ПриклАкустика-1_2

1– пластина без отворів;

2– один круглий отвір;

3– 16 малих отворів тією ж загальною площею;

4– пластина з щілиною.

По графіках можна зробити висновки:

1.На високих частотах щілина і однакові круглі отвори погіршують звукоізоляцію на одну і ту ж величину.

2.На середніх частотах щілина погіршує звукоізоляцію більше, ніж рівномірні круглі отвори.

3.Один великий отвір і 16 малих тієї ж площі зменшують звукоізоляцію приблизно однаково.

4.На критичній частоті звукоізоляція практично однакова.

2.7. Акустичне проектування мовних і музичних залів

2.7.1. Основні принципи проектування приміщень для запису і прослуховування звуку

Для створення дифузності поля невдалі гладкі паралельні стіни. Рекомендується відхилення двох довгих сторін на (2-3)0 або однієї сторони на (5-6)0, щоб не утворювалася пурхаюча луна.

Рекомендується розчленовування поверхонь звукорозсіюючими матеріалами, балконами, колонами, нішами. Не розчленовуються тільки поверхні, що дають ранні відбиття.

Форма стін (особливо поблизу джерела звуку) і стелі не повинна фокусувати звук.

Рекомендовані розміри приміщення: відношення довжини до середньої ширини від 1 до 2. Якщо відношення дорівнює 1, спостерігається велике запізнювання звуку, відбитого від бічних стін, в результаті – погана чутність на бічних місцях.

Ширина залу не повинна перевищувати 20 м.

У довгих залах погана дифузність поля. Довжина залу не повинна перевищувати 30 м (для великих філармонічних залів максимальний розмір - 40 м).

Рекомендоване відношення висоти і ширини – 1:2.

При великій висоті відбиття не надходять в передню частину партеру. Рекомендується скіс стелі біля задньої стіни

61

Рис. 2.55

або пристрій козирка над сценою

Рис. 2.56

В залах криволінійної форми (круг, еліпс) рекомендується виправлення "дефектів" шляхом зміни форми стін (уступами) або, якщо це неможливо, введенням звукорозсіюючих елементів відповідного розміру.

Рис. 2.57

62

У залах місткістю більше 600 глядачів (іноді до 800 глядачів) потрібно обладнання балкона.

Проникаючий рівень шумів не повинен перевищувати 30-35 дБ. Вентиляційні агрегати не повинні встановлюватися над залом і

повинні бути добре амортизовані.

2.7.2. Мовні приміщення

Лекційні зали

Лекційні зали відносяться до мовних залів.

Джерело звуку – слабке, з випадковими голосовими даними. Необхідний великий внесок прямого звуку для підвищення

розбірливості мови.

У зв'язку з цим максимальні розміри 20х15х7,5 ì 3 . Великі зали будуються у формі амфітеатру.

Для забезпечення слухачів ранніми відбиттями влаштовують відбивачі на стелі і на бічних стінах.

Рис. 2.58

Зали драматичних театрів

Мовні зали для художньої мови. Більш поставлений голос, але і більший діапазон повинен сприйматися. Крім того, джерело рухається по сцені, зокрема йде вглиб сцени.

Сцена має велику висоту, підвішені м'які декорації. В результаті

– велике поглинання звуку. Враховується тільки та частина енергії, яка направлена безпосередньо в зал.

Повинен постійно підтримуватися контакт актора з глядачем, в зв'язку з чим задні ряди повинні бути мінімально віддалені.

В порівнянні з аудиторією час реверберації необхідно трохи підвищити.

63

Максимальне віддалення глядачів від сцени – 25 м, на балконі –

(27-28) м.

У залах з кількістю глядачів більше 800 осіб необхідний балкон. Висота залу пов'язана з висотою порталу сцени, з обладнанням

освітлювальної галереї, з обладнанням системи ярусів.

Оптимальне запізнювання при відбитті від стелі 15-20 мс, тобто

r1 r0 5 7 ì .

