Особливості формування витрат на виробництво та реалізацію продукції хімічної промисловості
В структурі собівартості в хімічній та нафтохімічній промисловості найбільшу питому вагу має сировина та основні матеріали (57-58%). Крім того довольно високими є витрати на заробітну плату (12%).
Разом з тим, в окремих галузях та підгалузях хімічної промисловості структура собівартості є різною.
Найбільш енерго та паливомісткими галузями є азотна та содова промисловість.
В хімічній промисловості основним методом калькулювання є попередільний метод, при якому в якості обєкту обліку витрат та калькулювання собівартості продукції виокремлюють прямі переділи. В кожному з переділів виготовляється певна продукція чи продукт. Технологічний процес в хімічному виробництві часто включає ряд послідовних переділів. Продукція попереднього переділу звичайно споживається в наступних переділах. В цьому випадку в калькуляцію наступного переділу включаються витрати попереднього переділу за його виробнчою собівартістю. Собівартість готової продукції визначається шляхом витрат всіх попередніх переділів в наступний перділ, тобто вона визначається на останньому переділі.
Специфіка хімічної промисловості в тому, шо калькулювання може здійснюватися в один або кілька переділів, що повязано з виробництвом конкретного виду продукції, а не з виробництвом кінцевої продукції. Якщо технологічний процес триває безперервно, хоча розділяється на кілька стадій – він розглядається як один переділ.
В хімічній промисловості звичайним є калькуляція собвартості напівфабрикатів, адже продукція може виступати й як готовий продукт, й як напівфабрикат для виробництва готової продукції. Нормування матеріальних витрат на кінцевий продукт визначається не з потреби у вихідній сировині, а з потреби у напівфабрикатів.
Калькуляція відбувається відповідно до інструкції про калькулбвання собівартості продукції промисловості: сировина та матеріали, напівфабрикати за вирахуванням відходів, допоміжні матеріали…
Калькуляційною одиницею для підприємств хімічної промисловості є одиниця маси з визначенням вмісту корисної речовини, що застосовується в перерахунку на стандартний продукт, умовний продукт або у інші натуральні одиниці; одиниця маси без вказівки на вміст корисної речовини; натуральні одиниці, виробниче замовлення.
В планових калькуляціях вказуються діюча оптова ціна на кожний вид продукції бех ПДВ, крім того, розраховуються нормативні та звітні калькуляції. Більшість хімічних ив одному технологічному процесі отримують кілька хімічних різнорідних продуктів. Тож калькулювання собівартості кожного продукту розраховується окремо.
Всі продукти хімічного виробництва в комплексному виробництві розподіляють на основні (цільові) та супутні. Якщо з загальної суми витрат комплексного виробництва можна виокремити витрати за одним якимось основним продуктом, але ці витрати прямо включені в собіваартість цього продукту.
В інших випадках використовують методи калькулювання:
- метод виключення витрат;
- метод розподілу витрат;
- комбінований.
Метод виключення витрат: один з продуктів розглядається як сновний, інші – супутній. З загальної суми витрат виключається вартість супутної продукції, а інша частина складає собівартість основної продукції. Вартість супутної продукції приймається на рівні виробничої собівартості аналогічних продуктів, які отримуються в окремому виробництві або за оптовою ціною цієї продукції за вирахуванням планового прибутку, ПДВ та непрямих витрат. Недооік – неточність витрат на попутні продукти.
Метод розподілу витрат: застосовується у випадку, коли всі продукти є основними. Загальні витрати розподіляються на продукти згідно компонентам, виходячи з маси цих продуктів, вмісту в них корисних речовин. В цьому випадку не розраховується собівартість кожного продукту за статтями витрат, а складається калькуляція переробки одиниці вихідної сировини. Недолік методу – складність розрахунку компонентів розподілу та відсутність обліку особливостей технології виробництва окремих продуктів.
Комбінований метод. Обєднує два перших, тобто з загальної суми виключається вартість супутніх продуктів, а іншу суму розподіляють між основними відповідними коефіцієнтами.
В інших країнах застосовують метод «крапки розподілу» - витрати до розподілу продуктів відносяться на основні, а після розподілу витрати розраховуються окремо.
Основні напрямки зниження собівартості хімічної продукції:
зменшення матеріаломісткості продукції
вдосконалення системи нормування та обліку витрат сировини, матеріалів, палива та енергії
підвищення продуктиності праці
скорочення непродуктивних витрат на обслуговування та управління виробництвом.
Групування витрат за економічними елементами здійснюється так само у всіх галузях промисловості:
матеріальні витрати,
витрати на оплату праці,
відрахуваня на соціальні заходи,
амортизація ОВФ та нематеріальних активів
інші
Групування витрат за статтями калькуляції входить стаття «супутня продукція». За статею «сировина та матеріали» виокремлюють окрему комплексну статтю калькуляції «напівфабрикати власного виробництва».
Напівфабрикати власного виробництва – продукти, отримані в окремих переділах, що на пройшди всіх встановлених технологічним процесом операцій та підлягають обробці в наступних переділах.
В статті «покупні комплектуючі вироби» - відображаються вартість комплектуючого обладнання, що оплачується за рахунок замовника понад ціну за виріб - установки для хімічних та нафтохімічних заводів, що не подлягають обробці та монтажу на підприємстві.
К статті «паливо та енергія на технічні цілі» витрати на енергію для електролізу, електрохімічних процесів, отримання кислороду, стиснутого повітря.
В нафтохімічній промисловості в окрему статю виокремлюють транспортно-заготівельні витрати.
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі витрати розподіляються відповідно сумі основних витрат на переробку.
Загальногосподарські витрати розподіляються пропорційно витратам на переділ.