3.2. Господарські товариства як організаційна форма підприємництва
Поширеною формою підприємництва є господарські товариства (ГТ) із різним ступенем відповідальності, які діють на основі Закону України "Про господарські товариства", що визначає види господарських товариств, правила їх створення та порядок діяльності.
Згідно з цим Законом господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їх майна й участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
Учасниками є як юридичні, так і фізичні особи, але законом можуть бути встановлені обмеження щодо участі в господарських товариствах (Закон України "Про банки і банківську діяльність", Закон України "Про цінні папери і фондову біржу", Закон України "Про підприємництво" та інші).
У сучасних умовах у зв'язку з домінуванням у сфері підприємництва господарських товариств переважає теорія інтересу. Права та обов'язки учасників товариства визначаються законодавством та засновницькими документами і відображені в табл. 3.2.
Таблиця 3.2. Права та обов'язки учасників господарського товариства
Господарське товариство є власником майна, переданого йому засновниками й учасниками у власність; продукції, виробленої товариством у результаті його діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
За новим Цивільним кодексом України (ЦКУ) введене нове поняття – залежне господарське товариство (залежність одного товариства від іншого).
Залежним господарським товариством можуть бути: товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю у разі, якщо двадцять або більше відсотків статутного капіталу такого товариства належить іншому (головному) господарському товариству; чи акціонерне товариство, двадцять або більше відсотків простих акцій якого належить іншому товариству.
Проаналізуємо властивості кожного з видів ГТ.
Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників лише за наявності двох умов:
якщо зобов'язання пов'язане зі створенням товариства;
якщо дії учасників були схвалені загальними зборами акціонерів.
Статут акціонерного товариства є установчим документом.
Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний капітал акціонерного товариства, розмір якого не може бути меншим від суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства. Грошові кошти та інші майнові цінності, що є внеском за придбання членства, повністю переходять у власність товариства як юридичної особи. Учасник утрачає безпосереднє право на майно, яке вніс при вступі до акціонерного товариства. Безпосередній стосунок учасника до свого внеску не може бути відновлений до моменту ліквідації товариства.
Система органів управління товариством включає: загальні збори акціонерів, раду акціонерів (спостережну раду), правління, голову правління, ревізійну комісію. Вищим органом управління товариства є загальні збори. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, із правом дорадчого голосу - члени виконавчих органів, які не є акціонерами.
До компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; обрання та відкликання членів ради товариства та членів виконавчого органу і ревізійної комісії; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства; визначення організаційної структури товариства; вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним, визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; прийняття рішення щодо припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження балансу.
Загальні збори визнаються дійсними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають відповідно до статуту товариства більш як 60 % голосів.
Акціонери, які володіють більш ніж 10 % акцій, і Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів щодо участі у зборах акціонерів. Пропозиції акціонерів, які володіють більш ніж 10 % акцій, вносяться до порядку денного зборів акціонерів обов'язково. Акціонери, які володіють більш ніж 10 % акцій, мають право вимагати скликання позачергових зборів. В акціонерному товаристві, що налічує понад 50 акціонерів, створення спостережної ради акціонерного товариства обов'язкове. Спостережна рада створюється з акціонерів товариства і покликана стежити за дотриманням інтересів акціонерів між проведенням зборів.
Спостережна рада здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу товариства, тому члени спостережної ради не можуть входити до складу виконавчого органу та ревізійної комісії. Виконавчим органом є правління або інший орган, передбачений статутом, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту товариства.
Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління ради акціонерного товариства та інші посадові особи.
Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно зі статутом товариства.
Оскільки вартість чистих активів (активи підприємства за вирахуванням зобов'язань) завжди має бути вищою або рівною розміру статутного капіталу, то у разі виявлення зменшення АТ повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку (за винятком першого року діяльності товариства). Якщо вартість чистих активів стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, тоді таке товариство підлягає ліквідації.
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) може бути засноване одним або кількома особами, при чому воно не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа, має обмежений ступень відповідальності при настанні несприятливих обставин.
Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю укладається кількома особами для визначення взаємовідносин між ними, але за новим ЦКУ він не визнається установчим документом. Установчим документом товариства є Статут.
Мінімальна величина статутного капіталу має становити 100 мінімальних заробітних плат відповідно до Закону України "Про господарські товариства". До моменту державної реєстрації учасники товариства повинні оплатити не менше ніж 50 % суми своїх вкладів, решту доплачують протягом першого року діяльності товариства. Якщо таку оплату не здійснено, то товариство має оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Статутний капітал підлягає зменшенню, якщо вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року.
Корпоративні відносини (відносини між ТзОВ і конкретними учасниками) припиняються у випадках, відображених на рис. 3.6.
Рис. 3.6. Підстави для припинення корпоративних відносин
Принципові відмінності між виключенням і виходом учасника відображені в табл. 3.4.
