ФІНАНСИконспект лекцій

Ключову роль у становленні самостійних місцевих бюджетів відіграє порядок здійснення видатків, склад видатків і фінансові нормативи бюджетної забезпеченості які застосовуються при розрахунку обсягів цих видатків.

Кошти місцевих бюджетів витрачаються тільки в тих напрямах і в тих межах, які затверджені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами, районними радами та радами місцевого самоврядування. Тобто відповідні ради розглядають подані проекти бюджетів з розрахованими видатками і приймають відповідні рішення, в яких крім обсягів видатків обов'язково затверджують головних розпорядників бюджетних коштів. І тільки ці рішення являються законною підставою для фінансування бюджетних галузей та відповідних програм. Видатки місцевих бюджетів поділяються на:

поточні видатки - це видатки з бюджетів на фінансування мережі закладів, установ,

підприємств, організацій та органів, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення, фінансування бюджетних програм,

тощо. - видатки розвитку - це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності. Це також фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, структурної перебудови як комунального, так і народного господарства. Сюди відносяться також субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Таблиця 12.3

Структура власних і закріплених доходів місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів (згідно зі статтями 63 і 69 Бюджетного кодексу України)

Джерело: дані Міністерства фінансів України Також видатки місцевих бюджетів діляться на:

-видатки першого кошика - це видатки, які згідно з нормами Бюджетного кодексу України враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів і здійснюються з бюджетів на утримання державного апарату, освіту, охорону здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, культуру і мистецтво, фізичну культуру і спорт.

-видатки другого кошика - це видатки, які згідно з нормами Бюджетного кодексу України не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. До них відносяться видатки на місцеву пожежну охорону, позашкільну освіту, транспорт і дорожнє господарство,

експлуатація дорожньої системи місцевого значення, місцеві програми з розвитку фізичної

культури та спорту, програми природоохоронних заходів місцевого значення та інші програми

затверджені відповідною радою. Видатки бюджету розвитку місцевих бюджетів — це витрати бюджету розвитку місцевих бюджетів. До них належать погашення основної суми боргу місцевих бюджетів (крім позичок на покриття тимчасових касових розривів), капітальні вкладення, внески у статутні суб'єктів підприємницької діяльності.

Видатки місцевих бюджетів можна також поділити на:

-видатки загального фонду - на утримання державного управління, освіту, охорону здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, культуру і мистецтво, фізичну культуру і спорт, видатки на місцеву пожежну охорону, позашкільну освіту, місцеві програми з розвитку фізичної культури та спорту, інші програми затверджені відповідними радами.

-видатки спеціального фонду - це витрати бюджету розвитку місцевих бюджетів,

будівництво, реконструкція, ремонт та утримання доріг місцевого значення, програми природоохоронних заходів місцевого значення, які фінансуються за рахунок фонду охорони навколишнього середовища та інші програми затверджені відповідними радами.

Крім того, видатки місцевих бюджетів поділяються на:

- видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад (їхній розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад);

видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів із забезпечення спільних інтересів територіальних громад (визначаються відповідними обласними і районними бюджетами);

видатки, пов'язані з використанням власних повноважень місцевого самоврядування;

- видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої

влади.

Вільні бюджетні кошти утворюються в місцевих бюджетах на початку бюджетного року

іне враховуються при затвердженні бюджету поточного року. Вони включають:

-вільний залишок коштів;

-суми, додатково одержані в процесі виконання бюджету;

-суми перевищення доходів над видатками в разі збільшення доходів чи економії видатків або з інших джерел.

Вільні бюджетні кошти не може бути вилучено органами державної виконавчої влади вищого рівня. Рішення про використання їх приймають місцеві органи державної виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Ці рішення затверджуються відповідними радами.

Вільні бюджетні кошти можуть бути використані на:

-господарські заходи;

-купівлю акцій або інших цінних паперів;

- інші заходи.

