Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
зміст курортология.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
24.11.2019
Размер:
5.84 Mб
Скачать

V Об’єкти транспортної інфраструктури та їх вплив на розвиток курорту Пуща Водиця (Грама Ольга)

Транспорт Пущі-Водиці забезпечує зв'язок міста Києва з віддаленим лісовим курортним мікрорайоном Пущею-Водицею. Транспорт, що їздить Пущею-Водицею, представлений трамваями № 7, 12, автобусом № 30 та маршрутними таксі № 170, 226, 719.

Автобус № 30

Маршрут руху: Станція метро «Академмістечко» → проспект Палладіна → вулиця Міська → вулиця Червонофлотська → 5-а лінія → вулиця Юнкерова → 7-а лінія → вулиця Гамарника → 11-а лінія → вулиця Лісна → 7-а лінія → санаторій «Лісова поляна» (назад: санаторій → 7-а лінія → вулиця Гамарника → 5-а лінія).

Інтервал руху: 16 — 22 хв.

Час проїзду від кінцевої зупинки до першої зупинки Пущі-Водиці: 20 — 25 хв.

Режим роботи: від 06:15 до 00:00.

Вартість проїзду: 1.50грн. (Пільговим категоріям проїзд безкоштовний).

Маршрутне таксі № 226

Маршрут руху: Станція метро «Нивки» → вулиця Щербакова → вулиця Стеценка → вулиця Міська → вулиця Червонофлотська → 3-а лінія → вулиця Юнкерова → 7-а лінія → вулиця Гамарника (назад: вулиця Гамарника → 3-а лінія) → вулиця Селянська → дорога на селище Горенка → с. Мощун (центр).

Це маршрутне таксі транзитне, кінцева не в Пущі-Водиці.

Інтервал руху: 20-25 хв.

Час проїзду від кінцевої зупинки до першої зупинки Пущі-Водиці: 25 — 27 хв.

Режим роботи: від 06.37 до 23.30

Вартість проїзду: залежно від відстані.

Маршрутне таксі № 719

Маршрут руху: Станція метро «Нивки» → проспект Перемоги → вулиця Туполева → вулиця Стеценка (назад: вулиця Стеценка → вулиця Щербакова) → вулиця Міська → Пуща-Водиця → селище Горенка.

Інтревал руху: 5-15 хв.

Час проїзду від кінцевої зупинки до першої зупинки Пущі-Водиці: 25 — 30 хв.

Режим роботи: від 5.50 (з Горенки) до 23.40 (з Нивок).

Вартість проїзду: залежно від відстані.

Трамваї № 7 та 12

Історія виникнення

Коли із 1898 року почалось освоєння поселення Пуща-Водиця під Києвом, зручного транспортного сполучення тут не існувало. Але вже в 1900 році в Пущу-Водицю проклали трамвайну колію, що сполучила селище з Александрівською площею у Києві (нині Контрактова площа). З того часу, чотири роки поспіль цією колією поселенців доставляв локомібль, що дістав назву парового трамвая. Цей вид транспорту одразу почав користуватися серед населення неабиякою популярністю.

Із 1904 року розпочалась нова доба в історії Пуща-Водицького трамвая. До травня підприємство-власник трамвая — Спілка Київських міських залізниць, виконуючи вказівки Думи, електрифікувало Пуща-Водицьку лінію. Для цього, окрім встановлення стовпів і прокладення електричного дроту, довелося побудувати дизель-моторну станцію, що виробляла електроенергію для живлення лінії, виділити моторні вагони. Кошти на таку реконструкцію виділив керівник київського трамвая — Лазар Ізраїльович Бродський.

Бродський невдовзі помер, а його справу продовжили бельгійці, котрі вже у січні 1905 року викупили у спадкоємців контрольний пакет акцій. Вони ж знайшли кошти для облаштування додаткових роз'їздів та часткової укладки другої колії, оскільки лінія була прибутковою. Тривалість подорожі становила 1 годину. Для порівняння, подорож на паровому трамваї займала 1,5 год. Вартість проїзду в один кінець складала 24 копійки, а в обидва боки — 43 копійки (знижка на 5 коп.).

Спочатку існувало два трамвайні маршрути, які з'єднували низку селищ (Пуща-Водицю, Горенку, Пріорку, Кинь-Ґрусть) з Подолом (№ 19) та Старим Містом (№ 20). Основний пасажиропотік припав на трамвайний маршрут № 19. Але після військових дій у Києві під час Російської револіції маршрут № 20 було закрито, як і трамвай № 19, на зміну якого прийшов трамвай № 12.

