2. Стаття 199 - виготовлення, зберігання, придбання, пересилання, ввезення в України з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.

Безпосередній об’єкт цього злочину – це суспільні відносини у сфері кредитно-грошової системи країни, а також інших країн у разі підробки їх валюти.

Предмет цього злочину складають:

• Підроблена національна валюта України у вигляді банкнот та металевої монети.

• Іноземна валюта (іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів та монет, що перебувають у обігу та є законним платіжним заходом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних, розрахункових, клірингових одиницях, що містяться на рахунку або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

• Державні цінні папери.

• Це білети державної лотереї. Під білетами державних лотерей слід розуміти документи, які надають особі, що їх придбала, право на участь у лотереї, яким законодавство надається статус державних лотерей і безоплатне отримання виграшу у разі визнання даної особи переможцем в лотереї.

В загалом розміри підробок на кваліфікацію не впливають, однак якщо мова йде про предмет у великих чи особливо великих розмірах за ч. 2 або ч. 3 цієї статті.

Об’єктивна сторона по злочину може виражатись в одній із наступних альтернативних дій: у виготовлені, зберіганні, перевезенні, пересиланні, ввезені в Україну з метою збуту, а також збуті зазначені вище предмети.

Під виготовленням розуміються дії, в наслідок яких створюються (підроблюються) національна валюта, державні цінні папери чи білети державної лотереї.

Результатом виникнення є створення предметів, які мають настільки значну зовнішню схожість зі справжніми грошовими знаками, цінними паперами чи білетами державних лотерей, що це дає можливість збути їх іншим особам, якім відомо як виглядають відповідні справжні предмети.

Якщо мала місце друга підробка (яку легко виявити) і обманний спосіб збуту фальшивки стаття 199 виключається, а дії суб’єкта кваліфікуються за ст. 190 – шахрайство.

За ст. 190 також кваліфікуються випадки коли особа збуває такі предмети які вилучені з цивільного обігу або предмети яки не використовуються на території України.

Зберігання – це дії по знаходженню відповідного предмету злочину у суб’єкта злочину, як при собі так в спеціально прилаштованих місцях (тайниках).

На кваліфікацію не впливає ані місце, ані зберігання підроблених предметів.

Також для ч. 1 ст. 199 не має значення кількість (розмір) фальшивок, що зберігається, однак якщо мова йде про відповідний предмет злочину у великому або особливо великому розмірі, то кваліфікація здійснюється за ч. 2 чи 3 ст. 199.

Великий розмір – це 200 і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а особливо великий – 400 і більше неоподаткованих мінімумів громадян.

Придбання – це будь-які дії в результаті яких особа набуває підроблені гроші чи інший предмет злочину (купівля, одержання в подарунок, виграш в азартні ігри, обмін і т. д.

Якщо суб’єкт заволодів такими предметами в незаконний спосіб (шляхом викрадення), його дії вимагають додаткової кваліфікації.

Перевезення – транспортування підроблених грошей чи інших предметів з одного місця в інше із використанням будь-якого транспорту.

Пересування – дії по транспортуванню підроблених грошей чи інших предметів, що здійснюється без участі відправника.

Ввезення в Україну – це переміщення зазначених предметів злочину через кордон України.

Усі зазначені вище дії вчиняються з метою збуту, однак сам збут також є окремою альтернативною дією.

Збут – це будь-які дії в результаті яких відбувається відчуження підроблених грошей чи інших предметів злочину.

Збут може відбуватись у різний спосіб, однак на кваліфікацію це не впливає.

Оплата куплених товарів чи наданих послуг, розмір, дарування, давання позики, кредиту, програш в азартні ігри та інше.

Збут вважається закінченим з моменту, коли хоча б одна фальшивка була одержана потерпілою особою як справжня.

Якщо особа мала намір збути підроблені гроші чи інші предмети, однак з причин, що від неї не залежали збут не відбувся, вчинене потрібно кваліфікувати як замах на збут підробок.

