоєння кількома особами у віці до 16 років злочину через необереж­ність не може утворювати і співучасті, оскільки вона можлива лише при ско­єнні умисних злочинів.

Задача 8. Дії П. слід кваліфікувати як підбурювання до скоєння вбив­ства, а дії Г. — як шахрайство.

Задача 9. М. необережними діями спричинила смерть К. Але особи у віці до 16 років за чинним Кримінальним кодексом відповідальності за скоєння необережних злочинів не несуть.

Задача 10. Дії Г. та В. кваліфікують як пограбування, вчинене за попе­редньою змовою групою осіб.

Задача 11. Дії Є. та М. були кваліфіковані неправильно, оскільки М. за віком не є суб’єктом кримінально-правових відносин, а тому його участь у скоєнні злочину співучасті не утворює.

А тому дії Є. слід кваліфікувати, як зґвалтування неповнолітньої, а М. кримінальній відповідальності не підлягає.

Задача 12. У. скоїв злочин — порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, — що спричинило тяжкі на­слідки (смерть потерпілого), за яке він кримінально відповідальний.

Крім того, це ДТП спричинила матеріальні збитки: пошкоджені автомобілі та загибель годувальника, що зумовлює цивільно-правову відповідальність. Але, оскільки ці збитки спричинені джерелом підвищеної небезпеки, то їх відшкодування покладається на власника цього джерела — підприємство «Ы».

А оскільки У. є працівником підприємства «N»1 спричинив ці наслідки під час виконання трудових обовя’зків, то підприємство в порядку регресу має право вимагати відшкодування збитків, спричинених У.

І хоча, як відомо, матеріальна відповідальність за загальним правилом є обмеженою, у цій ситуації є дві підстави, які дають право на відшкодування збитків у повному обсязі, зокрема, це нетверезий стан та злочинні дії У.

Щодо нетверезого стану потерпілого, то він не є у причиновому зв’язку з ДТП, але може бути розцінений як адміністративний проступок і врахова­ний судом під час виголошення покарання У.

Задачі 13—19 — самостійно.