14.3. Планування прибутковості підприємства
Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток.
Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.
Залежно від формування та розподілу розраховують декілька видів прибутку:
валовий;
від операційної діяльності;
від звичайної діяльності до оподаткування;
від звичайної діяльності;
чистий.
Згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток – це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.
Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рис. 14.1).
Рис.
14.1. Розрахунок валового прибутку (збитку)
Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат (рис. 14.2).
Рис.
14.2. Розрахунок фінансового результату
від операційної діяльності
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків) (рис. 14.3).
Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток (рис. 14.4).
Рис. 14.3. Розрахунок фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування.
Рис. 14.4. Розрахунок фінансового результату від звичайної діяльності.
Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку (рис. 14.5).
Рис. 14.5. Розрахунок чистого прибутку (збитку).
Фінансовий результат, відображений у балансі, називається балансовим прибутком (збитком).
Загальна схема розрахунку вказаних показників подана в табл. 14.4.
Таблиця 14.4. Методика визначення фінансових результатів
Стаття |
Код рядка |
Показник за звітний період |
1 |
2 |
3 |
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) |
010 |
Сума (+) |
Податок на додану вартість |
015 |
(–) |
Акцизний збір |
020 |
(–) |
Витрати, які виключаються з виручки |
025 |
(–) |
Інші вирахування з доходу |
030 |
(–) |
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) |
035 |
(=) |
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) |
040 |
(=) |
Валовий: |
|
|
– прибуток |
050 |
= (+) |
– збиток |
055 |
= (–) |
Інші операційні доходи |
060 |
(+) |
Адміністративні витрати |
070 |
(–) |
Витрати на збут |
080 |
(–) |
Інші операційні витрати |
090 |
(–) |
Фінансові результати від операційної діяльності: |
|
|
– прибуток |
100 |
= (+) |
– збиток |
105 |
=(–) |
Дохід від участі в капіталі |
110 |
(+) |
Інші фінансові доходи |
120 |
(+) |
Інші доходи |
130 |
(+) |
Фінансові витрати |
140 |
(–) |
Втрати від участі в капіталі |
150 |
(–) |
Інші витрати |
160 |
(–) |
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: |
|
|
– прибуток |
170 |
= (+) |
– збиток |
175 |
= (–) |
Податок на прибуток від звичайної діяльності |
180 |
(–) |
Фінансові результати від звичайної діяльності: |
|
|
– прибуток |
190 |
= (+) |
– збиток |
195 |
= (–) |
Надзвичайні: |
|
|
– доходи |
200 |
(+) |
– витрати |
205 |
(–) |
Податки з надзвичайного прибутку |
210 |
(–) |
Чистий: |
|
|
– прибуток |
220 |
= (+) |
– збиток |
225 |
= (–) |
При плануванні чистого прибутку надзвичайні події, доходи та збитки від них не можна визначити, тому що невідомо, які події та коли відбудуться. Тому чистий прибуток плановий – це прибуток від звичайної діяльності.
При плануванні прибутку враховуються зовнішні та внутрішні умови діяльності підприємства. До зовнішніх відносять зміни макроекономічних чинників (зміна законодавства, структури попиту, інфляції та інше).
П(С)БО17 “Податок на прибуток” (додаток М) введено нові терміни: обліковий прибуток (збиток) та податковий прибуток (збиток).
Обліковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період.
Податковий прибуток (збиток) – сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.
Існує пасивна й активна стадії складання плану з прибутку. Пасивна стадія планування – це розробка плану з прибутку із урахуванням корективи, що враховують зміни зовнішніх і внутрішніх умов. Активна стадія полягає у визначенні найбільшої прибутковості підприємства, тобто стадія, що дозволяє збільшити прибуток, визначений у процесі пасивної стадії розробки плану, завдяки пошуку та мобілізації резервів підвищення продуктивності праці, зниження окремих витрат на виробництво та реалізацію продукції, збільшення обсягів продаж, частки прибутку в ціні окремих виробів, якість яких перевищує якість аналогічної продукції конкурентів тощо.
На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.
