- •Дайте визначення поняття «фінанси» ?
- •В чому полягає розподільчий, фондовий, безеквівалентний характер фінансів?
- •У чому полягають відмінності публічних і приватних фінансів?
- •Що таке фінансова система?
- •Які ланки (інститути) входять до складу фінансової системи України?
- •Перерахуйте централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів? у чому проявляються їхні диференціюючи ознаки?
- •Що розуміють під фінансовою діяльністю держави і органів місцевого самоврядування?
- •Вкажіть на мету, суб’єктів та об’єкт фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування?
- •Дайте визначення поняття правової форми фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування.
- •Назвіть види правових і не правових форм фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування.
- •Що таке фінансово-плановий акт?
- •Дайте визначення поняття і охарактеризуйте особливості фінансово-планових актів, наведіть приклади таких актів, дайте їх визначення?
- •Визначте методи фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування?
- •Якими методами здійснюється утворення (формування) централізованих і децентралізованих грошових фондів? Чим відрізняється обов’язкова та добровільна мобілізація?
- •Якими методами здійснюється розподіл централізованих і децентралізованих грошових фондів? Чим відрізняється фінансування та кредитування?
- •Якими методами здійснюється організація використання централізованих і децентралізованих грошових фондів?
- •Якими методами здійснюється контроль за утворенням (формуванням), розподілом і організацією використання централізованих і децентралізованих грошових фондів?
- •Що розуміють під фінансовим контролем?
- •Які міжнародні стандарти визначають організацію державного фінансового контролю? Охарактеризуйте зміст Лімської декларації про керівні принципи фінансового контролю.
- •Чому у світовій практиці прийнято називати Рахункові палати (Аудиторські палати тощо) вищим органом фінансового контролю? Аргументуйте свою відповідь.
- •Яке визначення державного нагляду (контролю) закріплено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»? Яка сфера застосування даного закону
- •1.Розкрийте зміст завдань та функцій Рахункової палати України?
- •2.Яким чином Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Рахункової палати України?
- •3.Яка різниця між камеральною та виїзною перевіркою Рахункової палати України відповідно до Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів"?
- •4.Що таке програма проведення перевірки Рахункової палати України відповідно до Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів"?
- •5.Що таке внутрішній аудит центрального органу виконавчої влади?
- •6.Що таке підрозділ внутрішнього аудиту центрального органу виконавчої влади?
- •17. Які види перевірок здійснюються органами Державної податкової служби України? Які строки їх проведення?
- •18. Які заходи впливу мають право застосовувати органи Державної податкової служби України?
- •Що таке «фінансова послуга»? Які види фінансових послуг передбачені Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків”?
- •2.Яка мета та форми держаного регулювання ринків фінансових послуг?
- •3.Які орган здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг?
- •Які повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг? Які заходи впливу може застосовувати цей орган до фінансових установ?
- •Що таке страховий нагляд і яка його основна мета? Які органи здійснюють страховий нагляд в Україні і які їх завдання, функції і повноваження?
- •Що таке банківський нагляд і яка його основна мета?
- •Що входить у систему банківського нагляду України?
- •8.Які контрольні функції в процесі здійснення банківського нагляду здійснює Національний банк України?
- •Назвіть повноваження Національного банку України по здійсненню банківського нагляду?
- •Визначте засади формування органів управління Національного банку України та приклади повноважень Ради нбу, Правління нбу та голови нбу.
- •Які санкції може накладати Національний банк на комерційні банки?
- •Дайте визначення первинного фінансового моніторингу та його перерахуйте суб’єктів?
- •Дайте визначення державного фінансового моніторингу та його перерахуйте суб’єктів?
- •Які обов’язки суб’єкта первинного фінансового моніторингу? Які повноваження відповідального працівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу?
- •Які повноваження суб’єктів державного фінансового моніторингу?
- •Яка різниця між обов’язковим та внутрішнім фінансовим моніторингом? (об’єднано з 19)
- •Які операції підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу?
- •Які операції підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу?
- •Якими повноваженнями наділена Державна служба фінансового моніторингу?
- •Що включає в себе поняття аудиторська діяльність?
- •Що таке аудит як вид незалежного фінансового контролю?
- •Які документи надають право займатися аудиторською діяльністю?
- •Як співвідносяться поняття "аудит" і "державний фінансовий аудит"?
- •Хто є суб’єктами і що є об’єктами здійснення аудиту?
- •Назвіть види аудиту за різними класифікаційними ознаками?.
- •Назвіть випадки обов’язкового проведення аудиту?
- •Тема 2. Фінансове право України як галузь національного права України. Предмет, метод фінансового права та класифікація фінансових правовідносин (2 год)
- •Що розуміють під методом фінансово-правового регулювання? у чому проявляється специфіка методу правового регулювання у фінансовому праві?
