Методичні вказівки до виконання контрольної роботи

Контрольна робота складається з двох теоретичних питань та двох задач.

Перед виконанням контрольної роботи потрібно визначити до якої теми програми предмета відносяться теоретичні питання та задачі, опрацювати теоретичний матеріал цієї теми та розглянути приклади укладання управляючої програми (УП). Рекомендована для цього література та питання для самоконтролю приведені у методичних рекомендаціях до виконання даної контрольної роботи.

Починаючи опрацювання матеріалу розділу (теми) програми, бажано спочатку переглянути даний розділ (тему), уявити його загальний зміст, послідовність викладення і висновки, до яких приходять автори підручника чи навчального посібника.

Матеріал не можна опрацьовувати далі, не засвоївши попередні питання тієї або іншої теми розділу.

Особливу увагу необхідно звернути на вивчення схем, рисунків, прикладів укладання УП, оскільки це значно полегшує розуміння тексту і доповнює його.

Приступаючи до розв’язування задачі потрібно уважно ознайомитися з умовами задачі, після чого накреслити загальну послідовність дій.

Кожна задача має 10 варіантів даних. Вибір варіанту залежить від шифру завдання студента.

Рекомендована послідовність розв’язування задачі:

1. Ознайомитись з технічною характеристикою токарного верстата з ЧПУ мод. 16К20ФС32 та пристрою ОПК 2Р22, технічною характеристикою вертикально-фрезерного верстата з ЧПУ мод. ГФ2171 та ПЧПУ 2С42-65.

2. Користуючись прикладом (рис. 1…4) розробити операційний ескіз з системою координат деталі WXZ (для токарної обробки), WXYZ (для фрезерної обробки), розмірами, що визначають координати опорних точок відносно нуля деталі W і траєкторією руху центра інструменту та УП для обробки деталі.

3. Операційний ескіз необхідно виконати у масштабі 1:1 у відповідності з варіантом завдання. Операційний ескіз зі траєкторією руху інструмента для програмування обробки у відповідній системі відліку може бути виконаний на окремому аркуші або за текстом пояснювальної записки.

4. Деталь на ескізі зображують в тому положенні, яке вона займає при обробці на верстаті. Оброблені поверхні обводять суцільною лінією товщиною 2s, а всі інші поверхні – товщиною s. Зображають схему установки деталі у верстатному пристрої (з вказуванням опор та затискачів за ГОСТ 3.1107-81).

Вибирають початок W та осі (x.y.z) декартової системи координат деталі (СКД). Початок W СКД сполучають з точкою комплекту технологічних баз деталі (рідше – з точкою, відносно якої проставлено більшість розмірів, за умови, що траєкторія руху інструмента описується додатними координатами).

Напрямки осей координат деталі приймати такими ж, як і напрямки осей верстата з урахуванням того, що координатні осі тих робочих органів, які несуть заготовку направлені протилежно відповідним осям тих робочих органів, які несуть інструмент.

Розраховують координати опорних точок контуру деталі та проставляють відповідні налагоджувальні технологічні розміри відносно початку W СКД.

На операційний ескіз наносять налагоджувальні технологічні розміри з граничними відхиленнями, параметри шорсткості оброблюваних поверхонь та інші технічні вимоги (вимоги до взаємного розташування оброблених поверхонь та точності до їх форми).

5 Укласти управляючу програму з поясненням змісту кожного кадру програми.

Приклади укладання керуючої програми з розробленням операційних ескізів приведені нижче.