Тема 10 Страхування та страховий ринок

10.1. Сутність, функції та принципи страхування

У сучасних економічних умовах, з огляду на трансформаційні процеси відбувається переосмислення в системі захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних витрат до яких можуть призвести непередбачувані страхові випадки (стихійні лиха, нещасні випадки,

фінансові ризики при отриманні кредитів тощо). Таким чином, через систему страхування держава забезпечує захист населення в результаті настання страхових випадків, а також забезпечує ефективний захист підприємницької діяльності. Страхування та ринок страхових послуг є принципово важливими для соціально-економічного та інвестиційного розвитку, як національного ринку, так і на міжнародному рівні.

Згідно із Законом України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян (фізичних) і юридичних осіб при настанні певної події (страхового випадку), визначеної договором страхування чи чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів ( внесків, страхових премій).

Отже, страхування - це система економічних відносин, які виникають між двома сторонами - страховиком і страхувальником - щодо забезпечення захисту майнових інтересів останнього за рахунок сплати ним страхових платежів (премій) до спеціально створених для цього цільових фондів, звідки здійснюється відшкодування збитків (у разі настання обумовлених страхових випадків).

Принципи, на яких базується здійснення страхової діяльності наступні:

-конкурентність — вільний вибір страховою компанією - виду страхування, а

страхувальником - страховика;

-страховий ризик - потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій;

-страховий інтерес страхувальника і страховика як законна вимога відшкодувати майновий збиток, пов'язаний із правом власності, володіння, розпорядження і використання об'єкта страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору;

-максимальна сумлінність - надання повної інформації] з предмета укладеного договору страхування як на етапі його укладання, так і на етапі виконання, тобто це повна довіра між сторонами страхування (страхувальником, страховиком);

-страхове відшкодування на рівні збитку не повинно приносити страхувальнику прибуток, а повинно лише відновити його майнове становище до того рівня, який був безпосередньо перед страховим випадком що відбувся;

-застереження, тобто включення до договору страхування особливих клаузул

(франшиза);

- суброгація (зустрічний регресний позов) означає можливий позов до третьої (винної)

особи в збитку з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування;

-диверсифікованість законодавча можливість розширення ділової активності страховиків за рамками страхової діяльності;

-контрибуція - це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з

пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків. Страхування є економічною категорією, яка обумовлена рухом грошової форми

вартості при формуванні та використанні відповідних цільових фондів у процесі розподілу й перерозподілу грошових доходів і накопичень. Розглянемо ознаки страхування:

1. Наявність страхового ризику, без якого страхування втрачає сенс.

2.Відносини грошового перерозподілу, які пов'язані, з одного боку, із формуванням страхового фонду за допомогою страхових платежів, з іншого - із відшкодуванням збитку з цього фонду потерпілим.

3.Формування страхового співтовариства з числа страхувальників означає право отримання відшкодування лише страхувальниками, які сплатили страхові платежі саме в цій страховій організації, сформували цільовий страховий грошовий фонд.

4.Замкнута розкладка збитку в просторі та часі показує, що сформований

страховий фонд призначений тільки для відшкодування збитків визначеному колу страхувальників, які можуть знаходитися в межах певної території та отримати відшкодування протягом визначеного часу. Ця ознака базується на ймовірності того, що кількість постраждалих, як правило, менше кількості учасників страхування.

5. Поєднання індивідуальних і колективних страхових інтересів означає зацікавленість у відсутності будь-яких збитків як в індивідуальних страхувальників, так і у певних груп людей, підприємств, суспільства в цілому.

6. Зворотність страхових платежів означає повернення страхувальникам грошей у випадку настання страхової події. Ця ознака наближує страхування до категорії кредиту, але не можна стверджувати, що страхувальник кредитує страховика, оскільки він купує страховий

захист.

-у страхуванні створюються значні резерви коштів, що стають джерелами зростання і покриття збитку у разі великих стихійних лих і аварій;

-створюють робочі місця, формується інфраструктура фінансового ринку.

