1. Конституційне право – провідна галузь права України.

Провідна роль конституційного права України зумовлена такими чинниками: 1) предметом Кп є особливе коло ссуспільнихвідносин, що мають важливе значення для суспільства, держави і особи 2) КП дістало назву від латинського слово constitucio – конституція, яке означає встановлення, устрій. У сучасному розумінні конституція - це Основний Закон держави, що визначає основні засади організації суспільства,є основою правової системи держави. 3) КП закріпл.є основоположні принципи конституційоного ладу, визначає основні права і свободи людини і громадянина, встановлює принцип державно територіального устрою, засновує систему органів державної влади і місцевого мавоврядування та наділяє їх відповідною компетенцією. 4) КП регулює сам процес утворення права, визначає види правових актів і становить правову базу національного законодавтсваУкраїни.

5) КП базуючись на конституції України, закріплює принцип верховенства права, який означає, що Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

2. Конституційне право як галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна.

Конституційне право України - являється основною галузю національного права. Воно являє собою сукупність конституційних норм, які регулюють політико-правові суспільні відносини, пов язані з взаємовідносинами особи з Українською державою, реалізацією народного волевиявлення, організацією і здійсненням державної влади та місцевого самоврядування, закріпленням соціально-економічних основ владування, а також з визначенням територіальної організації Української держави

Наука конституційного права є складовою частиною наук взагалі, під якою розуміють сукупність ідей, концепцій, теорій про якесь суспільне явище.

Наука конституційного права являє собою систему ідей, концепцій, теорій про конституційне право як галузь національного права України.

Зміст науки розкривається через її функції, які визначаються її предметом. Основними функціями науки конституційного права є: політична, методологічна, ідеологічна, евриститично-прогностична, комунікативна, інтегративна і прикладна.

Конституційне право України, як навчальна дисципліна, є певною сукупністю знань, які випливають із системи науки цієї галузі, а також: практики реалізації наукових досягнень.

Конституційне право України як навчальна дисципліна вивчається у всіх юридичних закладах, а також майже у всіх інших вищих і середніх навчальних закладах. До її змісту входить комплекс знань про поняття, предмет, методи, норми цієї галузі, правовідносини, джерела, систему конституційного права.

3. Співвідношення понять «конституційне право» та «державне право».

Існує багато підходів щодо термінів „конституційне право" і „державне право". Історично відмінність між цими термінами була обумовлена різними концептуальними підходами у ХУШ-ХІХ ст., згідно з якими у якості вихідних ідей визначалися, з одного боку, ідеї, що абсолютизували роль держави (Німеччина), а з другого - ідеї демократії, законності та конституціоналізму (Велика Британія, США, Франція).

Одні вчені вважають, що конституційне і державне право не збігаються, оскільки поточне законодавство і підзаконні акти не можна включати до конституційного права, адже зміст останнього становлять лише конституції та конституційні закони. Інші виходили з того, що конституційне регулювання є органічною складовою державно-правового регулювання.

Розвязання цієї проблеми слід шукати у філософсько-пра вовому відношенні до тих категорій, які повязані з двома основними напрямками юридичної думки - природно-правовим і позитивістським. Перший виходить з того, що першоосновою конституції є людина та її права, тому в країнах, які визнають це положення, існує конституційне право (США, Франція, Росія, Угорщина, Україна та ін.). У тих крінах, що визнають позитивістський напрям, першоосновою конституції визнається держава, яка визначає обсяг прав і свобод людини. Тому у цих країнах існує державне право (Австрія, Німеччина, Швейцарія). Звідси і різниця, яка спостерігається щодо цієї проблеми.

Взагалі у сучасний період ця різниця має лише відносне значення, а найменування відповідної галузі права в умовах конкретної країни визначається традиційними підходами, які збереглися у науці та державно-правовій практиці. Отже, можна говорити про відносну тотожність, синонімічність термінів „конституційне право” і „державне право”.