§ 48. Евакуаційні шляхи та виходи
Евакуація людей із будівель та споруд здійснюється по шляхах евакуації через евакуаційні виходи.
ШЛЯХ ЕВАКУАЦІЇ - безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.
ЕВАКУАЦІЙНИЙ ВИХІД - це вихід із будинку (споруди), безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде назовні, до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення.
Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із приміщень:
першого поверху безпосередньо назовні або через коридор, вестибуль, сходову клітку;
будь-якого поверху, окрім першого, до коридору, що веде на сходову клітку або безпосередньо у сходову клітку (в тому числі через хол). При цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або крізь вестибуль, що відокремлений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;
до сусіднього приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене вже згаданими виходами, за винятком випадків, зазначених у СНиП (рис. 7.3, 7.4).
При улаштуванні евакуаційних виходів з двох сходових кліток крізь спільний вестибуль одна з сходових кліток крім виходу в вестибуль повинна мати вихід безпосередньо назовні.
Виходи назовні допускається передбачати через тамбури.
Рис. 7.3. Евакуаційні виходи з приміщень першого поверху:
1- вихід з приміщення в коридор, який веде крізь вестибуль або сходову клітку безпосередньо назовні; 2 - вихід із сходової клітки крізь вестибуль назовні; 3 - вихід з приміщення безпосередньо назовні; 4 - вихід із сходової клітки безпосередньо назовні
Рис. 7.4. Евакуаційні виходи з приміщень другого поверху та вище розташованих поверхів:
1- вихід з приміщення в коридор, який веде до сходової клітки, що має безпосередньо вихід назовні; 2 - вихід у сусіднє приміщення; 3 - вихід з приміщення в коридор, який веде до сходової клітки, що має вихід через вестибуль, відокремлений від коридору перегородкою з дверима
Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено. Мінімальну відстань L між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення можна визначати за формулою
(7.12)
де П - периметр приміщення.
Досягнення нормального ритму руху забезпечується виконанням вимог до кількості, розмірів та розміщення евакуаційних шляхів та виходів, виключення перешкод (порогів, забіжних східців, звужень, розрізних майданчиків тощо) на шляхах евакуації, дотримання вимог щодо напрямку відчинення дверей.
Ширина евакуаційних виходів також впливає на процес евакуації та в ряді випадків може викликати затримку руху. При граничних щільностях потоку має місце якісна зміна руху крізь проріз. Стиснені тіла людей, що затрималися перед ним, утворюють так звану «арку», крутизна якої тим більше, чим менше ширина прорізу (рис. 7.5).
Рис. 7.5. Схема утворення арки:
а - в прорізах невеликої ширини; б - в прорізах значної ширини
Дослідження свідчать, що рух людей при ширині дверного прорізу 0,8 м та менше може призупинятися як результат утворення «арки», яку через її значну крутизну неможливо протиснути. При ширині прорізів від 0,8 до 1,2 м рух має пульсуючий характер: прориви людей через «арки» чергуються з періодами по декілька секунд, протягом яких рух відсутній. Якщо ширина прорізу 1,2 м, «арка» руйнується, рух має місце зі змінною інтенсивністю, але без зупинення. При ширині прорізу 1,5-1,6 м рух відбувається рівномірно, «арка» зовсім не утворюється. Така ж ситуація спостерігається при збільшенні ширини дверних прорізів до 2,4 м. У той же час, при ширині прорізів та сходів більше 2,4 м рух носить нестійкий характер і може супроводжуватися падінням людей. Отже, не слід робити двері надто вузькими або занадто широкими, бо при цьому порушуються вимоги безпеки.
Ширина шляхів евакуації в світлі повинна бути не менше 1 м, дверей - не менше за 0,8 м. Висота проходу на шляхах евакуації повинна бути не менше 2 м.
Улаштування розсувних та підйомних дверей та воріт, а також дверей та турнікетів, що обертаються, на шляхах евакуації людей не дозволяється (рис. 7.б, в, г, д, е).
Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень).
ДОПУСКАЄТЬСЯ влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення:
на балкони та лоджії (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваних сходових кліток 1-го типу);
на площадки зовнішніх евакуаційних сходів;
у разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік;
у комори площею не більше 200 м2;
у санвузли.
Основними шляхами евакуації з будівель є коридори та сходи.
Ширина та протяжність коридору повинні забезпечувати необхідну швидкість проходження людей, що евакуюються, до сходової клітки або назовні. Люди, які евакуюються, повинні бачити виходи назовні та у сходові
клітки. Для цього двері виходів повинні бути позначені світловими покажчиками з написом «ВИХІД» у випадках, визначених нормами, або вказівними знаками, що встановлені стандартами.
Рис. 7.6. Види дверей:
а - розчинена; б - гойдаюча; в - розсувна; г - підйомно-спускна; д - обертова; е - турнікет
Єдиними шляхами евакуації, які зв'язують усі поверхи, крім першого, з безпосередніми виходами назовні з будівлі, є сходи. Тому вони повинні мати зручний зв'язок з поверхами і в той же час надійну ізоляцію від них, що виключає вплив на людей небезпечних факторів пожежі. Це досягається улаштуванням самих сходів в спеціальних сходових клітках з вогнестійкими огороджувальними та несучими конструкціями, які зроблені з негорючих матеріалів. Сходові клітки ізолюють від підвалів та горищ.