Одна і таж особа може спрямовувати дії на виготовлення, зберігання, збут. Якщо такі дії вчинялись кількома особами, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 199.

Якщо особа лише отримала підробки для збуту і була затримана, її дії слід кваліфікувати як готування до вчинення цього злочину.

Даний склад злочину в цілому є формальним і вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із вище перелічених дій.

Із суб’єктивної сторони злочин вчиняється з прямим умислом, при якому суб’єкт усвідомлює, що виготовляє, зберігає з метою збуту або збуває саме підроблені предмети і бажає цього.

Обов’язковою ознакою крім останньої є мета їх вчинення – мета збуту відповідних фальшивок.

Суб’єктом цього злочину є будь-яка особа віком з 14 років.

Суб’єктом вважається і та особа у якої опинилась ця підробка, однак виявивши це вона її збуває.

Стаття 201 – контрабанда.

Стаття 205 – фіктивне підприємство.

Стаття 201. Контрабанда

1. Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних мате­ріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бо­йових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сиро­винних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіска­цією предметів контрабанди.

2. Ті ж дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, рані­ше судимою за злочин, передбачений цією статтею,-

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Примітка. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1.Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нор­мальної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством плате­жів, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів. Додатковим об’єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвіль­ної системи і захисту культурної спадщини, встановлений порядок оподаткування, громадська безпека, здоров’я населення.

1. Усі предмети контрабанди поділяються на дві групи:

1. предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфіка­ції їх незаконного переміщення через митний кордон України за ст. 201 незалежно від розміру контрабанди: а) історичні та культурні цінності; б) отруйні, сильнодіючі, вибухо­ві речовини та радіоактивні матеріали; в) зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної ми­сливської зброї та бойових припасів до неї); г) стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством установлено відповідні правила вивезення за межі України, їх вільний обіг, згідно з чинним законодавством, може істотно обмежуватись і для пе­реміщення їх через митний кордон, як правило, потрібен спеціальний дозвіл. Специфіка предмета злочину у таких ситуаціях зумовлює необхідність кваліфікації за сукупністю злочинів (застосуванню, крім ст. 201, підлягають, зокрема, статті 263, 265, 267, 321);

2. товари, які вільно обертаються в Україні і незаконне переміщення яких через мит­ний кордон України утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201, лише за наяв­ності вказаних у КК спеціальних ознак - великих розмірів та певного способу перемі­щення через митний кордон (з приховуванням від митного контролю або поза митним контролем).

Контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекур­сорів потрібно кваліфікувати за ст. 305.

Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з прихову­ванням від митного контролю підробленої національної валюти України, іноземної ва­люти, державних цінних паперів або білетів державної лотереї, здійснюване з метою їх збуту на території України чи за кордоном, треба кваліфікувати не як контрабанду, а як готування до їх збуту (статті 14, 199).

Про поняття культурних цінностей див. коментар до ст. 193. Культурні цінності не завжди є водночас історичними, оскільки можуть мати не історичне, а художнє, ет­нографічне або наукове значення, але історичні цінності визнаються частиною куль­турних цінностей. Вивезення культурних цінностей з України здійснюється за наявнос­ті спеціального дозволу (свідоцтва), який видається власнику культурних цінностей або уповноваженій ним особі в установленому законом порядку. Вивезенню з України не підлягають: а) культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного куль­турного надбання; б) культурні цінності, включені до Національного архівного фонду; в) культурні цінності, включені до Музейного фонду України. Сувенірні вироби, пред­мети культурного та ужиткового призначення серійного і масового виробництва, на вивезення (тимчасове вивезення) яких дозвіл Державної служби контролю за перемі­щенням культурних цінностей непотрібен, не є культурними цінностями, але їх неза­конне переміщення через митний кордон може за наявності всіх інших ознак злочину розцінюватися як контрабанда товарів і тягнути відповідальність за ст. 201.