10.2. Основні терміни і поняття, які використовуються у страхуванні

Специфічність категорії "страхування" породжує закономірну необхідність вираження тих чи інших конкретних страхових відносин за допомогою спеціальної термінології:

Страховик - юридична особа (страхова компанія), що діє на підставі відповідної ліцензії беручи на себе певні зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі (на користь якої укладено договір страхування) при настанні страхового випадку. Страховики - це суб'єкти фінансового ринку, які реалізують різні види страхових послуг, основною функцією яких є здійснення всіх видів і форм страхування шляхом взяття на себе за певну плату різноманітних видів ризиків із зобов'язанням відшкодувати суб'єкту страхування збитки при настанні страхового випадку.

Страхувальник - фізична або юридична особа, яка укладає договір страхування зі страховиком, сплачує страхові платежі, є учасником створення страхового фонду і має право по закону (обов'язкове страхування) або за угодою (добровільне страхування) одержати грошову суму при настанні страхового випадку - події, передбаченої договором страхування.

Страхувальники - це суботи фінансового ринку які купують страхові послуги у страхових компаній та фірм з метою мінімізації своїх фінансових втрат при настанні страхової події.

Застрахований - особа, яка бере участь в особистому старуванні, чиє життя, здоров'я та працездатність виступають об'єктом страхового захисту. Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водночас є і страхувальником. За деякими видами особистого страхування ці суб'єкти можуть не збігатися. Наприклад, при страхуванні дітей страхувальниками є батьки, а застрахованими - діти.

Страхові продукти - специфічні послуги, що пропонуються на страховому ринку. Ціна страхових продуктів відображається у страховому тарифі. Формується вона на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції.

Об'єкт страхування - об'єкт, за яким страховик несе відповідальність. В особистому страхуванні - життя, здоров'я та працездатність громадян; у майновому страхуванні -

матеріальні цінності (будівлі, врожай сільськогосподарських культур, автомашини, домашнє майно тощо); у страхуванні відповідальності - відповідальність за майнові інтереси третіх осіб,

які можуть бути порушені страхувальником у процесі його діяльності, як за об'єктивних, так і за суб'єктивних причин або у результаті неприйняття необхідних превентивних заходів.

Страховий ризик - певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки ймовірності та випадковості. Старується той ризик, за яким можна оцінити ймовірність

страхового випадку, визначити розмір збитку й обчислити ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування.

Обсяг страхової відповідальності - перелік конкретних страхових ризиків або окремий ризик, при настанні хоча б, одного з яких, страховик виплачує страхувальнику грошову суму за рахунок коштів страхового фонду. Обсяг страхової відповідальності може установлюватись законодавством та правилами страхування або ж визначитись за угодою страхувальника та страховика при укладанні договору добровільного страхування.

Страхова сума - грошові кошти, в межах яких страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату з настанням страхового випадку, а також сума, що виплачується в особистому страхуванні. Виплата страхових сум за договорами особистого страхування здійснюється незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що мають йому сплатити як відшкодування збитку. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами й тарифами, що діяли на момент укладання договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування.

Строк страхування - період часу, на який застраховано об'єкти страхування.

Обов'язкове майнове страхування є безстроковим і діє протягом експлуатації застрахованих матеріальних активів. За добровільним страхуванням (будь-якої галузі) строк страхування обмежено договором. Від строку страхування слід відрізняти дію договору страхування, яка починається з моменту набрання договором чинності після сплати разового чи першого страхового внеску і закінчується одночасно із закінченням строку страхування.

Страховий поліс - документ страхової компанії, що підтверджує домовленість про страхування, і видається після завершення страхової угоди (укладання договору страхування).

Страхова оцінка - вартість майна, яка визначається з метою страхування. На практиці може бути використана страхова оцінка по таким видам вартості об'єкта страхування:

балансова, фактична та ринкова. У майновому страхуванні страхова оцінка є вихідним показником для всіх наступних розрахунків: визначення страхової суми, страхових платежів,

розміру збитку й страхового відшкодування.