- •Яке співвідношення імперативного і диспозитивного способів правового регулювання у відносинах у сфері публічних фінансів?
- •Що розуміють під системою фінансового права? Які підрозділи виділяють у структурі системи фінансового права?
- •Який зміст Загальної частини фінансового права України? Який зміст Особливої частини фінансового права України?
- •Що таке інститут фінансового права? Наведіть приклади інститутів фінансового права.
- •Що розуміють під джерелами фінансового права?
- •Що розуміють під системою фінансового законодавства?
- •Як система фінансового законодавства співвідноситься із системою фінансового права?
- •Назвіть способи систематизації фінансового законодавства.
- •Назвіть кодифіковані нормативно-правові акти – джерела фінансового права.
- •Які класифікаційні види фінансово-правових норм виділяються за різними критеріями поділу? Наведіть приклади таких норм.
- •Розділ іі. Бюджетне право України
- •Тема 3: Правове регулювання бюджетного устрою в Україні (6 год.)
- •Дайте визначення поняття бюджету як економічної та правової категорії?
- •2.Яке визначення “бюджету” закріплено в Бюджетному кодексі України?
- •3.Дайте поняття бюджетного права? Яке місце бюджетного права в системі фінансового права?
- •4.В чому специфіка норм бюджетного права?
- •5.Якими особливостями характеризуються суб'єкти бюджетного права?
- •6. Окресліть особливості бюджетно-правових відносин порівняно з іншими фінансово-правовими відносинами?
- •7.Який склад бюджетного законодавства відповідно до статті 4 Бюджетного кодексу України?
- •8.Дайте визначення “бюджетної системи”?
- •9.Розмежуйте поняття “бюджетна система” та “бюджетний устрій”.
- •10.Розмежуйте поняття “місцевого бюджету” та “бюджету місцевого самоврядування”? Яке визначення “бюджету місцевого самоврядування” закріплено в бюджетному кодексі України?
- •38. Класифікація кредитування бюджету
- •65. Класифікація боргу за типом кредитора
- •Якими повноваження наділена держава Україна стосовно усіх бюджетів що входять до бюджетної системи та зокрема стосовно державного бюджету?
- •Якими повноваженнями у галузі бюджетної діяльності наділені органи місцевого самоврядування стосовно державного бюджету?
- •Якими повноваженнями у галузі бюджетної діяльності наділені органи місцевого самоврядування стосовно власного бюджету?
- •Якими повноваженнями у галузі бюджетної діяльності наділені органи місцевого самоврядування стосовно бюджету нижчого рівня?
- •Дайте визначення та розкрийте сутність міжбюджетних відносин? Яка мета регулювання бюджетних відносин? Які системи організації міжбюджетних відносин відомі світовій практиці, у чому їх суть?
- •В чому полягає різниця між закріпленими та регульованими доходами?
- •Який склад доходів Державного бюджету України (стаття 29 Бюджетного кодексу України)?
- •Який склад доходів місцевих бюджетів що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (“кошик № 1”) (статті 64, 66 Бюджетного кодексу України)?
- •Яка частина податку на доходи фізичних осіб включається до доходів місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів “кошик №1” (стаття 65 Бюджетного кодексу України)?
- •Який склад доходів місцевих бюджетів , що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (“кошик № 2” місцевих бюджетів) (стаття 69 Бюджетного кодексу України)?
- •Дайте визначення “дотації вирівнювання” (п. 22 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України)?
- •Дайте визначення “субвенції” (п. 48 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України)? Яка різниця між дотацією і субвенцією?
- •Які показники має враховувати формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів відповідно до частини 2 статті 98 Бюджетного кодексу України?
- •Яким чином визначаються міжбюджетні трансферти у випадках коли рішення про районний бюджет не затверджено? (п. 4 частини 3 статті 101 Бюджетного кодексу України)?
- •Тема 4: Бюджетний процес України (4 год.)
- •1. Що таке бюджетний процес?
- •2. Розмежуйте поняття «бюджетний період» та «бюджетний цикл»?
- •3. Чи може бути змінений бюджетний період при введенні надзвичайного стану на території однієї з областей ?
- •4. Які стадії бюджетного процесу передбачає чинне законодавство України? Який період часу охоплює кожна стадія бюджетного процесу?
- •5. Що таке державні цільові програми, які їх види, значення при складанні проекту бюджету?
- •6. Які органи складають прогноз державного бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, які індикативні показники він повинен включати (частина 1 статті 21 Бюджетного кодексу України)?
- •7. Назвіть учасників бюджетного процесу?
