Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ZM_3_Lektsiya_1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
25.11.2019
Размер:
130.56 Кб
Скачать
    1. Термін та його ознаки

Розвиток науки й техніки, актуалізація суспільно-політичного й мистецького життя зумовили появу в мові великої кількості різноманітних термінів. Як уже зазначалося, терміном називають слово або словосполучення, що позначає спеціальне поняття певної галузі знань – науки, техніки, економіки, суспільно-політичного життя, мистецтва тощо: молекула, партитура, фонема, адаптація, первіснообщинний лад. Термін чітко окреслений і однозначний у своїй термінологічній системі: наприклад, у побутовому мовленні слово корінь має значення не лише підземна частина рослини” (корінь сосни), а й “нижня частина чого-небудь, що міститься в тілі” (корінь зуба), “головна причина чого-небудь” (корінь зла); використовується в усталених зворотах: дивитися в корінь, пускати корінь, рубати під корінь тощо. У мовознавстві корінь – основна значуща частина слова без афіксальних морфем; у математиці корінь – величина, що при піднесенні її до певного ступеня дає число.

Український термін як національно-культурне явище є предметом багатьох спеціальних наукових досліджень; це особливий знак серед лексем національної мови. Серед власне лінгвістичних проблем, пов’язаних із специфікою українських термінів, можна виділити такі:

  • Опрацювання критеріїв вироблення чи заміни тих термінів, що є кальками з російської мови і втратили виразне українське національне забарвлення;

  • Вияв запозичень у різних терміносистемах і наукове обґрунтування доцільності їхнього вжитку;

  • З’ясування ролі й місця інтернаціоналізмів та їх національних відповідників у межах певних терміносистем;

  • Способи відбору назв опредметнених дій чи опредметнених ознак (наприклад, настроювання, покращення);

  • Орфоепічні та орфографічні проблеми.

Однією з основних проблем українського терміна є збереження його україномовного духу, узгодження семантичних і прагматичних вимог до терміна, що виводить ці проблеми за межі суто лінгвістичних, через що термінознавство виходить поза вузькотермінолінгвістичні рамки й стає міждисциплінарною галуззю.

Сучасна мова науки й техніки висуває до термінів такі вимоги, як:

  1. Системність. Слово як термін існує лише в певній системі понять, що є відбиттям наукової теорії, наукової чи технічної класифікації, узагальненої ідеї або концепції в певній галузі знань. Належність терміна до певної системи відрізняє термін від звичайного слова.

  2. Однозначність. Термін має називати лише одне наукове або технічне поняття, у своєму термінополі він є однозначним і має чітке визначення. Наприклад, валентність у хімії – це здатність атома утворювати хімічні зв’язки з іншими атомами, а в мовознавстві – це вищий вияв сполучуваності слів, зокрема дієслів, що максимально прогнозують кількість незаповнених валентних місць.

  3. Мотивованість – це така мовна форма терміна, що дозволяє зрозуміти поняття, яке він позначає, без звертання до тлумачного словника. Ця вимога не є визначальною, але сприяє кращому усвідомленню й запам’ятовуванню терміна.

За мовною формою термін може бути:

  • Повністю мотивованим: трикутник, словосполучення;

  • Частково мотивованим: оранжева революція, психіка (від грец. душа);

  • Немотивованим: пудель (від нім. pudel – плескатися у воді) – порода кімнатних собак із довгою кучерявою шерстю.

4) Точність. Терміни мають бути точними й максимально адекватно передавати зміст поняття. При цьому деякі терміни можуть бути хибно мотивованими: наприклад, терміном чорні метали називали лише залізо, яке й справді має чорний колір. Зараз до складу чорних металів входить, наприклад, марганець, що має зовсім інший колір. Але об’єднують їх спільні поклади залізо-марганцевих руд, місце залягання.

5) Відсутність синонімів. Як правило, на позначення одного поняття існує лише один термін, бо наявність синонімів в одній терміносистемі може заважати взаєморозумінню фахівців.

6) Беземоційність. Терміни позбавлені суб’єктивної модальності та художньої образності: нова економічна політика, психодіагностика.

Усі термінологічні одиниці поділяють на терміни-слова й терміни-символи. Терміни-слова є лексичними одиницями мови і включають у себе власне терміни, що позначають абстраговані поняття галузей наук: рефлекс, егоцентризм, утопічний комунізм, – та номенклатурні назви, які вказують на конкретні об’єкти певної галузі: АН – 140, холодильник «Норд», бурштин. Термінологічні символи є графічними знаками, що вказують на певні поняття: ∞ - нескінченність; ۸ - суфікс; Ψ – психологія; $ - долар.

Важливою формальною відмінністю термінологічної лексики від інших слів є значно більша кількість запозичень із інших мов, у зв’язку з чим терміни поділяються на питомі й запозичені. Серед питомих виокремлюють:

  • Непохідні, які були термінами здавна, або загальновживані слова, що набули термінологічного значення: корінь, закінчення, обставина (мовознавство); дух, міра, час (філософія);

  • Похідні переважають у мові; вони утворилися на українському ґрунті за допомогою різних словотвірних засобів: первіснообщинний, прибуток, свідомість.

Запозиченими термінами в українській мові є слова, що потрапили до неї з інших мов: емпіріокритизм (суб’єктивно-ідеалістична теорія, філософська течія, що заперечує існування матеріального світу); психогенез (виникнення та розвиток у людини психічного життя – почуттів, мови, мислення й вольової діяльності); флексія (закінчення, змінна частина слова).

Отже, слово термін, що в латинській мові означало «кінець», «кордон», «межа», у часи середньовіччя набуло значення «визначення», «позначення», в українській мові почало поширюватися у XVIII ст. й на сьогодні під ним розуміють слова чи словосполучення, що називають чітко окреслені поняття певної галузі.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]