- •Модуль 1 лекція 1. Підприємництво як соціально – економічне явище
- •Взаємозв'язок бізнесу й середовища
- •1.3. Роль підприємництва в розвитку суспільства
- •2.2. Види підприємницької діяльності
- •2.3. Процедура ліцензування певних видів підприємницької діяльності
- •2.4. Патентування підприємницької діяльності
- •Лекція 3. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •3.2. Господарські товариства як організаційна форма підприємництва
- •3.3. Індивідуальне підприємництво
- •3.4. Об'єднання підприємств: переваги й недоліки
- •4.2. Державна реєстрація юридичної особи, яка має намір стати підприємцем
- •4.3. Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем
- •Лекція 5. Способи організації бізнесу
- •5.2. Придбання існуючого бізнесу
- •5.3. Система франчайзингу
- •Модуль 2 лекція 6. Сутність ризику як економічної категорії План
- •6.2. Сутність економічного ризику
- •6.3. Зовнішні ризики
- •6.4. Види внутрішніх ризиків
- •Лекція 7. Мінімізація економічних ризиків План
- •7.2. Організаційні методи зниження ризику
- •7.3. Економічні методи зниження ризику
- •8.1. Метод експертних оцінок в оцінюванні ризику
- •8.2. Статистичний метод в оцінюванні ризику
- •8.3. Аналітичний метод оцінювання ризику
- •8.4. Метод побудови дерева рішень
- •Лекція 9. Статистичні ігри (моделі) План
- •9.1. Критерій Вальда
- •9.2. Критерій крайнього оптимізму (кращий із кращих)
- •9.3. Мінімаксний критерій Севіджа
- •9.4. Критерій узагальненого максиміна Гурвіца
- •9.5. Принцип недостатнього обґрунтування Лапласа
- •Модуль 3 лекція 10. Можливості утворення та розвитку малих форм господарювання в економічній системі україни
- •10.1. Сутність, значення та функції малого бізнесу в ринковій економічній системі
- •10.2. Критерії віднесення підприємств до малих форм господарювання.
- •Сутність, значення та функції малого бізнесу в ринковій економічній системі
- •Критерії віднесення підприємств до малих форм господарювання
- •Фактори, що визначають розвиток малого бізнесу, та їх класифікація
- •Лекція 11. Формування і використання фінансових ресурсів суб ‘єктів малого підприємництва
- •11.2. Формування первісного капіталу малих підприємств
- •11.3. Управління фінансовими ресурсами суб'єктів малого підприємництва
- •Лекція 12. Формуванням і використанням активів суб ‘єктів малого підприємництва
- •12.1. Економічна сутність активів малих підприємств.
- •12.3. Формування і управління оборотними активами малого підприємництва.
- •12.1. Економічна сутність активів малих підприємств
- •12.2. Особливості формування і управління необоротних активів суб'єктів малого підприємництва
- •12.3. Формування і управління оборотними активами малого підприємництва
- •Лекція 13. Формування і управління грошовими коштами суб ‘єктів малого підприємництва
- •13.2. Формування та управління станом готівки.
- •13.1. Особливості аналізу і управління дебіторською заборгованістю суб'єктів малого підприємництва
- •13.2. Формування та управління станом готівки
- •Лекція 14. Управління витратами малого підприємства
- •14.1. Управління витратами від операційної діяльності малого підприємства.
- •14.2. Методи визначення точки беззбитковості малого підприємства.
- •14.1. Управління витратами від операційної діяльності малого підприємства
- •14.2. Методи визначення точки беззбитковості малого підприємства
- •15.2. Управління розподілом і використанням прибутку малого підприємства
- •15.3. Управління формуванням рентабельності малого підприємства
- •Лекція 16 спрощені системи оподаткування у сфері малого бізнесу
- •16.1. Правові основи та суть єдиного податку.
- •16.1. Правові основи та суть єдиного податку
- •16.2. Фіксований податок та сфера його поширення
- •Лекція 17. Прогнозування фінансових показників суб’єктів малого підприємництва
- •17.1. Застосування фінансового прогнозування на малих підприємствах.