При методі прямого розрахунку прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються за такою формулою:
,
де
– операційний прибуток від реалізації
планового обсягу продукції, тис. грн.;
– прибуток від
реалізації і-го виробу, який
визначається відніманням від гуртової
ціни виробу витрати на його виробництво
і збут .
Вказаний метод планування прибутку використовується на підприємствах масового та крупносерійного виробництва. Він достатньо точний, але занадто трудомісткий, коли треба розрахувати великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.
Розрахунок прибутку на основі показника витрат на одну гривню продукції може застосовуватись по підприємству в цілому з розрахунку прибутку від випуску та реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. Це укрупнений метод, який застосовується на підприємствах серійного та одиничного типу виробництва. При даному методі розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.
Економічний (аналітичний) метод відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня гуртових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.
Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівняна продукція – це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція – це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.
Розрахунок планового прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:
визначається базовий прибуток і базова рентабельність продукції (на підставі звітних або очікуваних даних за період, що передував плановому);
порівняна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;
виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівняною продукцією в плановому періоді;
розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.
Плановий прибуток від випуску (реалізації) непорівняної продукції розраховується методом прямого розрахунку або із використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.
Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи:
1) розподіл прибутку (на цьому етапі учасниками розподілу є держава та підприємство, пропорції розподілу складаються під впливом таких чинників: об’єктів і ставок оподаткування, порядку надання податкових пільг);
2) розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет.
Нині використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначається самостійно кожним підприємством.
Фінансовий результат підприємства, тобто його прибуток або збиток, залежить від умов прибутковості, головними з яких є:
ринкові ціни на продукцію та послуги підприємства, які складаються залежно від попиту та пропозицій;
обсяг виробництва та реалізації продукції (наданих послуг);
витрати на виробництво продукції (надані послуги).
Аналіз «витрати – обсяг – прибуток» – досить універсальний елемент фінансового планування. Він дозволяє:
а) визначати обсяги виробництва та реалізації продукції (надання послуг) з точки зору їх беззбитковості;
б) приймати рішення щодо цільових розмірів прибутку;
в) визначати граничний обсяг виробництва продукції (надання послуг), подальше збільшення якого зменшує прибуток, тому що починається зниження граничного прибутку.
Наступний елемент, який має важливе значення в плануванні прибутку – це точка беззбитковості (“поріг рентабельності”), тобто така виручка від реалізації, при якій підприємство не має збитків, але ще не має і прибутків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам.
Точку беззбитковості визначають слідуючим чином:
,
де ТБ – точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво та реалізацію;
– величина постійних
(фіксованих) витрат, грн.;
– величина змінних
витрат на одиницю продукції, грн.;
– гуртова ціна
продажу, грн.
За даною формулою розраховується точка беззбитковості при випуску одного найменування продукції. Якщо підприємство випускає декілька видів продукції, виникає проблема розподілу постійних витрат. В економічній літературі розглядаються різні варіанти їх розподілу. Це розподіл постійних витрат між виробами пропорційно виручці від реалізації, змінним витратам, кількості годин роботи устаткування, заробітній платі виробничих робітників тощо.
Таким чином, для визначення планової величини обсягу виробництва та продажу, що відповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три величини:
1) гуртова ціну продажу товару;
2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, тобто таких витрат, величина яких у короткому періоді часу не пов'язана з обсягом виробництва і реалізації та їх змінами (витрати на устаткування, його утримання й експлуатацію, амортизаційні відрахування, адміністративні витрати, витрати на оренду, рекламу, соціальне страхування, наукові дослідження, розробки тощо);
3) обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у зв'язку із зміною обсягу виробництва та реалізації продукції (витрати на сировину та матеріали, заробітну плату основного виробничого персоналу, електроенергію, транспортування тощо).
Графічно точка беззбитковості визначається у точці перетину ліній валового доходу і валових витрат (рис. 14.6).
Рис. 14.6. Визначення точки беззбитковості підприємства
Аналогічний механізм може використовуватися і для визначення обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного для отримання запланованої величини прибутку.
