Поняття сторін. Юридична заінтересованість сторін. Процесуальна співучасть.

Сторонами в господарському процесі є особи, між якими виник спір з матеріального правовідношення. Особи, які можуть бути позивачами і відповідачами у господарському процесі, зазначені в ст. 1 ГПК, а саме підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), а у випадках, передбачених законодавством України, також державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності. Стаття 2 ГПК серед осіб, які звертаються до господарського суду з позовними заявами, виокремлює підприємства та організації із заявами про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державні та інші органи — у випадках, передбачених законодавством; прокурорів та їхніх заступників — в інтересах держави; а також Рахункову палату — в інтересах держави у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Позивач — це особа, яка передбачувано є володарем спірного права або інтересу, що охороняється законом, і яка звертається до господарського суду за захистом, оскільки вона вважає, що її право порушено або необґрунтовано оспорюється відповідачем.

Слід зазначити, що оскільки позовна заява подається особою або в її інтересах, на захист особи з матеріально-правового відношення, тому, коли від позову відмовляється особа, яка подала позов в інтересах іншої, остання має право вимагати розгляд справи по суті, але коли відмовляється від позову особа, в інтересах якої він поданий, це тягне за собою залишення позову без розгляду, за виключеннями, встановленими законодавством. Відповідач — це особа, яка, за ствердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права і яка внаслідок цього притягується до відповіді за позовом і проти неї порушено справу. Сторони користуються рівними процесуальними правами. Рівність правових можливостей сторін полягає в тому, що вони мають однакові можливості по використанню процесуальних засобів свого захисту. Стаття 22 ГПК встановлює права й обов’язки сторін, відповідно до якої вони мають право: — знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії; — брати участь у судових засіданнях; — подавати докази; — брати участь у дослідженні доказів; — заявляти клопотання; — давати усні та письмові пояснення господарському суду; — наводити свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу; — заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників господарського процесу; — оскаржувати судове рішення господарського суду; — а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм Господарським процесуальним кодексом України.

Не існує прав без обов’язків, тому законодавство передбачає, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Сторони в судовому процесі

Сторонами в судовому процесі — позивачами і відповідачами — можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Для того, щоб господарський суд прийняв справу до свого провадження, розглянув її та ухвалив рішення, необхідно, щоб заінтересована особа реалізувала своє право шляхом звернення до суду за захистом порушеного, невизнаного чи оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу. Заінтересовані особи, між якими виник спір, що переданий на розгляд господарського суду, називаються сторонами. Вони є головними особами, які беруть участь у справі, адже без них неможливий сам процес. Сторони мають у справі, що передана на розгляд господарського суду, особистий юридичний інтерес, який може бути протилежним за матеріальним (визначається спірними цивільними, господарськими, іншими матеріальними правовідносинами) і процесуальним (наслідками розв'язання матеріально-правового спору, одержання певного за змістом рішення суду) характерами.

Сторонами у господарському процесі є позивач і відповідач. Позивач — особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої відкривається господарська справа у суді та розпочинається господарський процес. Відповідач — особа, яка за заявою позивача притягується до відповідальності за порушення чи оспорювання його права і охоронюваного законом інтересу. Однак коментована стаття не містить нормативного визначення сторін, зазначаючи лише, що сторонами у судовому процесі — позивачами і відповідачами — можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу, відповідно до якої право на звернення до господарського суду (а отже, і бути стороною у судовому процесі) мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, у тому числі іноземні, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У зв'язку з цим можна дійти висновку, що законодавець визначає три групи сторін: 1) підприємства та організації незалежно від форм власності, які мають статус юридичної особи, у тому числі іноземні; 2) громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність; 3) державні та інші органи, що не є суб'єктами господарювання і звертаються до суду за захистом не власних прав, а державних інтересів. Слід зазначити, що правове становище зазначених органів у господарському процесі має відрізнятися від тих осіб, які виступають на захист своїх інтересів, однак з цього ще не випливає, що зазначені державні та інші органи мають звертатися до суду не з позовною заявою, а просто із заявою, адже вони є учасниками позовного провадження.

Сторони є головними учасниками судового процесу, оскільки вони, як і всі особи, що беруть участь у справі, мають юридичну заінтересованість, специфічність якої зумовлена тим, що стосується їх особистої сфери, оскільки саме сторони є суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Отже, позивач і відповідач заінтересовані як в участі у судовому процесі, так і в сприятливому матеріально-правовому результаті. Це зумовлено думкою позивача, що його права порушені чи є спірними, тому він домагається задоволення позову, вирішення господарського спору на свою користь, а відповідач заперечує проти задоволення позову, домагається прийняття рішення про відмову у позові. У зв'язку з цим сторони відрізняються від інших учасників судового процесу, насамперед, господарський суд ще до прийняття рішення вважає сторони суб'єктами спірних правовідносин. Саме зв'язок з допроцесуальними правовідносинами і надає сторонам ознак позивача чи відповідача.

Сторони у господарському процесі характеризуються такими основними ознаками: 1) ними є особи, між якими виник спір про право; 2) вони ведуть процес у справі від свого імені; 3) з приводу їх справи ухвалюється господарським судом рішення; 4) на них поширюються усі правові наслідки законної сили судового рішення; 5) вони несуть судові витрати; 6) їх правосуб'єктність допускає процесуальне правонаступ-ництво тощо. Процесуально-правове становище сторін визначається принципом рівності їх перед законом і судом (ст. 4-2 цього Кодексу).