- •1. Поняття світогляду та його суспільно-історичний характер.
- •2. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський.
- •3. Специфіка філософського світогляду. Основне питання філософії.
- •4. Філософія в системі культури. Функції філософії.
- •5. Загальна характеристика античної філософії. Основні філософські школи античності.
- •6. Загальна характеристика релігійної філософії Середньовіччя.
- •7. Натурфілософські та гуманістичні ідеї філософії епохи Відродження.
- •8. Загальна характеристика філософії Нового часу. Емпіризм та раціоналізм.
- •9. Основні риси класичної німецької філософії
- •10. "Докритичний" та "критичний" періоди у творчості і. Канта.
- •11. Філософська система г. Гегеля і його діалектичний метод.
- •12. Антропологічна філософія л. Фейєрбаха.
- •13. Основні ідеї марксистської філософії. Проблема відчуження людини.
- •14. Екзистенціалізм як течія в сучасній західній філософії: релігійний та атеїстичний напрямки.
- •15. Сутність позитивізму, його основні історичні форми.
- •16. Основні етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •18. Філософська герменевтика як теорія розуміння.
- •19. Основні ідеї неотомізму, його відмінність від середньовічного томізму.
- •20. Історичні форми діалектики як вчення про універсальні зв'язки, зміни та розвиток. Діалектика й метафізика.
- •21. Взасмоперехід кількості та якості в процесі розвитку. Сутність категорії "міра".
- •22. Поняття й сутність діалектичного заперечення. Категорія "зняття".
- •23. Взаємозв'язок категорій "одиничне", "особливе" й "загальне".
- •24. Взаємозв'язок категорій "явище" й "сутність". Категорія "видимість" (позірність).
- •25. Взаємозв'язок категорій "причина" і "наслідок". Детермінізм та індетермінізм.
- •26. Взаємозв'язок категорій "форма" і "зміст". Співвідношення зовнішньої та внутрішньої форми в процесі розвитку.
- •27. Взаємозв'язок категорій "можливість" і "дійсність". Реальні й формальні можливості. Роль імовірності в реалізації можливості.
- •28. Категорії "необхідність" і "випадковість", "свобода" й "необхідність".
- •30. "Буття" як філософська категорія. Форми буття та їх діалектична єдність.
- •31. Категорія "матерія" у філософії. Сучасна наука про основні форми й структурність матерії.
- •32. Рух як спосіб існування матерії та його основні форми. Рух і розвиток. Специфіка соціального руху.
- •33. Простір і час — форми існування матерії. Соціальний простір і соціальний час як буття людини в культурі.
- •34. Поняття і сутність антропосоціогенезу. Філософія й наука про походження людини.
- •36. Постановка проблеми свідомості в історії філософії.
- •37. Роль праці, спілкування й мовлення у формуванні та розвитку свідомості.
- •38. Взаємозв'язок діяльності, мислення та мови.
- •39. Структура свідомості. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість.
- •40. Розуміння пізнання як діалектичного й культурно-історичного процесу взаємодії людини і світу. Об'єкт і суб'єкт пізнання.
- •41. Проблема істини у філософії. Діалектична єдність абсолютної й відносної істини. Істина й омана. Істина та правда.
- •42. Буденне та наукове пізнання. Форми і методи наукового пізнання.
- •43. Специфіка буття суспільства як співбуття людей. Суспільне буття та суспільна свідомість.
- •44. Структурованість соціальної системи. Основні елементи соціальної структури суспільства та їх історичний характер.
- •45. Історична періодизація суспільного розвитку: формаційний та цивілізаційннй, осьовий і хвильовий підходи.
- •46. Матеріальні фактори функціонування суспільства. Єдність продуктивних сил та виробничих відносин.
- •47. Сутнісні риси інформаційного суспільства. Роль інформаційних і комп'ютерних технологій у сучасному суспільному прогресі.
- •48. Поняття політики та політичної системи суспільства. Основні елементи політичної системи.
- •49. Держава як основний політичний інститут. Громадянське суспільство й держава.
- •50. Поняття духовного життя суспільства. Специфіка духовних відносин і духовної культури.
- •51. Суспільна свідомість та її структура: буденна й наукова свідомість, суспільна психологія та ідеологія, форми суспільної свідомості.
- •53. Особистість як міра соціальності в людині. Особистість та особа. Роль індивідуальних якостей у процесі формування особистості.
- •55. Культура як символічний світ людського життя. Співвідношення культури й цивілізації.
- •56. Діалектика об'єктивного й суб'єктивного в історичному процесі, його рушійні сили. Співвідношення еволюційного та революційного моментів у розвитку людської цивілізації.
