15.3. Управління формуванням рентабельності малого підприємства

В умовах ринку та конкуренції всебічне підвищення рентабельності є одним із найбільш поширених стратегічних завдань малого підприємництва. Складовими елементами максимізації рентабельності є максимізація прибутку та мінімізація витрат виробництва.

В умовах ринкової економіки велика роль надається показникам рентабельності продукції, які характеризують рівень прибутковості її виробництва. Прибутковість малого підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник прибутковості - це сума прибутку або доходів.

Відносний показник прибутковості - це рівень рентабельності. Рентабельність являє собою прибутковість виробничого процесу.

Показники рентабельності - обов'язковий елемент порівняльного аналізу і оцінки фінансового стану малого підприємства. У процесі аналізу виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. Основні показники рентабельності можна об'єднати у групи:

1. рівень рентабельності реалізованої продукції;

2. рівень рентабельності вкладень у підприємство.

Показник рентабельності продукції включає в себе наступні показники:

Рівень рентабельності реалізованої продукції суб'єкта господарювання, пов'язаного з виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), визначається відсотковим співвідношенням прибутку від реалізації продукції до собівартості продукції за формулою:

Р = П /С х 100%, (16)

де Р - рівень рентабельності, %;

П - прибуток від реалізації продукції, тис. грн.;

С - собівартість продукції, тис. грн.

Рентабельність окремих видів продукції показує відношення прибутку від реалізації даного виду продукції до її ціни продажу за формулою:

Р_од = П_о / Ц_о х 100%, (17)

де Р_од - рентабельність одиниці продукції, %;

П_о - прибуток від реалізації одиниці продукції, грн.;

Ц_о - ціна одиниці продукції, грн.

Управління рентабельністю реалізованої продукції передбачає в першу чергу зниження собівартості одиниці продукції; збільшення обсягу виробництва; зростання цін на готову продукцію за рахунок покращення її якості. Управління процесом підвищення рентабельності продукції передбачає також встановлення мінімально допустимих рівней рентабельності від продажу окремих видів продукції. Проблемою є одночасне збереження високої рентабельності продукції та прийнятних для покупців цін.

У процесі аналізу прибутковості визначають динаміку зміни обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності і фактори, що їх визначають.

Основними факторами, які впливають на чистий прибуток, є:

• обсяг виручки від реалізації продукції;

• рівень собівартості продукції;

• рівень рентабельності продукції;

• величина податку на прибуток та інших податків, які сплачуються за рахунок прибутку.

Зростання рентабельності продукції може бути за рахунок зростання цін за умови постійних витрат на виробництво реалізованої продукції, робіт, послуг чи зниження витрат на виробництво за умови дотримання постійних цін.

Рентабельність вкладень підприємства - це показник рентабельності, який характеризує ефективність використання усього майна підприємства.

Серед показників рентабельності вкладень підприємства можна виділити такі:

1. Загальна рентабельність вкладень, що показує, яка частина загального прибутку припадає на одну гривню майна підприємства, тобто наскільки ефективно таке майно використовується.

2. Рентабельність активів, або економічна рентабельність, — це результат множення рентабельності реалізованої продукції на кількість оборотів активів, тобто

Р_А = П / О_р = О_р / А_с = П / А_с х 100%, (18)

де Р_А - рентабельність активів;

П - прибуток;

А_с - середня вартість активів;

О_р - обсяг реалізованої продукції.

З наведеної формули видно, що зміна рентабельності активів прямо пропорційна змінам кожного з цих співмножників. Рентабельність активів буде максимальною при найбільших значеннях цих співмножників, середньою - при високому рівні одного із співмножників та низькому рівні іншого; мінімальною - при малих значеннях обох співмножників. Управління рентабельністю активів припускає як мінімум урахування усіх факторів, що впливають на рентабельність продукції та оборотність активів.

3. Рентабельність власних коштів дозволяє встановити залежність між величиною власних ресурсів, що інвестуються, і розміром прибутку, отриманим від їх ефективного використання.

4. Рентабельність довгострокових фінансових вкладень показує ефективність вкладень підприємства у діяльність інших організацій.

