6) Деонтологія особи юриста

Все життя людини це деонтологічний процес, який здійснює сама людина або за допомогою інших (дитячий вік та інші ситуації). Центральним питанням людини у житті є виконання обов’язків, яких існує доволі багато. Немає жодної хвилини без виконання обов’язку, навіть у випадку, коли людина ніби не виконує обов’язків, то вона виконує обов’язок відпочинку або шукає якогось навантаження, зайнятості, що означає пошук нових обов’язків.

У юриста практично пошуків обов’язків не буває. Його робочий день може продовжуватись і за межами юридичної установи, дома, на відпочинку і т.д. Він повинен завжди бути готовим прийти на допомогу людям. Деонтологія юриста полягає не тільки у прийнятті рішення, у покаранні людей, а й здійсненні правового виховання. Найбільш значимим у юриста є обов’язок навчити людину захищати себе від злочинних посягань. Суть самозахисту не повинна зводитись до фізичних дій, технічного оснащення, а й до віктимологічних аспектів. Тобто людина повинна звинувачувати не тих, хто зробив її зло, біль, а передусім себе, що стало наслідком недотримання норм природного права.

7)Соціалізація особи юриста

соціалізація юриста як суб'єкта культури насамперед вимагає поєднання сучасних міжнародних тенденцій безперервної освіти. Наразі культуротворчу функцію щодо особистості покликане насамперед виконувати родинне середовище, у якому виховується майбутній юрист.

Родинне середовище закономірно впливає на соціалізацію майбутнього юриста. Тут важливі два взаємозумовлених процеси: професійна та духовно-моральна соціалізація. У першому випадку, коли батьки чи інші члени сім'ї є юристами, дитина мимоволі проймається юридичним, правовим почуттям. Другий випадок характерний тим, що батьки своєю поведінкою, сімейними традиціями виховують духовно-моральну особистість, яка знайде себе у будь-якій професії. Обидва випадки однаково важливі, позаяк йдеться про формування людини як творця і суб'єкта культури.

8)Історія підготовки юриста

Особливості формування правосвідомості майбутніх фахівців-юристів формується в період навчання у вищих навчальних закладах та становить різносторонню підготовку, наприклад таку як:

- загальна правова підготовка, яка надає фундаментальних правових знань;

- навчання майбутніх професій та їх специфіка – такі як підготовка слідчого, або оперативно-розшукова підготовка, підготовка майбутніх адвокатів та прокурорів та ін.

Правова культура майбутнього фахівця також передбачає творче та критичне осмислення правових законів, норм, нормативів з огляду їх демократичного, морального та гуманістичного змісту.

Через це комунікативна компетентність є одним із найважливіших факторів, що обумовлюють високий професіоналізм правоохоронної діяльності співробітників органів внутрішніх справ. Вона виявляється в таких ознаках:

- здатність встановлювати емоційні контакти з різними учасниками спілкування, підтримувати з ними в необхідних межах довірчі відносини;

- проникливість, здатність розуміти внутрішній світ співрозмовника, його психологічні особливості, потреби, мотиви поведінки, стан психіки;

- доброзичливе, увічливе ставлення до людей, уміння слухати учасника діалогу, емоційно реагувати на переживання співрозмовника;

- вільне і гнучке володіння вербальними і невербальними засобами спілкування;

- уміння в конфліктній ситуації провадити адекватну ситуації стратегію комунікативної поведінки, змінювати стиль спілкування залежно від сформованих обставин;

- здатність до співробітництва, досягнення компромісів, угод;

- розвинений самоконтроль над емоціями, настроєм в екстремальних ситуаціях;

- адекватна самооцінка і почуття гумору