- •57. Історичні форми відношення суспільства до природи. Причини виникнення та шляхи розв'язання сучасних екологічних проблем.
- •58. Опозиція "модерн-постмодерн" у культурному та цивілізаційному поступі людства.
- •59. Глобальні проблеми сучасності та майбутнє людства.
- •60. Поняття та сутність глобалізації, її позитивні тенденції й проблеми.
60. Поняття та сутність глобалізації, її позитивні тенденції й проблеми.
Глобализация стала важным реальным аспектом современной мировой системы, одной из наиболее влиятельных сил, определяющих дальнейший ход развития нашей планеты. Она затрагивает все области общественной жизни, включая экономику, политику, социальную сферу, культуру, экологию, безопасность и др. Остановимся на понятии глобализации применительно к мировой экономике. Ее интерпретация варьируется у разных специалистов очень широко. С этим в какой-то мере связана разная реакция на процесс глобализации, в которой одни усматривают серьезную угрозу мировой экономической системе, а другие видят средство дальнейшего прогресса мировой экономики.
Несомненно, глобализация содержит как позитивные, так и негативные аспекты. Ее позитивное влияние связано с эффектом конкуренции, к которой она неизбежно ведет, а негативное - с потенциальными конфликтами, которыми она чревата, хотя их можно избежать путем развития глобального сотрудничества на основе политических соглашений или создания новых международных институтов.
Под глобализацией понимается здесь огромное увеличение масштабов мировой торговли и других процессов международного обмена в условиях все более открытой, интегрированной, не признающей границ мировой экономики. Речь идет, таким образом, не только о традиционной внешней торговле товарами и услугами, но и о валютных потоках, движении капитала, обмене технологиями, информацией и идеями, перемещении людей.
В течение последних десятилетий выявился ряд источников глобализации: технологический прогресс, либерализация торговли и другие формы экономической либерализации, значительное расширение сферы деятельности организаций,
В целом решение экономических, политических и прочих проблем глобализации потребует реальных усилий по развитию сотрудничества всех крупных государств, особенно стран ЕС, США, Канады, Японии, России, Китая, Индии, Бразилии и др. Необходимо модернизировать действующие или создать новые институты, имеющие глобальные перспективы и наделенные полномочиями принимать решения наднационального характера и следить за их исполнением, соблюдая одновременно требования прозрачности и подотчетности своих действий.
Посмотрим, каким образом глобальное сотрудничество и новые международные институты могут решить некоторые проблемы, которые были представлены в качестве издержек глобализации.
• Первая группа проблем, как уже отмечалось, касается распределения преимуществ от глобализации внутри стран и между ними. Эти вопросы должен решать международный институт на базе глобального сотрудничества. Он мог бы, к примеру, облагать страны, получающие наибольшие выгоды от глобализации, особым налогом, используя эти поступления для оказания финансовой и технической помощи тем, кто проигрывает от глобализации.
• Следующий круг проблем связан с хрупкостью международной экономической системы, что приводит к взаимозависимости стран. В ответ на это необходимо усилить международное сотрудничество, создать новые институты или расширить полномочия действующих, например МВФ. Он не раз играл ведущую роль в оказании помощи странам, переживающим дестабилизацию, например, Мексике в период финансового кризиса 1994 г. и Южной Корее в соответствии с недавним соглашением.
• Третья порождаемая глобализацией проблема - ущемление национального суверенитета и независимости политических лидеров - также во многом может быть решена на базе международного сотрудничества, например, путем четкого разграничения полномочий сторон, т.е. национальных правительств и их лидеров, с одной стороны, и международных организаций и многонациональных или глобальных корпораций - с другой.
В целом существует много возможных путей сотрудничества для решения проблем глобализации.
Глобальное сотрудничество на основе создания формальных или неформальных международных институтов представляет важный механизм для решения проблем, порождаемых процессом глобализации. С его помощью можно достичь стабильности в глобализованном мире, прийти повсеместно к экономическому росту, осуществить переход к рынку в бывших социалистических странах, ускорить развитие наиболее бедных государств, а также решить проблемы глобализации, носящие неэкономический характер.
Позитивними рисами гл-ії є:
• Гл-ія дає великі шанси країнам, що розвиваються, сприяє розвитку продуктивних сил в цих країнах;
• Гл-ія сприяє розвитку економіки ів усьому світі, технологій, інформаційних та фінансових систем;
• Гл-ія пов’язана з міжнародною економічною інтеграцією та відкриттям нових ринків обміну та виробництва.
Рушійними силами глобалізації є співробітництво та конкуренція.