Історія міфології
.pdfПеретворницькі міфи як самозаперечення міфології. Службовий характер міфології як художньої форми вираження ідей, перетворення міфології на філософську алегорію. Естетичне значення елліністичної міфології.
Еллінська міфологія як надзвичайний феномен загальнолюдської культури.
Римська міфологія (від VI ст. до н.е.) – відображення земного Риму у сфері небесній. Римські нуміна найдавніших часів, найдавніша тріада Юпітер, Марс, Квірин. Асиміляція міфології та культури етрусків. Еліністичний міфо-культурний вплив. Індоєвропейські мотиви.
Політизованість римського світобачення. Держава – посередник між громадянами та богами. Створення світу Янусом. Культ дубу/лісу (порівн.: італіки, кельти, слов'яни). Культи фамілій, громад-курій, римської громади як такої. Пантеон як соціальна модель світу. Пророцтва, книги Сивіли. Культи померлих, професійні культи. Подальший розвиток “римського міфу”. Відсутність релігійної догми, визначеність етики благом громади.
“Царські” міфи. Міфи часів республіки: державно-громадянська героїка. Романізація грецької космо-, антропота теогонії, містерій та релігійно-філософських течій (із кінця VІ ст. до н.е.).
Імператорський культ. Розклад “римського міфу” та підготовка ґрунту для появи християнства.
Лекція VIII. Германо-скандинавська та кельтська міфологічні системи. (2 години)
Найдавніший германо-скандинавський пантеон: компаративістський аналіз індоєвропейських, германських та кельтських мотивів. Джерела: “Германія” Тацита, І ст. н.е.; Мерзебурські замовляння (записані у Х ст.н.е.), хроніки з історії готів. Скандинавська міфосистема як поетична міфологія “Едд”. Модель світу: “горизонтальна” проекція світу людей та “вертикальна” світобудова – “світове дерево”. Міфочас: космогонія та есхатологія. Творення світу з тіла велетня Іміра (порівн.: індійський Пурушу, вавилонська Тіамат, китайський Пань-гу, ацтекська богиня землі). Боротьба богів (як культурних героїв) та велетнів. Міф про священний мед (паралель з індійським міфом про амріту). Пантеон богів та їх функції. Один, Тор та Локі як боги та культурні герої. Міфологія та германо-скандинавський героїчний епос.
Кельти континентальні, острівні (британські та ірландські). Просторова картина світу: світове дерево
– стовп дому Да Дерга. Уявлення про потойбічний світ (острови блаженних, скляний палац). Міфологічні сакральні тварини (бик, кабан, кінь). Міфи про героїв – ірландські перекази про заселення острова. Ідеї та сюжети кельтської міфології в ірландських сагах, фольклорі, середньовічній літературі (легенди про короля Артура, про Трістана та Ізольду, про Грааль, Аваллон, про лицаря Персіваля тощо).
Лекція ІХ. Давньослов`янська міфологія. (2 години)
Праслов'янська єдність (кін. І тис. до н.е.). Джерела відомостей та порівняльно-історичні реконструкції. Міфологічні уявлення пращурів та сусідів (індоєвропейці, автохтонні землеробські культури, скіфо-сарматські та інші кочові племена тощо). Західнослов'янська (балтійська, польська, чеська) міфологія.
Світ як система бінарних опозицій (доля – недоля, життя – смерть, парність – непарність, ліве – праве, чоловіче – жіноче, сакральний – профанний тощо). Давньослов’янські святкування карнавального типу.
Ієрархічна будова слов'янської міфології (за В.Івановим, В.Топоровим). Макрокосм: світове дерево - потрійна класифікація Всесвіту; міфологічний час та просторова структура світу; числова та кольорова символіка. Мікрокосм: уявлення про душу.
Основний міф слов'янства. Давньослов'янський (київський) язичницький пантеон богів як світоглядна модель. Реконструкція культу та культових дій. Календарно-побутова та родинна обрядовість.
Релігійно-культовий проект Володимира Великого: закладання двовір'я. Міф, культова обрядовість давньослов'янських часів – найдавніший щабель української культури.
Лекція Х. Християнська та мусульманська міфології як “вторинні” міфологічні системи. (2 години)
Християнські міфопоетичні уявлення. Співвідношення між християнською доктриною та міфологією. Історична доля християнства, ареали розповсюдження, етнічний склад прибічників християнства, різнорідність фольклорного матеріалу – джерела диференціації міфологічного контексту. Міфологізація трійці, Діви Марії, янголів. Міф історичного часу. Вторинна міфологізація: символізм та алегорії у фольклорі та середньовічній літературі. “Фізіологи” та “бестіарії”. Ренесанс: переклад християнської міфології на умовну мову образів класичного міфу.
Міфологія ісламу. Джерела формування. Коран, сунна – сенсоутворюючий щабель мусульманської міфології. Вплив християнства, іудаїзму, фольклору народів, що прийняли іслам. Аллах, янголи, перші люди Адам та Хавва, пророки, Мухаммад як головні персонажі мусульманської міфології. Культ святих та “заступників”, поклоніння “могилам” та святим місцям. Демонологія ісламу. Сунітська та шиїтська міфології.
11
Лекція ХI. Міфологічні системи африканського континенту, Австралії та Океанії. (2 години)
Міфологія аборигенів Австралії: тотемні культи, обряди ініціації, календарний культ матері. Об'єкт міфу – мезокосм, територія локальної групи та її сусідів. Мандри тотемних предків. Стародавній міфологічний час – “сновидіння”.
Центральноавстралійські племена: тотемні міфи про предків. Культурні герої та їх “подарунки” (як цінності-здобутки примітивного господарства): вогонь із тіла сірого кенгуру, сокира від людини-сокола, шлюбні стосунки від людини-Ему. Міф про “зклеєних” людей. Переплетення антропогенезу та космогонії.