Таблиця 3.4. Відмінності між поняттями «виключення» і «вихід» учасника з ТзОВ
Чинне законодавство визначає певні підстави для виключення учасника з ТзОВ, а саме:
систематичне невиконання або виконання неналежним чином учасником своїх обов'язків;
перешкоджання своїми діями досягненню мети ТзОВ;
з інших причин, передбачених чинним законодавством.
Не можна ототожнювати вихід з товариства із відступленням частки.
Відступлення частки |
Вихід з товариства |
двостороння дія, договір, адже не можна відступати частку так, щоб її хтось не прийняв |
одностороння дія |
відступлення частки на користь третіх осіб можливе лише за згодою товариства |
згоди товариства не потрібно |
у наслідок відступлення частки корпоративні права та обов'язки переходять від учасника до набувача частки |
наслідки не настають у разі виходу з товариства |
Учасник ТзОВ має право власності на частку у статутному капіталі. Одним із складових права власності є право розпорядження майном, учасник ТзОВ має законне право здійснити відчуження частки, яка йому належить. Однак необхідно пам'ятати, що оскільки статутний капітал є спільною пайовою власністю всіх учасників ТзОВ, то кожний із них повинен погоджувати свої дії щодо розпорядження часткою з іншими учасниками. У Законі це положення визначається як отримання згоди інших учасників на відступлення частки. Тому при реалізації учасником цього права відбувається заміна осіб: замість учасника, що вибув, з'являється нова особа, але з тим самим обсягом прав та обов'язків, який був і в учасника, що вибув. Це означає, що учасник передає всі права й обов'язки, які випливають із права володіння часткою, іншій особі. Щодо ТзОВ, то воно й далі продовжує користуватися майновою часткою, яка була відчужена, адже вона залишилась у статутному капіталі ТзОВ.
Реалізація учасником ТзОВ права на розпорядження своєю часткою шляхом відчуження її іншій особі в Законі називається відступленням частки.
На відміну від відступлення частки вихід учасника з ТзОВ не є цивільно-правовою угодою, тому ТзОВ і такий учасник не є рівноправними сторонами за договором. Відсутність такої рівноправності виявляється в тому, що ТзОВ не може домовлятися з учасником про розмір компенсації за його частку, а зобов'язане виплатити учаснику чітко встановлену вартість його частки. У разі виходу учасника із ТзОВ згода інших учасників на це не потрібна. У цьому випадку вихід залежить від волі учасника, оскільки він має безперечне право вийти у будь-який момент із ТзОВ, а останнє не має права відмовити йому в цьому. Відповідно до ст. 54 Закону виплата учаснику, який виходить із ТзОВ, вартості частини майна ТзОВ провадиться після затвердження звіту за рік, в якому вийшов учасник, але протягом 12 місяців від дня виходу. Зважаючи на цю обставину, можна зазначити, що процедура виходу, на відміну від процедури відступлення частки, є тривалішою. Корпоративні відносини між учасником і ТзОВ у разі виходу припиняються з моменту остаточного розрахування ТзОВ з учасником, а в разі відступлення частки — з моменту передачі частки учасника третій особі, яка займає місце учасника.
Таким чином, при відступленні частки учаснику не повертається вклад статутного капіталу у тому вигляді, в якому його було здійснено, а виплачується вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному капіталі.
Товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ) подібне до товариства з обмеженою відповідальністю: за правовим положенням, структурою управління, формуванням установчих документів, формуванням статутного капіталу.
Однак для товариства з додатковою відповідальністю законодавство встановлює підвищену відповідальність учасників, яка займає проміжне становище між повним товариством і товариством з обмеженою відповідальністю. Учасники товариства у разі, коли майна товариства для покриття боргу не вистачає, несуть додаткову відповідальність, яка перевищує величину їх вкладу у статутний капітал. Ця відповідальність встановлюється в однаковому для всіх учасників розмірі, кратному вкладу кожного учасника.
Товариство з повною відповідальністю (ТзПВ) створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Учасник товариства не має права без згоди інших учасників учиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб дії, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.
У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Зауважимо, що учасник відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.
Законодавець дає вичерпний перелік підстав, за якими може бути припинена участь особи в товаристві і при цьому надає учасникам право самостійно визначити процедуру припинення участі в повному товаристві.
Учасник товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу з товариства. Допускається достроковий вихід учасника з товариства, що засноване на певний строк, але тільки з поважних причин. У цьому праві учаснику не відмовляється.
Передбачено передання учасником частки (її частини) у спільному капіталі повного товариства, тобто "поступка частки". Передання такої частки іншій особі позбавляє учасника усіх прав та обов'язків, пов'язаних із правом на цю частку, і результатом цього є вихід учасника з товариства.
За систематичне невиконання чи виконання неналежним чином обов'язків, покладених на учасника товариством, або перешкоджання своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, учасника може бути виключено зі складу учасників товариства, хоч він може оскаржити рішення про його виключення.
