20. Молдавські походи

І молдавський похід Б.Хмельницького.. 60-тисячна українська армія під проводом Богдана Хмельницького й загони кримських татар кількістю 30 тис. перейшли Дністер і всту­пили на територію молдовського князівства. На початку вересня 1650 р. козацькі полки заволоділи столицею князівства - м. Ясси. Василь Лупула погодився на мир, го­ловною умовою якого була відмова Молдови від союзу з Польщею. Так між Україною й Молдовою було встановле­но союзницькі відносини. Щоб зміцнити політичні зв'язки з Гетьманщиною, молдовський господар зобов'язався видати свою дочку Розанду за сина Богдана Хмельницько­го - Тимоша. Шлюб Тимоша з Розандою потрібен був гетьманові для посилення впливу на Молдову, а також для зміцнення позицій Української держави.

Молдовські походи 1652-1653 рр. Після Батозької битви, у травні-червні 1652 р., укра­їнська армія, вступивши до Молдови, змусила Лупула ви­конати попередні зобов'язання. У серпні Тиміш узяв шлюб із Розандою. Занепокоєні українсько-молдовським союзом, Польща, Валахія й Трансільванія об'єдналися в антиукраїнський союз. Навесні 1653 р. валаський господар Матвій Басараб і трансільванський князь Юрій (Дєрдь) II Ракоці за підтримки польського уряду захопили Ясси й посадили на престол свого ставленика. Василь Лупул звернувся по допомогу до Богдана Хмельницького Воєнна допомога Лупулові не поклала край колотнечі за владу в Молдові. Невдовзі Лупула знову скинули з престо­лу. Потрапивши у скруту, він вкотре звернувся по допомогу до козаків. Вірне союзницьким зобов'язанням, українське військо, очолене Тимошем, вирушило в похід. Обставини складалися не на користь Тимоша. У фортеці Сучава коза­ки потрапили в облогу. Там, під час героїчної оборони, Тимоша Хмельницького було смертельно поранено.

21. Розвиток української державної ідеї б.Хмельницьким.

У процесі розгортання національно-визвольних змагань (1648—1657) у середовищі козацької еліти вперше в історії української суспільно-політичної думки було чітко сформульовані фундаментальні основи національної державної ідеї:

— право українського народу на створення власної держави в етнічних межах його проживання;

— незалежність і соборність Української держави;

— генетичний зв'язок козацької державності з Київською Руссю, спадкоємність кордонів, традицій та культури княжої доби. Ці положення і лягли в основу державотворчої діяльності Б. Хмельницького, еволюція світогляду якого була надто складною — від ідеї козацького автономізму до створення суверенної незалежної держави.. За часів Хмельниччини територія Української держави простягалася майже на 200 тис. км2і охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя та Степу. На цих землях проживало понад 3 млн осіб. В основі адміністративного поділу лежала структура козацького війська. Територія держави поділялася на полки та сотні, Формально основним органом влади була Військова (Генеральна) рада, яка вирішувала військові, політичні, господарські, правові та інші питання. Проте вона не була постійно діючою, до того ж Б. Хмельницький з метою зміцнення гетьманської влади частіше скликав старшинську раду, до якої незабаром перейшла вся повнота влади в державі. На початковій фазі національно-визвольних змагань переважають демократичні засади, про що свідчить існування таких суспільних явищ та норм:

— функціонування Військової (Генеральної) ради, у якій право голосу мала уся «чернь», тобто все військо;

— виборність усіх посадових осіб від сотника до гетьмана;

— відсутність жорстких міжстанових розмежувань— зосередження всієї повноти влади в руках гетьмана;

— домінування командних методів управління в державному житті;

— встановлення спадкового гетьманату, тенденція до переростання гетьманської влади в монархічну.

Соціально-економічна політика Б. Хмельницького та уряду Української держави залежала від результативності Українська національна революціявоєнного та політичного протистояння з Польщею, позиції козацької старшини та розмаху селянської антифеодальної боротьби.

Судочинство. У козацькій державі діяла своя система судочинства. Во­на складалася з Генерального суду, полкових і сотенних судів. Найвищою судовою установою був Генеральний військовий суд при гетьманові. Він розглядав апеляційні справи полкових і сотенних судів,