22. Соціально-економічний устрій козацької України за правління Богдана Хмельницького. Українська армія. Сподвижники Великого гетьмана.

Зміни в соціально-економічному житті. Утвердження Гетьманщини відбувалося на тлі глибоких зрушень у суспільному й господарському житті: було ліквідовано велике и середнє світське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання, кріпа­цтво. Натомість формувалися козацька, селянська, а також державна власність на землю. Змушені були залишити Україну польські магна­ти й католицька шляхта, католицьке духівництво. Позаяк шляхетсько-магнатський стан було ліквідовано, провідну роль у житті суспільства став відігравати козацький стан. Створення української армії. Гетьманська держава мала одну з найсильніших у того­часній Європі армій. Її було створено зусиллями Богдана Хмельницького й досвідченої козацької старшини у пер­ший рік війни об'єднанням розрізнених селянських і ко­зацьких загонів. В армії налічувалося понад 100 тис. вояків, вона була організована за полково-сотенним територіаль­ним принципом: певна територія виставляла кілька сотень козаків, які об'єднувалися в полк. Більшість становили покозачене селянство та міща­ни, проте ядром армії було реєстрове й запорізьке ко­зацтво. Структурування війська, його матеріальне забезпе­чення, бойова підготовка та кадрова політика також здійснювалися за традиціями Війська Запорізького. Основу козацьких полків становила піхота. З ініціативи гетьмана під час війни було ство­рено козацьку кінноту

Сподвижники Богдана Хмельницького. Богдан Хмельницький зумів залучити до козацької армії талановитих полководців. Вони були вихідцями з різних суспільних станів, проте всіх їх єднала надзвичайна відданість ідеям Національно-визвольної війни та особис­то Хмельницькому. Филон Джалалій, Федір Вешняк, Іван Гиря, Максим Нестеренко, Максим Кривоніс, Тиміш Но­сач, брати Виговські, Нечаї, Золотаренки, Гуляницькі, Станіслав-Михайло Кричевський, Іван Богун, Остап Го­голь (предок Миколи Гоголя), Антін Жданович, Мартин Небаба становили найближче гетьманське оточення.

23. Місце козацької України в міжнародних відносинах тогочасної Європи. Зовнішня політика Українського гетьманату.

Місце України в міжнародних відносинах тогочасної Європи

Події в Україні набули широкого міжнародного розго­лосу. Війну європейські володарі сприйняли неоднаково, їхнє ставлення зумовлювалося складними міждержавними відносинами, зовнішньополі­тичними інтересами багатьох країн, неоднозначними, час­то суперечливими, подіями.

Австрія, Іспанія та князівства Південної Німеччини підтримали свою союзни­цю Річ Посполиту й вороже поставилися до визвольної бо­ротьби українського народу. Щоправда, Австрія через складне внутрішнє становище не могла підтримати Поль­щу збройним виступом на її боці. -

Підтримувала Україну в її боротьбі проти Польщі Ве­неційська республіка, позаяк убачала в українському козацтві свого союзника у війні проти Туреччини. З метою укладення угоди про антитурецький союз Венеції та Ук­раїни 1650 р. до Хмельницького прибуло посольство Аль-берто Віміни. Протестантський табір, до якого належали Англія, Голландія, Швеція і князівства Північної Німеччини, спостерігав за подіями в Україні з неприхованим інтересом і певним співчуттям, бо війна знесилювала Річ Посполиту, а отже, і весь католиць­кий блок. Керівник Англійської держави Кромвель убачав у Національно-визвольній війні українського народу прояв загальноєвропейської боротьби проти Контрреформації. Швеція, обстоюючи свої інтереси, була готова розпоча­ти війну проти Речі Посполитої. Православні країни зага­лом підтримали боротьбу українського народу. Усі чотири православні патріархи (константинопольський, александрійський, антіохійський, єрусалимський) благословили Хмельницького на переможну війну. Двоє патріархів безпосередньо побували в Україні, сподіваючись отримати від уряду Хмельницького допомогу в боротьбі проти Ту­реччини. Гетьманський уряд установив і постійно підтримував контакти з болгарами, греками, сербами. Складнішим бу­ло ставлення до Національно-визвольної війни Московії, Валахії та Молдови. Кожна з цих країн хоча на словах і підтримувала Хмельницького, проте з безпосередньою до­помогою не квапилася, прагнучи використати війну задля власних інтересів.