Надання допомоги в ситуації дефіциту часу

за Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. — СПб: Питер, 2003. —

860 с.

В дослідженні Дж. Дарлі і С. Бетсона перевірялися гіпотези про те, що в

ситуації дефіциту часу люди схильні забувати про співчуття та допомогу ін-

шим; якщо ж людина занурена у релігійні міркування, то навіть за умови де-

фіциту часу вона надасть допомогу іншим.

В експерименті взяли участь близько 50 студентів-теологів, які (кожен

окремо) отримали завдання підготувати 3–5-хвилинну доповідь для радіот-

рансляції. Учасників рандомізували у дві групи. Студенти однієї з груп мали

готувати доповідь за мотивами причті про доброго самаритянина, іншої —

про можливості професійної діяльності священнослужителя, не пов’язані з

виконання функцій духовного наставництва. При підготовці докладу учасни-

ки кожної з груп були випадковим чином поділені на три підгрупи за умова-

ми дефіциту часу, які для них створювались (сильний, помірний дефіцит часу

та відсутність дефіциту часу).

По дорозі на запис власної доповіді кожен із учасників експерименту

зустрічав людину, яка лежала на дорозі в жалюгідному стані. Виявилося, що

студенти, які готували доповідь на нейтральну тему частіше прямували своєю

дорогою і відмовляли у допомозі нещасному, ніж студенти, які готували до-

повідь з лейтмотивом допомоги. Також була встановлена залежність і між де-

фіцитом часу та наданням допомоги: в ситуації дефіциту часу допомога нада-

валася набагато частіше.

Експерименти у віковій психології

Експериментальний розв’язок питання ролі

спадковості та середовища у формуванні людини

Дослідження близнюків

за Хок Р. 40 исследований, которые потрясли психологию. Секреты

выдающихся экспериментов. — СПб.: ПраймЕврознак, 2003. — 416 с.

Т. Бошарт з колегами зацікавився питаннями співвідношення соціальних

та спадкових факторів у розвитку особистості. Для проведення дослідження

(варіанту експерименту) вчені відшукали 56 пар монозиготних близнюків із

США та семи інших країн, які були розлучені у ранньому дитинстві і вихо-

вувалися у різних умовах. У якості контрольної групи до дослідження були

залучені пари близнюків, які виховувалися разом. Дослідники планували

вивчити якомога більше особистісних рис та характеристик, їх цікавило чи бу-

дуть різнитися розлучені близнюки за параметрами фізіологічного розвитку,

інтелекту, особистісних характеристик, соціальних установок та інтересів.

Припущення, яке заклали в основу дослідження полягало у тому, що близню-

ки, які жили разом мали бути більш схожими за усіма характеристиками ніж

близнюки, які були розлучені у дитинстві.

За тиждень перебування у Центрі дослідження близнюків та всиновлен-

ня Мініаполісу кожен із учасників провів 50 годин за тестуваннями та опиту-

ваннями. Учасники обох груп відповідали на питання 4 методик з вивчення

особистісних рис, 3 — з вивчення професійних здібностей та 2 тестів інтелек-

ту; до того ж досліджувалися фізіологічні показники, такі як хвильова актив-

ність мозку, кров’яний тиск та пульс.

Базова гіпотеза дослідження була спростована, в результаті кореляцій-

ного аналізу були отримані значимі результати, які свідчили про те, що істот-

них відмінностей за усіма досліджуваними характеристиками немає як у па-

рах розлучених близнюків, так і у парах близнюків що виховувалися разом.