Лабораторно-практичне заняття 7.

Хід роботи

Рівняння реакції, розрахунки, спостереження

Дослід 1. Провести ідентифікацію левотироксину відповідно до ДФУ.

С. Визначення проводять методом тонкошарової хроматографії, використовуючи як тонкий шар силікагель G Р.

Випробовуваний розчин. 5 мг субстанції розчиняють у суміші розчин аміаку концентрований Р - метанол Р (5:70) і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 5 мл.

Розчин порівняння (а). 5 мг ФСЗ левотироксину натрієвої солі розчиняють у суміші розчин аміаку концентрований Р - метанол Р (5:70) і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 5 мл.

Розчин порівняння (b). 5 мг ФСЗ ліотироніну натрієвої солі розчиняють у суміші розчин аміаку концентрований Р - метанол Р (5:70) і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 5 мл. Змішують і мл одержаного розчину і 1 мл випробовуваного розчину.

На лінію старту хроматографічної пластинки наносять 5 мкл (5 мкг) випробовуваного розчину, 5 мкл (5 мкг) розчину порівняння (а) і 5 мкл (2.5 мкг левотироксину натрієвої солі і 2.5 мкг ліотироніну натрієвої солі) розчину порівняння (b). Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників розчин аміаку концентрований Р - етилацетат Р - 2-пропанол Р (20:55:35). Коли фронт розчинників пройде І5см від лінії старту пластинку виймають із камери, сушать на повітрі, обприскують розчином нінгідрину Р і нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С до появи плям. Пластинку переглядають при денному світлі.

На хроматограмі випробовуваного розчину має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за розміром і забарвленням.

Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на хроматограмі розчину порівняння (b) виявляються дві чітко розділені плями.

D. Близько 50 мг субстанції поміщають у фарфоровий тигель, додають декілька крапель кислоти сірчаної Р і нагрівають; утворюються пари фіолетового кольору.

Дослід 2. Провести ідентифікацію ліотироніну відповідно до ДФУ.

В. 10.0 мг субстанції розчиняють у 0.1 М розчині натрію гідроксиду і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання одержаного розчину в області від 230 нм до 350 нм повинен мати максимум за довжини хвилі 319 нм. Питомий показник поглинання в максимумі має бути від 63 до 69, у перерахунку на суху речовину.

D. Близько 50 мг субстанції поміщають у фарфоровий тигель, додають декілька крапель кислоти сірчаної Р i нагрівають; утворюються пари фіолетового кольору.

Дослід 3. Провести ідентифікацію адреналіну гідротартрату.

Методика ДФУ.

В. 50.0 мг субстанції розчиняють у 0.01 М розчині кислоти хлористоводневої і доводять об'єм розчину тією самою кислотою до 100.0 мл. 10.0 мл одержаного розчину доводять 0.01 М розчином кислоти хлористоводневої до об'єму 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр поглинання одержаного розчину в області від 250 нм до 300 нм повинен мати максимум за довжини хвилі 279 нм. Питомий показник поглинання в максимумі має бути від 79 до 85.

D. Близько 5 мг субстанції розчиняють у 5 мл води Р. До 1 мл розчину додають 10 мл буферного розчину рН 3.6 Р i 1 мл 0.05 М розчину йоду, витримують протягом 5 хв., додають 2 мл 0.1 М розчину натрію тіосульфату; з'являється інтенсивне фіолетово-червоне забарвлення.

Методика ДФ Х.

5 мг препарату розчиняють в 5 мл води, додають 1 краплю розчину хлориду окисного заліза; утворюється смарагдово-зелене забарвлення, яке від додавання 1 краплі розчину аміаку переходить у вишнево-червоне, а потім у оранжево-червоне.

Дослід 4. Провести ідентифікацію норадреналіну.

Методика ДФ Х.

5 мг препарату розчиняють в 5 мл води, додають 1 краплю розчину хлориду окисного заліза; утворюється смарагдово-зелене забарвлення, яке від додавання 1 краплі розчину аміаку переходить у вишнево-червоне, а потім у оранжево-червоне.

1 мл 0,1% розчину препарату розводять гідротартратним буферним розчином з рН 3,56 до 10 мл і додають 1 мл 0,1 н розчину йоду, залишають на 5 хв. і додають 2 мл 0,1 н розчину тіосульфату натрію. Розчин повинен бути безбарвним чи слабко-рожевим. Повторюють визначення з 10 мл буферного розчину з рН 6,5; утворюється червоно-фіолетове забарвлення.

