Практическая работа №2

Гордістю району стало відкриття в 1995 р. у с. Кружилівка Пархоменковської сільської Ради газового родовища. У його надрах виявлені запаси газу - 5 млрд. куб. метрів.

5. Кременський район. Одне із наймальовничіших місць Луганської області. Навколо зелені ліси соснових, березових і дубових багаторічних дерев, а в лісах багата фауна: кабани, лисиці, зайці, лосі, олені тощо. Перша вугільна шахта побудована 1893 р., але згодом вона була закрита. Тільки з 1930 р. почали працювати декілька нових шахт, котрі 1961 р. були об'єднані в шахту «Кремінна».В 1962 році в Кремінній відкрито медичне училище, яке готувало медичних сестер і фельдшерів для лікувальних і профілактичних установ області. На базі гірничопромислової школи у тому ж році створено професійно-технічне училище №91.

6. Лутугінський районний осередок спілки сприяння розвитку Сільського зеленого туризму в Україн.і Заснований у квітні 2007 року.

7. Марковський район. Територія району в географічному відношенні розташована в межах Високого Задонців'я, який є продовженням Середньо-Руської височини. Районний центр Марківка розташована у верхів'ях річки Деркул - притоці Сіверського Донця. Район - сільськогосподарський. Землі, які знаходяться в сільськогосподарському використанні становлять 112,8 тис.га або 94%. Решта території району зайнята населеними пунктами, лісом, промисловими підприємствами, транспортними магістралями.

8. Міловський район. З мілового почалося визволення україни від німецьких загарбників в 1943. тут знаходиться меморіал «україна визволителям» та музей військової слави радянських військ. Це все розташовано у парку культури та відпочинку смт. мілове та нагадує нам про події. Міловщина запам'ятається вам назавжди, як історичний та природний пам'ятник.

9. Новоайдарський район. Через район протікає одна з найчистіших річок України Айдар, водна перлина Донбасу. Район багатий на підземні водні запаси, озера, річки, має великі запаси крейди, мергелю, глини, піску. Східна частина району багата на вугілля, недалеко від села Муратове відкрито газоконденсатне родовище. У північно-східній частині району розташовані заповідні землі Стрілецького степу, на заході - масиви хвойного лісу.

10. Новопськовский район. Назва головної річки – теж тюркського походження і означає – біла річка. На основі місцевої мінеральної води успішно лікуються шлунково-кишкові розлади, хронічні захворювання печінки. Є можливість здійснити прогулянки на конях велосипедах чи човнах, порибалити, покупатися, побачити печери та дивовижний світ новопсковської природи. Надаються послуги бані. На новопсковщині знаходяться унікальні за своєю красою місця. Можна ознайомитися з краєвидами міста й історико-архітектурними пам’ятками. Вас чекають екскурсії до Свято-Успенської церкви хvііі ст., Миколо-Всесвятинської церкви.

11. Перевальський район. До ваших послуг: озеро для лову риби, озеро для купання дітей, кришталево-чиста річка в'ється по садибі і попід височенною кам'яною скелею, облюбованою альпіністами.Гори вкриті 200 річними дубами, висадженими по наказу катерини іі, суниці, цілюще повітря. Ввечері – басейн, сауна, більярд, для дітей атракціони, майданчики.Взимку – катання на санях, вогнище, зимня ловля риби в ополонці.

12. Попаснянський район. Попаснянська земля виникла понад 100 тисяч років тому і була заселена племенами скіфів і сарматів. У XVI-XVII століттях збіглі селяни з інших регіонів України та Росії заснували багато сіл. У 1750 році на території району почалося будівництво кам'яновугільної залізниці, а в 1878 пішли перші поїзди з Попасної до Дебальцевого та Краматорськ. 31 грудня 1977 року був підписаний Указ Президії Верховної Ради УРСР про створення Попаснянського району.

13. Сватовський район. Озера, ріки, середньовічні печери до вашого обзору і насолоди. Купання в цілющих джерелах, смачна сільська їжа, мед з різнотрав’я - все запам’ятається всій родині. Село містки. Жива криниця.

14. Свердловський район. В 1938 році на основі селищ Шарапкіно, станції Должанської, шахти імені Свердлова було засновано місто Свердловськ. Протягом останніх 100 років, завдяки умов енергійного розвитку всієї України в цілому, місто перетворилось на район з розвинутими видобувними, виробничими та торговельними інфраструктурами. Стабільно працює 26 промислових підприємств. Місто Свердловськ та Свердловський район займають сьоме місце серед міст області за обсягом промислового виробництва. За підсумками роботи за 2004 рік шахтами ДП “Свердлов -антрацит” і ТОВ “Термоантрацит” добуто 5858,1 тис. тн вугілля, план виконано на 143,9%. У сільському господарстві завершується реформування власності та виробничих відносин. Місто розвиває свій економічний потенціал у тісному зв’язку з багатьма регіонами України, СНД, країн далекого зарубіжжя.

