1.1. Облікова практика в Українському Причорномор'ї в добу Античності

Облік, як складова уміння вести господарство (від грец. - оікопотіа - економіка), існував давно. Спочатку у формі простих зарубок на палиці, камені, записах на глиняних табличках, згодом у формі складних комп'ютерних систем - облік став продуктом людського осмислення навколишнього середовища, щоб рухатися вперед для прийняття оптимальних управлінських рішень. Зрозуміло, що виділення обліковця в окремий фах сформувалося на основі вміння писати і вести книги, а також умінь вміло господарювати. Така закономірність властива усім цивілізаціям, оскільки основним поштовхом, який прискорив розвиток науки про облік, стало винайдення і застосування письма. Наука про бухгалтерський облік виникала на основі практичного досвіду.

Перші поселення грецьких колонізаторів на північно-західному узбережжі Чорного моря (Істрія і Борисфен (Березань)) виникли поблизу гирла Дунаю і Дніпра на півострівках не особливо придатних для сільського господарства, однак безпечних і зручних для ловлі риби та організації торгівлі. Давні греки купували тут збіжжя, продукти, шкіри, мед, віск.В археологічних знахідках часто трапляються свинцеві пластини у вигляді зображення голови корови, кози чи інших свійських тварин, які жерці використовували як знаки, що підтверджували пожертви, принесені людьми у храм. Про існування обліку свідчать різноманітні епіграфічні документи. Одне графіті є фрагментом ділової записки на зовнішній стороні стінки іонійського кіліка першої половини VII ст. до н.е., знайденого на Березані. Збереглося два уламки, на яких був записаний регістр витрат і доходів невідомого купця [1]. Грошові суми виражались у гектах і гемигектах, тобто у системі малоазіатських електрових статерів. Також використовували свинцеві пластини, на яких видряпували текст. Збереглась дещо понищена пластина VII ст. до н.е., у якій згадується про декілька десятків статерів (можливо це розписка або нагадування про зобов'язання). Важливою знахідкою є декрет про грошовий обіг, виявлений у 1876 р. на східному березі Босфору серед руїн знаменитого святилища Зевса Урія. Можна вважати, що копію з декретом ольвіополітів виставили при вході в Чорне море біля храму бога-покровителя мореплавців, у числі решти документів, що регулювали міжполісну торгівлю. Декрет прийнятий ольвіополітами за пропозицією Каноби, сина Трасідаманта, визначав умови в'їзду в Борисфен (Ольвію). На території Ольвії всі були зобов'язані використовувати в торгівлі лише місцеві монети і визначали єдине місце для обмінних операцій іноземної монети на ольвійські; на камені в екклесіастерії (підвищення для виголошення промов під час народних зборів). Обмінювання монет звільнювалось від податків, а ввезення і вивіз монет будь-якої емісії відбувалось без обмежень. Цей декрет датується IV ст. до н.е. Незважаючи на деякі ушкодження мармурової плити, переклали текст декрету, який виглядає приблизно так.

Документ колегії Семи, які розпоряджались священною скарбницею і здійснювали законодавчу діяльність, свідчить про регламентування цін на тварин, які можна було придбати при храмі на пожертву: 3 статера треба було заплатити за бика; по Ул статера коштували вівці і кози. Це давало змогу вносити пожертви безпосередньо перед ритуалом і надавало додаткові доходи в храми. Як квитанції про придбання тварин на пожертву використовували свинцеві пластини у вигляді голови бика, кози чи вівці.