Загальна психологія

закономірності психічної діяльності індивідів і груп в умовах спортивної діяльності (тренування, змагання, відновлення).

Предмет досліджень: психологічне забезпечення спортивної діяльності (відбір, психодіагностика, психорегуляція стану і поведінки спортсменів, психолого-педагогічні консультації тощо); психологічна підготовка спортсменів і команд до тренувальної та змагальної діяльності; постспортивна адаптація спортсменів та тренерів; управління соціальнопсихологічними явищами у спорті; психологія жінки та чоловіка в спорті; дитячий спорт.

Психологія соціальної роботи — галузь науки, що вивчає психологічні особливості професійної діяльності, яка полягає у допомозі окремим особам, групам чи спільнотам і спрямована на розвиток чи відновлення здатності до соціального функціонування в суспільстві як гідного і продуктивного громадянина. Предмет досліджень: поведінка людини в соціальному оточенні; людські запити та ресурси, необхідні для їх задоволення.

Консультативна психологія —- розділ знань, що містить систематичний опис процесу надання психологічної допомоги населенню, організаціям, установам, окремим людям. Вона ґрунтується на соціальній, клінічній і диференціальній психології, психології особистості і тестології. Конкретна модель консультування може будуватися як на одній із теоретичних

життєвих навичок; 2) тренінг людських стосунків і комунікативних навичок; 3) тренінг позитивного вирішення проблем і прийняття рішень; 4) тренінг підтримання здорового способу життя; 5) орієнтація і розвиток здібностей; 6) допомога у становленні самоіндентичності і в особистісному розвитку тощо. Моделі консультування специфікуються відповідно до життєвих ситуацій, що викликають психічну дезадаптацію, порушення в розвитку.

Психодіагностика і прогнозування — галузь психологічної науки, що розробляє методи виявлення і виміру індивідуально-психологічних

46

особливостей людини.

Оформлення психодіагностики як самостійного напряму досліджень відбулося в 20-х роках XX століття. Значний вклад в його ставлення внесли праці Ф. Гальтона, Дж. Кеттела, Г. Еббінгауза, Е. Крепеліна, А. Біне, Л.Ф.Бурлачука тощо.

Одним із першочергових завдань психодіагностики є подолання розриву між теорією та практикою, між академічними концепціями індивідуальності, особистості та реальністю їх дослідження.

Психологічна реабілітація — система психологічних заходів, спрямованих на відновлення, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій, станів, особистісного й соціально-трудового статусу хворих та інвалідів, а також осіб, які перенесли захворювання, зазнали психічної травми в результаті різкої зміни соціальних відносин, умов життя тощо.

Актуальним завданням психологічної реабілітації є розробка ефективних методів відновлення особистісних установок, спрямованих на подолання наслідків хвороби в осіб, що перенесли нервові й психічні захворювання та потребують психологічної корекції у випадках зміни життєвих стереотипів, соціальної дезадаптації (у результаті тривалого лікування, соціальної ізоляції, стихійного лиха тощо). Особливо увага в психічній реабілітації звертається на компенсацію втрачених професійних і соціально-адаптивних якостей.

Психологія творчості (самотворчості) — галузь науки, яка вивчає обдарованість, креативність або творчу діяльність як базові характеристики особистості і процес продукування творчого результату. Творчість — це відкриття себе, самовираження власного " Я", самореалізація. Предметом психології творчості як науки є творча діяльність у контексті культури, тенденції формування національно-культурної еліти, творчість як форма діалогу культурних традицій.

Окремою галуззю, що тісно пов'язана з психологією творчості, є психологія мистецтва, предметом якої є властивості індивідуальності, що зумовлюють створення і сприйняття художніх цінностей, і вплив цих

47

цінностей на її життєдіяльність.

Предметом досліджень психології мистецтва є специфічні характеристики образно-емоційної побудови особистості; художнє сприймання як форма співтворчості в різні періоди розвитку індивіда; вплив мистецтва на ціннісні орієнтації і мотивацію поведінки суб'єкта, його світогляд; процес художньої творчості з точки зору реалізації в ньому здібностей і характеру особистості, її інтелекту та емоцій, мотиваційних факторів, міжособистісних стосунків; переживання особистості і її стан на шляху від задумки через різні спроби і варіанти до кінцевого результату; значення інтуїції і особливих емоційних способів осягнення художником дійсності; феномени катарсису.

Етнопсихологія являє собою міждисциплінарну галузь знання, що вивчає етнічні особливості психіки людей, національний характер, закономірності формування і функції національної самосвідомості, етнічних стереотипів, механізми групової психології всередині етнічних спільнот, а також у стосунках між ними (народності, нації).

Завдання створення спеціальної дисципліни — "психології народів" — було проголошене вже в 1860 році М. Лацарусом і X. Штейнталем, які визначали "народний дух" як особливе, замкнене утворення, що знаходить свій вияв у психологічній схожості індивідів, котрі належать до окремої нації, а водночас і свідомість, зміст якої може бути розкритий шляхом порівняльного вивчення мови, міфології, моралі й культури.

На початку XX століття ці ідеї дістали розвиток і часткову реалізацію в роботі "Психологія народів" В. Вундта.

