49. Засоби розвитку фізичних якостей

Основним засобом розвитку фізичних якостей є фізичні вправи.

В сучасній теорії фізичного виховання користуються найбільш науково обґрунтованою і ефективною для практичного застосування класифікацію фізичних вправ, що використовуються для розвитку фізичних якостей.

1. Силові вправи – виконання рухових дій з подоланням підвищеного (відносно до звичних умов) опору. Наприклад, підтягування в висі чи присідання з обвантаженням.

2. Швидкісно-силові вправи – виконання рухових дій, які вимагають прояву великих зусиль за якомога короткий час. Наприклад, стрибки, метання.

3. Фізичні вправи, що вимагають прояву швидкості – короткочасне виконання відносно-простих за координацією вправ з субмаксимальною або максимальною швидкістю. Наприклад, ходьба, біг, плавання.

4. Фізичні вправи, що вимагають витривалості – тривале виконання рухових дій без перерви для відпочинку, або їх повторне виконання до втоми. Наприклад, циклічні (біг, плавання, ходьба), ациклічні (присідання, віджимання).

5. Фізичні вправи які вимагають прояву спеціальної витривалості – швидкісна витривалість, силова витривалість, координаційна витривалість.

6. Фізичні вправи, що вимагають прояву гнучкості – виконання рухів в різних суглобах з якомога більшою амплітудою. Наприклад, нахил вперед.

7. Фізичні вправи, що вимагають прояву спритності – виконання різних складнокоординаційних вправ, із незвичних вихідних положень, виконання відносно простих за координацією рухів у відповідності до зміни умов навколишнього середовища і ліміту часу. Наприклад, перекат, перекид, човниковий біг.

8. Фізичні вправи, що вимагають прояву збереження рівноваги – виконання різноманітних вправ на обмеженій площині опори, на підвищені (відносно підлоги) опорі, на рухомій опорі. Наприклад ходьба по гімнастичній лаві, колоді.

9. Фізичні вправи, що вимагають комплексного прояву різних фізичних якостей. Наприклад, гра в баскетбол сприяє розвитку швидкості, швидкісно-силовим якостям, спритності.

У процесі розвитку фізичних якостей особливу увагу потрібно звернути на потужність енергообміну. Тому фізичні вправи можна розділити на вправи максимальної, субмаксимальної, великої і помірної потужності (В.С.Фарфель, 1949).

1. Фізичні вправи максимальної потужності – це рухи, що виконуються з максимальною інтенсивністю і тривалістю до 20-22 секунд. Наприклад, спринтерські дистанції.

2. Фізичні вправи субмаксимальної потужності – це рухи, які виконуються на протязі від 22-25 с до 3-4 хвилин з біляграничною для відповідної тривалості інтенсивністю. Наприклад, біг на 400, 800, 1500 м.

3. Фізичні вправи великої потужності – це рухи, які виконуються з середньою інтенсивністю на протязі від 4-5 до 30 хвилин. Наприклад біг на дистанції 2000 метрів.

4. Фізичні вправи помірної інтенсивності – це вправи тривалістю понад 30 хвилин.

50. Розкрийте особливості використання методів і особливості розвитку витривалості у дітей мол.Шк.Віку

Витривалість, як і інші фізичні якості має нерівномірний характер природнього розвитку. Та загальна витривалість у хлопців має високі темпи приросту з 8-9 до 10 років. Середні темпи розвитку швидкісної витривалості припадають на вік від 11 до 13 років. Віковий період від 9 до 11 років характеризується низькими темпами проднього розвитку швидкісної витривалості.

Динаміка природнього розвитку загальної витривалості у дівчат має інший характер ніж у хлопців (А.Г.Сухарєв, 1991). Вікові темпи прирості спостерігаються від 10 до 13 років.

Особливості методики розвитку витривалості

В процесі розвитку загальної витривалості необхідно забезпечити тренувальні впливи на фактори, що лімітують її прояв.

Найбільш ефективно загальна витривалість розвивається при використанні методі строго реґламентованої та змагальної вправи. Оптимальна тривалість вправи від 20-30 хв до кількох годин. Розпочинати тренування на витривалість з ходьби поступово переходячи на біг підтюпцем з дозованою ходьбою. В подальшому перейти на безперервний біг до оптимального рівня. Інтенсивність роботи визначається за показниками ЧСС. Відомо, що між ЧСС ( діапазоні 120-130 – 170-180 уд/хв) та поглинанням кисню існує лінійна залежність.

Метод безперервної варіативної вправи завдяки багаторазовій зміні інтенсивності навантаження вдосконалює рухливість функціональних систем.

За допомогою методу безперервної прогресуючої вправи найбільш ефективно вдосконалюється реалізаційні можливості організму, завдяки неухильному зростанню величини навантаження в ході виконання тренувального завдання. Інтенсивність може зростати плавно чи скачкоподібно.

Метод інтервальної стандартизованої вправи покращує за допомогою багаторазового повторення рухливість, потужність та економічність роботи кардіореспіраторної систем.

Найбільший ефект у розвитку витривалості у дітей молодшого шкільного віку дає метод ігрової вправи. Регулювання навантаження здійснюється шляхом зміни тривалості ігрових завдань, зменшення або збільшення розмірів ігрового майданчику та кількості гравців, зміни ігрових амплуа тощо. Сумарна тривалість ігрових завдань у залежності від рівня підготовленості може складати від 20-30 до 60-90 хвилин.

Непогані результати у розвитку загальної витривалості поряд з іншими методами дає метод змагальної вправи.

Для розвитку швидкісної витривалості застосовують переважно методи комбінованої вправи та метод змагальної вправи. Тривалість вправи від 10-12 до 25-30 м. для учнів молодшого шкільного віку тривалість вправи буде в межах 10 –17 с. Інтенсивність від 70 до 100% стосовно індивідуальної максимальної швидкості. Інтервал відпочинку в межах 90-180 с між вправами і 6-20 хвилин між серіями вправ (повне відновлення). Характер відпочину активний (вправи на розслаблення, дихальні вправи, ходьба. Кількість повторень вправи в одній серії 3-6, кількість серій на одному занятті 2-5.

Розвиток швидкісної витривалості може вирішуватись в комплексі з іншими педагогічними задачами.

5. Навчання техніці фізичних вправ + розвиток швидкісної витривалості.

6. Розвиток координаційних здібностей або гнучкості + розвиток швидкісної витривалості.

7. Розвиток швидкісно-силових якостей + розвиток швидкісної витривалості.

8. Розвиток швидкісної витривалості + розвиток силової витривалості.

Слід наголосити, що в одному занятті не рекомендується розвивати загальну і швидкісну витривалість оскільки вони обумовлюються різними механізмами енергозабезпечення.

Методика розвитку силової витривалості переважно базується на засадах розвитку загальної витривалості. Для розвитку силової витривалості застосовують різні статичні і динамічні вправи та їх комбінації. Використовують методи інтервальної, комбінованої та колової вправи. Кіль кість повторень в одній вправі коливається в межах з 15-20 до 150 разів. Оптимальна тривалість вправи становить від 15 до 120 с. Кількість підходів у серії 4-6 у 1-3 серіях. Оптимальний темп виконання середній. Тривалість відпочинку 20-90 с, характер – активний.

При виконанні ізометричних вправ недопустимим є затримка дихання. Тривалість напруження від 10-12 до 20-30 с. Інтервал відпочинку між вправами – жорсткий, між серіями повний. Характер відпочинку – активний.