Північні та південно-східні племена: культ прабатьків (старої матері на півночі та батька на південному сході). Образ змія-веселки. Байамє – деміург та культурний герой.
Міфологічні уявлення народів, що заселяють Африку на південь від Сахари. Архаїчні міфології (бушмени, готтентоти): наявність деміургу, культурного героя та трікстера. Тотемічні уявлення. Розвинуті міфології (йоруба, дагомейська): політеїстичні пантеони, розподіл функцій богів, небесне божество. Антропоморфні родові предки.
Ранньокласові держави (міжріччя Лімпопо – Замбезі, західний Судан, басейн Конго): сакралізація царської влади. Обожнення явищ природи, небесних тіл. Політеїстичні пантеони Беніну, народів йоруба, ганда. “Вторинні” міфології західноафриканських племен як результат діяльності жерців та таємних товариств. Міфопоетичне світосприйняття як основа традиційного світогляду та мистецтва народів Африки.
Плани семінарських занять змістовного модуля 2 “Історія міфології”
Тема 3. Міфологія епохи найдавніших цивілізацій. (4 години)
1.Міфи давнього світу (Єгипет, Месопотамія, Індія, Іран, Китай) у порівняльному аналізі.
2.Релігійно-міфологічні уявлення індіанців доколумбової Америки.
Рекомендована література основна [19,20,22,23,34,36, 40,гл.3-9:42,гл.16-19,,23-24,27] додаткова[4,5,6, 11,32,34,38]
Тема 3. Антична міфологія. (2 години)
1.Еллінська міфологія як усезагальне світосприйняття.
2.Періоди грецької міфології: хтонічний, олімпійський, класичний або героїчний. Пантеон богів як модель світу.
3.Римська міфологія: власне Рим як центр міфопростору.
4.Вплив античної міфології на подальший розвиток філософії, науки, мистецтва Європи та світу.
Рекомендована література основна [4,5,13,15,16;40,гл.10-12,15;41,гл.20,22,26]
додаткова[6,7,8,22,28,29]
Тема 4. “Вторинні” міфології. (2 години)
1.Співвідношення міфу та релігії.
2.Міфологія як колиска іудаїзму. Сторозаповітні тексти: містичний історизм міфології.
3.Християнська міфологія та міфологічне християнство.
4.Міфологічні мотиви в ісламі.
Рекомендована література основна [1 с.193-201,221-250; 23 т.2с.183-187; 30; 39; 40,гл.14;41,гл.25,28;42] додаткова[9,11,13,18,20,30]
Тема 5. Давньослов'янська міфологія.(2 години)
1.Міфологічний світ давніх слов’ян: космогенез та структура світу; темпоральні характеристики; система бінарних опозицій у розумінні світу; уявлення про душу.
2.Пантеон східнослов’янських богів як світоглядна модель. Міфосвідомість як підґрунтя розвитку української культури.
3.Мистецтво та література протослов’янських та слов’янських часів: міфологічні мотиви та сюжети.
Рекомендована література основна [23,27,28; 42,гл.31] додаткова[10-25]
Завдання для самостійної роботи (Теми рефератів)
Міфологічні уявлення нородів Угариту, Малої Азії та Східного Середземномор’я (з ІІІ тис. до н.е.)
Міфологічно-релігійні уявлення стародавніх іудеїв (Ханаан – Палестина, з ІІ тис. до н.е.).
12
Зороастризм, мітраїзм, маніхейство. Міфологічні системи Стародавнього Ірану.
Міфологічне світосприйняття народів найстародавніших та стародавніх цивілізацій доколумбової Америки.
Давньогрецька міфологія як логіка чудесного (за О.Лосєвим та Я.Голосовкером).
“Громадянська” міфологія Риму.
Найдавніший германо-скандинавський пантеон: компаративістський аналіз індоєвропейських, германських та кельтських мотивів.
Міфологія кельтів у фольклорі та середньовічній літературі.
Реконструкція міфопоетичного світобачення давніх слов’ян. Стркутура та основні мотиви давньослов’янської міфології.
Міфологія християнства чи християнізація міфології?
Міфологічні мотиви в ісламі
Міфологічні системи африканського континенту, Австралії та Океанії.
Питання до модульної контрольної роботи за 2 модуль «Історія міфології»
1.Порівняйте єгипетську, шумеро-вавілонську, індійську, китайську, античну та давньослов’янську космогонію.
2.Антропогенетичні та есхатологічні міфи у міфологічних традиціях Месопотамії, Єгипту, Індії, Китаю та цивілізацій доколумбової Америки: компартивістський аналіз.
3.Порівняйте єгипетську, шумеро-вавілонську, індійську, китайську, “давньоамериканську” та давньослов’янську теогонію.
4.Порівняйте єгипетські, шумеро-вавілонські, індійські, китайські та античні уявлення про рай та пекло.
5.Хтонічний початок у міфологіях світу. Порівняльний аналіз.
6.Порівняйте античні, германо-скандинавські та давньослов’янські космогонію, теогонію, уявлення про рай та пекло.
7.Міфи про культурного героя/першопредка в міфологіях найдавніших високих цивілізацій: функції , роль та значення (компартивістський аналіз).
8.Архетип “трійці” у єгипетській, вавілоно-ассірійській, іудейській, індійській, китайській міфосистемах (чи пантеонах) та в міфосистемах індіанціх доколумбової америки. Порівняльний аналіз.
9. Жіночі персонажі у міфологіях високих цивілізацій: роль, значення та |
ціннісне |
навантаження: компартивістський аналіз. |
|
10.Уявлення про час, простір та модель світобудови у міфосистемах стародавніх цивілізацій (Месопотамії, Єгипту, Індії, Китаю) та античній міфологіях. Порівняльний аналіз.