Страховий тариф (тарифна ставка) - страховий платіж з одиниці страхової суми за визначений (як правило, річний) строк. За одиницю страхової суми приймається, звичайно - 100

гри. (рідше - 1000 гри), страховий тариф може виражатися як у грн., так і у відсотках до страхової суми.

Страхова премія-плата страхувальника страховикові за те, що той зобов'язується відшкодувати страхувальнику, в разі виникнення, матеріальні збитки, завдані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій.

Страхове поле - максимальна кількість об'єктів, які можуть бути охоплені тим або іншим видом страхування. По відсотку охоплення страхового поля встановлюється рівень розвитку даного виду страхування. Правильне визначення страхового поля має важливе значення для обґрунтованого встановлення планів розвитку страхування, завдань по укладанню договорів майнового та особистого страхування.

Страховий портфель — фактична кількість застрахованих об'єктів, число договорів страхування, документально підтверджених у справах страховика. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку.

Перестрахування — є системою економічних відносин, у процесі яких страхувальник

(цедент, перестрахувальник) з метою створення збалансованого портфеля договорів страхування, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій, беручи на страхування ризики, певну частку відповідальності за них (з урахуванням своїх фінансових можливостей) передає на узгоджених умовах іншим страхувальникам (перестраховикам) у

частині, що перевищує допустимий розмір власного утримання. Цедент продовжує нести перед своїм страхувальником відповідальність у повному обсязі договору страхування.

Співстрахування - особливий вид спільної діяльності страховиків, коли одночасно два або більше страховиків за угодою про співстрахування приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням принципу пропорційної відповідальності. Кожен з цих страховиків відповідає за свою частину страхових зобов'язань безпосередньо перед страхувальником. За наявності відповідної угоди між страховиками і страхувальниками один із страховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірі своєї частки.

Страховий випадок - подія (стихійне лихо, нещасний випадок), при настанні якої у силу закону або договору страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування (страхову суму).

Страхове відшкодування - це сума, яку повинен виплатити страховик за майновим страхуванням та страхуванням відповідальності з настанням страхових випадків для покриття збитків.

Франшиза - це передбачене умовами страхування звільнення страховика від відшкодування збитків, що не перевищують визначений розмір (частка участі страхувальника у покритті шкоди). Франшиза встановлюється у відсотках від страхової суми або у визначеній грошовій сумі і поділяється на два види: умова на та безумовна. При умовній франти зі не виплачується сума обчисленого страхового відшкодування в межах суми грошових коштів, які складають франшизу. При безумовній франти зі - із будь-якої суми страхового відшкодування франшиза віднімається.

Доходи страховика - це кошти, за рахунок яких створюється необхідний страховий фонд. Доходи поділяються: на доходи від страхової діяльності - усі премії зі страхування і перестрахування; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів як власних, так і страхових

резервів.

Витрати страховика — здійснюються в процесі розподілу страхового фонду.

Складаються із таких груп: витрати зі страхових операцій (собівартість страхової послуги);

витрати на перестрахування.

Фінансові результати страхових операцій - це грошова оцінка результатів

господарської діяльності страхової організації.

10.3 Основні форми страхування, їх класифікація

За формою проведення страхування буває:

—добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону України " Про страхування".

—обов'язкове - це страхування, яке здійснюється відповідно до законодавчих норм,

згідно з яким страховик зобов'язується страхувати відповідні об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі (страхування майна сільськогосподарських підприємств,

страхування пасажирів і військових). Видами добровільного страхування можуть бути:

—страхування життя;

—страхування від нещасних випадків;

—медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

—страхування здоров'я на випадок хвороби;

—страхування залізничного транспорту;

—страхування наземного транспорту (крім залізничного);

—страхування повітряного транспорту;

—страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

—страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

—страхування від вогнегасних ризиків та ризиків стихійних явищ;

—страхування інвестицій;

—страхування фінансових ризиків;

—фінансування судових витрат;

—страхування медичних витрат;

—страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;