
Психологія обдарованості
З позицій системного підходу обдарованість індивіда розглядається в плані аналізу ресурсів особистості, її креативного потенціалу. Існує деякий загальний знаменник, який дає змогу виявити різні види обдарованості (інтелектуальну, соціальну, художню, технічну та ін.). Зокрема, психологічною основою екстраординарних досягнень суб'єкта є специфічні особливості побудови індивідуального ментального досвіду. Своєрідність змісту й структури ментального простору обдарованої особистості, зі свого боку, ставить питання про вибір тієї екологічної "ніші", в якій може й повинна існувати обдарована людина.
Реалізація потенціалу креативності — надзвичайно складний і важкопрогнозований процес через різноманітність причинно-наслідкових залежностей у системі "суб'єкт-середовище". Серед завдань, пов'язаних із розробкою проблеми екології життєдіяльності обдарованої особистості, можна виділити такі: визначення місця обдарованої особистості в енергоінформаційному психічному полі; розробка основних напрямів практичної роботи з підростаючою людиною щодо розвитку її творчих здібностей і насамперед створення умов для максимально можливого розширення ментального досвіду кожної дитини в доступних для неї межах; формулювання вимог до характеристик освітнього простору, який давав би можливість забезпечити найсприятливіший психологічний клімат для розвитку інтелектуального, соціального й духовного потенціалу; розробка вимог до індивідуального консультування обдарованої особистості, що забезпечує можливість проектування її індивідуального життєвого шляху; соціальне прогнозування з урахуванням існування такої особливої популяції, як "обдаровані діти" і т. д.
Предметом досліджень можуть стати також: психологічні механізми обдарованості (типи обдарованості: інтелектуальна, художня, соціальна, технічна та ін.); загальні та спеціальні здібності в структурі обдарованості; рання обдарованість і обдарованість дорослої людини; природжені та набуті компоненти обдарованості; психологічні особливості формування креативних можливостей особистості; методологічні й методичні основи ідентифікації обдарованої особистості на різних вікових етапах (програми, методики; можливості комп'ютерної діагностики проявів обдарованості); засоби психологічної підтримки обдарованих людей (стратегії психотерапевтичного впливу; індивідуальне консультування; психологічне обгрунтування варіантів індивідуальної допомоги). [4, c. 45]
Медична психологія
Медична психологія (патопсихологія, психотерапія, психогігієна) вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого на різних етапах перебігу патологічного процесу, психологічні фактори етіології та патогенезу хвороби; клінічні, реабілітаційні, профілактичні аспекти, що пов'язані з психологією лікувальних впливів.
Вона має підрозділи:
нейропсихологію, що вивчає залежність психічних явищ від фізіологічних мозкових структур;
психофармакологію, що склалася на перехресті фармакології, медичної психології, патопсихології і нейрофізіології.
психогігієна та психопрофілактика — сфери медичної психології, завданням яких є надання спеціалізованої допомоги практично здоровим людям з метою попередження нервово-психічних і психосоматичних захворювань, а також послаблення гострих психотравматичних реакцій. Методи психогігієни та психопрофілактики передбачають психокорекційну роботу в межах консультативних центрів, "телефонів довіри" та інших організацій, спрямованих на психологічну допомогу здоровим людям; масові обстеження з метою виявлення так званих груп ризику і профілактичної роботи з ними; інформацію населення. Спеціальними завданнями сучасної психогігієни та психопрофілактики є допомога людям у кризових ситуаціях сімейного, навчального або виробничого характеру, робота з молодими сім'ями і т.д. [7, c 43]