11.Уявлення про час, простір та модель світобудови в античній, германо-скандинавській, кельтській та давньослов’янській міфосистемах. Порівняльний аналіз.
12.Архетип “світового дерева” у міфологіях найдавніших цивілізацій та його образносимволічне втілення.
13.Уявлення про смерть, безсмертя, вічність у давніх міфологіях світу.
14.Міфологічні системи африканського континенту, Австралії та Океанії: порівняння з міфологіями найдавніших високих цивілізацій та античною міфологією.
15.Я.Є. Голосовкер. Логіка античного міфу: міфологічний сюжет, основні посилки логіки чудесного, простір і час в античному міфі, поняття і розгортання причинності в античному міфі, характерні риси (закони) чудесного, логіка образу в елінісчному міфі, класифікація чудесного.
16.Еллінська міфологія: періодизація, структура пантеону та його сенс, основний зміст корпусу міфів, загальнолюдське значення.
17.Римська міфологія: земний Рим у небесній сфері. Соціальність та політизованість міфу. Розклад “римського міфу” та поява першохристиянства.
18.Германо-скандинавська та кельтська міфоситеми: порівняльна характеристика.
19.Реконструкція давньослов’янської міфосвідомості: індоєвропейськи витоки та землеробські культи.
13
20.Структура та основні мотиви слов’янської міфології. Світове дерево, час і простір, кодифікація світу, уявлення про мікрокосм. Основний міф слов’янства.
21.Генеза та особливості “вторинних” міфосистем: християнська та мусульманська міфології.
Змістовний модуль 3 Практика міфології.
Лекція ХІІ. Міфопоетична модель світу. Архаїчний ритуал. Поняття архетипу. (1 година)
Міфопоетична модель світу: моноцентричність, ідея світового закону, що керують мікрота макросвітом, всесакральність світу, організоване сакральне та неупорядковане профанне (побут). Ритуал як збереження “свого” космосу, боротьба з хаосом, упорядкування життя, що надає інтенсивне переживання сущого, потребує міфологічний коментар.
Архаїчний ритуал як всеохоплююча єдність засобів виразності – мова, жести, хореографія, спів, музика, колір, запах тощо: образотворчість “виростає” з ритуалу. Роль ритуалу в житті первісного суспільства.
Міфопоетична епоха: єдиний універсальний знаковий комплекс, із якого історично виникають окремі знакові системи, в тому числі художні. Зазор невизначеності, проблиск хаотичності, імпровізація у ритуалі - енергія творення, прориви у духовні глибини.
Архетип та міфологічне мислення.
Лекція XІII. Міф як метахудожнє мислення. (2 години)
Образотворчість та міфологія.
Історія домистецтва та мистецтва у контексті міфології. Європейський регіон. Нижній та середній палеоліт (від 600 тис. рр. до н.е.).
“Домистецтво” (250-200 тис. рр. до н.е.). “Натуральна творчість” – первісний анімалізм (стоянки Амброна (Іспанія), Лазаре (Франція), Кударо (Кавказ)), “натуральний макет” (монтеспанський ведмідь), “глиняний період”. Культура рубіл та відщепів (150-50 тис. рр. до н.е.).
Верхній (пізній) палеоліт (XXXV - XI тис. до н.е.).
Поступове формування образно-символічного осмислення буття – розвиток Homo sapiens. Виникнення антропоморфного комплексу неантропа. Утворення людських рас.
35-30 тис. рр. до н.е. (шательперон): використання вохри у поховальному обряді, перші прикраси. Франко-кантабрійські карстові печери. Освоєння “графічного” символізму – “макарони” або “меандри” (Хорнос де ла Пенья, Альтаміра), відбитки рук (Альтаміра, Гаргас, Ель Кастільо).
30-26 тис. рр. до н.е. (орін’як): поява власно образотворчості. Різьблення по каменю, кістці – лінійний стиль, геометричні візерунки. Вигравійовані або намальовані фарбами міфологічні зображення на предметах (Ла-Феррасі), жіночі зображення у вигляді круглої скульптури. Печерне мистецтво: статеві символи, профілі тварин. Використання кольору (вохра, чорний).
26-20 тис. рр. до н.е. (гравет): зразки настінного живопису в печерах (Пер-нон-пер, Ла-Грез). Генетичні та типологічні зв'язки поетичних “заготовок” кам'яного віку з подальшою образотворчістю. Преференції у зображеннях, плани палеолітичного живопису підземних святилищ (за Леруа-Гураном), “організуючий” сенс композиції в сукупності, послідовності. Палеолітичні “венери”: вироблення іконографічного зразку (спільна міфо-ідеологічна основа: містичні функції жінки-прародительки у родоплеменних обрядах).
20-15 тис. рр. до н.е. (солютра). Франко-кантабрійські печери. Ла-Феррассі, Кастане, Ляско (18 тис. рр. до н.е.). Мистецтво та міфосвідомість мисливців-ловців. Барельєфи тварин, комплекси малюнків у підземних святилищах. Символічність, знакова природа дрібної скульптури пізнього палеоліту. “Венери”: стиль, пропорції, витончене моделювання, іконографічна стабільність.
15-10 тис. рр. до н.е. (мадлен). Фрески Труа Фрер, Альтаміри. Анатолія: субнатуралістичний стиль.
Палеолітичне мистецтво на території сучасної України. Печерний культовий об'єкт Кам'яна могила
(Запорізька обл., Україна): різьблення, вибивання по контуру, продряпування, фарба. Міфологічна семантика зображень у Гроті Мамонта. Часові нашарування петрогліфів від ХХ тис. до н.е. до IV ст. н.е.
