22

Важкі (акцесорні), а також легкі (породоутворюючі) мінерали присутні в осадових породах у вигляді певних асоціацій, які відображають парагенетичні зв’язки між цими мінералами, що часто дозволяють визначити характер порід, що складали джерела зносу уламкового матеріалу (табл. 2.3.15). Вивчаються мінерали певних розмірних фракцій, отриманих внаслідок гранулометричного аналізу. У тих випадках коли літолог має справу з породою, зцементованою важкорозчинним цементом (кременистий, глинистокременистий), доводиться вдаватися до вивчення мінералів,

витягнутих з породи після її штучного подрібнення.

Таблиця 2.3.15 Зв'язок мінеральних асоціацій уламкових порід з характером порід, що складають джерела зносу уламкового матеріалу (по В. П. Батуріну, з доповненнями)

Найбільш багата різними мінеральними видами і тому звичайно служить об'єктом вивчення фракція, що містить уламкові зерна, розмір яких змінюється від 0,05 до 0,25 мм. Заздалегідь фракцію ділять на дві частини: легку з густиною меншою за 2800 кг/м3 і важку, густина мінералів якої перевищує 2800 кг/м3. Розділення проводять шляхом занурення уламкових зерен фракції, що вивчається в одну з так званих важких рідин. Як важкі рідини можуть використовуватися бромоформ СНВr3 з щільністю 2,85 - 2,90 г/см3 або рідина Туле KJ*HgJ2 з щільністю 3,17 - 3,19 г/см3. Бромоформ розчинний в органічних розчинниках (ефір, бензол, спирт), рідина Туле - у воді, що дозволяє готувати для розділення мінералів рідину будь-якої щільності (від 3,19 до 1,0) шляхом розбавлення чистої рідини Туле дистильованою водою. Необхідно пам'ятати, що рідина Туле дуже отруйна. При роботі з нею необхідно бути дуже обережним (використовуються витяжна шафа, гумові рукавички). На сьогодні як важкі рідини широко застосовуються нешкідливі і не запашні з'єднання талію.

Самим простим способом розділення фракції на легку і важку частини є розділ у воронці. Воронка заповнюється важкою рідиною, в яку висипається фракція, що піддається розділенню. Мінерали, щільність яких менше, ніж щільність рідини, спливають; більш важкі мінерали тонуть і збираються у спускного крана. Процес розділення продовжується декілька годин при періодичному помішуванні плаваючих на поверхні рідини легких мінералів. Для прискорення процесу розділення застосовуються

центрифуги.

Після розділення мінерали промиваються розчинником і висушуються. З отриманої важкої фракції за допомогою звичайного магніту і електромагніту витягуються мінерали, що входять в магнітну і електромагнітну частини важкої фракції. Такий дрібний поділ значно полегшує вивчення отриманих важких мінералів.

Мінерали легкої і важкої фракцій визначаються під мікроскопом за допомогою вивчення їх основних оптичних констант (осність, оптичний знак, знак подовження, кут погасання тощо).

Важливе значення для діагностики мінералів в зернах має точне визначення показників заломлення. Для цього зерна мінералів вивчаються в так званих імерсійних препаратах: предметне скло, на яке насипані зерна мінералів, прикриті тонким (0,1 мм) покривним склом, під яке вводиться крапля імерсійної рідини з відомим показником заломлення. Вивчаючи поведінку і характер смужки Бекке, визначають показники заломлення цікавлячих нас мінералів. Детальніше практика імерсійного методу викладається в спеціальному керівництві.

Шляхом статистичного підрахунку (від 300 до 500 зерен) визначається мінеральний склад важкої фракції, що необхідно для характеристики складу порід, що складають джерела зносу уламкового матеріалу, і розв'язання важливих питань стратиграфічного розчленування і зіставлення розрізів відкладів, особливо позбавлених фауністичних залишків (так званих німих товщ).