![](/user_photo/_userpic.png)
- •ОСНОВИ
- •ЛЕКЦІЯ.
- •ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ.
- •ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ.
- •ВІДМІННОСТІ ДЕРЖАВИ ВІД СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА.
- •2. У первісному суспільстві основа дієвості публічної влади - чинність авторитету, тобто добровільність
- •ДЕРЖАВА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ.
- •ПРАВОВА ДЕРЖАВА: ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ.
- •4. Зв'язаність законом рівною мірою як держави в особі його органів, посадових осіб,
- •ПРАВО: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА СУТЬ.
- •Сутність та вартісність права висвітлені у численних працях вчених-юристів. Вони вважають, що право
- •МОРАЛЬ І ПРАВО В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ.
- •НОРМИ ПРАВА ТА СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА.
- •ДЖЕРЕЛА (ФОРМИ) ПРАВА.
- •СИСТЕМА ПРАВА.
- •ПРАВОВА СИСТЕМА.
- •ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ: ПОНЯТТЯ, СКЛАД, ВИДИ.
- •ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
- •САМОСТІЙНА РОБОТА.
- •ЗВ'ЯЗОК ЛІКАРСЬКОЇ ЕТИКИ ТА МЕДИЧНОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ З ПРАВОВОЮ КУЛЬТУРОЮ.
- •1. Повага до життя.
- •ПРАВОВА КУЛЬТУРА МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА.
- •До основних інститутів медичного права належать: правовий статус пацієнта; етико- правовий статус медичного
- •ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ФУНКЦІЇ.
- •Функції правового виховання:
- •СЕМІНАРСЬКЕ
- •ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ.
- •ДЕРЖАВА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ.
- •ПРАВОВА ДЕРЖАВА: ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ.
- •4. Зв'язаність законом рівною мірою як держави в особі його органів, посадових осіб,
- •ПРАВО: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА СУТЬ.
- •Сутність та вартісність права висвітлені у численних працях вчених-юристів. Вони вважають, що право
- •МОРАЛЬ І ПРАВО В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ.
- •НОРМИ ПРАВА ТА СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА.
- •ДЖЕРЕЛА (ФОРМИ) ПРАВА.
- •ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ: ПОНЯТТЯ, СКЛАД, ВИДИ.
- •ПРАВОВА КУЛЬТУРА МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА.
- •До основних інститутів медичного права належать: правовий статус пацієнта; етико- правовий статус медичного
![](/html/46444/1911/html_cOSHafD7HK.Q1Yz/htmlconvd-bIKkYW1x1.jpg)
ОСНОВИ
ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ.
Право, мораль, медична етика та деонтологія.
![](/html/46444/1911/html_cOSHafD7HK.Q1Yz/htmlconvd-bIKkYW2x1.jpg)
ЛЕКЦІЯ.
![](/html/46444/1911/html_cOSHafD7HK.Q1Yz/htmlconvd-bIKkYW3x1.jpg)
ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ.
Прийнято виділяти економічні, соціа льні та політичні передумови виникнення держави і права.
До економічних передумов належать:
— три великі поділи праці:
1) виділення скотарства як відособленої сфери суспільної діяльності (коштами обміну стала худоба, що набула функцію грошей);
2) відділення ремесла від землеробства (винахід ткацького верстата, оволодіння навичками обробки металів);
3) поява групи людей (купців), зайнятих тільки обміном (зосередження багатства в їхніх руках завдяки посередницькій місії).
— виникнення виробничої економіки замість привласнюючої;
— поява надлишкового продукту, приватної власності, майнової нерівності, бідних і багатих.
До соціальних передумов відносять виникнення патріархальної сім’ї: об’єднання родини навколо батька; спадкування здійснюється за батьківською лінією тощо.
Політичні передумови полягали у:
— неспроможності здійснювати публічну владу застарілими формами і методами в нових умовах господарювання;
— утворенні класів як великих груп людей із протилежними інтересами; виникненні міжкласових конфліктів;
— неспроможності суспільної влади первісного ладу врегульовувати класові суперечності та конфлікти;
— виникненні Політичної і правової систем та державної влади.
![](/html/46444/1911/html_cOSHafD7HK.Q1Yz/htmlconvd-bIKkYW4x1.jpg)
ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ.
Теологічна теорія (Тома Аквінський, XIII ст.) пояснює походження держави волею Бога, висуває ідеї її непорушності, вічності та залежності від божественної волі. Влада, вкладена в руки правителя Богом, покликана захищати благо всіх.
Патріархальна теорія (Р. Філмер, XVII ст.) представляє державу продуктом природного розвитку, результатом розростання сім'ї.
Представники договірної теорії (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, XVII-XVIII ст.) вважають, що державі передує "природний стан", який вони характеризують по-різному: як царство необмеженої особистої свободи, загального благоденства або "війни всіх проти всіх".
Органічна теорія (Г. Спенсер, XIX ст.) порівнює суспільство з біологічним організмом. У розвитку суспільства виявляються закономірності, притаманні всім живим організмам (зростання й ускладнення функцій організму, взаємозв'язок їх окремих частин, їхня диференціація).
![](/html/46444/1911/html_cOSHafD7HK.Q1Yz/htmlconvd-bIKkYW5x1.jpg)
ВІДМІННОСТІ ДЕРЖАВИ ВІД СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА.