Декоративні предмети, жіночі статуетки з бивня мамонта, абстрактна скульптура, прикрашена меандровим (уперше!) орнаментом із стоянки Мізин. Схематичні, стилізовані антропоморфні статуетки з Межиріччя (річки Рось, Росава).
Палеолітичне мистецтво інших континентів. Образотворчість Далекого Сходу (XV - X тис. до н.е.).
Австралія (аж до II ст. до н.е.): “макаронний стиль”, ідеограми (концентричні кола). Америка – культура
14
Тольденсе (Патагонія) (Х тис. до н.е.): “негативні” відбитки рук. Африка (XVII - VI тис. до н.е.): стадія “духів” – танцюристи, гілки, листя. Сахара: стада бізонів.
Особливості пізньопалеолітичного мистецтва. Спорідненість образів, тем, художнього мислення від Піренеїв до Уралу. Найпоширеніша тема – первісна мисливська магія. Анімалістичні образи. Наявність статевих символів.
“Графеми” (термін введений Анаті, 1995) у пізньопалеолітичному мистецтві: піктограми-міфограми – схематичні зображення людей та тварин; ідеограми – синтетичні знаки, що повторюються (стрілки, кружечки, галочки, точки); психограми – знаки, що не відносяться ні до предметів, ні до символів. Графеми як своєрідна мова-пояснення сцен, що зображуються.
Мезоліт (Х тис. до н.е.) та неоліт ( VI – ІV тис. до н.е. ). Наскельний живопис Східної Іспанії (VIII - V тис. до н.е.), петрогліфи скандинаво-онєжсько-біломорської зони, сибірські “писанці”, мистецтво Африки. Традиційне мистецтво архаїчних колективів сучасності (австралійське, африканське, американських індіанців, народів Сибіру, Південно-Східної Азії тощо). Нова міфопоетична ситуація: розвиток старих тем при деталізації зображень, просторово-топографічні характеристики, поява стандартних сюжетів (родючості, конфліктів, структура світу, часова аранжировка). Зв'язок неолітичного з більш пізнім мистецтвом та міфологією: ритуальні святилища Чатал-Гююка: перехід до образотворчості близькосхідних давніх цивілізацій. “Шаманські” комплекси культур Старого та Нового світу – міфопоетичні концепції структури світу по вертикалі. Створення перших безперечно міфопоетичних текстів, записаних мовою візуальних знаків “іконічного” характеру. Поява печаток, глиняних табличок з ідеограмами.
Живопис, кераміка, дрібна антропоморфна пластика культури Трипілля-Кукутені (V – ІІ тис. до н.е.): реконструкція стилю життя та міфологічних уявлень за данними археології. Протоміста Майданецьке, Усатове (Причорномор’я): культ Богині-матері, солярний культ, культ бика. Виноградненське (Токмакський р-н) святилище початку ІІ тис. до н.е.
Антропоморфна образотворчість індоєвропейців на території України (Наталівська, Новочеркаська, Федорівська стели, Керсонівський ідол: зображення предметів побуту, знарядь та зброї, “дерева життя”, контурів стоп людини). Реконструкція пануючих культів на основі зображень. Катакомбна культура: моделювання черепів (Північне Причорномор’я, Приазов’я, ІІ тис. до н.е.) як ознака культурних контактів з Анатолією, Близьким Сходом, Давнім Єгиптом.
Епоха давніх цивілізацій (Межиріччя, Єгипет, Кріт, Індія, Китай, Месоамерика). Створення передумов щодо виділення образотворчості з єдиного міфопоетичного комплексу. Втрата “графічного” символізму, зростання незалежності нових способів образного пізнання. Образотворчість як джерело реконструкції міфосвідомості. Епоха “світового дерева”: “ойкуменічна” розповсюдженість художніх міфопоетичних стандартів. Єдиний загальний сюжет: боротьба світлого небесного початку з негативним, підземним (змій, дракон), вторинні сюжети – складові універсального “основного міфу”, відтвореного у безлічі образотворчих текстів. “Основний міф” – наступна після творення космосу та людини ланка.
Мистецтво епохи “світового дерева”: зображувальний простір набуває рис ідеальної моделі, введення ритуального моменту. Двучленна композиція: об'єкт поклоніння (вища релігійна цінність) та ритуал поклоніння (учасники, реквізит, дії). Горизонтальні композиції близькосхідного мистецтва, буддійська іконографія та скульптура, християнське мистецтво (сцени поклоніння волхвів; Богоматері з немовлям, святителями, офіруючими; поклоніння хресту тощо). Центр зображення виключений з дії, але зосереджує на собі усі внутрішні зв'язки. Периферія – ритуал, установлення зв'язку з центром, глядач “підключається ” до ситуації.
Проторенесанс: руйнація композиції (Джотто намагається зруйнувати “молільний образ”). Картина набуває самодостатній сюжет та рамку – мінімізується ритуальне значення зображення.
Від часів ренесансу: образотворчість - одна з форм міфопоетичної свідомості та джерело інформації про міфосвідомість. Проблема інтерпретації. Знаки-індекси, знаки “іконічного” типу, знаки-символи.
Проблема адекватності внутрішньо семіотичного перекладу на мову образотворчості (лінії, колір, світло). Традиційність об’єкту зображення, засобів, правил семантизації об'єктів (червоний – кров, чорний – зло, круглий – жіночий, профільний – негативний тощо).
Протилежні принципи в образотворчості: *необхідність передачі міфологічно-релігійного змісту (“ікона” сама стає об'єктом божественного поклоніння); *заборона на натуралістичне зображення (тілесне профанує божественне). Історія живопису від часів верхнього палеоліту до сучасності: чергування знаківіндексів (символів) із фігуративними періодами.
