6. Українські термінологічні словники

Розділ мовознавства, що розробляє теоретичні та практичні питання словників різних типів називається лексикографією. Розділ лексикографії, що займається теорією та практикою укладання й використання фахових термінологічних словників називається науково-технічною лексикографією, або термінографією. Термінологічні словники є різновидом лінгвістичних словників, у яких подано термінологію однієї або кількох галузей знань чи діяльності. Джерелами для відбору матеріалу такого словника є монографії та статті відомих фахівців, підручники для вищих навчальних закладів, галузеві енциклопедії, реферати й анотації, опис винаходів. Під час відбору термінів складають реєстр одиниць, які слід визначити й описати. Ліву частину словника складають заголовні слова – терміни, а права – це семантизація заголовного слова, що може містити такі відомості про термін:

1) визначення поняття, позначуваного терміном;

2) сфера вживання;

3) переклад заголовного слова, якщо словник перекладний;

4) граматична характеристика;

5) приклади на сполучуваність термінів з іншими словами;

6) похідні слова;

7) походження терміна.

За змістом лівої частини словникової статті розрізняють словники:

• термінів;

• терміноелементів, наприклад, словники інтернаціональних морфем.

За змістом правої частини словникової статті розрізняють:

• термінологічні перекладні словники;

• тлумачні словники;

• словники довідники;

• ідеографічні, у яких дається уявлення про семантичне поле різних понять.

За призначенням словники поділяють на декілька груп:

1. Словники узусу (лат. usus – 1. звичай, правило; 2. уживання, використання) виконують функції реєструвальних словників, що відбивають стан термінології у певній галузі знань на сучасному етапі. Більшість термінологічних словників є узусними.

З-поміж найбільш відомих галузевих словників можна назвати такі:

• Енциклопедія історії України: У 4 т. – К., 1969-1972.

• Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад. В.І. Волович та ін. – К.,1998.

• Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О.М. Степанов. – К.: Академвидав, 2006.

2. Реглементувальні словники існують у двох видах:

• словники стандартизованих термінів;

• словники рекомендованих термінів.

3. Інформаційні словники

Прикладом цієї групи словників є інформаційно-пошуковий тезаурус. Його використовують під час автоматичного оброблення інформації. Кожна словникова стаття позначається терміном дескриптор. До нього наводяться синоніми, а також інші терміни, пов’язані з ним родо-видовими або асоціативними відношеннями.

Наприклад: дескриптор:мислення

синонім: міркування

родо-видові відношення: мислення дискурсивне

мислення доопераційне

мислення інтуїтивне

мислення наочно-дійове

4. Систематизовані словники: класифікатори, рубрикатори, частотні словники та словники терміносистем. Класифікатори – це системно й алфавітно впорядковані назви об’єктів науки й техніки та характеристики цих об’єктів (наприклад, класифікатори промислової продукції, де спочатку йде код, а потім називається сам предмет). Рубрикатори – це класифікації понять і об’єктів певної галузі, у яких спочатку йде порядковий індекс рубрики, а потім її назва. У частотних словниках терміни розташовано в порядку частоти появи у певних текстових масивах.

Є й інші класифікації термінологічних словників:

1. за тематичним охопленням: багатогалузеві, галузеві та вузькогалузеві;

2. за кількістю мов: одномовні й перекладні.

Усі спеціальні словники поділяються на два види: словники, що адресовані фахівцю; словники, зорієнтовані на роботу з комп’ютером. Для автоматичного оброблення тексту призначені інформаційно-пошукові тезауруси та різні типи власне електронних словників (основ, зворотів, афіксів).