Граничний обсяг нарощування виробництва продукції необхідно визначати для того, щоб запобігти збільшенню витрат та зменшенню прибутку на кожну додаткову одиницю продукції, що виробляється, і, як наслідок, зменшенню валового прибутку від реалізації більшого обсягу продукції. Це відбувається тоді, коли різниця між граничним доходом (ГД) та граничними витратами (ГВ) дорівнює нулю:
.
Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю.
Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.
Передусім розрізняють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.
Рентабельність
активів (
)
характеризує ефективність використання
всього наявного майна підприємства та
обчислюється за формулою:
,
,
де
– загальний прибуток підприємства за
рік (весь прибуток, одержаний від усіх
видів діяльності, до його оподаткування
та розподілу);
– чистий прибуток
підприємства за рік;
СА – середньорічна вартість активів.
Рентабельність
власного капіталу (
)
відображає ефективність використання
активів, створених за рахунок власних
коштів:
,
де
– власний капітал підприємства.
Рентабельність
акціонерного капіталу (
)
свідчить про верхню межу дивідендів на
акції та обчислюється так:
,
де
– статутний капітал (номінальна вартість
проданих акцій).
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулами:
,
де
– загальна рентабельність продукції,
%;
– загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн.;
ВС – виробнича собівартість продукції, тис. грн.;
ВА – адміністративні витрати, тис. грн.;
ВЗ – витрати на збут продукції, тис. грн.
,
де
– чиста рентабельність продукції, %;
– чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн.
Рентабельність конкретного виду продукції розраховується за формулою:
,
де Рі – рентабельність конкретного виду продукції, %;
Ві – виручка від реалізації і-го виду продукції, тис. грн.;
ВСі – виробнича собівартість конкретного виду продукції, тис. грн.;
– розподілені
адміністративні витрати на даний вид
продукції, тис. грн.;
– розподілені
витрати на збут даного виду продукції,
тис. грн.
Рентабельність продажу продукції або обороту визначається за формулами:
,
,
де
– загальна рентабельність від реалізації
продукції, %;
– чиста рентабельність
від реалізації продукції, %;
– загальний прибуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.;
РП – обсяг реалізованої продукції , тис. грн.;
– чистий прибуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.
Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт та послуг). Тому у процесі аналізу стану рентабельності підприємства необхідно визначити, які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності та розробити відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства.
При зниженні прибутковості підприємства зменшується ціна акцій, співвідношення прибутку на акцію та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показники прибутковості (рентабельності) підприємства є дуже важливими.
Розглянемо ряд показників акціонерного капіталу.
Прибуток на звичайну акцію (ПЗА):
,
де –- загальний прибуток підприємства, грн.;
– сума сплачених
податків, грн.;
ДПА – сума дивідендів на привілейовані акції, грн.;
КЗА – кількість звичайних акцій.
Цінність акції (ЦА):
,
де РЦА – ринкова ціна акції, грн.
Рентабельність акції (РАк):
де
– дивіденд на одну акцію, грн.
У процесі фінансового планування використовуються фінансові документи, за даними яких розраховуються та аналізуються показники фінансово-господарської діяльності. До таких документів відносяться: “Баланс” (форма 1), “Звіт про фінансові результати” (форма 2), “Звіт про власний капітал” (форма 3), “Звіт про рух грошових коштів” (форма 4) та “Примітки до річної фінансової звітності” (форма 5).
На основі даних вказаної звітності проводиться детальна оцінка фінансового стану підприємства. Розглянемо порядок розрахунку основних показників оцінки фінансового стану підприємства.
Коефіцієнт автономії (незалежності) (Кавт):
,
де ВК – власні кошти підприємства, тис. грн.;
ВБ – валюта балансу, тис. грн.
Коефіцієнт
фінансової стійкості (
):
,
де ДВК – джерела власних коштів, тис. грн.;
ЗМВП – забезпечення майбутніх витрат платежів, тис. грн.
Коефіцієнт мобільності (Кмоб):
,
де ВОК – фактична наявність власних оборотних коштів, тис. грн.
Коефіцієнт заборгованості (Кзаб):
,
де ЗК – залучені кошти, тис. грн.
Коефіцієнт ділової активності (Кд.ак):
,
де РП – обсяг реалізованої продукції, тис. грн.
Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів (Кеф.рес):
,
де
– прибуток від операційної діяльності,
тис. грн.
Коефіцієнт
ефективності використання власних
коштів (
):
,
де
– чистий прибуток, тис. грн.
Коефіцієнт
іммобілізації (
):
,
де
– залишкова вартість основних засобів,
тис. грн.
Коефіцієнт модернізації (Км):
,
де СЗ – сума зносу основних засобів, тис. грн.;
ОЗпоч. – початкова вартість основних засобів, тис. грн.
Коефіцієнт
абсолютної ліквідності (
):
,
де КЕ – кошти та їх еквіваленти, тис. грн.;
ПФІ – поточні фінансові інвестиції, тис. грн.;
ПЗ – поточні зобов’язання, тис. грн.
Проміжний
коефіцієнт ліквідності (
):
,
де ДЗ – дебіторська заборгованість за роботи (товари, послуги), тис. грн.;
Загальний
коефіцієнт ліквідності (
):
,
де ОА – оборотні активи, тис. грн.;
ВМП – витрати майбутніх періодів, тис. грн.
Питання для закріплення матеріалу і самостійної роботи
1. Завдання, зміст та принципи фінансового планування.
2. Завдання та види фінансових планів.
3. Зміст та характеристика оперативного фінансового планування.
4. Планування потреби в основному та оборотному капіталі.
5. Структура, показники і сфера застосування балансу доходів і видатків, платіжного календаря, кредитного та касового плану.
6. Суть та порядок визначення точки беззбитковості.
7. Методи розрахунку потреби в оборотних коштах.
8. Способи вимірювання прибутковості підприємства.
9. Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції.
10. Оцінка фінансового стану підприємства.
11. Шляхи вдосконалення фінансового планування в умовах реформування фінансового механізму.
Тема 15. ПЛАНУВАННЯ ПОДАТКІВ
Тема 11. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА
11.1. Мета та завдання розробки плану собівартості продукції
11.2. Класифікація витрат та групування витрат за економічними елементами
11.3. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво та планової (нормативної) калькуляції
Тема 12. ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РІЗНИХ ГАЛУЗЕЙ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
12.2. Планування собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства
12.3. Планування витрат в торговельній діяльності
12.4. Планування собівартості будівельно-монтажних робіт
12.5. Планування собівартості проектних робіт
Тема 13. ПЛАНУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
13.1. Знос і амортизація основних засобів
13.2. Методи нарахування амортизації
Тема 14. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
14.1. Зміст і завдання фінансового плану
14.2. Планування потреби у фінансових ресурсах
14.3. Планування прибутковості підприємства
Тема 15. ПЛАНУВАННЯ ПОДАТКІВ
15.1. Економічна суть податків
15.2. Планування податків на підприємстві
Тема 16. ОНОВЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ
16.1. Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання
16.2. Оптимізаційні планові розрахунки нововведень продукції та планування витрат на підготовку і освоєння виробництва нової продукції
16.3. Об’ємно-календарне планування виробництва нової продукції. Сітьові методи планування
Тема 17. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ РОЗВИТОК
17.1. Технічний та організаційний розвиток підприємства
17.2. Оцінка технічного рівня розвитку підприємства
Тема 18. БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ
18.1. Сутність бізнес-планування та призначення бізнес-плану
18.2. Технологія розробки бізнес-плану
18.3. Зміст основних розділів бізнес-плану
15.1. Економічна суть податків
Одним з найважливіших засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни є податки та податкові пільги. Саме податки, як засвідчує економічна історія, завжди використовувались державою як найдійовіший важіль регулювання економічних процесів.
Принципи оподаткування свого часу сформулював ще А. Сміт, але вони діють і нині:
1) піддані держави зобов’язані брати участь у покритті видатків уряду по можливості згідно з тими доходами, які отримує кожний під охороною держави;
2) податок має бути точно визначений, а не встановлений свавільно. Час його оплати, спосіб і розмір внеску повинні бути ясними і відомими як самому платнику, так і будь-кому іншому;
3) кожен податок повинен сплачуватись у такий час і в такий спосіб, які є найбільш зручними для платника;
4) скорочення витрат на стягування податків.
