17.2. Оцінка технічного рівня розвитку підприємства

Як вже зазначалось, технічний розвиток – це процес формування та вдосконалення техніко-технологічного рівня підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на підвищення ефективності виробництва та прогресивність розвитку. Технічний розвиток охоплює різні форми – стадії розвитку виробництва, які характеризують, з одного боку, техніко-технологічну базу підприємства, а з другого – її вдосконалення та нарощування.

Оцінку організацiйно-технічного рівня різногалузевих підприємств потрібно проводити періодично (один раз на рік, кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступені технічної оснащеності праці персоналу, прогресивний рівень застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва тощо.

Об’єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах.

Для оцінки загальної економічної ефективності організаційно-технічних заходів, інновацій використовують систему показників:

• інтегральний ефект;

• індекс рентабельності інновацій;

• норма рентабельності;

• період окупності.

Інтегральний ефект (Е_ІН) – це різниця результатів та витрат на реалізацію техніко-організаційного заходу за розрахунковий період приведених до одного року (як правило, початкового), тобто з урахуванням дисконтування результатів та витрат:

,

де Вр – витрати розрахункового періоду;

Рt – результати діяльності за t-й рік;

Вt – витрати на провадження заходу;

– коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник).

Інтегральним ефектом може вважатися чистий дисконтований дохід, чиста приведена вартість або чиста сучасна вартість, чистий приведений ефект.

Індекс рентабельності (І_р) – це співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат:

,

де – дохід за j-й період;

– розмір інвестицій в інновації за t -й місяць.

У чисельнику формули показано розмір доходів, які приведені до початку реалізацій організаційно-технічного заходу, а в знаменнику – величина інвестицій в останні, дисконтованих до початку процесу інвестування. Іншими словами, порівнюється дві частини потоку платежів – доходна та інвестиційна.

Індекс рентабельності тісно пов'язаний із інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект Е_ІН >О, то 1_р <1, і навпаки, при 1_р >1 проект вважається економічно невигідним, при 1_р <1 – неефективним.

В умовах дефіциту коштів перевага повинна надаватися тим рішенням, для яких І_р найбільший.

Норма рентабельності (Нр ) – являє собою ту норму дисконту, при якій доходи, які дисконтуються за певний проміжок часу дорівнюють інноваційним вкладенням. У цьому разі доходи та витрати проекту визначаються шляхом приведення до розрахункового періоду, тобто:

,

.

Іншими словами, норма рентабельності характеризує рівень доходності конкретного інноваційного рішення через дисконтну ставку, по якій майбутня вартість грошового потоку від інновацій приводиться до теперішньої вартості інвестиційних коштів. Показник Н_р може мати і інші назви: внутрішня норма доходності, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій.

Період окупності (То) – один із найбільш часто вживаних показників оцінки ефективності капітальних вкладень. На відміну від показників, які використовуються у вітчизняний практиці, показник «термін окупності капітальних вкладень» базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням коштів, які інвестуються в інновації та суми грошового потоку до теперішньої вартості.

Інвестування у ринковій економіці пов'язано зі значним ризиком, і цей ризик тим більший, чим довший терміну окупності вкладень. Це дуже актуально для галузей, де високі темпи НТП та поява нових технологій чи виробу швидко знецінює попередні інвестицій.

Показник То використовують тоді, коли немає впевненості у тому, що організаційно-технічні заходи, інновації будуть реалізовані. Тому власник коштів не ризикує довірити інвестиції на тривалий термін. Показник розраховується за формулою:

,

де К – початкові інвестиції;

Д – щорічні грошові потоки.

 Приклад. Підприємство вкладає 200 тис. грн. у виробничий проект, який щорічно дає чистий прибуток у сумі 50 тис. грн., щорічне надходження амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів – 20 тис. грн., тобто загальна сума грошового потоку за рік – 70 тис. грн. За цих умов термін окупності інвестицій дорівнюватиме: =2,86 років.

Якщо грошовий потік від втілення проекту розподіляється по роках нерівномірно, для визначення терміну окупності інвестиції треба підрахувати кількість років (місяців), упродовж яких грошовий потік досягає розміру суми інвестиції.

Підприємство вкладає 400 тис. грн. у виробничий проект, який дає чистий прибуток за перші 5 років функціонування відповідно 70, 70, 80, 100, 120 тис. грн., амортизаційні відрахування на відновлення основних засобів відповідно: 45; 43; 42; 40; 40 тис. грн., грошові потоки по роках: 115; 113; 112; 140; 160 грн. За цих умов у перші 3 роки грошовий потік дорівнюватиме 340 тис. грн. Для повної окупності не вистачає 60 тис. грн., або =42,9% від грошового потоку четвертного року функціонування проекту. Отже, термін окупності інвестиції дорівнює 3+0,429=3,429 року (3 роки 5 місяців).

Показники економічної ефективності організаційно-технічних заходів у планах підприємств повинні враховуватися протягом усього періоду, в якому ці заходи забезпечують підвищення техніко-економічних показників виробництва або вирішення інших завдань (соціальних, природоохоронних та ін.).