Пуша-Водицький трамвай відігравав велику роль не лише для жителів Києва та Пущі-Водиці, його важливість і перспективи розвитку відзначались навіть на рівні влади. Зокрема, в директиві ЦК КП(б)У від 15 травня 1935 року було зазначено «Керуючись тяжінням деяких пригородів до Києва, що вже почало виявлятися кілька років тому, і що тепер постане особливо яскраво і рельєфно, — можливо цілком уявити собі перспективи деяких з цих нових трамвайних магістралей. І дійсно: пуща-водицька магістраль повинна в майбутньому простягнутися до Бучі та Гостомеля. Цей самий пуще-водицький напрямок прагне також вгору Дніпром до Вишгороду, Нових та Старих Петрівець…»

Внаслідок бойових дій під час Другої Світової війни трамвайні лінії були зруйновані. Згодом, у 1944 році їх було відновлено. У 40-х роках трамвайні маршрути обслуговували трамваї, що складалися з трьох вагонів, проте через необхідність розвивати велику швидкість на лісовій колії їх було замінено на одновагонні. У 1949 році рейки були перенесені з вулиці Вишгородської на вулицю Старозабарську, а у середині 60-х — на вулицю Автозаводську.

Протягом 50-х — 80-х років ХХ сторіччя існував подовжений варіант 12-го трамвая — трамвай № 20. Він курсував не лише до Подолу, а й до Залізничного вокзалу один раз на годину за розкладом.

Окрім того, що трамвай до Пущі-Водиці має понад 100-річну історію, це трамвайне сполучення відіграє неабияку історичну роль у житті не лише Пущі-Водиці, а й Києва.

Зокрема, в часи Першої світової та Другої світової війн Пуща-Водицький трамвай перевозив бійців прямо на лінію фронту, забирав з лінії фронту поранених, котрих відвозили в міські шпиталі.

В найхолодніші зими, коли Києву бракувало палива для обігріву, з Пущі-Водиці за допомогою трамваю доправляли необхідні запаси дрів.

У довоєнний та післявоєнний час на лісовій лінії використовували відкриті причепні вагони-платформи з лавами.

У 2011 році ДП «Укрдержбудекспертиза» ухвалило рішення про рекомендування до затвердження проекту реконструкції ліній Пуща-Водицького трамваю на ділянці від вул. Міської до вул. Селянської, який було складено за розпорядженням голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова.

Планується реконструювати 8,6 км трамвайної лінії (в одноколійному вимірюванні) та контактної мережі, оновити 312 опор контактної мережі висотою 5,8 м, 22 павільйони очікування та асфальтове покриття (тротуари та майданчики очікування). Реконструкцію планують провести за 16 місяців. (Додаток Д)

Маршрут руху: трамвай № 7 - Станція метро «Контрактова площа» → вулиця Спаська → вулиця Межигірська → вулиця Щекавицька → вулиця Костянтинівська → вулиця Оленівська → вулиця Фрунзе (назад: Фрунзе → Щекавицька → Костянтинівська → Спаська) → вулиця Семена Скляренка → вулиця Автозаводська → вулиця Полярна → площа Шевченка → вулиця Пуща-Водицька → лісова траса → вулиця Червонофлотська → 5-а лінія → вулиця Юнкерова → 14-а лінія (з розворотом біля вулиці Селянської).

Трамвай № 12 – Пл. Т. Шевченка - вулиця Пуща-Водицька → лісова траса → вулиця Червонофлотська → 5-а лінія → вулиця Юнкерова → 14-а лінія (з розворотом біля вулиці Селянської).

Інтервал руху: 17-38 хв.

Час проїзду від кінцевої зупинки до першої зупинки Пущі – Водиці: трамвай № 7 – 17 хв., трамвай № 12 – 38 хв.

Вартість проїзду: 1. 50 грн. Пільговим категоріям проїзд безкоштовний.

Екскурсійно – розважальний маршрут

З 2007 року у Пуща-Водиці почав курсувати екскурсійний маршрут (Контрактова Площа — Пуща-Водиця).

На сьогоднішній день до Пущі-Водиці курсує два екскурсійних маршрути: «Контрактова площа — Пуща-Водиця — Контрактова площа» (тривалістю 3 години) та «Оболонь — Пуща-Водиця — Оболонь» (тривалістю 2,5 години). Замовити можна 1 із трьох трамваїв на вибір (ретро, сучасний та трамвай-кафе). Вартість оренди від 200 грн./год. (залежно від типу вагону та часу замовлення). Під час поїздки можна організувати:

  • екскурсії з екскурсоводами;

  • святкування днів народження;

  • пам"ятні зустрічі;

  • випускні вечори;

  • весілля;

  • зйомки кліпів та кінострічок, тощо.

Всі трамваї мають можливість підключення будь-якої аудіо/відео апаратури.

Вагон, за бажанням, можна прикрасити кульками, плакатами, серпантином тощо. У трамваї забороняється палити.

Екскурсійний маршрут – це вдалий спосіб залучитися до історії Києва, Пущі – водиці, розвитку київських трамваїв. Фірми. постачальники послуг, маркетингові агентства вдало використовують екскурсійні маршрути для просування товарів чи послуг, збільшення попиту серед усіх верств населення. А для киян чи гостей міста це дуже приємний спосіб провести вільний час, насолодитися красою міста та його лісовою зоною, отримати нові враження та позитивні емоції! (Додаток Ж)