8.5. План формування і розміри руху пасажирських поїздів
При нормуванні і організації руху пасажирських поїздів на залізницях необхідно забезпечити наступне:
повне, своєчасне і якісне задоволення потреб населення в перевезеннях;
скорочення тривалості поїздок пасажирів;
мінімально можлива кількість пересадок пасажирів;
бажане прибуття пасажирських поїздів в кінцеві пункти обороту составів в ранковий час, а відправлення – ввечері;
ефективне використання технічних засобів ліній, особливо рухомого складу (пасажирських вагонів, поїзних локомотивів).
План формування пасажирських поїздів (ПФПП) для кожного напрямку встановлює станції формування і призначення поїздів всіх категорій. Раціональний варіант ПФПП повинен максимально забезпечити перевезення пасажирів без пересадок і ефективне використання пасажирських вагонів і поїзних локомотивів.
Для побудови графіка і розкладу руху поїздів необхідно визначити кількість пасажирських поїздів за категоріями і призначеннями (напрямками) з врахуванням величини характеру пасажиропотока, норм мас пасажирських поїздів, композиції составів і місткості пасажирських вагонів. На розміри руху впливає також техніко-експлуатаційна характеристика станцій, які розміщуються по маршруту руху поїзда.
Потужність величини спадів і загороджень пасажиропотоків на залізничній лінії представляються на діаграмі дальніх і місцевих пасажиропотоків, яка обов’язково будується для кожного напрямку (маршруту прямування пасажиропооків), на початковому етапі розрахунку ПФПП і дає можливість установити дільниці обороту пасажирських поїздів. Вибір призначень (маршрутів прямування) і розміри руху швидкісних, швидких і пасажирських поїздів виконується на підставі прогнозних пасажиропотоків. В розрахунках враховується найбільша величина пасажиропотока в парному або непарному напрямках. Крім того, розміри руху пасажирських поїздів визначаються по максимальній густині пасажиропотока між станціями формування і обороту пасажирських поїздів.
Загальну кількість пасажирських поїздів (швидких, швидкісних і пасажирських)для конкретного призначення ПФПП:
(8.10)
де
- частина пасажиропотока конкретного
напрямку, яка обслуговується швидкісними
і швидкими поїздами;
-
середньодобовий плановий пасажиропоток
максимальних обсягів перевезень, який
визначається на підставі даних
статистичної звітності і прогнозних
матеріалів;
- середня
місткість відповідно швидкісних,
швидких і пасажирських поїздів.
Місткість состава залежить від категорії пасажирського поїзда, його маси і композиції. На кількість вагонів в составі також впливає довжина пасажирської платформи. Середня місткість пасажирського поїзда визначається:
(8.11)
де
- середня кількість пасажирського
вагона, ваг.;
- кількість
вагонів в одному поїзді конкретної
категорії і призначення.
Середня місткість одного вагона визначається:
(8.12)
де
- кількість в составі пасажирських
вагонів різних категорій;
- місткість
вагонів різних категорій, пас.
Маса
составів швидких і пасажирських поїздів
змінюється від 600 т до 1400 т при відповідній
зміні кількості вагонів в составах від
10 ваг. до 24 ваг. Для швидких поїздів
максимальна маса, як правило, складає
700-800 т. В залежності від кількості вагонів
встановлюється композиція состава і
визначається його місткість
(розрахункова)
.
Фактична
місткість
состава буває, як правило меншою від
розрахункової, а може і дорівнювати їй
(найбільш бажаний варіант). Тоді коефіцієнт
місткості
пасажирського поїзда визначається:
(8.13)
В розрахунках з врахуванням добової нерівномірності пасажиро потоків коефіцієнт місткості рекомендується приймати на рівні 0,90 - 0,95.
Перевезення запланованих пасажиро потоків прямого і місцевого сполучень в залежності від ступеня регулярності їх зародження можна проводити наступним і використанням різних систем:
поїздами щоденного обороту з призначенням одного і більше поїздів за добу;
поїздами періодичного обороту з відправленням їх із пунктів приписки по парним (непарним) числам місяця або по конкретним дням тижня;
безпересадочними вагонами з перечепленням їх в крупних вузлах маршруту прямування.
Виходячи з цього, всі призначення пасажирських поїздів діляться на дві категорії:
безумовні, забезпечені стабільними пасажиро потоками на поїзда щоденного обігу;
умовні, забезпечені пасажиро потоками на поїзда періодичного обороту.
При визначенні маршрутів обороту пасажирських поїздів станції їх призначення обираються ті, де склад пасажиропотока перебільшує місткість одного состава. При цьому слід прагнути збільшувати дальність пробігу поїздів (станціями приписки і обороту), що покращить умови проїзду пасажирів за рахунок підвищення швидкості руху і відсутності пересадок під час поїздки. Але для пасажирів, які від’їжджають із попутних станцій умови обслуговування погіршуються через складність придбання заздалегідь квитків на потрібний поїзд, тому що вони вимушені чекати надходження інформації про зайнятість місць в поїзді, який буде проходити їхню станцію. На попутних пасажирських станціях можна влаштовувати пункти формування пасажирського поїзда лише у випадку, коли величина пасажиропотока перевищує місткість одного состава при наявності на такій станції відповідних засобів, необхідних для підготовки состава в рейс.
В розрахунках ПФП намічається декілька варіантів формування поїздів, в яких для кожного призначення встановлюють категорію пасажирського поїзда, потім і визначають розміри руху. Для стабільних пасажиропотоків слід призначати швидкі поїзда, які реалізують найбільші швидкості руху, високий комфорт поїздки і якість обслуговування пасажирів. Для інших пасажиропотоків, а також для пасажиро потоків, які перевозяться на короткі відстані (в межах дільниці) слід передбачати пасажирські поїзда. Різні варіанти ПФПП порівнюють за наступними показниками:
- потрібний парк пасажирських вагонів і поїзних локомотивів;
- середньодобовий пробіг составів;
населеність составів (коефіцієнт їх використання).
На підставі даних цих показників із намічених варіантів обирається раціональний, який буде забезпечувати найменшу потребу рухомого складу (вагонів, локомотивів), максимальний середньодобовий пробіг і населеність составів.