- •8. Назвіть повноваження нбу та Міністерства фінансів України під час складання проектів бюджетів.
- •9. Визначте роль Кабінету міністрів України у бюджетному процесі.
- •10. Охарактеризуйте основні повноваження Верховної Ради України у бюджетному процесі.
- •11. Дайте визначення “головного розпорядника бюджетних коштів” та “розпорядника бюджетних коштів”?
- •12. Дайте визначення одержувачів бюджетних коштів?
- •13. Дайте визначення та розмежуйте поняття «бюджетне призначення», «бюджетне асигнування», «бюджетне забов’язання»?
- •14. Хто може бути головним розпорядником бюджетних коштів (частина 2 статті 22 Бюджетного кодексу України)?
- •15. Якими повноваженнями наділені головні розпорядники бюджетних коштів (частина 5 статті 22 Бюджетного кодексу України)?
- •16. Яким актом встановлюються бюджетні призначення, який порядок зменшення, внесення змін, передачі бюджетного призначення (стаття 23 Бюджетного кодексу України)?
- •18. Що таке Основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період?
- •19. Визначте організаційні засади складання проекту Державного бюджету України (стаття 32 Бюджетного кодексу України)?
- •20. Хто та в які строки розробляє та схвалює Основні напрями бюджетної політики, прогнозні монетарні показники на наступний рік (частина 1-3 статті 33 Бюджетного кодексу України)?
- •21. Який порядок подання пропозицій народних депутатів, комітетів до проекту Основних напрямків бюджетної політики?
- •23. Які положення повинні містити Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний рік (частина 4 статті 33 Бюджетного кодексу України)?
- •24. Дайте визначення бюджетного запиту ( п. 9 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України)?
- •25. Який орган розробляє та доводить до головних розпорядників інструкції з підготовки бюджетних запитів (стаття 34 Бюджетного кодексу України)? з якою метою надаються такі інструкції?
- •28. Для яких рівнів розпорядників формуються форми бюджетних запитів? Чи потрібно складати бюджетний запит окремій бюджетній установі?
- •30. В чому, на Вашу думку, полягає визначена в частині 3 статті 36 Бюджетного кодексу України процедура усунення розбіжностей з головним розпорядником бюджетних коштів?
- •32. Яка процедура схвалення та передачі проекту закону про державний бюджет Верховній Раді України та Президенту України?
- •33. Яким чином здійснюється підготовка до розгляду проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік? (стаття 153 Регламенту Верховної Ради України)?
- •34. Чи може містити проект закону про державний бюджет України положення про зупинення дії чи внесення змін до законів? в якому нормативному акті закріплено дані законодавчі положення?
- •35. Хто і в якому порядку здійснює представлення проекту закону про Державний бюджет на наступний рік Верховній Раді? (стаття 154 Регламенту Верховної Ради України)? Кому надано право другої доповіді?
- •36. Які рішення приймаються за результатами обговорення представленого проекту про закону про Державний бюджет? Які підстав для відхилення проекту?
- •37. Які дії Кабінету Міністрів у випадку відхилення проекту закону про державний бюджет на наступний рік? (частина 5 статті 154 Регламенту Верховної Ради України)?
- •38. Яка процедура розгляду проекту закону про державний бюджет України передбачена статтею 155 Регламенту Верховної Ради України?
- •42. Які дії Кабінету Міністрів України після прийняття проекту закону про Державний бюджет на наступний рік у першому читанні? (частина 1,2 статті 158 Регламенту Верховної Ради України)?
- •44. Які показники бюджету приймається у другому читанні (частина 4 статті 158 Регламенту Верховної Ради України)?
- •45. Кому право першої доповіді при розгляді проекту закону про Державний бюджет в другому читанні? Чого вона стосується? Кому належить право другої доповіді?
- •46. Який порядок обговорення та голосування в другому читанні за проект закону України про Державний бюджет (частина 7-11 статті 158 Регламенту Верховної Ради України)?
- •47. В чому полягає підготовка проекту закону про державний бюджет до третього читання? Кому належить право першої доповіді та співдоповіді?
- •48. Який порядок голосування та прийняття проекту закону про державний бюджет. Який остаточний термін прийняття Верховною Радою України Закону про державний бюджет?
- •49. Які особливості формування надходжень бюджету та здійснення витрат бюджету у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України?
- •50. Які особливості формування надходжень бюджету та здійснення витрат місцевого бюджету у разі несвоєчасного набрання рішенням про місцевий бюджет (стаття 79 Бюджетного кодексу України)?
- •51. Визначте порядок складання проекту місцевих бюджетів (стаття 75 Бюджетного кодексу України)?
- •52. У який строк до органів відповідальних за розробку проекту місцевого бюджету доводиться обсяг міжбюджетних трансфертів затверджений законом про державний бюджет?