- •17.2. Порядок складання корпоративного плану малого підприємства.
- •17.1. Застосування фінансового прогнозування на малих підприємствах
- •17.2. Порядок складання корпоративного плану малого підприємства
- •Лекція 18. Фінансова стратегія малого підприємства
- •18.1. Сутність фінансової стратегії малого підприємства
- •18.2. Розробка напрямів стратегічної діяльності підприємства
- •18.1. Сутність фінансової стратегії малого підприємства
- •18.2. Розробка напрямів стратегічної діяльності підприємства
- •Список рекомендованої літератури
7.2. Організаційні методи зниження ризику
Після виявлення ризиків, з якими може зіштовхнутися підприємство в процесі виробничої діяльності, визначення факторів, що впливають на рівень ризику, і проведення оцінки ризиків, а також виявлення пов'язаних з ними потенційних утрат перед підприємством стоїть завдання щодо мінімізації виявлених ризиків.
До організаційних методів зниження ризику відносяться:
відхилення ризику;
недопущення збитків;
мінімізація збитків;
передача контролю за ризиком.
Відхилення ризику. У даному випадку передбачається відмовлення від певних управлінських рішень, якщо рівень ризику перевищує його прийнятний рівень для підприємства. Метод радикальний, але його мало застосовують.
Прикладом можуть бути:
відмовлення від здійснення господарських операцій,ризик який надмірно великий і обтяжний для підприємства;
відмовлення від банківських кредитів, якщо кон'юнктура фінансового ринку несприятлива для підприємства;
відмовлення від будь-якої інвестиційної політики з метою підтримки високого рівня платоспроможності підприємства;
відмовлення від постачань імпортної сировини, якщо відзначається високий ступінь мінливості митного законодавства;
відмовлення від авансових оплат постачальникам і реалізації на умовах відстрочки платежів і т.д.
Недопущення збитків (запобігання ризикам). Метод припускає здійснення підприємством певних заходів і дій, що спрямовані на недопущення ризикових ситуацій. Недопущення ризикових ситуацій може бути досягнуте за рахунок:
підвищення обґрунтованості підготовки і реалізації управлінських рішень;
одержання додаткової інформації;
розробки схем ділової активності, що уникають найбільші зони збитків.
Мінімізація збитків. Метод спрямований на розробку заходів щодо мінімізації збитків у випадку ризикової ситуації. Метод включає такі напрями:
диверсифікованість діяльності підприємства, що полягає в розподілі зусиль і капіталовкладень між різноманітними видами діяльності, безпосередньо не пов'язаними один з одним. У такому випадку, якщо в результаті непередбачених подій один вид діяльності буде збитковий, то інший може приносити прибуток;
використання професійних стратегій припускає установлення певної структури капіталу і майна підприємства за окремими напрямами його використання для досягнення певних цілей. Наприклад, портфельні стратегії можуть включати товарний портфель, інвестиційний портфель, портфель цінних паперів, валютний портфель;
лімітування обсягів найбільш ризикованих операцій і проектів, як спосіб мінімізації ризику, передбачає встановлення лімітів на проведення найбільш ризикованих дій, до яких відносять обсяг реалізації товарів, попит на який нестабільний чи знаходиться в процесі формування; обсяг закупівлі товарів в умовах передоплати; обсяг реалізації товарів в умовах відстрочки платежу; обсяг приваблюваних позикових засобів; обсяг інвестування по одному проекту;
розробка і реалізація системи заходів для локалізації наслідків ризикової ситуації.
Передача контролю за ризиком (трансфер ризику). Виділяють три причини, за яких передача ризику вигідна як для сторони передаючої (трансферу), так і для приймаючої (трансфері):
Перша причина — це втрати, що великі для сторони, яка передає ризик, і можуть бути незначні для сторони, що приймає на себе цей ризик.