Образотворчість як ілюстрування міфології та як міфопороджуюче мистецтво. Біблійна тематика: продовження розвитку у світському мистецтві. Динамізм та поліцентричність європейського мистецтва останніх століть: самоцінна розгорнута картина свідомості.
Образотворчість постмодерну – від класичного до авторського міфу: еволюція через інтенсифікацію архетипічної творчості.
15
Література та міфологія. Співвідношення міфу та літератури: еволюційний та типологічний (різні способи бачення та описання світу, що взаємодіють) аспекти. Міфологічна традиція – ізоморфізм, єдиний сюжет, єдиний амбівалентний персонаж. Міфологічні тексти – розповіді про порядок світу, закони виникнення та існування, коловорот життя. Закріплення міфологічного сенсу за допомогою ритуалу, міф розігрується у ритуалі. Тексти, що обслуговують побутове життя – лінійність часової організації. Єдиний архаїчний герой, представлений різними іпостасями, перетворюється на множинність героїв-образів. Міфологічний релікт – тенденція супроводжувати героя двійником-супутником (див. Менандр, Сервантес, Шекспір, Гоголь, Достоєвський, Джойс).
Дописемна епоха – континуально-циклічна та ізоморфна свідомість, писемна – дискретне логікословесне мислення. В мистецтві та літературі – вплив міфопоетичного, несвідоме відтворення міфологічних структур при нібито повній перемозі історико-побутової наративності.
Співвідношення міфу та інших форм міфопоетичного простору: міф та епос, легенда, казка. Епос, лицарський та крутійський роман, “поліцейські” та детективні цикли, серіальність у кінематографі та на телебаченні: повтори та паралелі, “нанизування” елементів, сюжетів, що повторюються, ізоморфність цілого епізоду – традиційні прийоми міфологічного мислення.
Античність: міфологічні тексти – основне джерело літературних сюжетів, активне переосмислення міфу (архаїчне як докультурне, що підлягає упорядкуванню). Міфи перетворюються на множинність лінійних розповідей про богів, героїв, підкоряються історичному часу. З'являються розповіді про порушення заборон, накладених культурою (інцест, вбивство родичів). Міфологічна оповідь про правильний порядок життя перетворилася при лінійному прочитанні в розповіді про злочини. Аристофан: глибинна відданість міфам, архетипам та зухвале глузування з них. Римляни пов'язують міфи з філософським осмисленням історії та релігії.
Література середньовіччя: розвиток на ґрунті “варварських” міфологій та християнства. Деміфологізація християнських текстів. Злиття християнської міфології, римо-еліністичних уявлень, місцевих язичницьких культів.
Відродження: секуляризація та дехристиянізація – міфологічний контінуум. Дві моделі світу: оптимістична (раціональне пояснення космосу), трагічна (ірраціоналізм та дезорганізація). Перша будується на античній міфології, впливає на Високий ренесанс (Данте, Боккаччо, Поліціано), співзвучна з народною карнавальною культурою. “Міфологічна карнавальність” у п’єсах В.Шекспіра, космічний образ людського тіла у Ф.Раблє. Друга активізує “нижню” містику, народну демонологію, середньовічні єретичні течії (твори Парацельса, А.Дюрера, образи Х.Босха, П.Брейгеля Старшого, культура алхімії).
Бароко: біблійні мотиви (П.Кальдерон, Дж. Мільтон).
Класицизм: раціоналізація та “деміфологізація” античного міфу, образи-алегорії. Просвітництво: формулювання універсальних узагальнень.
Романтизм: від розуму до міфу, від античної до національно-язичницької, християнської міфології. “Відкриття” скандинавської міфології, інтерес до фольклору, до нижчої міфології, до східної та слов'янської міфології. Дослідження фольклору, етнографії, міфопоетичних джерел українськими романтиками першої половини ХІХ століття. Міфотворчість Гофмана. Досвід власної міфоподібної фантастики, ситуація як певний архетип. Богоборництво – демонічний романтизм (Дж.Байрон, П.Б.Шеллі, М.Лермонтов).
Реалізм: деміфологізація, вивільнення від ірраціонального. Відродження інтересу до міфу в кінці ХІХ – початку ХХ століть: криза позитивізму, буржуазності (безгеройство, антиестетизм). “Неоміфологізм” Р.Вагнера та Ф.Ніцше. Інтуїтивізм та пантеїзм у Росії. Авторефлексія, спрямованість до синтезу філософії, мистецтва та науки. Міфологічні структури проникають у філософію (Ф.Ніцше, А.Бергсон, В.Соловйов, екзистенціалісти), психологію (З.Фрейд, К.Юнг), імпресіонізм та символізм в образотворчості. Міфологеми Ф.Достоєвського. Руські символісти В.Іванов, Ф.Сологуб, В.Хлєбніков.
Модерністська реміфологізація. Вихід за соціально-історичні та темпоральні межі, пошук “загальнолюдського”, апологетизація міфу як вічного символічного вираження основ людського буття та психіки. Художній синтез різних традицій, перехрещення та “синкретичні” жанри (Леві-Строс: музикальносимфонічна природа міфу).
Міф в українській літературі початку століття: галичанські поети-модерністи, Л.Українка, М.Коцюбинський, І.Франко.
Література ХХ століття: створення “авторських” міфів, міфологізування сучасності. Романи-міфи: Дж.Джойс (“Уліс”, сучасна “Одісея”, “Помини по Фінєгану” ), Т.Ман (“Чарівна гора”, “Йосиф та його брати”), А.Бєлий, Дж.Апдайк. Інтелектуальне, філософське опертя на міфологію, культуру, релігію, сучасні науки. Творчість Ф.Кафки (“Процес”, “Замок”): трагедія соціального відчудження та самотності, міфологізація побуту та сучасного правопорядку. Міфологія Джойса та Кафки - “міф навиворіт, антиміф” (термін Є.Мелетинського).