- •53. Які показники визначаються рішенням про місцевий бюджет?
- •54. Який порядок подання та розгляду законопроектів які впливають на дохідну та видаткову частину бюджету (стаття 27 Бюджетного кодексу України)?
- •55. Який порядок розгляду проекту бюджету законодавчими (представницькими) органами державної влади і органами місцевого самоврядування?
- •56. Який порядок затвердження місцевих бюджетів відповідно до статті 77 Бюджетного кодексу України?
- •3. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
- •5. Стаття 44. Розпис Державного бюджету України
- •7. Стаття 46. Стадії виконання бюджету за видатками та кредитуванням
- •9. Стаття 47. Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів
- •22. Стаття 50. Повернення кредитів до бюджету
- •27. Стаття 78. Виконання місцевих бюджетів
- •28. Стаття 160. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України
- •29. Стаття 53. Перевиконання надходжень Державного бюджету України
- •30. Стаття 54. Скорочення видатків і кредитування загального фонду Державного бюджету України
- •32. Яка процедура внесення змін до рішення про місцевий бюджет у випадку перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду
- •33. Стаття 55. Захищені видатки бюджету
- •34. Стаття 59. Місячний звіт про виконання Державного бюджету України
- •35. Стаття 57. Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду
- •39. Стаття 62. Розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України
- •41. Стаття 162. Розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України
- •42. Стаття 80. Звітність про виконання місцевих бюджетів
4.Що таке програма проведення перевірки Рахункової палати України відповідно до Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів"?
2.1.2. Перевірка проводиться відповідно до програми. Проект
програми розробляється у департаменті або іншому структурному
підрозділі Рахункової палати під керівництвом члена Рахункової
палати, відповідального за проведення перевірки, на підставі
затверджених планів роботи Рахункової палати, її Колегії та рішень
Колегії Рахункової палати про проведення позапланових перевірок.
Програма перевірки підписується членом Рахункової палати,
відповідальним за проведення перевірки, та затверджується Головою
Рахункової палати, Першим заступником або заступником Голови, а в
разі потреби - Колегією Рахункової палати. За результатами попереднього вивчення членом
Рахункової палати, відповідальним за проведення перевірки,
складається програма перевірки.
2.3.2. Програма перевірки визначає, зокрема:
1) мету перевірки;
2) предмет перевірки;
3) перелік конкретних питань, які будуть перевірятися та
обумовлюють обсяг перевірки;
4) об'єкт перевірки;
5) терміни проведення перевірки та складання акта і звіту за
її результатами;
6) планові трудовитрати;
7) склад контрольної групи суб'єкта перевірки.
Якщо метою перевірки передбачено визначення ефективності
використання коштів, у програмі перевірки передбачаються критерії
оцінки ефективності використання державних коштів.
Якщо під час проведення перевірки виникає потреба доповнення
або скорочення програми перевірки, внесення відповідних змін
проводиться у порядку, передбаченому для затвердження програми.
Термін проведення перевірки може бути змінений членом Рахункової
палати, відповідальним за проведення перевірки.
5.Що таке внутрішній аудит центрального органу виконавчої влади?
Тимчасовий порядок
проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства внутрішніх справ України
внутрішній контроль - комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ;
об'єкт аудиту, підконтрольний об'єкт - бюджетна установа та підвідомчі їй бюджетні установи, суб'єкти господарювання, уключаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, щодо яких підрозділ внутрішнього аудиту має повноваження та підстави для проведення внутрішнього аудиту, контрольних заходів;
6.Що таке підрозділ внутрішнього аудиту центрального органу виконавчої влади?
У центральному органі виконавчої влади для проведення внутрішнього аудиту утворюється як самостійний підрозділ - структурний підрозділ внутрішнього аудиту (далі - підрозділ). За рішенням керівника центрального органу виконавчої влади підрозділи утворюються в його територіальних органах та бюджетних установах в межах штатної чисельності їх працівників.
ПОРЯДОК
утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади
1. Цей Порядок визначає механізм утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - бюджетні установи) такого аудиту.
Дія цього Порядку поширюється на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.
2. Об'єктом внутрішнього аудиту є діяльність центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів та бюджетних установ в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах) та заходи, що здійснюються його керівником для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і дотримання вимог щодо діяльності центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів та бюджетних установ, а також підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади).
3. У центральному органі виконавчої влади для проведення внутрішнього аудиту утворюється як самостійний підрозділ - структурний підрозділ внутрішнього аудиту (далі - підрозділ).
За рішенням керівника центрального органу виконавчої влади підрозділи утворюються в його територіальних органах та бюджетних установах в межах штатної чисельності їх працівників.
