75.Санітарно-гігієнічні вимоги підготовки тварин до табірного утримання.

Щоб пасовищне утримання з першого дня переведення корів у літній табір (на пасовище) було ефективним, їх необхідно відповідно підготувати, а саме переведення здійснювати поступово. При цьому слід враховувати, що період адаптації організму тварин до нових умов утримання триває Ю—14 днів. У цей час усіх корів старанно оглядають (проводять весняну диспансеризацію). З стада виділяють хворих, ослаблених, реконвалесцентів і формують із них окремі групи, яким створюють кращі умови утримання та випасання. Перед вигоном на пасовища або в табори всіх тварин піддають діагностичному дослідженню на туберкульоз і бруцельоз. При цьому враховують, що вияв алергічних реакцій на туберкулін залежить від фізіологічного стану тварини і сезону року. Крім того, не можна розміщувати худоби на тих пасовищах і в таборах, де восени минулого року знаходилися хворі. Збудник туберкульозу дуже стійкий у зовнішньому середовищі й за зимові місяці не завжди втрачає свою вірулентність. Усіх тварин або підозрілих у захворюванні ізолюють і піддають лікувально-профілактичним обробкам і вибраковують. Велику рогату худобу обробляють проти личинок підшкірного овода, проводять необхідні профілактичні щеплення та дегельмінтизацію, розчищають ратиці, зрізують кінчики рогів (особливо у битливих). У цей період здійснюють і зоотехнічні заходи (інвентаризація, бонітування, поновлення нумерації тощо). Особливо важливо витримати поступовість переведення тварин на годівлю зеленими кормами. З цією метою щоденно збільшують тривалість прогулянок (моціону) й випасання. Тварин не випускають на пасовище без попередньої підгодівлі та на покриті росою трави, особливо бобові, й при заморозках. У таких випадках часто спостерігаються розлади травлення (проноси, тимпанії), простудні захворювання, аборти тощо. Після проведення всіх заходів, пов’язаних із підготовкою тварин до пасовищного утримання, кожний гурт, отару або табун за списком передають пастуху,' оператору або чабану. Восени на стійлове утримання переводять аналогічно викладеному, дотримуючи поступовості.

76.Зоогігієнічні вимоги до обладнання таборів.

Ділянку під табір або тирло вибирають у центрі пасовища з радіусом близько 3 км. Грунт тут повинен бути твердим, водопроникним, рівним, а сама ділянка із нахилом на південь, південний захід чи південний схід. Вона має бути якнайдалі від боліт, заболочених місць (низин), проїжджих доріг, але близько до польових сіножатей, джерел водопостачання та напування. Ділянка повинна бути зручною для підгону тварин і підвезення кормів. У комплексі табірних споруд для великої рогатої худоби необхідно передбачити: навіси-загони легкого типу для тварин; навісизагони для^доїння й підгодівлі корів, обладнані годівницями і доїльними установками (можна й пересувними), а також системою водопостачання; пункт штучного осіменіння корів; молокозливну з установкою для охолодження молока і зоотехнічною лабораторією для його аналізу; інвентарне приміщення з пристосуванням для миття, дезинфекції посуду та обладнання; приміщення для обслуговуючого персоналу та спеціалістів. Обгороджені загони легкого типу поділяють на секції для різних продуктивних і вікових груп худоби. У зонах із частими опадами, невисокими температурами повітря навіси, особливо для утримання тільки сухостійних корів, тих, що отелилися, і новонароджених телят, закривають з одного чи із трьох боків. Краще це робити за допомогою щитів або легких розсувних стінок. Якщо табір використовують постійно, то в ньому обладнують підлоги, проходи, автонапувалки та елементи каналізаційної Системи. У секціях профілакторію встановлюють клітки для телят (індивідуальні й групові). При стійлово-табірному утриманні стійла краще обладнувати автоматичною прив’яззю. Якщо корів поять у переносні відра, їх слід розміщувати так, щоб по центру навісу створився єдиний гнойовий прохід. Корми роздають у годівниці, встановлені вздовж країв навісу. В північних районах для захисту від холодних'вітрів навіси ставлять у вигляді літери П. Прогони до пасовища та водопою можуть бути вільними, широкими (залежно від розмірів стада від 14 до 25 м), розміщуватися на відстані від проїжджих доріг.