1.2 Корпоративне управління в Україні: основні риси

Корпоративна форма бізнесу - явище порівняно нове, котре виникло як відповідь на певні вимоги часу.

Можна виділити наступні основні риси корпоративного управління в Україні:

• проблема виникла в 1992 році;

• наразі створено понад близько 32 тисяч акціонерних товариств;

• більше 12 тисяч акціонерних товариств створено в процесі приватизації;

• законодавство є недосконалим;

• переважна більшість осіб, зацікавлених в діяльності товариств, не володіє належним рівнем корпоративної культури та досвідом корпоративних відносин;

• усвідомлення необхідності запровадження ефективного корпоративного управління відчувається на всіх рівнях;

• розроблені проекти нових нормативних актів в сфері корпоративного управління;

• здійснюється багато освітніх заходів.

Необхідність запровадження в Україні ефективного корпоративного управління обумовлена прагненням досягнення цілей:

а) політичних:

• приєднання до міжнародного економічного співтовариства;

• підвищення міжнародного авторитету держави.

б) економічних:

• отримання доступу до міжнародних фінансових ринків;

• покращання інвестиційного клімату;

• ефективне використання корпоративних прав держави;

• наповнення державного бюджету;

• забезпечення належної стабільності роботи товариств в стратегічно важливих для держави секторах економіки.

в) соціальних:

• вирішення проблеми зайнятості;

• захист прав більшості громадян України, які стали акціонерами в процесі приватизації;

• вирішення проблеми «містоутворюючих» підприємств та ін.

Рівень розвитку корпоративного управління в країні визначається рівнем розвитку корпоративного законодавства та корпоративної культури.

Поняття «корпоративна культура» охоплює:

• корпоративні звичаї та звичайну практику ділових відносин;

• корпоративні прецеденти;

• локальні нормативні акти акціонерних товариств.

У зв’язку з тим, що з відомих причин рівень розвитку корпоративної культури в Україні не є високим, головна увага під час реформування корпоративних відносин має бути приділена законодавству. Правове поле, в якому наразі діють товариства України можна умовно поділити на:

1. Законодавство, що регулює діяльність товариств в Україні:

• Цивільний кодекс України;

• Господарський кодекс України (від 16 січня 2003 року, N 436-IV ).

• Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року №1576-XII.

• Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року №514-VI .

2. Законодавство про приватизацію, яке регулює особливості діяльності товариств, створених в процесі приватизації:

• Закон України «Про приватизацію державного майна» від 19 лютого 1997 року № 89/97 – ВР;

• Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 року № 290/96 – ВР;

• щорічні програми приватизації, які запроваджуються Указами Президента України чи Законами.

• 3. Законодавство, яке регулює діяльність акціонерного товариства на фондовому ринку:

• Закон України «Про цінні папери й фондову біржу» від 18 червня 1991 року № 1201-XII;

• Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР;

• Закон України «Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року №710/97-ВР;

• інші нормативно-правові документи.

Сучасне державне регулювання і корпоративне законодавство України спрямовані на вирішення наступних завдань:

• підвищення інвестиційної привабливості України в результаті впровадження цивілізованих механізмів захисту інтересів інвесторів;

• зростання капіталізації акціонерних товариств;

• покращення доступу акціонерних товариств до ринків капіталу і зменшення витрат на його притягнення;

• покращення репутації компанії, її директорів і менеджерів;

• спрощення системи управління корпоративними правами;

• захист акціонерних товариств від недоброякісного менеджменту шляхом контролю акціонерами всіх угод компанії, роблячи неможливим незаконне «виведення» коштів компанії через пов’язаних осіб, фіктивне банкрутство;

• захист акціонерів від розмивання їх пакетів акцій при чергових емісіях за допомогою законодавчих норм щодо викупу акцій;

• формування балансу між інтересами міноритарних і мажоритарних акціонерів (таблиця 1.1);

Таблиця 1.1 – Основні переваги і недоліки чинного корпоративного законодавства в питанні балансування інтересів міноритарних і мажоритарних акціонерів

Переваги

Недоліки

забезпечення міноритарним акціонерам права мати представників у складі виконавчих органів та інших органів управління товариством за допомогою кумулятивного голосування; гарантована законодавством можливість міноритарних акціонерів продати належні їм пакети акцій за ринковою вартістю – після проведення необхідної оцінки.

власники більше 60% акцій можуть особисто проводити збори акціонерів або ігнорувати ініціативи інших акціонерів; великі акціонери залишають за собою право вирішувати питання в ущерб інтересів дрібних акціонерів; відсутня чітка регламентація захисту прав дрібних акціонерів у випадку банкрутства або ліквідації товариства; вимога розкриття інформації про реальних власників акціонерного товариства багато в чому носить декларативний характер і в результаті залишається проблема «закулісних ігор» з акціями акціонерного товариства.

• чітке формулювання прав акціонерів;

• протидія рейдерству через випуск акцій у бездокументарній формі; обов’язкове попереднє повідомлення від особи, яка хоче купити значний пакет акцій (10% і вище); зменшення можливості підробки, фальсифікації резолюцій, протоколів зборів за рахунок обов’язкової наявності бюлетеня при голосуванні на зборах акціонерів; проведення зборів тільки за місцем знаходження підприємства.

Усі товариства зобов’язані дотримуватися нормативно-правових актів щодо підприємницької діяльності, в тому числі й таких, що регулюють: порядок створення, організаційну структуру суб’єктів підприємницької діяльності та здійснення підприємницької діяльності; антимонопольний контроль; процес приватизації; оподаткування; емісію та обіг цінних паперів; валютний контроль; митний контроль; трудові правовідносини; захист навколишнього середовища; інші види правовідносин.

Товариства також повинні дотримуватися законів та нормативних актів, що видаються місцевими органами державної влади та управління тих адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких вони здійснюють свою діяльність.

Діяльність, яка підлягає ліцензуванню, може здійснюватися Товариством лише після отримання відповідної ліцензії.

Входження українських корпорацій у систему цивілізованого корпоративного управління, заснованого на вимогах сучасного бізнесу, менеджменту і маркетингу, можливе при дотриманні наступних умов:

• строге визначення цілей діяльності корпорації й способів мотивації її власників;

• реструктуризація корпорації до рівня самокерованих структур під контролем акціонерів;

• вибір організаційної структури, адекватної поставленим цілям: виробництво, збут продукції, інновації, маркетинг;

• розробка єдиних принципів роботи корпорації у вигляді місії, філософії або іншого основного документа;

• зміна філософії оплати праці персоналу, особливо вищих менеджерів.

Реальна система оплати праці в корпораціях повинна враховувати три компоненти:

• пряму оплату праці за виконувану роботу на основі контракту;

• дохід від частки акцій за підсумками фінансового року;

• додаткові виплати й пільги (бонуси), обумовлені в кожній корпорації внутрішніми документами.