При евакуації по сходах має бути забезпечений нормальний ритм руху. Тому в якості евакуаційних не допускається використовувати гвинтові сходи, а також сходи із забіжними сходинками та розрізними площадками, в яких ширина східців неоднакова та не забезпечує стійкість під час руху (рис. 7.7).
Рис. 7.7. Сходи, що забороняються для улаштування на шляхах евакуації:
1 - гвинтові; 2-а забіжними сходинками; 3 - з розрізними площадками
Сходові марші виконують з однаковими довжинами та уклонами. Особливо важливо забезпечити безперешкодну евакуацію людей по сходах. Реальними перешкодами можуть бути: устаткування, що виступає за площину стін на висоті до 2,2 м від поверхні проступків та площадок сходів; недостатня висота проходів; місцеві звуження на сходових площадках та на виході зі сходової клітки. Велике значення має також й освітлення сходових кліток, яке виконується, як правило, природним через вікна у зовнішніх стінах, що необхідно не тільки для забезпечення евакуації, але й для провітрювання у разі задимлення. Тому улаштування так званих «темних» сходових кліток, що не мають природного освітлення, є небажаним і допускається у виключних випадках при улаштуванні їх надійного протидимного захисту.
В окремих випадках, якщо за пропускною здатністю й за довжиною достатньо одного евакуаційного виходу, допускається у ролі другого (з вище-розташованих поверхів) передбачати вихід на зовнішні евакуаційні сходи (рис. 7.8).
Рис. 7.8. Зовнішні евакуаційні сходи у житловому будинку
Для відкритих споруд промислових підприємств (зовнішні етажерки, площадки тощо) зовнішні сходи нерідко є основними шляхами евакуації.
Зовнішні евакуаційні сходи треба виготовляти з негорючих матеріалів. Вони повинні сполучатися з приміщеннями через площадки або балкони, улаштовані на рівні евакуаційних виходів. Уклін таких сходів повинен бути не більше 1:1 (45°), а їх ширина - не менше за 0,7 м. Зовнішні сходи повинні досягати рівня землі та мати огорожу.
Для створення та забезпечення умов безпеки людей при пожежі на шляхах евакуації не дозволяється:
улаштовувати пороги, виступи та будь-які пристрої, що перешкоджають вільній евакуації людей;
захаращувати (коридори, проходи, сходові марші і площадки, вестибулі, холи, тамбури тощо меблями, обладнанням, матеріалами та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину;
забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будівель;
застосовувати (крім будівель V ступеня вогнестійкості) горючі матеріали для облицювання стін і стель, а також сходів та сходових площадок;
розташовувати у тамбурах виходів, за винятком квартир та індивідуальних житлових будинків, гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігати, у тому числі тимчасово, будь-який інвентар та матеріал;
захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні сходи;
знімати встановлені на балконах (лоджіях) драбини;
улаштовувати у сходових клітках приміщення будь-якого призначення, у т.ч. кіоски, ларки, а також виходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати промислові газопроводи, трубопроводи з ЛЗР та ГР, повітроводи;
улаштовувати у загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для Інженерних комунікацій; зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;
розташовувати в ліфтових холах комори, кіоски, ларки і т.ін.;
встановлювати телекамери в проходах таким чином, щоб вони перешкоджали евакуації людей;
робити засклення або закладання жалюзі і отворів повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;
знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;
заміняти армоване скло на звичайне у дверях та фрамугах всупереч передбаченому за проектом;
знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;
зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;
розвішувати на стінах у сходових клітках стенди, панно тощо.
На випадок відключення електроенергії у будівлях з масовим перебуванням людей обслуговуючий персонал повинен мати електричні ліхтарі.
Черговий персонал готелів та готельних комплексів з кількістю місць для проживання 50 і більше має бути забезпечений індивідуальними засобами захисту органів дихання для організації евакуації в разі виникнення пожежі.
Килими, килимові доріжки (покриття) у приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні надійно кріпитися до підлоги і бути малонебезпечними щодо токсичності продуктів горіння, а також мати помірну димотворну здатність.
Потрібна протяжність шляхів евакуації визначається відповідно до чинних будівельних норм та правил, а їх фактична протяжність - за проектом або на реальному об'єкті. При цьому треба враховувати деякі особливості нормування протяжності шляхів евакуації. У громадських будівлях нормуються граничні відстані в приміщеннях, а також протяжність шляхів евакуації від дверей приміщення до найближчого виходу назовні або на сходову клітку (рис. 7.9,а). У виробничих будівлях коридорного типу протяжність шляхів евакуації нормується від найбільш віддаленого робочого місця до виходу назовні або на сходову клітку (довжина шляху всередині приміщення та шляху по коридору підсумовуються). Це пов'язано з характерним для виробничих будівель швидким розповсюдженням пожежі й задимленням шляхів евакуації (рис. 7.9,6). При використанні у будівлі відкритих сходів (рис. 7.9,в, г, д), фактична протяжність шляхів евакуації вимірюється від найбільш віддаленого робочого місця до виходу назовні (lф = l1 + l2 + l3).
Рис. 7.9. Визначення протяжності шляхів евакуації:
а - в громадській будівлі коридорного типу; 6-у виробничій будівлі коридорного типу; в-у випадку використання відкритих сходів; г - при улаштуванні антресолей; д -при улаштуванні етажерок