16
Міфологічні мотиви у російській поезії (О.Блок, М.Цвєтаєва, О.Мандельштам); французькій драмі (Ж.Ануй, Ж.Кокто, Ж.Жироду); українській поезії Празької школи. Міфопоетична творчість Є. Маланюка. “Майстер та Маргарита” М. Булгакова. Міф як мова – інтерпретатор історії та сучасності, прийом акцентування певної ситуації прямими чи контрастними паралелями з міфології.
Латиноамериканська література другої половини ХХ століття: сполучення європейського інтелектуалізму з архаїчним етнонаціональним фольклором (Ж.Амаду, Г. Маркес).
Ритуально-міфологічний підхід у вивченні літератури (М.Бодкін, Р.Чейз, А.Вєсєловський, Н.Фрай).
Н.Фрай: Біблія – “граматика літературних архетипів”. Структурно-лінгвістичні та семантичні дослідження (О.Фрейденберг, М.Бахтін, О.Лосєв, Є.Мелетинський, В.Іванов, В.Топоров, С.Авєринцев, Ю.Лотман).
Сучасна література: авторська міфотворчість. Міф як загальна комунікативна система. Міфологізування не стільки створення глобальної моделі, скільки архетипізація ситуації чи образу. К.Кастанеда “Вчення дона Хуана”, Дж. Фаулз “Чародій”, Дж. Р.Р.Толкієн “Володар кілець”, Дж.К.Ролінг “Гаррі Поттер”, М.Павич “Хазарський словник”, П.Коельо “Алхімік”.
Лекція XІV. Соціально-міфологічні конструкції у практиці сучасної життєдіяльності. (2 години)
Міфологізування історії.
Розкриття історії міфологічними засобами. Космогонічні міфи пердаються через усні розповіді старших генерацій, що були свідками подій, є хранителями пам'яті спільноти. Відсутність критичного ставлення до “свого”, оперування образами, персоніфікація суб'єкту історії в образі культурного героя. “Містична партиціпація” (Л.Леві-Брюль): співучасть героїв минулого, богів-першопредків у житті сучасних поколінь.
Міфологічна концепція часу: “перший (ранній)” час, де перебувають творці історії, передує та, водночас, існує паралельно із сьогоденням. Лейтмотив – “священна історія” – зразковий час: сакральне знання передається усно і через ритуал. Міфологізування історії як спосіб осмислення та переживання історії у кризові часи (ритуально-магічні циклічні уявлення, звернення до минулого по зразки та санкції, стійкі міфомоделі світу – вираження стійкого гармонічного порядку).
Політичні та ідеологічні міфи.
Р.Барт: сучасність як привілейоване поле для міфологізування. Міф як інструмент політичної демагогії, перетворювач історії в ідеологію. М.Еліаде: соціалізм як новий есхатологічний міф. Проблеми політичних міфів у творах Ж.Сореля, Р.Нібура, Х.Хетфілда, Дж. Маркуса, інших.
Міфологічна модель радянської ідеології (за Є.Мелетинським). “Ранній” час – підготовка та проведення революції – “космізація” дореволюційного Хаосу. “Культурні герої” Ленін та Сталін. Свята та з'їзди – ритуали, що живляться революційно-магічною енергією та “оживлюють” ранній час. Сталін та всі наступні вожді – “перевтілення” того ж самого культурного героя – Леніна. Атеїзм – релігія навиворіт, компартія – церковний орден, опозиція – єретичні секти. Після повалення радянської влади – повернення до старого, ідеалізація дореволюційного часу як “золотого віку”.
Розповсюдження ірраціонального, забобонів, міфів, в тому числі пофарбованих технічною містикою. Деміфологізація міфоритуального синкретизму культури, викликана розвитком філософії та науки, не отримала свого завершення, - реміфологізація як реакція на кризу.
Міфотворчість як тенденція XXI століття. Розчарування у раціоналізмі, просвітництві, еволюціонізмі. Пошуки нераціоналістичних шляхів розвитку людської культури.
Померанчова революція криз призму міфу та ритуалу. Сучасна політична міфологія.
Плани семінарських занять до змістовного модуля 3 “Практика міфології”
Тема 7. Міф як метахудожнє мислення. Міфологізування як інструмент сучасної культури.(4 години)
1.Міфосвідомість та образотворче мистецтво: від “натуральної творчості” первісного анімалізму до нефігуративного живопису постмодернізму.
2.Література та міфопоетична тканина культури: генетико-типологічний аналіз. Сучасна “міфологічна” література (К.Кастанеда, Дж. Фаулз, Дж. Р.Р Толкієн, Дж.К.Ролінг, М.Павич, П.Коельйо, А.Курков,
Л.Дереш).
3. Міфопоетичні мотиви у візуальних видах мистецтва: театр, кінематограф, мистецтво інсталяції. 4. Міфологічні конструкції у практиці сучасної політики, суспільствознавства, історії.
Рекомендована література основна [2; 7т.2с.54-55; 14; 17; 23т.1с58-65,482-488] додаткова[26-31]
17
Завданя для самостійної роботи (Теми рефератів)
Архетип як один з механізмів міфопоетичного мислення.
Палеолітичне мистецтво як артикульовані міфологічні уявлення первісності.
Образотворчі артефакти первісності на теренах України: палеолітична Кам’яна Могила, землеробська культура Трипілля – артикуляція міфологічних уявлень.
Антропоморфна образотворчість індоєвропейців на території України.
Мистецтво епохи найдавнішиих цивілізацій – виділення образотворчості з міфопоетичного комплексу.
Мистецтво епохи “світового дерева” як форма міфопоетичної свідомості і творчості.
Міф і ритуал, ритуал і міфологічний текст: народження літератури. Міф та епос, легенда, казка.