Обладнуються козирки над сценою або спеціальна конструкція стелі під назвою "акустична раковина".

Рис. 2.59

Козирок є жорсткою відбиваючою поверхнею, виконаною краще всього з дерева. Якщо розміри панелі недостатньо великі, то втрачається частина енергії низькочастотних складових.

Фактично, зал для глядачів можна умовно розділити на дві частини:

-навколосценічну, що впливає на структуру ранніх відбиттів;

-глядацьку.

Під балконом повинно розміщуватися не більше 4-5 рядів глядацьких місць;

висота підбалконного простору повинна бути не менше 4 м, над останнім рядом балкона – (3-3,5) м.

Мінімальна висота залу – 8 м.

Більшість старовинних залів не мають спеціальних поглиначів. Основні поглиначі звуку – люди і драпіровка лож. Всі зали побудовані по ярусній системі.

При одному балконі часто потрібне додаткове поглинання. Максимальна ширина сцени – 20 м. Звуковідбивна панель повинна виступати за портал на 5-6 м.

64

ЛЕКЦІЯ 18

2.7.3. Музичні приміщення

Зали оперних театрів

Зали оперних театрів відносяться до музичних залів, хоча основною акустичною вимогою є розбірливість співочої мови. В зв'язку з цим час реверберації невеликий, на (20-25)% вище, ніж в залі драматичного театру.

Традиційно, форма залів овальна, багатоярусна.

Також, як і в драмтеатрі, великий об'єм над сценою, звідси значне поглинання звуку в сценічному просторі.

Найбільші оперні театри світу – Великий театр в Москві – 2100 глядачів (6 ярусів) і Ла Скала в Мілані – 2300 глядачів (6 ярусів).

(архітектор Кавос). Обшитий деревом на відстані двох пальців від каменя. Запізнювання звуку, відбитого від стелі – 20-30 мс. Довжина залу 28-30 м. Один з кращих театрів світу по звучанню.

Найкращі зали з оперною акустикою – Ла Скала і Віденська

опера.

Концертні зали

Концертні зали без озвучування носять назву класичних. Концертні зали, на відміну від залів драмтеатрів, не пов'язані з

місткістю. Головне для концертного залу – це звучання. Зали не повинні бути малими.

Висота залу – не менше 9 м; ширина – не менше 18,5 м;

довжина залу (максимальне віддалення від естради) – 40 м; відстань до останнього ряду балкона – 45 м.

В концертних залах замість сцени має місце естрада, тобто підвищення, що знаходиться в основному приміщенні залу.

Існують дві форми залу:

з акустичною раковиною з трансформованою раковиною

Рис. 2.60

65

Якщо раковина обмежена розмірами естради, то скрипкова група повинна бути розташована на відстані 6 м від краю сцени, інакше звук скрипок не потрапляє в зал, відбившись від щита раковини.

Розмір щита повинен бути не менше 5-6 м, інакше втрачається відбитий звук контрабасів і віолончелей (довжина хвилі на частоті 50 Гц близько 6 м).

Переважно зали невеликої ширини, у формі паралелепіпеда (малий зал Московської консерваторії; T 2 ñ , замість

розрахункового оптимального 1.35 ñ , але суб'єктивно акустика дуже добра).

Взалах з великою шириною бажано застосування

звукорозсіюючих елементів, наприклад, колон (Колонний зал ім. Лисенка Київської філармонії).

Рекомендується облицювання залів деревом.

Найкращі концертні зали світу – це старовинні зали: "Гроссер Музікферайнзал" у Відні, "Консертгебау" в Амстердамі, "Штадтказино" в Базелі, "Симфоні-хол" в Бостоні, "Сент Ендрю-хол" в Глазго.

2.7.4. Приміщення для відтворення звуку

Глядацький зал кінотеатру

У епоху німого кіно зали, для глядачів, будували за місткістю. Фільм демонструвався в супроводі оркестру.