Отруйні речовини - це отрути, токсини (бойові, лікарські, сільськогосподарські та інші), які, потрапляючи всередину організму людини через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини або психоневрологічний розлад, по­рушення дихання чи функції серцево-судинної системи, ураження нирок (нефропатію) чи печінки (гепатопатію) тощо. Вони можуть бути мінерального (миш’як, стрихнін, ртуть та сулема, синильна кислота та інші ціаніди, пестициди тощо), рослинного (отру­та, виділена із мухомора, блідої поганки тощо), тваринного (зміїна отрута та отрута, що виробляється членистоногими тваринами) або змішаного чи штучного (хімічного) по­ходження.

Сильнодіючі речовини - це лікарські, побутові, промислові та інші хімічні речови­ни, здатні своїм впливом на живий організм заподіяти йому шкоди. До них, зокрема, віднесені аміназин, бісептол, гросептол, еритроміцин, ефералган, камфора, корвалол, ністатин, нітрогліцерин, новокаїн, сульфадимезин, тетрациклін, фурацилін, деякі інсу­ліни та вітаміни, кислота нікотинова, настойки женьшеню і прополісу, розчин йоду спиртовий. До сильнодіючих речовин належать й інші кислоти, луги, солі, а також до- пінг-речовини.

Незаконне переміщення сильнодіючих речовин через митний кордон України має тягнути кримінальну відповідальність за ст. 201 тільки у тих випадках, коли кількість зазначених речовин значно перевищує розміри, необхідні для лікування конкретної особи. Це є питанням факту, яке повинно вирішуватись на підставі конкретних мате­ріалів справи.

Радіоактивні матеріали - це будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, установлені нормами, правилами й стандартами з ядерної та радіаційної безпеки. Різновидом радіо­активних матеріалів є радіоактивні речовини - речовини природного або штучного по­ходження, що містять у своєму складі радіоактивні ізотопи, які здатні до первісного випромінювання (руда уранова або торієва, уран-233, плутоній-239, америцій-242 то­що). Обладнання та установки (технічні пристрої) - джерела іонізуючого випроміню­вання (обладнання ядерних реакторів, установки для поділу ізотопів, системи конверсії тощо), а так само речі, що набули радіоактивності внаслідок впливу радіоактивних матеріалів (проби ґрунту, техніка, одяг тощо), не будучи радіоактивними речовинами, визнаються радіоактивними матеріалами.

Про поняття вибухових речовин, бойових припасів і зброї див. коментар до ста­тей 262 і 410.

Згідно з чинним законодавством України не визнаються зброєю: електрошокові пристрої; спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами; спеціальні засоби самооборони тощо. Але переміщення через митний кордон патронів до газових пістолетів і револьверів, заряджених, наприклад, речовинами нервово-паралітичної дії, за наявності до цього підстав може кваліфікуватися за ст. 201 як контрабанда отруйних або сильнодіючих речовин.

Контрабандне ввезення в Україну біологічних боєприпасів з метою поширення епі­демії, епізоотії, епіфітотії за наявності підстав потребує додаткової кваліфікації за стат­тями 14 і 113 як готування до диверсії.

За ст. 201 як контрабанда зброї має кваліфікуватися незаконне переміщення через митний кордон України складових частин, деталей і вузлів зброї, комплект яких дозво­ляє виготовити придатну для використання зброю, за умови, що умисел винної особи був спрямований на вчинення контрабанди зброї у цілому, а не її частин.

Для вирішення питання про те, чи є предмет культурною цінністю, отруйною, сильно­діючою, вибуховою речовиною, радіоактивним матеріалом, зброєю або боєприпасами, необхідним є проведення мистецтвознавчої, фізико-хімічної, криміналістичної або іншої експертизи.