5. Рентабельність перманентного капіталу показує ефективність використання капіталу, який вкладений у діяльність даного підприємства на тривалий строк.

Управління формуванням рентабельності малого підприємства передбачає:

1. Визначення оптимального складу показників рентабельності, які характеризують ефективність діяльності малого підприємства.

2. Визначення та вимірювання факторів, які впливають на рівень рентабельності малого підприємства.

3. Вивчення динаміки зміни показників рентабельності залежно від зміни прибутку, собівартості продукції, виробничих основних засобів.

Визначення оптимального складу показників рентабельності залежить від мети і завдань, які передбачає управління рентабельністю малого підприємства.

На рівень рентабельності малого підприємства впливають як прямі, так і опосередковані фактори. До прямих факторів належать: прибуток та його модифікації (загальний прибуток, прибуток від випуску та реалізації продукції, чистий прибуток); собівартість продукції та її окремі елементи (матеріальні витрати, витрати на оплату праці); вартість основних засобів та оборотних активів. До опосередкованих факторів можна віднести: обсяг виробництва та реалізації продукції, фондовіддача, оборотність оборотних активів.

Оскільки рентабельність малого підприємства є синтетичним показником, то більшість її факторів є взаємопов'язаними між собою. Тому у разі погіршенні одного фактора рентабельність можна поліпшити за рахунок іншого. Наприклад, при зниженні прибутку стабільності рентабельності можна досягти за рахунок зменшення витрат. Зниження рентабельності можуть визвати різні фактори. Наприклад, з метою збільшення збуту продукції, яка не користується попитом, фірма знижує ціни. У цьому випадку помітно падає виручка від реалізації продукції і водночас зростають витрати, пов'язані з реалізацією.

У той же час малому підприємству не стільки важлива відсутність прибутку, скільки наявність збитковості. При відсутності прибутку фірма може існувати ще довгий час. Але при збитковості банкрутство неминуче. Одна із головних умов беззбитковості – це покриття цінами витрат на виробництво і реалізацію продукції. Беззбитковість досягається не тільки при визначеному рівні ціни, але і при певному обсязі виробництва. Умовою беззбитковості малого підприємства буде також перевищення маржинального доходу, тобто суми прибутку та постійних витрат над величиною постійних витрат, тобто досягнення точки беззбитковості.

У фінансовому аналізі існують різні методики вивчення впливу на рентабельність зміни прибутку, цін, собівартості, виручки від реалізації продукції, середньорічної вартості активів малого підприємства, матеріальних оборотних коштів тощо. Ці методики аналогічні вивченню впливу факторів на прибуток. Необхідно зазначити, що на рентабельність впливає рівень інфляції. Цей вплив своєрідний. Якщо цінова динаміка витрат та доходів малого підприємства однакова, то ціни на готову продукцію, роботи та послуги, сировину, матеріали залишаються без змін. Якщо ціни на товари, що постачаються для виробництва, зростають випереджальними темпами, то рентабельність падає. Якщо ціна на готову продукцію зростає випереджальними темпами, то інфляція спричиняє позитивний вплив на кінцеві результати діяльності малого підприємства.

Кінцевим результатом управління рентабельністю малого підприємства є визначення резервів її зростання, а саме:

• зниження витрат виробництва (здійснюється шляхом пошуку більш вигідних постачальників сировини і матеріалів; зменшення постійних витрат);

• розширення кола споживачів продукції малого підприємства (здійснюється шляхом реклами продукції, яку виробляють), що дає можливість збільшувати обсяг виробництва;

• зростання цін на готову продукцію за рахунок покращення її якості;

• залучення позикових коштів (якщо вони приносять більше прибутку, ніж сума сплачених відсотків на власний капітал, тобто позитивна різниця у вартості позитивного і власного капіталу буде сприяти підвищенню рентабельності власного капіталу);

• прискорення оборотності капіталу (досягається в результаті прискорення оборотності оборотних активів. Ефект вираження оборотності оборотних активів, який полягає у збільшенні обсягу випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів, тобто за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається збільшення суми прибутку).

Отже, використання зазначених вище резервів малого підприємства сприяє підвищенню рентабельності виробництва і реалізації продукції.