Кодекс передбачає таке поняття як "вибуття" з товариства у разі смерті фізичної особи — учасника товариства, чи припинення юридичної особи — учасника товариства, а також при деяких видах примусової реорганізації юридичної особи.
При припиненні участі в повному товаристві учаснику виплачується грошовий еквівалент вартості частки у спільному капіталі товариства або виділено частку в натурі, якщо таке передбачено в установчому договорі. Строки виплати встановлюються засновницьким договором і законом.
Якщо в акціонерному товаристві й товаристві з обмеженою відповідальністю товариство не відповідає за зобов'язаннями учасників, то в повному товаристві передбачається звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі, тільки якщо іншого його майна не достатньо для задоволення вимог кредиторів.
Ліквідується повне товариство за загальними правилами ліквідації юридичних осіб та якщо в ньому залишається один учасник. Такому учаснику надається право трансформувати товариство на інше господарське товариство протягом шести місяців.
Заснованим на договорі є також командитне товариство.
Особливістю командитного товариства є наявність у його складі засновників двох груп із різним правовим становищем: повні учасники — ті, що несуть необмежену відповідальність за зобов'язаннями товариства, та «командитисти», які практично не беруть участі у керівництві товариством та відповідають за його борги тільки у межах внесених ними вкладів. На командитне товариство поширюються норми ЦК, які регулюють правове становище повного товариства, оскільки вони за своєю правовою природою схожі. Командитне товариство створюється й діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма учасниками з повною відповідальністю. Якщо командитне товариство створюється одним учасником із повною відповідальністю, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені цією статтею для командитного товариства.
Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві, водночас вона не може бути учасником повного товариства. Якщо особа є повним учасником товариства, вона не може бути вкладником цього товариства.
Управління діяльністю командитного товариства здійснюється виключно учасниками з повною відповідальністю. Вкладники такого права не мають і можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.
Розмір внесків учасників товариства та їх характер визначаються засновниками товариства, але є одне обмеження щодо створення спільного капіталу товариства, згідно з яким розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50 % спільного капіталу повного товариства.
Кодекс передбачає права та обов'язки вкладника товариства. Обсяг прав вкладників значно зріс, а саме: визначено право на отримання частини прибутку товариства, при цьому розмір частки залежить від розміру внесених до спільного капіталу коштів; закріплене право вкладника на придбання частки, яка відчужується іншим вкладником; закріплене право після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом); передати свою частку (її частину) у спільному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство, при цьому його участь у товаристві припиняється. Зазначений перелік не є вичерпним, інші права можуть бути встановлені в засновницькому договорі.
Вкладник товариства несе відповідальність перед кредиторами за вчинений ним правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, але у разі схвалення його дій командитним товариством може бути звільнений від такої відповідальності.
Ліквідується командитне товариство у разі вибуття усіх його вкладників, при цьому Кодексом передбачена можливість перетворення такого товариства на повне його повними учасниками. А якщо вибули всі повні учасники, то воно ліквідується у порядку, встановленому для ліквідації юридичних осіб. Командитне товариство не може ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.
Після розрахунків із кредиторами вкладники мають переважне право перед повними учасниками на одержання вкладів.
За недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у спільному капіталі товариства.
Господарські товариства різноманітні за своєю організаційною структурою та іншими ознаками, однак мають багато спільного між собою. Спільні риси господарських товариств відображено на рис. 3.7.
Рис. 3.7. Спільні риси господарських товариств
Усі вони є юридичними особами і внаслідок можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в судових органах від свого імені.
Спільними для них є зміст і порядок державної реєстрації. Право власності ГТ також виникає з однакових джерел. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками й учасниками у власність; продукції, виробленої товариством у результаті своєї діяльності; одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Усі ГТ несуть ризик випадкової втрати або пошкодження майна, яке є їх власністю.
Прибуток ГТ утворюється з надходжень від підприємницької діяльності після покриття всіх витрат на її здійснення. Усі ГТ сплачують передбачені законодавством податки та інші платежі до бюджету та позабюджетних фондів. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Спільним є також порядок припинення діяльності товариства.
Переваги та господарських товариств порівняно з іншими підприємницькими утвореннями представлено в табл. 3.5.
Таблиця 3.5. Переваги та недоліки господарських товариств
Переваги ГТ |
Недоліки ГТ |
кращі можливості для розвитку й розширення своєї діяльності |
повна особиста відповідальність (для ГТ з ПВ, командитного) |
кращі можливості матеріально-фінансового забезпечення |
більша регламентованість із боку держави (для АТ) |
безперервність діяльності |
невисока оперативність у прийнятті рішень всіма учасниками товариства |
менший психологічний стрес, що припадає на кожного учасника |
|
додаткове джерело доходу (для АТ); |
|
спеціалізація учасників за напрямами діяльності |
|