Чисельність відповідних підрозділів визначається з урахуванням:
наявності (відсутності) у центральному органі виконавчої влади територіальних органів, а також підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;
кількості та обсягів фінансування бюджетних програм, які виконуються розпорядниками бюджетних коштів відповідно до покладених на них функцій;
кількості адміністративних послуг, надання яких пов'язане з виконанням центральним органом виконавчої влади, його територіальними органами та бюджетними установами функцій і завдань;
кількості контрольно-наглядових функцій.
У разі неможливості утворення підрозділу призначається посадова особа, на яку покладаються повноваження щодо проведення внутрішнього аудиту.
4. Основним завданням підрозділу є надання керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи об'єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо:
функціонування системи внутрішнього контролю та її удосконалення;
удосконалення системи управління;
запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів;
запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи.
5. Підрозділ відповідно до покладених на нього завдань:
1) проводить оцінку:
ефективності функціонування системи внутрішнього контролю;
ступеня виконання і досягнення цілей, визначених у стратегічних та річних планах;
ефективності планування і виконання бюджетних програм та результатів їх виконання;
якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій, завдань, визначених актами законодавства;
стану збереження активів та інформації;
стану управління державним майном;
правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової і бюджетної звітності;
ризиків, які негативно впливають на виконання функцій і завдань центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи;
2) проводить за дорученням керівника центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аналіз проектів наказів та інших документів, пов'язаних з використанням бюджетних коштів, для забезпечення їх цільового та ефективного використання;
3) планує, організовує та проводить внутрішні аудити, документує їх результати, готує аудиторські звіти, висновки та рекомендації, а також проводить моніторинг врахування рекомендацій;
4) взаємодіє з іншими структурними підрозділами центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи, іншими державними органами, підприємствами, їх об'єднаннями, установами та організаціями з питань проведення внутрішнього аудиту;
5) подає керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень;
6) звітує про результати діяльності відповідно до вимог цього Порядку та стандартів внутрішнього аудиту;
7) виконує інші функції відповідно до його компетенції.
6. Внутрішній аудит проводиться згідно з планами, що формуються підрозділом та затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи після погодження з відповідними органами Держфінінспекції.
Керівник центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи для своєчасного реагування на проблеми, що виникають під час виконання покладених законодавством на такий орган завдань, може прийняти рішення про проведення позапланового внутрішнього аудиту.
Керівник центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи приймає рішення про проведення планового та позапланового внутрішнього аудиту, що оформляється розпорядчим актом.
7. Строк проведення внутрішнього аудиту не повинен перевищувати 45 робочих днів.
8. Внутрішній аудит проводиться відповідно до стандартів, затверджених Мінфіном.
9. Керівник підрозділу призначається на посаду і звільняється з посади керівником центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи.
На посаду керівника підрозділу призначається особа, яка має економічну або юридичну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста та стаж роботи на керівних посадах на державній службі за фахом не менш як п'ять років.
Зарахування до кадрового резерву кандидатури на посаду керівника підрозділу здійснюється керівником центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи відповідно до законодавства.
Керівник підрозділу підпорядковується і звітує безпосередньо керівнику центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи, може входити до складу колегії такого органу (інших дорадчих органів).
10. Керівник підрозділу забезпечує:
1) планування, організацію та проведення на належному рівні внутрішнього аудиту;
2) подання керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аудиторських звітів;
3) підготовку та своєчасне подання звіту про результати діяльності підрозділу або зведеного звіту про результати діяльності підрозділу відповідно до вимог цього Порядку та стандартів внутрішнього аудиту;
4) проведення моніторингу виконання (врахування) рекомендацій за результатами проведення внутрішнього аудиту;
5) здійснення заходів щодо усунення виявлених Держфінінспекцією порушень і недоліків, установлених за результатами оцінки якості внутрішнього аудиту.
Керівник підрозділу центрального органу виконавчої влади координує діяльність підрозділів територіального органу та бюджетної установи, а також надає пропозиції щодо забезпечення належної якості проведення внутрішнього аудиту такими підрозділами.
11. Працівники підрозділу призначаються на посаду та звільняються з посади в установленому законодавством порядку.
Працівники підрозділу повинні мати економічну або юридичну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста, стаж роботи на державній службі за фахом не менш як три роки.
12. Працівники підрозділу мають право:
1) на повний та безперешкодний доступ до документів, інформації та баз даних, які стосуються аудиторських завдань, включаючи інформацію з обмеженим доступом, що надається в установленому законодавством порядку;
2) проводити анкетування, опитування та інтерв'ювання працівників центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи за їх згодою, готувати запити до юридичних осіб з метою отримання необхідної інформації для проведення внутрішнього аудиту;
3) ініціювати перед керівником центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи залучення експерта для забезпечення виконання аудиторського завдання;
4) визначати цілі, обсяг, методи аудиту і ресурси, які необхідні для виконання кожного аудиторського завдання;
5) проводити за рішенням керівника центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи позапланові внутрішні аудити.
