Домашні завдання, як форма індивідуальних самостійних занять

Першим кроком до самостійних занять фізичними вправами, практичним привчанням до них є домашні завдання. Вони передбачені шкільною програмою і становлять певну систему діяльності вчителя і роботи учнів протягом календарного року. Ці завдання плануються на рік, тісно пов’язані між собою таким чином, що виконання наступного можливе лише при засвоєнні попереднього. Шляхом виконання домашніх завдань влітку проходить забезпечується зв’язок у засвоєнні матеріалу від класу до класу. Контроль за виконанням домашніх завдань проводить з одного боку вчитель фізичної культури, а з іншого батьки.

Доцільно розробляти домашні завдання окремо для дівчат і окрема для хлопці, намагатись більше індивідуалізувати їх.

Добираючи вправи, чітко визначте їхню спрямованість, тривалість виконання і доступність.

Спрямованість може бути двох видів: виховання фізичних якостей і засвоєння техніки.

За тривалістю розрізняють завдання на наступний раз, на четверть і на рік.

Доступність визначається рівнем підготовленості і можуть бути для всього класу, окремо для дівчат чи хлопці ті індивідуальні.

Перш ніж давати домашні завдання потрібно поцікавитись чи має учень умови для виконання.

Перевірка домашніх завдань проводиться фронтально (перевіряються нескладні вправи типу ЗРВ чи акробатичних), індивідуально (оцінюються кількісно і якісно, перевіряють переважно контрольних уроках) і вибірково (в ході уроку звертається увага на окремого учня підчас виконання вправи, що є предметом домашніх завдань).

Впроваджувати домашні завдання доцільно з першого класу. Основним доводом на їх користь є те, що у дітей цього віку підвищене сприйняття впливу фізичних вправ. У них легко виробляється звичка до щоденних занять, чому сприяє біологічна потреба у русі. Друга обставина – можливість залучити на допомогу батьків. У початкових класах це зробити легше ніж у середніх чи старших.

15. Розкрийте принцип свідомості й активності

Принцип свідомості й активності передбачає виховання свідомого ставлення до занять з фізичного виховання, розуміння загальної мети цих занять і конкретних завдань на шляху до досягнення цієї мети, розвиток стійкого інтересу до систематичного і цілеспрямованого фізичного вдосконалення. Для досягнення значних результатів необхідна велика систематична і копітка робота, з якою може успішно справитись лише захоплений чоловік.

Вже з перших кроків необхідно привчати учнів свідомо ставитись до занять, поступово формувати в них необхідні поняття про суть спортивного тренування, пояснювати значення і взаємозв’язки його основних сторін, виховувати ініціативу і самостійність, стимулювати розвиток творчих проявів.

Необхідною умовою свідомого ставлення до занять є відповідна мотивація. Мотиви, які спонукають до занять фізичними вправами, різноманітні. В багатьох випадках, особливо у дітей молодшого шкільного віку, ці мотиви, з педагогічної точки зору, випадкові або мало суттєві (наприклад, прагнення придбати гарну фігуру, захоплення зовнішніми формами рухів, спортивні інтереси у вузькому розумінні і т.п.). Педагог зобов’язаний розкрити учням справжній зміст фізичного виховання і, спираючись на початкові мотиви, зі знанням справи підвести учнів до розуміння суспільного її значення як засобу гармонійного розвитку, укріплення здоров’я, підготовки до творчої праці і захисту Батьківщини.

Реалізація принципу свідомості й активності буде полягати перш за все в тому, щоб забезпечити глибоке розуміння мети занять, які проводяться, розкрити перспективну лінію удосконалення, зробивши її внутрішньою потребою кожного учня.

Важливе місце в реалізації даного дидактичного принципу має навчання учнів свідомому управлінню руховою діяльністю. Для того застосовують спеціальні вправи, які допомагають точно оцінювати просторові, часові і силові параметри рухів. Вони розвивають в учнів здібність до свідомого аналізу власних рухів, підвищують об’єктивність їх самооцінки і покращують самоконтроль за якістю виконання рухових дій. Викладач має довести до свідомості учня не тільки те, що і як виконувати, але і чому пропонується власне та, а не інша вправа, чому необхідно дотримуватись тих, а не інших правил її виконання.

Активність учнів на заняттях в значній мірі визначається їх ставленням до навчально-тренувального процесу, мотивацією їх діяльності. Мотиви, що спонукають учнів до активної діяльності, досить різні і залежать від віку учня, його статі і ін.

Суттєву роль в розвитку активності учнів відіграють систематична оцінка і заохочення досягнутих ними успіхів. Мова йде не тільки про поточну оцінку, яку дає викладач в процесі занять, але і про спеціальну систему нормативних оцінок і заохочуючих мір, які виражають офіційне схвалення кожного досягнення на шляху фізичного вдосконалення (присвоєння розряду, нагородження за місце на змаганнях, дошка пошани тощо).