Міфологічні тексти античності, середньовіччя, Відродждення.
Література романтизму XVIII – XIX століть: повернення до міфу.
Міф та література ХХ століття.
Теми творчих робіт
Міфологія, релігія, філософія – типи суспільної свідомості чи культурні універсуми?
Міфосвідомість як первинна філософія.
Логіка міфу: чи можлива раціоналізація ірраціонального?
Міфологія як символічна форма культури (Е.Касірер).
М.Еліаде: критика “історичного” як репресивного та трагічного; зіткнення людини із сакральним як джерело творчості, нерв культури, що закріплюється у міфах, символах, художніх образах; орієнтація на зустріч з сакральним архетипічно закладена в людині.
Р. Барт: аспекти Міфу.
Космогенетичні, антропогенетичні та есхатологічні міфи у міфологічних традиціях найдавніших цивілізацій: компартивістський аналіз.
Хтонічний початок у міфологіях світу. Порівняльний аналіз.
Міфи про культурного героя/першопредка в міфологіях найдавніших високих цивілізацій: компартивістський аналіз.
Архетип “трійці” у єгипетській, вавілоно-ассірійській, іудейській, індійській, китайській міфосистемах (чи пантеонах) та в міфосистемах індіанціх доколумбової америки. Порівняльний аналіз.
Жіночі персонажі у міфологіях високих цивілізацій: роль, значення та ціннісне навантаження: компартивістський аналіз.
Уявлення про час, простір та модель світобудови у міфосистемах стародавніх цивілізацій та античній міфології. Порівняльний аналіз.
Уявлення про час, простір та модель світобудови в античній, германо-скандинавській, кельтській та давньослов’янській міфосистемах. Порівняльний аналіз.
Уявлення про смерть, бессмертя, вічність, рай та пекло у найдавніших міфологіях світу.
Мистецтво постмодерну як сфера міфологізації життя.
Сучасна література (К.Кастанеда, Дж.Фаулз, Р.Р.Толкієн, Дж.К.Ролінг, П.Коельо, М.Павич А.Курков, Л.Дереш) як народження авторського міфу.
Міфологізування історії як політичний інструмент чи вихід із кризи.
Політичні та ідеологічні міфи.
Питання до модульної контрольної роботи за 3 модуль «Практика міфології»
1.Архетип як один з механізмів міфопоетичного мислення.
2.Палеолітичне мистецтво як артикульовані міфологічні уявлення первісності.
3.Образотворчі артефакти первісності на теренах України: палеолітична Кам’яна Могила, землеробська культура Трипілля – артикуляція міфологічних уявлень.
4.Антропоморфна образотворчість індоєвропейців на території України: реконструкція міфосвідомості.
5.Мистецтво епохи найдавнішиих цивілізацій – виділення образотворчості з міфопоетичного комплексу.
6.Мистецтво епохи “світового дерева” як форма міфопоетичної свідомості і творчості.
7.Міф і ритуал, ритуал і міфологічний текст: народження літератури.
18
8.Міф та епос, легенда, казка.
9.Міфологічні тексти античності, середньовіччя, Відродждення.
10.Література романтизму XVIII – XIX століть: повернення до міфу.
11.Міф та література ХХ століття.
12.Сучасна література (К.Кастанеда, Дж.Фаулз, Р.Р.Толкієн, Дж.К.Ролінг, П.Коельо, М.Павич, О.Забужко, А.Курков, Л.Дерешта інші) як народження авторського міфу.
13.Міфопоетичні мотиви у візуальних видах мистецтва (театр, кінєматограф, інсталяція, реклама).
14.Міфологізування історії: осмислення та переживання кризи.
15.Політичні та ідеологічні міфи. Міфотворчість як політичний інструмент
Обов’язкова література до курсу
1.Аверинцев С.С. София – Логос. Словарь. К.: Дух і Літера, 2001. – С.193-201.
2.Барт Р. Миф сегодня// Барт Р. Мифология. М.,2000.
3.Барт Р. Избр. работы: Семиотика. Поэтика./ Пер. с франц. М.,1989.
4.Голосовкер Я.Э. Логика мифа. – М.: Наука,1987.
5.Косарев А.Ф. Философия мифа: мифология и ее эвристическое значение. Уч. Пособ. Для вузов. М.,СПб.: Университетская книга,2000.
6.Культурология. ХХ век. Энциклопедия. Т.2. – СПб.: Университетская книга; 1998. – С.55-60.
7.Леви-Брюль. Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении. М.,1994.
8.Леві-Строс К. Структурна антропологія. К.: Основи,1997.
9.Лисюк Н.А. Сутність міфу та його функції. – К.: Вид-во Укр. Фітосоціологічного центру,2003.-121 с.
10.Лифшиц М.А.Мифология древняя и современная. М.,1980
11.Лобок А.М. Антропология мифа. Екатеринбург,1997.
12.Лосев А.Ф.Диалектика мифа// Лосев А.Ф.Философия. Мифология. Культура. М.,1991.
13.Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. 2-е изд.,испр. М.:Искусство,1995.
14.Лосєв А.Ф. Античная мифология в её историческом развитии. М.,1957.
15.Лосєв А.Ф. Мифология// Античная литература.М.,1973.
16.Лотман Ю.М. Символ в системе культуры мифологии// Труды по знаковым системам. Тарту,1987.
Т.21.С.10-21.
17.Лотман Ю.М., Успенский Б.А. Миф – имя – культура // Лотман Ю.М. Избранные труды.
Таллин,1994. Т.1.
18.Лубський В.,Козленко В.,Лубська М.,Севрюков Г.Історія релігій: Навч. посібн.-К.:Тандем,2002.-
640 с.
19.Малиновский Б. Магия, наука и религия. М.,К., 1998.