Важливим моментом є економічне обґрунтування технічних заходів до їхнього впровадження. Центральне місце в такому обґрунтуванні займає визначення їх економічної ефективності. Воно необхідне для виробу найбільш раціональних заходів, прогнозування їхнього впливу на показники роботи підприємства в плановому періоді, розрахунку премій і винагороди авторам пропозицій, визначення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу.

Необхідно знати, що в залежності від витрат, які враховуються, та результатів інтегральних показників розрізняють такі види ефекту від реалізації організаційно-технічних заходів:

• економічний (вартісні показники);

• науково-технічний (новизна, корисність, надійність);

• ресурсний (споживання того чи іншого виду ресурсу);

• соціальний (соціальні результати);

• екологічний (шум, випромінювання та інші показники фізичного стану навколишнього середовища).

Визначення й оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що належать до першої групи ( наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, що веде до необхідності його розширення, реконструкції або технічного переозброєння), здійснюються так само, як і нових технічних рішень. До складу поточних витрат необхідно також включати додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції підчас їхнього транспортування і зберігання.

Ефективність безвитратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної або іншої прогресивної форми організації та оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму – організаційних структур управління, систем планування й фінансування тощо, створення нових ринкових структур) визначають здебільшого на підставі обчислення економії поточних витрат, зумовленої здійсненням таких нововведень. У кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї чи іншої групи безвитратних організаційних рішень.

Ефективність окремих глобальних і локальних заходів є важливим, але недостатнім вимірником ступеня впливу нововведень організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємства. Ось чому необхідно знати конкретну методику виявлення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший період.

Можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами (формування) основних показників, що характеризують економічну ефективність тієї чи іншої сукупності запроваджених протягом року (кількох років) нових технічних та організаційних нововведень (ТОН). Зокрема варто обчислювати такі техніко-економічні показники:

а) Приріст обсягу виробленої продукції:

,

де Чвв – кількість вивільнених працівників за рахунок технічних і організаційних нововведень, осіб;

– продуктивність праці в розрахункового році (періоді), грн./осіб;

ВП – обсяг виробленої продукції, тис. грн.

б) Приріст продуктивності праці:

,

де – загальне зростання продуктивності праці в розрахунковому році (періоді), %;

– фактична чисельність персоналу, осіб;

– продуктивність праці у базовому році (періоді).

в) Частка економії (%) від запровадження технічних та організаційних новин у загальних витратах на виробництво продукції:

,

де – середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році(періоді);

– загальна сума прибутку у тому ж році (періоді).

г) Приріст рентабельності виробництва:

,

де – рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді);

– загальна вартість виробничих фондів.

Для того, щоб довго залишатися життєздатним та стабільно демонструвати свою виражену компетентність і конкурентноздатність, підприємство повинне постійно підвищувати ефективність своєї діяльності, що в першу чергу пов’язано з підвищенням організаційно-технічного розвитку підприємства.

Питання для закріплення матеріалу і самостійної роботи

1. В чому полягають завдання і який зміст плану організаційного та технічного розвитку підприємства ?

2. Дати характеристику системи показників плану організаційно-технічного розвитку підприємства?

3. Який порядок розробки планів організаційного і технічного розвитку підприємства?

4. Як визначається економіка ефективність інвестицій з коротким інвестиційним циклом?

5. Які показники характеризують ефективність інвестицій?

6. Назвати і дати характеристику джерелам фінансування організаційних та технічних заходів.

Тема 18. БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ

Тема 11. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА

11.1. Мета та завдання розробки плану собівартості продукції

11.2. Класифікація витрат та групування витрат за економічними елементами

11.3. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво та планової (нормативної) калькуляції

Тема 12. ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РІЗНИХ ГАЛУЗЕЙ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

12.2. Планування собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства

12.3. Планування витрат в торговельній діяльності

12.4. Планування собівартості будівельно-монтажних робіт

12.5. Планування собівартості проектних робіт

Тема 13. ПЛАНУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

13.1. Знос і амортизація основних засобів

13.2. Методи нарахування амортизації

Тема 14. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

14.1. Зміст і завдання фінансового плану

14.2. Планування потреби у фінансових ресурсах

14.3. Планування прибутковості підприємства

Тема 15. ПЛАНУВАННЯ ПОДАТКІВ

15.1. Економічна суть податків

15.2. Планування податків на підприємстві

Тема 16. ОНОВЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ

16.1. Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання

16.2. Оптимізаційні планові розрахунки нововведень продукції та планування витрат на підготовку і освоєння виробництва нової продукції

16.3. Об’ємно-календарне планування виробництва нової продукції. Сітьові методи планування

Тема 17. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ РОЗВИТОК

17.1. Технічний та організаційний розвиток підприємства

17.2. Оцінка технічного рівня розвитку підприємства

Тема 18. БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ

18.1. Сутність бізнес-планування та призначення бізнес-плану

18.2. Технологія розробки бізнес-плану

18.3. Зміст основних розділів бізнес-плану

18.1. Сутність бізнес-планування та призначення бізнес-плану

Бізнес-план – це ретельно підготовлений плановий документ, який розкриває усі сторони будь-якого започатковуваного комерційного проекту. Він дозволяє передбачати заходи щодо реалізації нової ідеї, визначати необхідне фінансове забезпечення і отримання певного зиску. Практично його можна вважати формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійснення тієї або іншої підприємницької ідеї.