15. Слов'яносербський район розташований в степовій зоні України. По території району протікає 5 річок, найбільші Сіверський Дінець, Лугань. Найвища точка - 223 м. Ліси в районі займають меншу площу, ніж степова рослинність. Розміщені вони в основному на схилах річкових долин, балок, ярів. Найпоширеніші ліси байрачного типу. У складі рослинних асоціацій переважають злаки і посухостійкі представники різнотрав'я. На території району широко розповсюджені поклади: кам'яного вугілля, вапняків, крейди, мергелів, пісковиків, глини, пісків. Район відноситься до Луганського геолого-промислового району. Ґрунти району відрізняються значною різноманітністю. Зональними ґрунтами тут є чорноземи звичайні на льосовидних породах. Ґрунти даної групи займають вершини і схили водорозділів. Це найродючіші ґрунти району.

16. Станично-Луганський район. Район багатий будівельними матеріалами: вапняк, піщаник, пісок, крейда, мергель, різноманітні глини, що використовуються в будівництві. Є родовища природного газу і нафти, джерела мінеральних лікувальних вод. Розташовано відділення Луганського заповідника — «Станично-Луганський природний заповідник». У районі діють туристично-рекреаційні маршрути по пам'ятних історичних місцях: пам'ятники археології, Свято-Никольський храм, церква Різдва Богородиці, церква Святого архангела Михайла, могила старця Феофана. Мальовниче урочище, розташоване поблизу села Чугинка - Кисельова балка, здавна славиться своїми святими джерелами. У плавневих лісах Сіверського Дінця розкинулися володіння Луганського державного заповідника з багатими різновидами рослинного і тваринного світу. 

17. Старобільський район. Cтаробільськ - чудове невеличке місто, засноване у 1686 році, славиться своєю гостинністю. Запрошуємо прогулятися старовинною кладкою до рощі, спробувати березовий сік, послухати переливи птахів, тут розташований унікальний підвісний міст зроблений на місці парашутної вежі.Річка запрошує пройтись її берегами, послухати буркотіння її води. Прийняти сонячні та водні ванни, зловити рибу. гора зустріне своєю первинною красою та чудовим краєвидом, що відкривається з неї на місто.кскурсії до плотини, москалівського та підвісного мостів, кетаміну, часовні, до старої пожежної вежі з кованими сходами хіх ст. отримати свою частку адреналіну можна відвідавши щорічне раллі.Цей край здивує вас своїм храмом, діючим жіночим монастирем, також старою будівлею хіх ст. виготовленною з червоної цегли (колишній дім вчителя).

18. Троіцький район. Поверхня району являє собою хвилясту піднесену рівнину сильнорозчленену ярами і балками. На території району виділено два типу рельєфу : водно-ерозійний і водно-акумулятивний. Район розташований в області поширення пліоценових терас і являє собою систему межирічних вододілів р. Червона і р. Лозна.Територією району протікають річки Уразове, Червона, Гнила. Клімат району континентальний із спекотним сухим літом, вологою й іноді дуже холодною зимоюГоловне природне багатство району - родючі чорноземи, що займають 83,6 % ріллі. Є незначні запаси глини, піску і крейди, а також джерело мінеральної води, що має промислове значення. Тваринний світ району представлений головним чином степовими і деякими лісовими тваринами: вовк, лисиця, куниця, лось, дика свиня. Промислового значення тваринний світ не має.

Завдання 9.

Доповідь про одного з видатних представників Луганщини – В. Сосюру.

Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.) в сім’ї шахтаря. Дитинство майбутній поет провів у с. Третя рота (нині м. Верхнє, що входить до складу Лисичанська). Учився в двокласній сільській школі, в ремісничому училищі, потім — в агрономічній школі. Працював з 12 років на шахті, пізніше — на содовому заводі. Громадянська війна суттєво вплинула на долю В. Сосюри: 1917 р. він почав бійцем Донецької червоної гвардії, у 1918 р. був козаком гетьманських охоронних сотень, у 1919 — гайдамакою 3-го Гайдамацького полку, курсантом Спільної юнацької старшинської школи армії УНР, після поразки української армії став юнкером Добровольчої білогвардійської армії, у 1920 р. В. Сосюра — стрілець Чорноморського полку Червоної української галицької армії (ЧУГА), а закінчив війну знову бійцем Червоної армії. 1920 р. він став членом більшовицької партії, наступного року демобілізувався і переїхав до Харкова, де працював у агітпропі.

В. Сосюра був одним із фундаторів української радянської літератури, написавши разом із М. Хвильовим та М. Йогансеном у листопаді 1921 р. передмову до збірника «Жовтень», що мала назву »Наш універсал до робітництва і пролетарських мистців українських». 1922 р. він вступив до Харківського університету, де, на свій подив, мусив вивчати власну поему «Червона зима», яка вже вважалася класикою української радянської літератури. 1925 р. поет кидає університет і повністю віддається літературній праці.

