13. Зміна звукосполучень [*or], [*ol] перед приголосними.

ЗМІНА ЗВУКОСПОЛУЧЕНЬ [*or], [*ol] ПЕРЕД ПРИГОЛОСНИМИ пов’язана з дією закону відкритого складу; вона властива всім слов’янським мовам, хоч її результат був неоднаковим. У протоукраїнській мові звукосполучення [*or], [*ol] перед приголосними внаслідок метатези або метатези і подовження змінилися на [ро], [ло], [ра], [ла], наприклад: *ŏrdlŏ > rōlŏ > рало; ŏrbŏtā > rŏbŏtā > робота. Аналогічні результати мали й західнослов’янські мови (radlo, robota, ratai, lania, rozum, lodka). У південнослов’янських мовах звукосполучення [*or], [*ol] перед приголосними внаслідок метатези і подовження голосного змінилися на [ра], [ла] (работа, разумъ, ладия). Зміна [*or], [*ol], на [ра], [ла], [ро], [ло] у протоукраїнській мові зумовлена якістю давнього наголосу: якщо наголос був спадний, то [*or], [*ol] змінювалися на [ро], [ло]; якщо висхідний – на [ра], [ла].

14. Історія носових голосних.

Поява носових глосних [ǫ], [ę], що позначалися літерами Ѫ, Ѧ, зумовлена дією закону відкритого складу. Голосний [ǫ] утворився зі сполучень чистого голосного непереднього ряду та носового приголосного ([*m], [*n]), якщо вони закривали склад (*zvonkŭs > звѪкъ). Голосний [ę] утворився зі сполучень чистого голосного переднього ряду та носового приголосного (*pŏkintī > почѦти). У кінці IX – на початку X ст. носовий голосний [ǫ] змінився на [у], а [ę] – на [а](а йотироване). Деназалізація голосних [ǫ], [ę] відбулася в усіх слов’янських мовах, крім польської і кашубської. Зміна сполучень голосних із носовими приголосними (*om, *on, *um, *un, *em, *en,*im, *in) в кінці складу на [ǫ], [ę] і подальша їх деназалізація зумовили появу цілого ряду звукових чергувань, відомих і сучасній українській мові (почати – почну – почин; жати – жму – пожимати; дути – дму – надиматися).

15. Давні зміни дифтонга, що позначався літерою ѣ.

ДАВНІ ЗМІНИ ДИФТОНГА, ЩО ПОЗНАЧАВСЯ ЛІТЕРОЮ Ѣ, засвідчені вже у протоукраїнській мові, але ще задовго до загальної зміни. Унаслідок регресивної асиміляції дифтонг, що позначався літерою Ѣ, перед складом із наголошеним [і] (и) змінився на [і] (и), наприклад: дѢтина > дитина; мѢзиньць > мизиньць. У багатьох випадках така зміна порушується аналогією: у словах на зразок лѢпити, мѢсити відсутність зміни дифтонга, що позначався літерою Ѣ, на [i] (и) за наявних умов пояснюється аналогією до інших форм цих дієслів (лѢплю, мѢшоу). За аналогією до іменників грѢхъ, смѢхъ не засвідчена зміна і в дієсловах грѢшити, смѢшити.

16. Зміна початкового [je].

ЗМІНА ПОЧАТКОВОГО [je] на [o] розпочалася з утрати звука [j]. Початковий звук [e] для протоукраїнської мови не був властивий, а тому після втрати [j] артикуляція звука [e] почала змінюватися, переміщуватися у сферу артикуляції голосних заднього ряду. У староукраїнській мові початкове [je] змінилося на [o], якщо в наступному складі був голосний переднього ряду, крім [ь], і наголошеним був перший або другий склади: *jezero > озєро; *jelenь > олєнь; *jegina > ожина (пор.: ежевика). В окремих випадках зміна початкового [je] в [o] зумовлювалися аналогією, наприклад, за аналогією до числівника одинъ > *jĕdīnъ відбулася зміна [je] на [o] і в числівнику одьна > *jĕdĭnā. У західнослов’янських і південнослов’янських мовах початкове звукосполучення [je] збереглося.