- •Василюк а. Нариси з порівняльної педагогіки
- •1.2. Батьки-засновники порівняльної педагогіки
- •1.3. Перші наукові досягнення
- •1.4. Зародження організацій
- •1.5. Порівняльна педагогіка в срср та україні
- •2.1 Міждисциплінарні дослідження
- •2.2. Проблемний метод
- •2.3. Освітня політика і порівняльна педагогіка
- •2.4. Використання методології суспільних наук
- •3.2. Головні освітні процеси у світі та європі
- •3.3. Стан освіти в україні
- •4.2. Європейський союз і європейська інтеграція україни
- •5.1. Елементи історії розвитку системи дошкільного виховання
- •5.2. Основні завдання системи дошкільного виховання
- •5.3. Про стан і діяльність початкової школи
- •5.4. Тенденції розвитку початкової освіти
- •6.2. Формування стандарту середньої освіти
- •7.2. Цілі і моделі середньої професійної освіти
- •7.3. Тенденції розвитку системи професійної освіти
- •7.4. Сучасна система професійних консультацій
- •8.1. Еволюція поняття "вища освіта"
- •9.1. Підвищення вимог до вчителя XXI ст.
- •9.2. Педевтологи про підготовку вчителів
- •93. Організація первинної підготовки вчителів
2.2. Проблемний метод
У другій половині XX століття виникають нові напрями у компаративістиці. Засновником одного з них став професор Лондонського університету Б. Холмз (1920-1993), автор багатьох книжок з порівняльної педагогіки. Серед найбільш відомих є праця "Проблеми в педагогіці: порівняльний підхід" (1965), в якій відображений методологічний підхід вченого. Холмз підкреслює важливість розвитку порівняльних досліджень та їх вплив на збагачення педагогіки та всієї групи наук про освіту. Найбільш продуктивним у порівняльно-педагогічних дослідженнях він вважав проблемний метод. Такий підхід полягає в аналізі конкретних педагогічних проблем на основі порівняння шляхів їх постановки та вирішення у різних країнах.
Для Холмза порівняльна педагогіка є засобом підтримки планування розвитку реформи та освітньої політики; сприяє визначенню положень та принципів, систем або прав, які допомагають у з'ясуванні функціонування освітніх систем. Щоб досягнути певних цілей, дослідницьким інструментом слід обрати проблемний метод, який є науково обгрунтованим, відтак, завдяки йому можна творити теорію та
формулювати "предикції" (передбачування) можливих варіантів освітньої політики.
Холмз акцентує наступні головні фази порівняльних досліджень:
1. Вибір проблеми та її аналіз (вибір проблеми залежить в основному від досвіду, знань та інтересів дослідника);
Формулювання пропозицій стосовно освітньої політики або можливих рішень;
Визначення релевантних чинників (опис та аналіз політичних, економічних, культурних і суспільних чинників, які впливають на систему освіти).
Однак на практиці неможливо зібрати весь необхідний матеріал. Тому Холмз виділяє метод класифікації, який сприяє проведенню дослідження при збереженні певного порядку і раціональності, а не інтуїції та власного бажання. Холмз стверджує, що аналіз як проблем, так і контексту повинен знаходитися в ракурсі чинників:
- ідеологічних - зіставлення норм поведінки і цінностей;
- інституціональних - представлених через освітні організації та практику;
додаткових (клімат, територія, природні ресурси), які безпосередньо не знаходяться під контролем людини);
4. Перевірка можливих розв'язань у різних контекстах, аналізованих з метою пошуків найкращих рішень.
Холмз стверджує, що проблемний метод є перспективнішим і стоїть вище, аніж метод історичного аналізу, оскільки сприяє "науковізації" порівняльної педагогіки, а також більш придатний до планування та проведення освітніх реформ. Однак на кожному етапі розв'язування проблем потрібно визначити вибір, підпорядкувати та маніпулювати релевантними даними. У зв'язку з цим Холмз створює відповідну класифікацію, яка б значно полегшила завдання.
Хоча Холмз так і не представив вичерпно повного прикладу застосування свого методу, але все ж здійснив аналіз багатьох освітніх явищ на тлі зв'язку з політичними та економічними проблемами. В чотирьох монографіях ним висвітлені: 1) підготовка вчителів та професіоналізація освіти в США; 2) розширення середньої школи в Англії та Уелсі; 3) загальна та професійна підготовка в СРСР; 4) особиста свобода і соціальна відповідальність в Японії.