Податки, як основний атрибут держави, функціонують з часів зародження рабовласницького ладу. На практиці мали місце натуральні, подушні, сімейні, вартісні та інші види податків. Практика стягнення податків вимагає вдосконалення, пошуку оптимальних варіантів елементів побудови податків, а також механізму їх стягнення. Реалізація фінансової політики окремими, неузгодженими методами, які позбавленні стимулюючої функції не відображає ефективного впливу на процес виробництва та реалізації продукції.
В теперішній час основоположним законом, який регулює відносини в системі оподаткування є Закон України “Про систему оподаткування”. Цей закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників.
Найбільшого розквіту податки досягають в умовах розвиненої ринкової економіки. Вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи і об’єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням. Податкові системи економічно розвинених країн базуються на розробленій теорії податків, творцями якої є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Давід Рікардо, Джон Кейнс, Поль Самуельсон, Кнут Віксель, Йозеф Шумпетер та багато інших. Пошук шляхів удосконалення податкових систем триває і до цього часу.
Дуже важливе значення має прийняття податкових кодексів, у яких законодавчо закріплюються рівномірність оподаткування, дотримання податкової таємниці.
Податки встановлюються для утримання державних структур (законодавчої, виконавчої та судової влади), виконання ними функцій держави – управління, оборони, соціальної та економічної та задоволення інших загальносуспільних потреб.
Збори встановлюються за використання суб’єктом господарювання певних ресурсів, які створюють йому дохід.
Платежі передбачаються на покриття певних витрат, які виникають при використанні ресурсів суб’єктом господарювання.
Внески передбачають відрахування частини майна суб’єкта господарювання при здійсненні окремих господарських операцій.
Сукупність податків, зборів, обов’язкових платежів і внесків до бюджетів і державних цільових фондів становить систему оподаткування.
Система оподаткування суб’єктів господарювання базується на наступних принципах:
стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
обов’язковості – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
рівнозначності та пропорційності – оплата податків юридичними особами здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечується сплата рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів
(обов’язкових платежів) – на більші доходи;
рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);
соціальної справедливості – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
стабільності – забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
економічної обґрунтованості – встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
рівномірності сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
компетенції – встановлення та скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно законодавчою владою;
єдиного підходу – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
доступності – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).
Виходячи з економічної природи податків та враховуючи досвід країн з розвинутою економікою, можна визначити такі функції податків: фіскальну, стимулюючу, регулюючу, контрольну та соціальну.
Податкові надходження до бюджету забезпечують державу фінансовими ресурсами, необхідними для здійснення її діяльності. В цьому полягає фіскальна функція податків.
Стимулююча функція виражається в тому, що податкові заходи держави (у більшості випадків податкові пільги) можуть стимулювати виробництво найбільш необхідних видів продукції, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підтримувати режим енерго- і матеріалозбереження виробництва. Шляхом надання додаткових податкових пільг для нових інвестицій держава може заохочувати оновлення основного капіталу.
Регулююча функція полягає в тому, що через податки і податкові пільги держава впливає на виробництво, розподіл, обмін і споживання. З одного боку, податки скорочують фінансові можливості підприємця, як покупця засобів виробництва й “особливого товару” – робочої сили.
На налагодження дії цих функцій держави затратили сторіччя, але гармонії їх взаємодії повністю не добились. Достатньо далека від досконалості й нині діюча система податків і обов’язкових зборів в Україні.
Людство напрацювало за свою довгу економічну історію різні форми податків. Податкова система – це перш за все сукупність діючих у країні податків: прямі і непрямі; податки на доходи, споживання та майно; загальнодержавні та місцеві. Суть проблеми – в налагодженні взаємодії податків, тобто у формуванні системи податків як такої. Загальною тенденцією податкових систем є уніфікація форм оподаткування, що спостерігається нині у світі і не виключає при цьому різноманітність податкових систем різних країн.
Податкові платежі підприємства залежать від наявних об’єктів оподаткування, ставок податків та податкової політики держави в сфері податкових пільг.