Під товаром слід розуміти будь-яке рухоме майно (у т. ч. валютні цінності), елект­ричну, теплову та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспорт­них засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України. Це можуть бути, зокрема, продовольчі або непродовольчі товари, у т. ч. транспортні засоби, лікарські засоби (крім отруйних, сильнодіючих, нар­котичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів) і вироби медичного призна­чення, гладкоствольна мисливська зброя (зброя, конструкція якої не дозволяє стріляти нарізною кулею) та бойові припаси до неї, друкована продукція, промислові вироби, у т. ч. такі продукти, які переміщуються через митний кордон України з використанням трубопровідного транспорту (нафта, природний газ), контрафактні товари (такі, що міс­тять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію Украї­ни або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника).

Не є предметом контрабанди особисті речі. Це предмети першої необхідності, які є власністю громадянина та призначені виключно для його власного користування, не є товаром та не призначені для відчуження або передачі іншим особам, відповідають меті та цілям перебування за кордоном. Перелік предметів, віднесених до особистих речей громадян, встановлюється КМ.

У разі, коли зареєстрований в іноземній державі автомобіль тимчасово в’їхав на те­риторію України під зобов’язання про зворотне вивезення, а згодом (без зміни права власності на нього) прибув на митницю з метою залишити митну територію України, дії особи, яка виконувала зобов’язання про зворотне вивезення такого автомобіля, не­має підстав кваліфікувати за ст. 201, навіть якщо вона надала для митного оформлення транспортного засобу підроблений документ. Якщо транспортний засіб ввозиться на митну територію України як товар на підставі цивільно-правового договору (напри­клад, у разі ввезення автомобілів залізницею), стаття КК про відповідальність за конт­рабанду може застосовуватись за наявності всіх ознак даного складу злочину.

Ввезення в Україну, у т. ч. шляхом переміщення поза митним контролем або з при­ховуванням від митного контролю, творів, що пропагують культ насильства і жорсто­кості, а також порнографічних предметів з метою їх збуту чи розповсюдження має кваліфікуватися не за ст. 201, а за статтями 300 або 301.

Ввезення в Україну продукції, що містить заклики до насильницького повалення чи зміни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності і недоторканності України, заклики до агресивної війни або геноциду, за умови доведеності відповід­ного умислу може розглядатись як готування до злочинів, передбачених, відповідно, статтями 109, 110, 436, 442 КК.

Оскільки відповідно до МК, який набрав чинності з 1 січня 2004 р., поняттям «то­вари» охоплюються також і валютні цінності, то починаючи зі вказаної дати перемі­щення через митний кордон України валюти та інших валютних цінностей, вчинене у великих розмірах, за наявності всіх інших ознак складу злочину, має кваліфікуватися за ст. 201.

До стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, належать передусім си­ровинні товари, на які поширюється режим ліцензування і квотування зовнішньоеко­номічних операцій. Ці режими запроваджуються Україною, зокрема, у разі: різкого по­гіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 процентів від загальної суми валютних вимог України; досягнення встановленого ВР рівня зовнішньої заборгованості; значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України; необхідності забезпечити певні про­порції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві тощо. Переліки това­рів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню, щорічно затверджу­ються КМ. Водночас слід мати на увазі те, що далеко не всі товари, експорт яких у встановленому порядку підлягає квотуванню і ліцензуванню або забороняється, є під­стави визнавати саме стратегічно важливими сировинними товарами. До зазначених товарів можуть відноситись товари, дозвіл на вивезення яких видається спеціально уповноваженим органом (ДСЕК). Обмеження стосовно вивезення з України деяких сировинних товарів можуть встановлюватись окремими законами. Так, стратегічно важ­ливим сировинним товаром як предметом контрабанди слід визнавати лісоматеріали та пиломатеріали цінних та рідкісних порід дерев, вивезення яких за межі митної тери­торії України заборонено законом.

Фактичне переміщення через митний кордон України з порушенням встановленого порядку такого переміщення товарів, що підлягають державному експортному контро­лю (зокрема, матеріалів і обладнання до зброї масового ураження, отруйних, сильно­діючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, військового майна, яке належить до певних видів сировини, матеріалів, обладнання чи технологій, стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України), кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201 і 333.