В. Сосюра в 1920-ті рр. був членом багатьох літературних організацій (Пролеткульту, «Плугу», «Гарту», ВАПЛІТЕ, ВУСППу та ін.), керуючись при цьому не стільки ідейно-естетичними програмами, як особистими симпатіями. У цей час поета піддавали гострій критиці за націоналізм, розчарування радянською дійсністю, оспівування кохання та краси. Під тиском керівництва ВУСППу в 1929—1930 рр. В. Сосюра навіть змушений був «перевиховуватись», працюючи слюсарем на заводі. Але це не захистило його від переслідувань та несправедливої критики, що позначилося на психічному стані поета, до цього додалися також моторошні картини голоду 1932—1933 рр. Тому вже 1934 р. В. Сосюра був виключений з Комуністичної партії і потрапив до психіатричної лікарні. Проте перебування в ній, можливо, допомогло поетові уникнути репресій.

1936 р. В. Сосюру прийняли до Спілки радянських письменників України, і він отримав можливість видавати свої твори. 1937 р. поет був нагороджений орденом «Знак пошани». Того ж року він переїхав до Києва. 1940 р. В. Сосюра написав особистого листа Й. Сталіну, і його було відновлено в партії. Під час війни він працював у Москві в українському радіокомітеті та українському партизанському штабі, був кореспондентом фронтової газети. 1944 р. поет повернувся до Києва. 2 липня 1951 р. в московській газеті «Правда» з’явилася стаття «Проти ідеологічних перекручень в літературі», у якій В. Сосюру було звинувачено в націоналізмі за вірш 1944 р. «Любіть Україну!». Поета перестали друкувати, він жив під безпосередньою загрозою арешту. Лише смерть Й. Сталіна 1953 р. дозволила митцеві повернутися в літературу. Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р. в Києві.

Перші поетичні спроби російською мовою В. Сосюра відносить до 1914 р., пізніше він писав поезії українською та російською мовами. 1921 р. вийшла збірка В. Сосюри «Поезії». Того ж року з’явилася поема «Червона зима», яка мала певний успіх й одразу ввела В. Сосюру до рангу провідних радянських поетів. У мелодійності вірша В. Сосюри, глибині та щирості сердечного переживання відчуваються впливи імпресіонізму та імажинізму, російської та української романсової традиції (О. Апухтін, І. Сєвєрянін, О. Олесь, Олена Журлива, С. Черкасенко).

Стверджуючи через почуття кохання неповторність особистості, В. Сосюра тим самим протиставляв його колективізмові радянської ідеології. Поряд із ліричними творами у цей час були написані й такі «ідеологічно витримані» поеми, як «Відповідь», «ДПУ» тощо. Психічний розлад поета, розчарування радянською дійсністю яскраво відбилися у збірках «Місто» (1924) та «Серце» (1931), де в поезії «Два Володьки» автор говорить про свою внутрішню боротьбу між комуністичним та національним.

Після прийняття поета до Спілки письменників з’явилися збірки «Нові поезії» (1937), «Осінь» (1938), «Люблю» (1939) та великий роман у віршах «Червоногвардієць» (1940). У період війни В. Сосюра написав перейняті патріотичними мотивами і закликами до боротьби з поневолювачами України збірки «В годину гніву (1942), «Під гул кривавий» (1942) та поему «Мій син» (1942—1944).

Після смерті Й. Сталіна 1953 р. вийшли поетичні збірки «За мир» (1953), «На струнах серця» (1955), «Солов’їні далі» (1957), «Близька далина» (1960), «Осінні мелодії» (1964) та ін. Закінчив він також розпочату ще в 1926—1929 рр. поему «Мазепа» (1959—1960) і написав поему «Розстріляне безсмертя» (1960), присвячену українським митцям 1920-х рр. Загалом В. Сосюра залишив близько 60 поетичних збірок, десятки поем, а також автобіографічний прозовий твір «Третя рота». Творчість поета була відзначена Сталінською премією 1948 р. та Державною премією України ім. Т. Шевченка 1963 р.

Популярність серед масового українського читача В. Сосюра здобув переважно своєю талановитою інтимною лірикою. Набагато слабшими були його епічні твори, в яких він намагався поєднати щирість національного почуття та догмати комуністичної ідеології. Так, історичний роман у віршах «Тарас Трясило» (1926), у якому автор намагався дотримуватися соціологічної моделі української історії, швидше нагадує погано зроблену пародію. Таку само соціологічну модель В. Сосюра поклав в основу поеми «Мазепа», поєднавши її з поширеним в європейській романтичній традиції ХІХ ст. міфом про І. Мазепу як «українського Дон-Жуана» (Байрон, В. Ґюґо, Ю. Словацький та ін.).