1. У первісному суспільстві публічна влада організаційно збігається із суспільством. Наприклад, її носіями є загальні збори, старійшина (виборна змінювана посада). Структура органів публічної влади проста, а компетенція - тотальна (вирішують будь-які питання), державна влада організаційно не збігається із суспільством, відділена від нього. Суспільство ділиться на керованого й професійного керуючих, функціонерів спеціального, структурно розгалуженого апарата, носія державної влади. Структурне розгалуження цього апарата обумовлено поділом управлінської праці, різними функціями, виконуваними різними державними органами, передбаченими їхньою компетенцією.
![](/html/46444/1911/html_cOSHafD7HK.Q1Yz/htmlconvd-bIKkYW6x1.jpg)
2. У первісному суспільстві основа дієвості публічної влади - чинність авторитету, тобто добровільність виконання рішень, що виходять, наприклад, від старійшини, обумовлюється поважним відношенням до його особистості(знанням, досвіду, мудрості). Споконвічно основа дієвості державної влади - авторитет чинності, тобто рішення, що виходять від цієї влади, при необхідності можуть бути проведені в життя примусово.
3. Первісне суспільство у своїй родовій основі поєднувало й ділило людей по кровнородственному ознаці; держава поєднує й ділить людей по територіальній ознаці (населення країни, провінцій, губерній і т.п.).
4. У первісному суспільстві суспільні відносини регулюють звичаї; у державі з'являються юридичні норми - загальнообов'язкові правила поведінки, установлені або санкціоновані, а також охоронювані державою.
5. У первісному суспільстві немає оподатковування; у державі - установлюється інститут оподатковування
![](/html/46444/1911/html_cOSHafD7HK.Q1Yz/htmlconvd-bIKkYW7x1.jpg)
ДЕРЖАВА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ.
ДЕРЖАВА – форма організації суспільства, носій публічної влади,
сукупність взаємопов’язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу.
ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ.
Внутрішні функції:
– правотворча – творення і прийняття законів та інших юридичних норм (законодавство).
– правоохоронна – контроль і нагляд за виконанням правових норм і застосування за необхідності примусових заходів; захист прав і свобод громадян, створення умов для їх безпеки, громадського порядку тощо;
– економічно-господарська – захист економічної основи суспільства, існуючого способу виробництва, різноманітності форм власності; регулювання господарської діяльності, ринкових відносин; державне управління економікою;
– соціальна – регулювання відносин між соціальними та етнічними спільнотами, запобігання соціальним конфліктам і протистоянням та їх усунення; узгодження інтересів і потреб індивідів та соціальних груп; ефективна демографічна політика;
– культурно-виховна – регулювання і розвиток системи освіти, культури, науки, фізичної культури і спорту, виховання моральності, гуманізму, загальнолюдських та національних цінностей;
– екологічна – захист довкілля, розумне використання природних ресурсів, формування екологічної культури.
![](/html/46444/1911/html_cOSHafD7HK.Q1Yz/htmlconvd-bIKkYW8x1.jpg)
![](/html/46444/1911/html_cOSHafD7HK.Q1Yz/htmlconvd-bIKkYW9x1.jpg)
ПРАВОВА ДЕРЖАВА: ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ.
Правова держава - це держава, у якому організація й діяльність державної влади в її взаєминах з індивідами і їхніми об'єднаннями заснована на праві і йому відповідає.
Основні ознаки правової держави:
1. Здійснення державної влади відповідно до принципу її поділу на законодавчу, виконавчу, судову з метою не допустити зосередження всієї повноти державної влади в або одних руках, виключити її монополізацію, узурпацію однією особою, органом, соціальною верствою, що закономірно веде до "жахаючого деспотизму" (Ш. Монтеск'є).
2. Наявність Конституційного Суду - гаранта стабільності конституційного ладу - органа, що забезпечує конституційну законність і верховенство Конституції, відповідність їй законів і інших актів законодавчої й виконавчої влади.
3. Верховенство закону й права, що означає: жоден орган, крім вищого представницького (законодавчого), не вправі скасовувати або змінювати прийнятий закон.Всі інші нормативно-правові акти (підзаконні) не повинні суперечити закону. У випадку ж протиріччя пріоритет належить закону.Самі закони, які можуть бути використані як форма легалізації сваволі (прямій протилежності права), повинні відповідати праву, принципам конституційного ладу. Юрисдикцією Конституційного Суду чинність неправового закону підлягає призупиненню, і він направляється в Парламент для перегляду.
![](/html/46444/1911/html_cOSHafD7HK.Q1Yz/htmlconvd-bIKkYW10x1.jpg)
4. Зв'язаність законом рівною мірою як держави в особі його органів, посадових осіб, так і громадян, їхніх об'єднань. Держава, що видала закон, не може саме його й порушити, що протистоїть можливим проявам сваволі, свавілля, уседозволеності з боку бюрократії всіх рівнів.
5. Взаємна відповідальність держави й особистості:
особистість відповідальна перед державою, але й держава не вільно від відповідальності перед особистістю за невиконання взятих на себе зобов'язань, за порушення норм, що надають особистостей права.
6. Реальність закріплених у законодавстві основних прав людини, прав і свобод особи, що забезпечується наявністю відповідного правового механізму їхньої реалізації, можливістю їхнього захисту найбільш ефективним способом - у судовому порядку.
7. Реальність, дієвість контролю й нагляду за здійсненням законів, інших нормативно-правових актів, слідством чого є довіра людей державним структурам, обіг для дозволу сугубо юридичних суперечок до них, а не, наприклад, у газети, на радіо й телебачення.
8. Правова культура громадян - знання ними своїх обов'язків і прав, уміння ними користуватися; поважне відношення до права, що протистоїть "правовому нігілізму" (віра в право чинності й невір'я в чинність права).