- •1.Дайти визначення термінам:
- •2.Охарактерезуйте класичну школу менеджменту(ії представники, основні принципи та особливості)
- •4.В чому полягає суть експлуаторсько-авторитарної системи управління організацією?
- •5.Розкрийте суть мотиваційної теорії потреб а. Маслоу
- •6.Розкрийти суть вербальних і невербальних комунікацій.
- •Дайте визначення термінам:
- •Охарактеризуйте адміністративну школу менеджменту (ії представники, основні принципи та особливості)
- •3.Охарактерезуйте такий метод колективного прийняття рішення як «метод колективного блокноту»
- •Розкрийте суть мотиваційної теорії потреб Клейтона Альдерфера.
- •Розкрийте суть нисхідних і висхідних комунікацій.
- •1.Дайте визначення термінам:
- •Охарактеризуйте поведінкову школу менеджменту (ії представники, основні принципи та особливості).
- •Розкрийте суть мотиваційної теорії потреб Девіда МакКлелана.
- •5. Розкрийте суть формальних і неформальних комунікацій.
4.В чому полягає суть експлуаторсько-авторитарної системи управління організацією?
Суть експлуататорсько-авторитарнийполягає в тому, що керівники мотивують людей погрозою покарання, використанням заохочення, самі приймають рішення.
5.Розкрийте суть мотиваційної теорії потреб а. Маслоу
Потреби є мотивом до дії. Коли людина відчуває потребу, остання спонукає її діяти. Спонукання — це відчуття нестатку в чомусь, що має певну цілеспрямованість і є поведінковим виявом потреби.
До найвідоміших теорій мотивації належить запропонована А. Маслоу ієрархія потреб людини. Вона грунтується на тому, що людей стимулює прагнення до задоволення своїх потреб і що ці потреби мають ієрархічну структуру, тобто вони можуть бути впорядковані в міру зростання їх важливості для людини. Цю думку докладно опрацював сучасник Д. Маслоу, психолог з Гарварда Муррей. Потреби класифікують на первинні (потреби фізіологічні, у безпеці та захищеності) і вторинні (самовираження, поваги, соціальні).
6.Розкрийти суть вербальних і невербальних комунікацій.
У вербальній комунікації знаковою системою є мова (національна мова, професійне мовлення, молодіжний жаргон тощо),
у невербальній — такі знакові системи, як оптико-кінетична, проксеміка, паралінгвістична та ін. У спілкуванні вся ця палітра знаків переплітається, групується, формується і, зрештою, впливає на його результат. У психологічній літературі наводиться чимало рекомендацій стосовно ефективного застосування вербальної та невербальної комунікації. Назвемо окремі з них.
Одним з найважливіших правил комунікації є вимога враховувати особливості партнера зі спілкування (його культурно-освітні, національні, вікові, психологічні та професійні якості) та проявляти повагу до нього, шо дасть змогу в процесі обміну інформацією оцінити рівень професіоналізму співрозмовника, загальний рівень інтелекту, обсяг його інформаційного фонду.
Варіант 2
Дайте визначення термінам:
Управління це цілеспрямований програмований чи довільний вплив на об'єкти задля досягнення кінцевої мети за допомогою процесорів, явищ, процесів, коли є з ними взаємодія в режимі детермінованої чи довільної програми/регламенту. Управління проектом/об'єктом-системою, її компонентами та процесами, з метою підвищення ефективності функціонування систем відбувається ще на етапі системного проектування, створення/утворення, формування, розвитку, становлення, функціонування/життя системи. Ефективність управління визначається адекватністю дій управління що до об'єкта управління.
Лідерство — це управлінський статус, соціальна позиція, пов'язана із прийняттям рішень, це керівна посада. Така інтерпретація лідерства випливає зі структурно-функціонального підходу, що припускає розгляд суспільства як складної, ієрархічно організованої системи соціальних позицій і ролей. Заняття в цій системі позицій, пов'язаних з виконанням управлінських функцій (ролей), і дає людині статус лідера. Іншими словами, як відзначає Даунтон, лідерство — це «становище в суспільстві, що характеризується здатністю особи, що це становище займає, скеровувати й організовувати колективну поведінку деяких або всіх його членів».
Контроль (суспільство) — складова частина управління економічними чи соціальними об'єктами і процесами з метою перевірки відповідності поточного стану об'єкта бажаному та необхідному стану, передбаченому законами, інструкціями, іншими нормативними актами, а також програмами, планами, договорами, проектами, угодами тощо.