12.3. Формування і управління оборотними активами малого підприємництва

Оборотні активи малого підприємства становлять більше половини усіх активів суб'єкта малого підприємництва. У зв'язку зі зазначеним контроль за станом оборотних активів є необхідною умовою успішної роботи суб'єктів малого підприємництва. Рішення питань, пов'язаних з оборотними активами, є безперервним процесом.

Оборотні активи малого підприємництва в процесі виробничої діяльності здійснюють постійний рух. Мале підприємство за грошові кошти придбаває сировину, матеріали і спрямовує їх у виробництво. У процесі виробництва виготовляється готова продукція, яка відвантажується покупцям або реалізується за готівку (частково знаходиться в запасах готової продукції). Якщо готова продукція відвантажується покупцю, то на визначений період виникає дебіторська заборгованість, яка потім шляхом інкасації перетворюється на грошові кошти. Грошові кошти знову спрямовуються на відтворення виробничого процесу.

Під управлінням оборотними активами малого підприємства прийнято розуміти цілеспрямований процес формування обсягу і складу оборотних активів, який дозволяє забезпечити досягнення таких цілей і завдань:

1. Оптимізація розподілу оборотних активів, що обслуговують господарські потреби малого підприємства.

2. Прискорення швидкості кругообігу (або скорочення тривалості обігу) оборотних активів.

3. Забезпечення поточної платоспроможності та ліквідності активів малого підприємства,

4. Підвищення прибутковості в результаті ефективного використання оборотних активів суб'єкта малого підприємництва.

5. Зниження вартості формування оборотних активів малого підприємства.

Управління оборотними активами відрізняється від управління іншими сферами діяльності малого підприємства. Перш за все тією кількістю часу, який повинен бути приділений виконанню цієї функції. Головний результат прийняття рішення щодо оборотних активів — це зміна сукупного стану ризику їх повернення. Визначення необхідного рівня оборотних активів і короткострокової дебіторської заборгованості, від яких залежить стан поточних активів суб'єкта малого підприємництва, включає в себе прийняття рішення щодо ліквідності його активів і черговості сплати боргів.

До факторів, які впливають на ліквідність малого підприємства, входять: управління грошовими коштами; цінними паперами; кредитна політика та методи її проведення; управління товарно-матеріальними запасами та контроль і управління необоротними активами. Необхідно зазначити, що хоча усі види оборотних активів у тій чи іншій мірі є ліквідними (крім витрат майбутніх періодів і безнадійної дебіторської заборгованості) загальний рівень їхньої термінової ліквідності повинен забезпечити необхідний рівень платоспроможності малого підприємства за поточними фінансовими зобов'язаннями.

Управління оборотними активами суб'єкта малого підприємництва здійснюється за трьома стадіями:

1. Аналіз оборотних активів малого підприємства в попередньому періоді. Ця стадія включає п'ять етапів.

1.1. Аналіз динаміки загального обсягу оборотних активів, що використовуються малим підприємством; темпи зміни середньої їхньої суми у зіставленні з темпами зміни обсягу реалізації продукції і середньої суми всіх активів; динаміка питомої ваги оборотних активів у загальній сумі активів малого підприємства.

1.2. Аналіз динаміки складу оборотних активів малого підприємства у розрізі основних їх видів - запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів; запасі готової продукції; дебіторської заборгованості; залишків грошових коштів. У процесі цього етапу аналізу розраховуються і вивчаються темпи зміни суми кожного виду оборотних активів у зіставленні з темпами зміни обсягу виробництва і реалізації продукції, розглядається динаміка питомої ваги основних видів оборотних активів у загальній їх сумі.

1.3. Аналіз оборотності окремих видів оборотних активів і загальної суми. Цей аналіз проводиться з використанням показників - коефіцієнта оборотності і періоду обороту оборотних активів. У процесі аналізу встановлюється загальна тривалість обороту оборотних активів та їх оборотність, структура операційного, виробничого і фінансового циклів малого підприємства, досліджуються фактори, які визначають тривалість цих циклів.

1.4. Аналіз рентабельності оборотних активів, досліджуються фактори, що впливають на її рівень.

1.5. Аналіз складу основних джерел фінансування оборотних активів.

Результати проведеного аналізу дозволяють визначити загальний рівень ефективності управління оборотними активами на малому підприємстві і виявити основні напрямки його підвищення в майбутньому періоді.

2. Вивчення принципових підходів до формування оборотних активів малого підприємства. Такі принципи відбивають загальну ідеологію фінансового управління малим підприємством з позиції прийнятного співвідношення рівня прибутковості і ризику фінансової діяльності. Стосовно до оборотних активів вони визначають вибір визначеного типу політики їхнього формування.

Теорія фінансового менеджменту розглядає три принципових підходи до формування оборотних активів підприємства — консервативний, помірний і агресивний.

Консервативний підхід до формування оборотних активів передбачає не тільки повне задоволення поточної потреби у всіх їхніх видах, що забезпечує нормальний хід операційної діяльності, а й створення великих обсягів їхніх резервів на випадок непередбачених складностей у забезпеченні підприємства сировиною і матеріалами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції, затримки інкасації дебіторської заборгованості, активізації попиту покупців, тобто такий підхід гарантує мінімізацію операційних і фінансових ризиків, але негативно позначається на ефективності використання оборотних активів — їхньої оборотності і рівні рентабельності.