З появою мовного кіно мова виявилася нерозбірливою. Власники кінотеатрів вирішували проблему самостійно: в основному, навішували тканини.

Ця тенденція збереглася на багато років.

Кінотеатр розглядали як вторинне приміщення і зберігали тільки прямий звук, вважаючи, що всі забарвлення закладені у фонограмі.

Оскільки потужність джерела необмежена, то немає необхідності підтримувати відбитий звук.

Проте, сильно заглушені зали позбавляють об'ємності звучання. Мова при цьому розбірлива, але суха, а музика звучить незадовільно.

З розвитком звукопоглинальних матеріалів в 70-і роки 20 століття перейшли до декоративних грат зі звукопоглинальними матеріалами. Це поліпшило архітектуру залів і дозволило варіювати акустичні параметри. Якщо розмістити такі грати на стелі, гулкість залу майже не залежить від заповнення його публікою.

66

Для створення ефекту об'ємності звучання (як в живому залі) Качеровічем було запропоновано встановити на стелі і бічних стінах динаміки, відповідно, з часом затримки (15-20) мс і (20-30) мс і на задній стіні з своїм часом затримки (35-50) мс.

Так зробили в Палаці спорту в Москві під час демонстрації фільмів фестивалю.

Коли додаткові випромінювачі вимкнули, в залі підійнявся шум, глядачі кричали: "Звук!".

Сучасна концепція кінотеатру знову повернулася до заглушених залів. Це пов'язано з використанням у всьому світі стереофонічних систем Dolby Surround, які окрім центрального, лівого і правого каналів, мають також ланцюжки гучномовців на стінах, а також канали для спецефектів і низькочастотного звучання. В умовах такого масованого озвучування саме приміщення краще заглушити.

2.7.5. Приміщення для запису звуку

До таких приміщень відносяться:

-знімальні павільйони;

-ательє для запису музики;

-дикторські;

-для озвучування;

-мікшерні.

Знімальні павільйони

Окремі сцени знімаються німими з подальшим озвучуванням в спеціальних ательє або синхронно зі звуком.

Павільйон – величезне приміщення V 20000 ì 3 , з

операторськими кранами, дорогами для пересування транспорту, освітлювальними приладами (на балконах і містках).

Основний майданчик загороджують відповідною декорацією. Дуже високий рівень шуму, тому, головне – це питання

звукоізоляції.

Подвійні двері, стіна в 2-2,5 цеглини, особливу увагу приділяють для ввезення декорацій (за воротами розташований колектор – приміщення, де зберігають і будують декорації).

Над павільйоном не повинні літати літаки, передаватися магістральні коливання. Вентиляція повинна бути добре заглушена, ретельно підібрані кондиціонери, освітлювальна апаратура, знімальна камера з погляду шумності.

67

Важливу роль відіграє матеріал, з якого виконані декорації, краще м'який.

У павільйоні добиваються необхідного часу реверберації і пригнічують ранні відбиття.

Раніше навішували величезну кількість тканин, тепер застосовують звукопоглинальні матеріали ( ñåð 0.6 ).

Записується тільки прямий звук.

Відстань між актором і мікрофоном повинна бути в межах (0,5-

1,5) м.

Для запису прямого звуку необхідно, щоб Iï ð I1 10 дБ

( I1 – інтенсивність перших відбиттів). Час реверберації T (0.5 0.55) ñ . Звук збагачується штучно.

Ательє для запису музики

Дві тенденції запису фонограми, які суперечать одна одній:

1.Розташовують "загальні" мікрофони (на великій відстані від виконавців, які записують і особливості приміщення) і "лобові" (розташовані поблизу груп інструментів, коректують баланс, їх роль другорядна).

2.Встановлюють тільки "лобові" мікрофони, а акустична обробка запису виконується технічно за смаком звукооператора. В цьому методі приміщення заглушене, пишеться тільки прямий звук.

Переважно використовується другий метод. Ательє – різновид концертного залу.

