23. Значення фіз.Культури для здоровя учнів мол.Шк.Віку

Система фізичного виховання є складовою частиною загальної національної системи всебічного виховання громадян нашої країни.

Фізичне виховання відіграє важливу роль у формуванні молодого покоління, зміцненні і збереженні його здоров’я, підготовці до майбутньої професійної діяльності та захисту Батьківщини.

Фіз.культура є важливим компонентом розвитку, адже вона спрямована на:

- всебічний гармонійний розвиток організму в цілому й окремих його систем;

- удосконалення функціональних можливостей і здібностей, зміцнення здоров’я і загартування, забезпечення високої працездатності і збереження творчого довголіття людей;

- оволодіння спеціальними руховими навичками, знаннями і вміннями, які потрібні у повсякденному житті, на виробництві і для захисту Батьківщини;

- виховання моральних, вольових й естетичних якостей людини.

Окрім того, фіз.культура сприяє:

- виліковуванню від багатьох захворювань;

- підвищенню життєдіяльності і працездатності;

- оздоровленню й активному відпочинкові;

- розвитку мобільності центральної нервової системи.

24. Основи методики навчання руховим діям

Поняття “техніка” стоїть поряд з поняттям форми фізичної вправи, якщо мати на увазі не тільки зовнішню, але і внутрішню структуру руху. Однак відмінність полягає в тому, що термін “техніка” стосується не всіх, а лише відносно ефективних форм фізичних вправ, які раціонально сформовані з врахуванням закономірностей руху. Очевидно, що ступінь ефективності техніки вправ в кожний окремий момент відносний. Адже сама техніка безперервно оновлюється, стає ефективнішою у учня в процесі його фізичного удосконалення. Розрізняють основу техніки, її основну ланку і деталі.

Основа техніки – це сукупність тих ланок і рис динамічної, кінематичної і ритмічної структури руху, які, безумовно, необхідні для вирішення рухового завдання визначеним способом (необхідна послідовність у прояві м’язових зусиль; необхідний склад рухів, які узгоджені в просторі і часі тощо). Невиконання або порушення лише однієї складової чи співвідношення в даній сукупності унеможливлює вирішення конкретного рухового завдання.

Основна ланка техніки – це найбільш важлива, вирішальна частина даного способу виконання рухового завдання. Успіх в оволодінні новими вправами залежить від правильного засвоєння основ техніки. Дотримуватись цього правила зобов’язані всі, незалежно від індивідуальних особливостей.

Деталі техніки – це другорядні особливості руху, які не порушують його основного механізму. Деталі техніки можуть бути неоднакові у різних учнів і в більшості випадків залежать від індивідуальних морфологічних і функціональних особливостей. Правильне використання індивідуальних особливостей характеризує індивідуальну техніку. Індивідуальні або групові особливості техніки прийнято називати стилем.

З дидактичною і науковою метою в цілісній дії виділяють певні фази або частини, які проходять в часі одна за одною. Розрізняють три фази: підготовчу, основну і заключну.

У підготовчій фазі створюються найбільш вигідні умови для виконання дій в основній фазі. Цього досягають за допомогою руху, спрямованого в сторону, протилежну дії в основній фазі, або ряду послідовних рухів (розбігу чи обертових рухів), напрям яких наближається до напрямку дій в основній фазі.

В основній фазі всі рухи спрямовані на безпосереднє вирішення основного рухового завдання. Головне завдання цієї фази полягає в тому, що учень повинен раціонально використати рухомі сили у відповідному місці, напрямку і в необхідний момент.

В заключній фазі рухи стають дещо пасивними або активно гальмуються і направлені на утримання рівноваги.

Відомо, що вправи, які виконує учень, протікають в просторі і часі. Виходячи з цього, можна говорити про кінематичну структуру руху, яка включає його просторові, часові і просторово-часові характеристики. Кінематична структура руху визначається динамічною структурою, тобто взаємодією зовнішніх і внутрішніх сил, які обумовлюють даний рух. В складній цілісній руховій дії виділяють ще одну важливу сторону руху – ритмічну, яка комплексно виражає часові, просторові і силові відносини руху.

Отже, структура руху – це закономірний, відносно стабільний зв’язок всіх складових рухового акту як єдиного цілого.