20.Мелетинский Е.А.Общее понятие мифа и мифологии// Мифолог. Словарь/Гл. ред. Е.М.Мелетинский. 4-е изд. М.,1998. С.654-672.
21.Мелетинський Е.М. Мифы древнего мира в сравнительном освещении. www/ruthenia.ru/folklore/meletinsky3.htm
22.Мифы народов мира. Энциклопедия: в 2-х т./ Гл. ред С.А.Токарев. – М.:НИ “Большая Российская энциклопедия,2000.-Т.1.; Т.2.
23.Неклюдов С.Ю.Структура и функции мифа. www/ruthenia.ru/folklore/nekludov3.htm
24.Потебня А.А. Слово и миф. М.: Правда,1989.
25.Попович М.В. Мировоззрение древних славян. К.: Наук. думка,1985
26.Рыбаков Б.А. Язычество древних словян.-М.:Наука,1981.
27.Ранк О. Миф о рождении героя. – М.,К.,1997
28.Ревункова Е.В. Миф – образ – религия М.,1992
29.СтеблинКаменский М.И. Миф.Л.,1976..
30.Телегин С.М.Философия мифа: Введение в метод мифореставрвции. М.:Община,1994.
31.Токарев С.А. Что такое мифология? \\ Токарев С.А. Ранние формы религии. М.,1990.
32.Токарев С.А. Мифология и ее место в культурной истории человечества/ Токарев С.А. Ранние формы религии. М.,1990.
33.Тэрнер В. Символ и ритуал. М.:Глав. Ред. Восп. Лит., 1983.
34.Франкфорт Г.,Франкфорт Г.А., Уилсон Дж., Якобсен Т. В преддверии философии. Духовные искания древнего человека/ Пер. Т.Н. Толстой. М.,1984.
35.Хюбнер К. Истина мифа. М.: Республика,1996.
19
36.Фрезер Дж. Дж. Золотая ветвь: Исследование магии и религии. –М.:Политиздат,1980.
37.Фрезер Д.Д. Фольклор в Ветхом Завете.- М.: Политиздат, 1985.
38.Элиаде М. Священное и мирское. М.,1994.
39.Элиаде М. Аспекты мифа. М.,1996.
40.Элиаде М.История веры и религиозных идей: От каменного века до элевсинских мистерий. – М.: Академический проект, 2008.
41.Элиаде М.История веры и религиозных идей: От Гуатамы Будды до триумфа христианства. – М.: Академический проект, 2008.
42.Элиаде М.История веры и религиозных идей: От Магомета до Реформации. – М.: Академический проект, 2008.
Додаткова література
1.Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя: Тотемна система в Австралії. К.:Юніверс,
2002.
2.Иванов Вяч. Дионис и прадионисийство. СПб.,1994.
3.Тайлор Э. Первобытная культура. М.: Изд-во полит. лит.,1987.
4.Новик Е.С. Обряд и фольклор в сибирском шаманизме: Опыт сопоставления структур. М.,1984.
5.Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу: Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 592 с.
6.Мелетинський Е.М. Скандинавская мифология как система. www/ruthenia.ru/folklore/meletinsky3.htm
7.Пропп В.Я. Поэтика фольклора./ Сост.,предисл. и комментарий А.Н.Мартыновой. М.: Лабиринт,1998.
8.Кун Н.А., Нейхардт А.А. Легенды и мифы Древней Греции и Древнего Рима. – СПб.: Издательский Дом «Литера»,2001. – 608 с.
9.Стабрила С. Міфологія для дорослих: Боги, герої, люди / Пер. с пол Д.Андрухів. – К.: Юніверс,2000. – 544 с.
10.Мелетинський Е.М. Предки Прометея (Культурный герой в мифе и епосе). www/ruthenia.ru/folklore/meletinsky3.htm
11.Басилов В.Н. Культ святых в исламе. –М.,1970.
12.Котляр М.Ф. Русь язичницька: Біля витоків східнослов'янської цивілізації. – К.:Заповіт,1995.
13.Лозко Г.С. Етнологія України. Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект. – К.,”АртЕк”,2001.
14.Попович М.В. Нарис історії культури України. – К.: АртЕк, 1998. – С. 7-55.
15.Толочко Петро. Київська Русь. – К.: Абрис, 1996.
16.Седов В.В. Происхождение и ранняя история славян.- М.,1982.
17.Булашев Г.О.Український народ в своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях// Космогонічні українські погляді та вірування. – К.: “Довіра”, 1992. – С.227-236.
18.Джерела української міфології.-К.:”Снива”,1995.
19.Народні повір`я/ Упоряд. Дмитренка М.К. –К.,2000.
20.Ткач М. Систематизація головних міфічних персонажів язичницького культу князя Володимира в тижневому циклі / Київська старовина.-№1,2003. –С.32-42.
21.Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов. В 3-х тт. М.,1995.
22.Костомаров М.І Слов'янська міфологія: Вибрані праці з фольклористики і літературознавства. К.:Либідь,1994.
23.Толстой Н.И. Язык и народная культура: Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике. М.,1995.
24.Иванов В.В.,Топоров В.Н. Исследования в области славянских древностей: Лексические и фразеологические вопросы реконструкции текстов.М.: Наука,1974.
25.Українські замовляння. К.,1993.
26.Сліпушко О. Давньоукраїнський бестіарій. - К.: Дніпро, 2001. 144 с.
27.Войтович В.М. Українська міфологія . – К.: Либідь,2002. – 664 с.
28.Кэмбел Дж. Мифы, в которых нам жить К.;М.,2002.
29.Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М.,1965.
30.Фрейденберг О.М. Миф и литература древности. М.,1978.
31.Фрейденберг О.М. Поэтика сюжета и жанра. М.,1997.
20