Друга причина — трансфері може знати кращі способи і мати кращі можливості для скорочення можливих утрат, ніж трансфер.
Третя причина передачі контролю за ризиком — це коли трансфері може знаходитися в кращій позиції для скорочення втрат чи контролю за господарським ризиком.
Основний спосіб передачі ризику — це передача ризику через складання контракту. Розрізняють такі контракти: будівельні, оренди, на збереження і перевезення, продажі, обслуговування, постачання і т.ін.
Будівельні контракти. При укладенні подібного контракту всі ризики, пов'язані з будівництвом, бере на себе будівельна фірма. До ризиків, з якими зіштовхуються такі фірми і які збільшують вартість об'єкта, можуть відноситися: збої в постачаннях матеріалів, погані погодні умови, страйки, розкрадання будівельних матеріалів і т.ін. У контракті звичайно обмовляються штрафні санкції за несвоєчасне зведення об'єкта, визначається, хто несе ризик фізичних ушкоджень конструкцій у період будівництва.
Оренда — дуже розповсюджений метод передачі ризиків. Широко застосовується фінансова оренда (лізинг). Частина ризиків, пов'язаних з орендованим майном, лежить на власнику: цілком (наприклад, ризик фізичних ушкоджень власності, збільшення податку на майно) чи частково (наприклад, ризик зниження комерційної цінності об'єкта). Однак вагома частина ризиків може бути передана шляхом спеціальних застережень у договорі про оренду.
Орендодавець, передаючи майно, може гарантувати собі постійний дохід на певний період. Однак при тривалому терміну оренди зростає ризик і для орендодавця, і для орендаря, тому що важко пророчити майбутні зміни комерційної цінності орендованого майна, а отже, і зміни розміру орендної плати. Можливе рішення, що знижує ризик власника майна, у цьому випадку може бути пов'язаним з фінансованою рентою, тобто встановленням орендної плати в відсотках до обсягу продажів орендаря, але не нижче певної фіксованої суми.
Контракти на збереження і перевезення вантажів. У даному випадку обсяг переданих ризиків залежить від статусу сторін, що укладають договір, і у ньому обговорених умов. Укладаючи договір на перевезення і збереження продукції, підприємницька фірма передає транспортній компанії в основному статичні ризики, пов'язані з випадковою або через провину транспортної компанії загибеллю або псуванням продукції. При цьому втрати, пов'язані з падінням ринкової ціни продукції, несе підприємницька фірма, навіть якщо подібне падіння спричинене затримкою в доставці вантажу.
Контракти продажу, обслуговування, постачання. Договори, пов'язані з поширенням товарів і послуг, також представляють підприємницькій фірмі широкі можливості по зниженню ризику шляхом їхньої передачі. Виробник чи дистриб'ютор звичайно пропонує споживачу гарантію усунення дефектів або заміни недоброякісного товару чи недоброякісно виконаної послуги. При цьому споживач, купуючи товар чи послугу, передає ризики, зв'язані з його експлуатацією, виробнику або дистриб'ютору на період гарантії.
Можлива також угода між оптовим торговцем і виробником чи між роздрібним і оптовим продавцем про повернення частини непроданих товарів. У даному випадку йдеться про передачу ринкового ризику.
Однак трансфер ризику - не обов'язково найбезпечніший і найефективніший спосіб мінімізації ризику. Трансфері може просто не мати достатніх засобів для покриття втрат трансферу, тому при передачі ризику необхідно враховувати такі моменти:
розподіл ризиків повинен бути чітким і однозначним;
трансфері повинен мати можливість швидко виконати всі прийняті на себе зобов'язання;
трансфері повинен мати значні повноваження для скорочення ризику і контролю за ним, щонайкраще використовувати ці повноваження;
рішення про трансфер повинне прийматися на базі критерію ефективності (як недорогий і більш прибутковий метод) порівняно з аналогічними за надійністю методами мінімізації ризику;
ризик повинен передаватися за ціною, однаково привабливою як для трансферу, так і для трансфері.