Питомий показник поглинання при 279 нм від 76 до 84 (0,005% водний розчин).

Дослід 5. Провести ідентифікацію мезатону.

Методика ДФУ

D. Близько 10 мг субстанції розчиняють в 1 мл води Р, додають 0.05 мл розчину 125 г/л міді сульфату Р I 1 мл розчину 200 г/л натрію гідроксиду Р; з'являється фіолетове забарвлення. До одержаного розчину додають 1 мл ефіру Р і струшують; ефірний шар має залишатися безбарвним.

Методика ДФ Х.

0,01 г препарату розчиняють в 1 мл води і додають 2 краплі розчину хлориду окисного заліза; утворюється фіолетове забарвлення.

Дослід 6. Провести кількісне визначення мезатону відповідно до ДФУ.

0.150 г субстанції розчиняють у суміші 0.5 мл 0.1М розчину кислоти хлористоводневої та 80 мл 96 % спирту Р i титрують 0.1М розчином натрію гідроксиду етанольним потенціометричне (2.2.20). У розрахунок беруть об'єм титранту між двома стрибками потенціалів на кривій титрування.

1 мл й 7 М розчину натрію гідроксиду етанольного відповідає 20.37 мг С₉Н₁₄СlNО₂.

Дослід 7. Провести кількісне визначення вмісту мезатону в розчині для ін’єкцій 1%.

Методика ДФ ІХ.

5 мл препарату поміщають в склянку для бромування, додають 25 мл 0,1 н розчину бромату калію, 0,35 г броміду калію і 2 мл соляної кислоти, добре перемішують і залишають в темному місці на 1 год. (при температурі близько 20С). Потім додають 5 мл 10% розчину йодиду калію і йод, що виділився, титрують 0,1 н розчином тіосульфату натрію (індикатор – крохмаль).

Паралельно проводять контрольний дослід.

1 мл 0,1 н розчину бромату калію відповідає 0,003395 г мезатону, якого в 1 мл препарату повинно бути 0,0097-0,0103 г.

Дослід 8. Провести кількісне визначення вмісту мезатону в розчині для ін’єкцій 1% йодхлорметричним методом.

5 мл препарату переносять в склянку з притертою пробкою, додають 150 мл води, 20 мл 0,1 н розчину йодмонохлориду, перемішують і залишають на 5 хв. Потім додають 10 мл 10% розчину йодиду калію і йод, що виділився, відтитровують 0,1 н розчином натрію тіосульфату (індикатор – крохмаль).

1 мл 0,1 н розчину бромату калію відповідає 0,003395 г мезатону, якого в 1 мл препарату повинно бути 0,0097-0,0103 г.

Дослід 9. Провести кількісне визначення вмісту мезатону в розчині для ін’єкцій 1% спектрофотометричним методом.

1 мл 1% розчину внести в мірну колбу на 100 мл і довести водою до мітки. Виміряти оптичну густину при 273 нм. Обчислити вміст мезатону в розчині, якщо питомий оптичний показник поглинання 90,44.

Дослід 10. Провести аналіз ЛФ.

Мезатону 0,1

Розчину кислоти борної 1,9% 10 мл

Ідентифікація.

Мезатон. До 1 л розчину додають 1-2 краплі розчину заліза (ІІІ) хлориду. Утворюється синьо-фіолетове забарвлення.

До 5 крапель розчину додають 0,5 мл розчину амонію ванадату в соляній кислоті і нагрівають на водяній бані 5 хв. утворюється фіолетове забарвлення.

Кислота борна. 2-3 краплі розчину випарюють у фарфоровій чашці досуха, додають 2-3 краплі концентрованої сірчаної кислоти, 2-3 мл спирту і підпалюють. Суміш горить полум’ям, що має зелену облямівку.

Кількісне визначення.

Мезатон. В колбу з притертою пробкою вносять 1 мл розчину, 5 мл 0,1 н розчину калію бромату, 0,2 г калію броміду і 5 мл розведеної соляної кислоти. Колбу закривають пробкою, вміст перемішують і ставлять в темне місце. Через 5 хв. до суміші додають 2-3- мл 10% розчину калію йодиду і йод, що виділився, титрують 0,1 н розчином натрію тіосульфату (А мл) до знебарвлення (крохмаль). Паралельно проводять контрольний дослід (Б мл).