Публіка або відсутня, або займає невелику площу.

Найбільші розміри – до 10000 ì 3 (оркестр(100-120 чоловік)

одного слухача – 0,5 ì 2 .

Вільна частина підлоги повинна складати не менше (1/2-2/3) по довжині.

Висота – не менше 9 м, щоб забезпечити відбиття від стелі – найбільш ранні і потужні – із затримкою (20-30) мс. У великих ательє висота і час затримки ще більші.

Переважна форма – паралелепіпед.

Розсіювання забезпечується за рахунок звукорозсіювальних елементів, бажано таких, що можна замінювати.

68

Перед введенням в експлуатацію обов'язково проводиться акустична настройка приміщення. Бажано, щоб використовувані звукопоглинальні матеріали не залежали від частоти, наприклад, дерев'яна плита, щільно прикріплена до стіни.

Площадки відбиттів повинні бути гладкими, звуковідбивальними, щоб уникнути кашоподібності звучання (для підвищення чіткості). Розрахунок проводиться для загальних мікрофонів.

Дикторські

Кабінки малого розміру. Диктор через спеціальне вікно стежить за зображенням в сусідньому ательє, дає пояснення. Мова записується на фонограму. Пишеться прямий звук. Час реверберації приблизно 0,4 с. Час реверберації може регулюватися відстанню між диктором і мікрофоном.

Мікшерські

Приміщення, в яких здійснюється контроль звучання в процесі запису.

Ательє для озвучування

При озвучуванні фільмів змінюється плановість звучання. Якщо в кадрі актор знаходиться на вулиці, то слід писати

прямий звук, причому енергія повинна убувати обернено пропорційно до квадрата відстані (якщо актор на віддалі або рухається).

Коли актор в приміщенні, додається об'ємність звучання. В малому заглушеному приміщенні (кімната з килимами, м'якими меблями) – звук сухий (мало відбитої енергії), у великому залі, в галереї (облицювання – камінь, мармур) – звук гучний (великий час

протязі перших 50 мс) над іншою на 15 дБ.

Універсальні ательє

Будувати на кіностудії багато ательє не вигідно економічно. Тому будують типові ательє: малі ( 300 ì 3 ), середнє (1000 ì 3 ) і велике ( 20000 ì 3 ).

69

Акустичні умови змінюються для різних програм. Наприклад, встановлюють панелі, що повертаються, на стінах (кіностудія "Ленфільм"; панелі з різних сторін оздоблені різними поглинаючими матеріалами) або стулки, що відкриваються, на стінах і стелі (кіностудія ім. Довженко; одна сторона стулки дерев'яна, інша оформлена матами з супертонкого волокна). Повертаючи частину панелей, можна підібрати необхідну акустику залу.

Література

1.Дідковський В.С., Луньова С.А. Основи архітектурної та фізіологічної акустики. – К.: Постприм, 2001. – 422 с.

2.Электроакустика и звуковое вещание / Под ред. Ковалгина Ю.А.

– М.: Горячая линия – Телеком, 2007. – 272 с.

3.Вахитов Я.Ш. Теоретические основы электроакустики и электроакустическая аппаратура. – М.: Искусство, 1982. – 415 с.

4.Гельфанд С. Слух: введение в психологическую и физиологическую акустику. – М.: Медицина, 1984. – 240 с.

5.Коврыгин С.Д., Крышов С.И., Архитектурно-строительная акустика. – М.: Высшая школа, 1986. – 256 с.

6.Акустический проект помещений. Методические указания к курсовой работе по дисциплине «Акустика» (Сост.: Е.С. Белоус,

Б.М. Бескоровайный, В.Б. Галаненко и др.). – Киев: КПИ, 1985. – 68 с.

7.Методические указания к лабораторным работам по курсу

«Техническая акустика», ч. 1-3 (Сост. В.Б. Галаненко, С.А.

Козерук, С.А. Лунёва и др.) – Киев: КПИ, 1991.

70