13. Працівники підрозділу зобов'язані:
1) дотримуватися вимог стандартів внутрішнього аудиту та інших нормативно-правових актів з відповідних питань;
2) не розголошувати інформацію, яка стала їм відома під час виконання покладених на підрозділ завдань, крім випадків, передбачених законодавством;
3) невідкладно інформувати керівника центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи про ознаки шахрайства, корупційних діянь або нецільового використання бюджетних коштів, марнотратства, зловживання службовим становищем та інших порушень фінансово-бюджетної дисципліни, які призвели до втрат чи збитків, з наданням рекомендацій щодо вжиття необхідних заходів;
4) уникати та не допускати виникнення конфлікту інтересів відповідно до закону.
14. У разі виникнення обставин, які перешкоджають проведенню працівниками або керівником підрозділу внутрішнього аудиту їх обов'язків, втручання у їх діяльність посадових або інших осіб центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи, працівники підрозділу або керівник підрозділу письмово інформують про це Держфінінспекцію для дослідження нею зазначених обставин та здійснення заходів відповідно до законодавства.
15. Керівник центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи для проведення на належному рівні внутрішнього аудиту забезпечує:
1) надання підрозділу повного та безперешкодного доступу до документів, інформації та баз даних, які стосуються проведення внутрішнього аудиту;
2) комплектування підрозділу з урахуванням вимог, установлених цим Порядком, добір кадрів відповідної кваліфікації з високими діловими, професійними та моральними якостями, систематичне підвищення їх кваліфікації та навчання;
3) створення належних умов для проведення внутрішнього аудиту шляхом затвердження планів та підписання звітів, надання достатнього строку для проведення внутрішнього аудиту, своєчасного розгляду аудиторських звітів і рекомендацій;
4) вжиття відповідних заходів реагування за результатами проведення внутрішніх аудитів;
5) здійснення заходів щодо усунення виявлених Держфінінспекцією порушень і недоліків, установлених за результатами оцінки якості внутрішнього аудиту.
16. Звіт про результати діяльності підрозділу у центральному органі виконавчої влади або зведений звіт про результати діяльності підрозділів в центральному органі виконавчої влади, його територіальному органі та бюджетній установі у разі його створення подається керівником центрального органу виконавчої влади Держфінінспекції двічі на рік (до 20 січня та до 20 липня).
Керівник територіального органу та бюджетної установи забезпечує подання звіту про результати діяльності підрозділу керівникові центрального органу виконавчої влади в установлений ним строк.
Датою подання звіту або зведеного звіту вважається дата його реєстрації в Держфінінспекції.
17. У разі надходження звернення від Держфінінспекції центральний орган виконавчої влади подає протягом 10 робочих днів інформацію про результати внутрішнього аудиту та інші відомості, що стосуються його проведення.
18. Органи Держфінінспекції здійснюють контроль за станом внутрішнього аудиту шляхом оцінки якості внутрішнього аудиту центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи не частіше ніж один раз на рік. Зазначена оцінка якості проводиться у формі дослідження.
Предметом оцінки якості внутрішнього аудиту є планування, організація та проведення такого аудиту, моніторинг виконання рекомендацій за результатами його проведення, дотримання посадовими особами підрозділів вимог стандартів внутрішнього аудиту та інших нормативно-правових актів з відповідних питань.
Органи Держфінінспекції надсилають центральному органу виконавчої влади, його територіальному органу та бюджетній установі письмове повідомлення про проведення оцінки якості внутрішнього аудиту за 10 днів до її початку.
Тривалість оцінки якості внутрішнього аудиту не повинна перевищувати 30 робочих днів. Продовження строку проведення зазначеної оцінки якості можливе за рішенням керівника Держфінінспекції або його заступника на строк, що не перевищує 15 робочих днів.
Держфінінспекція надає керівникові центрального органу виконавчої влади за результатами оцінки якості внутрішнього аудиту рекомендації щодо його удосконалення та усунення недоліків.
14. Які завдання у сфері здійснення державного фінансового контролю стоять перед Державною фінансовою інспекцією України? Які функції здійснюють органи Державної фінансової інспекції України? Назвіть повноваження органів Державної фінансової інспекції України по здійсненню фінансового контролю.
