68. Переяславська рада в українській та зарубіжній історіографії..

Події, пов’язані з Переяславською Радою і укладенням українсько-російської угоди 1654р. вже давно привертають увагу зарубіжних дослідників. Це зумовлено рядом важливих причин, насамперед необхідністю вивчення того значення, що його мав договір для подальшого розвитку не тільки України і Росії, а й багатьох інших європейських держав. Як справедливо підкреслює французький історик Р.Мартель відокремлення України від Речі Посполитої і приєднання до Московії завдало смертельного удару польському пануванню й одночасно сприяло перетворенню Росії на велику європейську державу, змінивши таким чином увесь статус Східної Європи1.

Разом з тим, українсько-московська угода належить до найскладніших проблем національно-визвольної війни українського народу під керівництвом Б.Хмельницького. Недостатність джерельної бази і різночитання юридично-правових документів тут поєднуються з гострою ідеологічно-політичною боротьбою, що накладає значний емоційний відбиток на дослідників. З цієї точки зору гостро відчувається необхідність порівняльного аналізу здобутків вітчизняних і зарубіжних учених, скрупульозних джерелознавчих студій. Добрим орієнтиром тут можуть бути публікації сучасних українських дослідників О.Апанович, М.Брайчевського, М.Ковальського, Ю.Мицика, В.Смолія, В.Степанкова, В.Ульяновського та інших авторів, які прагнуть дати об’єктивну відповідь на суперечливі питання українсько-російських відносин у середині та в другій половині XVII ст. В працях зарубіжних дослідників містяться цікаві думки і спостереження, а також такі концептуальні підходи, які дають можливість на належному рівні спростувати фальшиві твердження і створюють добру основу для переосмислення історичних уроків та історіографічної спадщини різних наукових шкіл. Для прикладу можна назвати праці В.Липинського, О.Оглоблина, Н.Полонську-Василенко, А.Яковліва та інших учених світового рівня. Сміливе і неординарне рішення Б.Хмельницького про союз з Кримським ханством також викликало неоднозначну оцінку в українському суспільстві та історіографії. Частина дослідників бере за основу лише військові фактори (забезпечення тилу, ліквідація переваги польської кінноти, можливість здійснення швидких наступальних операцій тощо), інші ж акцентують увагу на політичних наслідках такого союзу і приходять до думки про його шкідливість і фатальність для України. Щоправда розглядаючи відносини між козацьким урядом та його південними сусідами, зарубіжні дослідники інколи приходять до суперечливих і недостатньо обгрунтованих висновків. Наприклад, В.Дубровський висуває версію, що Б.Хмельницький був у 1648-1652рр. васалом кримського хана, а потім до кінця життя (1657р.) – васалом турецького султана. Щоправда, розглядаючи відносини між козацьким урядом та його південними сусідами, зарубіжні дослідники інколи приходять до суперечливих і недостатньо обгрунтованих висновків. Наприклад, В.Дубровський висуває версію, що Б.Хмельницький був у 1648-1652рр. васалом кримського хана, а потім до кінця життя (1657р.) – васалом турецького султана. Спроби (чи загрози) спертися на Туреччину не були безпідставними. Як відзначає О.Субтельний, турецький султан був достатньо могутнім, щоб відбивати у поляків бажання нападати на українські землі і в той же час знаходився надто далеко, щоб понад міру втручатись у внутрішні справи козацької держави. Окремої розмови заслуговують студії українсько-польських стосунків. Збірник, який вийшов з цієї проблеми в Канаді8, привернув увагу науковців як актуальністю вміщених у ньому статей, так і високим рівнем їх підготовки.

Отже, аналізуючи українсько-російські відносини з точки зору інтересів козацької держави, дослідники особливий наголос роблять на різниці в поглядах і традиціях обох держав, що вже з самого початку Визвольної війни призводило до непорозуміння і підозри. Звичайно, найбільше уваги приділяється тим конфліктним ситуаціям і проблемам, що не знайшли відображення у радянській історіографії. Показовим тут є висвітлення перебігу переяславських подій у січні 1654р. Не мають дослідники й єдиної думки щодо часу проведення так званої таємної ради гетьмана з генеральною старшиною та полковниками, що відбулася перед козацькою радою. Тут, очевидно, обговорювалися як козацькі вимоги, так і питання, пов’язані з процедурою прийняття присяги.