Помірний підхід до формування оборотних активів спрямований на забезпечення повного задоволення поточної потреби у всіх видах оборотних активів і створення нормальних страхових їхніх розмірів на випадок найбільш типових збоїв у ході операційної діяльності малого підприємства. При такому підході забезпечується середнє для реальних господарських умов співвідношення між рівнем ризику і рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.

Агресивний підхід до формування оборотних активів полягає в мінімізації усіх форм резервів по окремих видах цих активів. За умов відсутності збоїв у ході операційної діяльності такий підхід до формування оборотних активів забезпечує найбільш високий рівень ефективності їхнього використання. Однак будь-які збої у здійсненні нормального ходу операційної діяльності, викликані дією внутрішніх чи зовнішніх факторів, приводять до істотних фінансових втрат через скорочення обсягу виробництва і реалізації продукції.

Таким чином, обрані принципові підходи до формування оборотних активів малого підприємства, відбиваючи різні підходи співвідношення рівня ефективності їхнього використання і ризику, у кінцевому рахунку визначають суму цих активів та їхній рівень стосовно обсягу операційної діяльності.

3. Оптимізація обсягу оборотних активів. Така оптимізація повинна виходити з обраного типу політики формування оборотних активів, забезпечуючи заданий рівень співвідношення ефективності їхнього використання і ризику. Процес оптимізації обсягу оборотних активів на цій стадії формування політики керування складається з трьох основних етапів.

На першому етапі з урахуванням результатів аналізу оборотних активів у попередньому періоді визначається система заходів щодо реалізації резервів, спрямованих на скорочення тривалості операційного, а в його рамках — виробничого і фінансового циклів малого підприємства. При цьому скорочення тривалості окремих циклів не повинне приводити до зниження обсягів виробництва і реалізації продукції.

На другому етапі на основі обраного типу політики формування оборотних активів, запланованого обсягу виробництва і реалізації окремих видів продукції і розкритих резервів скорочення тривалості операційного циклу (у розрізі окремих його стадій) оптимізується обсяг і рівень окремих видів цих активів. Засобом такої оптимізації виступає нормування періоду їхнього обороту і суми.

Основою управління оборотністю оборотних активів малого підприємства є оптимізація співвідношення їх постійної і змінної частин та вибору конкретних джерел фінансування.

Результати фінансово-господарської діяльності малого підприємства значною мірою залежать від розміщення оборотних активів, тобто від співвідношення між оборотними активами у сфері виробництва та сфері обігу. Звичайно, для малого підприємства погано, коли зовсім відсутні або наявні незначні грошові кошти. Водночас вкладення грошових коштів у зайві виробничі запаси — одна із основних причин нестійкого фінансового стану, оскільки зі збільшенням дебіторської заборгованості спостерігається стійка тенденція до зменшення абсолютних обсягів грошових коштів, що свідчить про низький рівень розрахунково-платіжної дисципліни, а також є причиною низького рівня ліквідності.

У процесі обертання товарів досить часто виникає така ситуація, коли покупець з різних причин не може одразу розрахуватись з постачальником. У цьому випадку виникає потреба у відстрочці платежу — комерційному кредиті, який надає постачальник товару споживачеві під боргове зобов'язання — вексель. Це рівноцінно отриманню в борг від постачальника товару у сумі, що дорівнює вартості товару.

Комерційний кредит є формою короткотермінового фінансування, яка застосовується практично у всіх сферах бізнесу, який є важливим джерелом фінансування для багатьох підприємств. У промислово розвинутих країнах більшість малих підприємств широко застосовують у своїй діяльності комерційний кредит, так як зазвичай постачальники товару ставляться до надання кредиту більш ліберально, ніж фінансові інститути.

У нормально функціонуючій ринковій економіці будь-який суб'єкт ринку, купуючи товари у борг із відстрочкою платежу, вправі видати продавцеві з його згоди вексель. Розширення практики видачі і застосування векселів уже давно виступає одним із найважливіших напрямів розвитку ринку кредитно-фінансових послуг. Адже вексель не просто гарантія повернення боргу — його можна використовувати для прискорення обігу ресурсів і підвищення ефективності комерційної діяльності. Проте в дійсності в Україні комерційний кредит та пов'язаний з ним вексельний обіг малими підприємствами використовується рідко, а тому і розвинений дуже слабко. Це пов'язано з бажанням постачальників одержувати реальні гроші, а не боргове зобов'язання, хоча потенціал цього джерела залучених коштів має бути значний для малого підприємства.

Іноді за умов несвоєчасної сплати за відвантажену продукцію або необхідністю поповнення обігових коштів малого підприємства виникає потреба у додаткових короткострокових позиках, якими можуть також виступати кредиторська заборгованість, що являє собою використання в господарсько-фінансовій діяльності малого підприємства коштів, які не належать малому підприємству, але залучені в його обіг. При цьому боргові зобов'язання векселем не оформляються (кредиторська заборгованість розглядається як безвідсоткова позика, що недопустимо за наявності цивілізованих економічних відносин) і призводить до постійного збільшення кредиторської заборгованості. Збільшення кредиторської заборгованості на фоні збільшення дебіторської заборгованості призводить до уповільнення обігу коштів у розрахунках, що є дуже негативним явищем для всіх суб'єктів господарювання в державі. Подібна ситуація притаманна діяльності малих підприємств в Україні.