Бізнес-план – це документ, який містить систему ув’язаних в часі та в просторі та узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницького проекту (угоди).

Бізнес-планування включає в себе три етапи:

• підготовчий період – підбір виконавців, консультантів та експертів, постановка завдання і розподіл обов’язків між виконавцями, розробка календарного плану (графіка) виконання робіт, збір вихідної інформації;

• розробка бізнес-плану;

• презентація бізнес-плану – доведення основних положень бізнес плану до потенційних інвесторів.

Складанню бізнес-плану передує визначення цілей власного бізнесу в загалі і бізнес-плану зокрема.

Бізнес-план охоплює як зовнішні, так і внутрішні цілі [8]. Основна зовнішня ціль полягає в тому, щоб запевнити майбутніх партнерів і кредиторів в успіху справи. Головна внутрішня ціль бізнес-плану – бути основою управління підприємницькою діяльністю. Конкретні цілі розкривають зміст і особливості планових заходів, особливості самого підприємства, специфіку його діяльності.

Бізнес-план дає змогу розв’язати цілий ряд завдань, основними серед яких є:

1) обґрунтування економічної доцільності напрямків розвитку під

приємства;

2) розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності підприємства, насамперед обсягів продажу та прибутку;

3) визначення джерел фінансування обраної стратегії, тобто способів концентрації фінансових ресурсів;

4) підбір працівників, спроможних реалізувати даний план.

Кожне завдання плану може бути розв'язане лише у взаємозв’язку з іншими. Центром бізнес-плану є концентрація фінансових ресурсів. Саме бізнес-план виступає важливим засобом збільшення капіталу підприємства. Процес складання плану дає змогу глибоко проаналізувати розпочату справу у всіх деталях. Бізнес-план є основою бізнес-пропозиції у переговорах з майбутніми партнерами, він відіграє важливу роль при комплектуванні основного персоналу підприємства.

Таким чином, бізнес-план, по-перше, може бути використаний для розробки концепції бізнесу, для детального відпрацювання стратегії, для попередження помилок шляхом детального аналізу маркетингу, фінансів, виробничої діяльності підприємства.

По-друге, бізнес-план є інструментом, за допомогою якого суб’єкт господарювання може оцінити фактичні результати своєї діяльності за певний період.

По-третє, бізнес-план є засобом залучення коштів.

Підприємства, що вже сформувались, при розробці бізнес-плану мають певні переваги порівняно з підприємствами-початківцями. Цифри, які вони використовують для розрахунків, надійно обґрунтовані результатами їх діяльності, їх задуми на майбутнє випливають з їх колишньої стратегії, спираючись на успіхи підприємства, досвід, набутий на своїх помилках.

На шляху створення будь-якої справи постає ряд суттєвих перешкод, кожна з яких за відсутності необхідного підходу може стати причиною виникнення проблемної ситуації. До них відносяться організація управління, накопичення капіталу, розробка та маркетинг продукту, підтримання на необхідному рівні валового прибутку та захист бізнесу від небажаного впливу. Статистика свідчить, що 75% усіх нових починань у бізнесі є невдалими в перші роки [8].

При виникненні будь-яких труднощів суб’єкт підприємницької діяльності повинен дослідити стан бізнесу та виявити можливі перешкоди. Кожного разу, з'ясувавши та вирішивши певну проблему, підприємство тим самим звільняється ще від однієї перешкоди, яка може призвести до невдачі, і, таким чином, підвищує свої шанси на успіх.

Багато з проблем можуть бути вирішені шляхом постійного уточнення бізнес-плану з метою приведення його у відповідність до умов, що змінюються. Це дасть можливість використовувати бізнес-план як реальний критерій оцінки фактичних результатів діяльності підприємства.

Бізнес-план минулого року може показати, яка із стратегій компанії виявилась ефективною, а яка ні, і наскільки результативним був той чи інший спосіб його реалізації.

При вивченні фактичних результатів роботи порівняно з бізнес-планом виявляються позитивні та негативні сторони організації, які можна використати для усунення відхилень між плановими і фактичними показниками.

Фінансовий розділ попереднього бізнес-плану може використовуватись як засіб об'єктивного спостереження за розвитком бізнесу. Фінансові прогнози, закладені у плані, становлять основу бюджету підприємства. Відхилення від розрахунків виявляються у статтях, де або думки про необхідні ресурси були хибними, або контроль в період виконання плану був недостатнім. Отже, крім управлінської функції бізнес-плану, його можна використовувати як засіб моніторингу.

Бізнес-план може сприяти залученню інвесторів та кредиторів. Перед тим, як ризикувати своїм капіталом, інвестори мають впевнитись у надійності розробки проекту та мати уявлення про його ефективність. Вони мають вивчити бізнес-план перед розглядом можливості капіталовкладень.