1 мл 0,1 н розчину калію бромату відповідає 0,003395 г мезатону.

Кислота борна. До 1 мл розчину додають 3-5 мл спирто-хлороформної суміші (3:1), 2-3 мл гліцерину, нейтралізованих за фенолфталеїном, і суму препаратів титрують 0,1 н розчином натрію гідроксиду (Д) до рожевого забарвлення (фенолфталеїн). Потім до суміші додають ще 2-3 мл нейтралізованого гліцерину і, якщо рожеве забарвлення зникне, титрування продовжують доти, доки рожеве забарвлення не перестане зникати при додаванні нової порції нейтралізованого гліцерину.

Кількість 0,1 н розчину натрію гідроксиду, витраченого на титрування кислоти борної (Х мл) розраховують за різницею: Х = Д – (Б – А)/6

1 мл 0,1 н розчину натрію гідроксиду відповідає 0,006183 г кислоти борної.

Мезатону 0,1

Димедролу 0,05

Води очищеної до 10 мл

Ідентифікація.

Мезатон. До 1 л розчину додають 1-2 краплі розчину заліза (ІІІ) хлориду. Утворюється синьо-фіолетове забарвлення.

До 5 крапель розчину додають 0,5 мл розчину амонію ванадату в соляній кислоті і нагрівають на водяній бані 5 хв. утворюється фіолетове забарвлення.

Димедрол. У фарфорову чашку вносять 5-7 крапель розчину, випаровують на водяній бані досуха, охолоджують і додають 2-3 краплі концентрованої сірчаної кислоти. Утворюється жовте забарвлення, яке зникає при додаванні 2-3 крапель води.

Кількісне визначення.

Мезатон. В склянку з притертою пробкою вносять 1 мл розчину, 5 мл 0,1 н розчину йодмонохлориду, 50 мл гарячої води, закривають пробкою і перемішують. Через 5 хв. охолоджують, додають 3-4 мл 10% розчину калію йодиду і йод, що виділився, титрують 0,1 н розчином натрію тіосульфату (А мл) до знебарвлення (крохмаль). Паралельно проводять контрольний дослід (Б мл).

1 мл 0,1 н розчину йодмонохлориду відповідає 0,003395 г мезатону.

Димедрол. До 1 мл розчину додають 3 краплі розчину бромфенолового синього, по краплям розведену оцтову кислоту до появи зеленкувато-жовтого забарвлення і суму препаратів титрують 0,1 н розчином срібла нітрату (В мл) до забарвлення осаду у фіолетовий колір.

Кількість 0.1 н розчину срібла нітрату, витраченого на титрування димедролу (Х мл), знаходять за різницею: Х = В – (Б – А) / 6

1 мл 0,1 н розчину срібла нітрату відповідає 0,02918 г димедролу.

Дослід 18. Провести кількісне визначення вмісту мезатону в розчині для ін’єкцій 1%.

Методика ДФ ІХ.

5 мл препарату поміщають в склянку для бромування, додають 25 мл 0,1 н розчину бромату калію, 0,35 г броміду калію і 2 мл соляної кислоти, добре перемішують і залишають в темному місці на 1 год. (при температурі близько 20С). Потім додають 5 мл 10% розчину йодиду калію і йод, що виділився, титрують 0,1 н розчином тіосульфату натрію (індикатор – крохмаль).

Паралельно проводять контрольний дослід.

1 мл 0,1 н розчину бромату калію відповідає 0,003395 г мезатону, якого в 1 мл препарату повинно бути 0,0097-0,0103 г.

Дослід 19. Провести кількісне визначення вмісту мезатону в розчині для ін’єкцій 1% йодхлорметричним методом.

5 мл препарату переносять в склянку з притертою пробкою, додають 150 мл води, 20 мл 0,1 н розчину йодмонохлориду, перемішують і залишають на 5 хв. Потім додають 10 мл 10% розчину йодиду калію і йод, що виділився, відтитровують 0,1 н розчином натрію тіосульфату (індикатор – крохмаль).

1 мл 0,1 н розчину бромату калію відповідає 0,003395 г мезатону, якого в 1 мл препарату повинно бути 0,0097-0,0103 г.