Стаття 2. Головні завдання державної
контрольно-ревізійної служби
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є
здійснення державного фінансового контролю за використанням і
збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших
активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та
взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна,
станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової
звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в
державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів
господарювання державного сектору економіки, а також на
підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в
періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та
державних фондів або використовують (використовували у періоді,
який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі -
підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення
пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та
запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною
контрольно-ревізійною службою через проведення державного
фінансового аудита, перевірки державних закупівель та
інспектування.
Державний фінансовий аудит є різновидом державного
фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного
стану справ щодо законного та ефективного використання державних
чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності
ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової
звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.
Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються
у звіті.
Перевірка державних закупівель полягає у документальному та
фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами
законодавства про державні закупівлі та проводиться органами
державної контрольно-ревізійної служби. Результати перевірки
державних закупівель викладаються в акті.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у
документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих
питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи,
яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення
законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і
матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в
акті.
Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою
державного фінансового аудиту ( 361-2006-п ) та інспектування
( 550-2006-п ) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період
їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону
проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою
органів державної контрольно-ревізійної служби не проводиться.
Порядок проведення перевірок державних закупівель
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель
здійснюється як у порядку проведення перевірки державних
закупівель, так і під час державного фінансового аудита та
інспектування. Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою
палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом.
Основні функції Головного контрольно-ревізійного
управління України і контрольно-ревізійних
управлінь в Республіці Крим, областях, містах
Києві і Севастополі
Головне контрольно-ревізійне управління України,
контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях,
містах Києві і Севастополі виконують такі функції:
1) організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі по
проведенню державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки
державного фінансового контролю і у випадках, передбачених
законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та
виконавчої влади
2) проводять у підконтрольних установах ревізії
фінансово-господарської діяльності, використання і збереження
фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності
визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану
і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
3) здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних
(бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів
господарювання державного сектору економіки, а також інших
суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в періоді,
який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних
фондів або використовують (використовували у періоді, який
перевіряється) державне чи комунальне майно; 5) здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень,
виявлених під час проведення державного фінансового контролю;
7) здійснюють методологічне керівництво і контроль за
діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів,
узагальнюють досвід проведення державного фінансового контролю і
поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють
пропозиції щодо удосконалення державного фінансового контролю;
8) проводить перевірки державних закупівель та здійснює
співробітництво з державними органами щодо запобігання проявам
корупції у сфері закупівель. Органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви
і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових
питань. Звернення, де повідомляється про крадіжки, розтрати,
недостачі, інші серйозні правопорушення, негайно пересилаються
правоохоронним органам для прийняття рішення згідно з чинним
законодавством.
Стаття 9. Функції контрольно-ревізійних підрозділів
(відділів, груп) у районах, містах і районах
у містах
Контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах,
містах і районах у містах виконують функції, визначені статтею 8
цього Закону (за винятком пунктів 1 і 7). Стаття 10. Права державної контрольно-ревізійної служби
Головному контрольно-ревізійному управлінню України,
контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях,
містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам
(відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається
право:
1) перевіряти у підконтрольних установах грошові та
бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що
підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних
цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей
(грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової
продукції, устаткування тощо);
2) безперешкодного доступу при проведенні ревізій на склади,
у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать
підконтрольним установам, для їх обстеження і з'ясування питань,
пов'язаних з ревізією; призупиняти бюджетні асигнування, зупиняти
операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом;
3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців
відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів
державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ
і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних,
монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини
і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини,
матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за
рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;
4) вимагати від керівників підконтрольних установ, що
ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у
разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до
суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до
ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та
представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо
яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення,
склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого
опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас,
касових приміщень, складів та архівів ( 1028-2006-п )
встановлюється Кабінетом Міністрів України;
при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і
організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських
документів, які свідчать про зловживання, а на підставі рішення
суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних
фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням
опису, який скріплюється підписами представника органу державної
контрольно-ревізійної служби та керівника відповідного
підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням
копій таких документів таким підприємствам, установам,
організаціям;
5) одержувати від Національного банку України та його
установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості,
копії документів, довідки про банківські операції та залишки
коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються, а від інших
підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності
- довідки і копії документів про операції та розрахунки з
підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються.
Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю,
здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України
"Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ); ( Пункт 5 статті
10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2922-III ( 2922-14 )
від 10.01.2002 )
6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб
об'єктів, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які
виникають у ході ревізій;
7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам
підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення
виявлених порушень законодавства з питань збереження і
використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому
порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні
та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про
припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані
підприємствами, установами та організаціями кошти і позички
використовуються з порушенням чинного законодавства;
8) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти,
одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без
встановлених законом підстав та з порушенням чинного
законодавства;
9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами,
на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ,
адміністративні стягнення
10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо
підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо
усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань
збереження і використання активів
12) проводити у суб'єктів господарювання, які мали правові
відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою
документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та
розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх
реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної
установи
Стаття 11. Проведення ревізій органами
державної контрольно-ревізійної служби
Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних
установах, яка передбачена у плані роботи органу державної
контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням
такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права
власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками
фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за
письмовим рішенням керівника відповідного органу державної
контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний
рік.
Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних
установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за
десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано
письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її
проведення.
Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами
державної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими органами
виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за
нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації
проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади,
уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою
податків та зборів ( 1234-2010-п ), визначається Кабінетом
Міністрів України.
Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не
передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної
служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
2) підконтрольною установою подано у встановленому порядку
скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу
державної контрольно-ревізійної служби під час проведення планової
чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне
або часткове скасування результатів відповідної ревізії;
3) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей,
отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною
установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх
документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу
державної контрольно-ревізійної служби протягом десяти робочих
днів з дня отримання запиту;
4) проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної
установи;
5) у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у
підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів
прокуратури, державної податкової служби, Міністерства внутрішніх
справ України, Служби безпеки України, в якому містяться факти, що
свідчать про порушення підконтрольними установами законів України,
перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів
державної контрольно-ревізійної служби;
6) у разі, коли вищестоящий орган державної
контрольно-ревізійної служби в порядку контролю за достовірністю
висновків нижчестоящого органу державної контрольно-ревізійної
служби здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим
органом державної контрольно-ревізійної служби, та виявив їх
невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в
цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної
контрольно-ревізійної служби лише у тому разі, коли стосовно
посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної
контрольно-ревізійної служби, які проводили планову або
позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи,
розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.
Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за
наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду.
Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися
частіше одного разу на квартал. Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності
незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до
підконтрольних установ, проводяться органами державної
контрольно-ревізійної служби за рішенням суду, винесеним на
підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення
розслідування кримінальної справи.
Орган державної контрольно-ревізійної служби, прокурор або
слідчий, який ініціює проведення позапланової виїзної ревізії,
подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії та дати
її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин
п'ятої і сьомої цієї статті свідчать про виникнення підстав для
проведення такої ревізії, а також на вимогу суду - інші відомості.
Рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та
бухгалтерських документів, арешт коштів на рахунках в установах
банків, інших фінансово-кредитних установах можуть прийматися лише
судом. Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати
30 робочих днів. Тривалість позапланової виїзної ревізії не повинна
перевищувати 15 робочих днів
Подовження термінів проведення планової або позапланової
виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не
перевищує 15 робочих днів для планової виїзної ревізії та 5
робочих днів для позапланової виїзної ревізії Обмеження у підставах проведення ревізій, визначені цим
Законом, не поширюються на ревізії, що проводяться на звернення
підконтрольної установи, або ревізії, що проводяться після
порушення кримінальної справи проти посадових осіб підконтрольних
установ, що ревізуються, відповідно до кримінально-процесуального
законодавства.
Посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби
вправі приступити до проведення ревізії за наявності підстав для
їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за
умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших
суб'єктів господарської діяльності під розписку:
1) направлення на ревізію, в якому зазначаються дата його
видачі, назва органу державної контрольно-ревізійної служби, мета,
вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії, посади,
звання та прізвища посадових осіб органу державної
контрольно-ревізійної служби, які проводитимуть ревізію.
Направлення на ревізію є дійсним за умови наявності підпису
керівника органу державної контрольно-ревізійної служби,
скріпленого печаткою органу державної контрольно-ревізійної
служби;
2) копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової
виїзної ревізії, в якому зазначаються підстави проведення такої
ревізії, дата її початку та дата закінчення, а у разі проведення
ревізії щодо суб'єктів господарської діяльності, не віднесених цим
Законом до підконтрольних установ, - також номер, дата та підстави
порушення кримінальної справи, орган, що порушив кримінальну
справу.
Ненадання цих документів посадовим особам підконтрольних
установ та інших суб'єктів господарської діяльності або їх надання
з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї
статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу
державної контрольно-ревізійної служби до проведення ревізії.
Проведення ревізій органами державної контрольно-ревізійної
служби не повинно порушувати нормального режиму роботи
підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської
діяльності.
Зустрічні звірки, які проводяться органами державної
контрольно-ревізійної служби, не є контрольними заходами і
проводяться у разі виникнення потреби у їх проведенні на підставі
направлення, виписаного керівником органу (підрозділу) державної
контрольно-ревізійної служби.