У сучасній етнопсихології можна виділити декілька самостійних напрямів:

1) порівняльні дослідження етнічних особливостей психофізіології, когнітивних процесів, світосприймальних настанов, ментальності; 2) культурологічні дослідження, спрямовані на виявлення особливостей

символічного світу і цінність орієнтацій народної культури, нерозривно пов'язаних з відповідними розділами етнографії, фольклористики і т.п.

48

3)вивчення етнічної свідомості й самосвідомості, міжгрупових стосунків;

4)дослідження етнічних особливостей соціалізації дітей.

Усучасних умовах особлива увага в етнопсихології надається вивченню психологічних причин етнічних конфліктів, пошуку ефективних шляхів для їх вирішення, а також виявлення джерел зростання національної самосвідомості, розвитку її в різному соціальному й національному середовищі.

Психологія культури — галузь науки, яка вивчає механізми процесів психічного відображення та створення людиною культурних цінностей, особливостей прояву та формування особистісних якостей людини в процесі інкультурації та має за мету розглянути культуру з позиції суб'єкта культуротворчої діяльності, його потреб, цінностей. Предмет досліджень даної науки включає: психологію культури в структурі гуманітарних наук; різні аспекти виникнення, становлення та функціонування культури; взаємозв'язок процесів психічного відображення та створення культурних цінностей; онтопсихологічні аспекти культури; творчість та самотворчість суб'єктів як джерело культури; людину як суб'єкт і об'єкт інкультурації (формування психічних та особистісних якостей у процесі освоєння індивідом культурної спадщини та залежність усієї діяльності від її психічних регуляторів — потреб, цінностей, цілей, засобів реалізації); проблему "діалогу культур"; причини неадекватного відображення форм та змісту культури: методи виявлення та корекції; психічне здоров'я та цілісність особистості залежно від збалансованості впливу культурного середовища; психологічне обґрунтування необхідності вдосконалення змісту

іформ масової комунікації; психологічні умови подолання дезінтеграції ціннісних систем особистості в період кризи певного типу культури.

Космічна психологія — нова наука, яка виникла у зв'язку з польотами людини в космос. Під час космічного польоту виникають особливі умови не тільки для фізичного, але й для психічного становища людини. Космічна психологія займається питаннями вольової і моральної підготовки

49

космонавтів. Вона вивчає психічні проявлення в момент максимальних навантажень невагомості, складає космічні професіограми, які відображають специфіку психічної діяльності космонавта на старті, в польоті, під час посадки, в умовах довготривалої ізоляції.

Військова психологія займається психологією людини в умовах бою, високої міри небезпеки, в умовах, які потребують швидкої реакції, високої міри відповідальності за рішення, що приймаються. Важливою задачею науки є психологічна розробка питань військового навчання і виховання.

Авіаційна психологія досліджує психологічні особливості діяльності людини в умовах польоту, визначає психологічні вимоги до професії у відборі та підготовці авіаційних кадрів, сприяє оптимізації праці польотного персоналу.

Психологія "штучного інтелекту" зосереджує увагу на розробці й використанні формальних моделей психіки у створенні різних кібернетичних систем.

За психологічними питаннями розвитку людини:

Вікова психологія — галузь психологічної науки, що вивчає специфічні властивості індивіда, особистості, його психіки в процесі зміни вікових стадій розвитку.

Вікова психологія, яка вивчає онтогенез різноманітних психічних процесів і психологічних якостей індивіда й особистості, розгалужується на дитячу психологію, психологію підлітка, психологію юності, психологію дорослої людини, геронтопсихологію.

Основними напрямами досліджень вікової психології є: розкриття психологічного змісту послідовних етапів онтогенезу; вивчення вікової динаміки психічних процесів з урахуванням впливу на індивідуальний розвиток людини культурно-історичних, етнічних і соціально-економічних умов; статеві, вікові і типологічні властивості.

Одна із центральних проблем вікової психології — проблема навчання і психічного розвитку у їхньому взаємозв'язку — широко обговорюється

50

психологами, зайнятими пошуком надійних критеріїв психічного розвитку і визначення умов, за яких досягається ефективний психічний розвиток у процесі навчання.

Дитяча психологія вивчає умови й рушійні сили онтогенезу людської психіки на стадії дитинства, закономірності перебігу пізнавальних, вольових, емоційних та інших психічних процесів у дитячому віці, особливості формування дитини як особистості й індивідуальності.

Дитяча психологія тісно пов'язана з педагогічною психологією, фізіологією вищої нервової діяльності і педагогікою. Здобутки дитячої психології є науковою передумовою оптимальної організації дошкільного виховання і навчально-виховного процесу в школі.

Психологія юнацького віку вивчає розвиток людини в період від підліткового віку до самостійного дорослого життя. Хронологічні межі юності вивчаються в психології по різному, найчастіше дослідники виділяють ранню юність, тобто старший шкільний вік (від 15 до 18 років), і пізню юність (від 18 до 23 років). До кінця юнацького віку завершуються процеси фізичного дозрівання людини. Психологічний зміст цього етапу пов'язаний із розвитком самосвідомості і вступом у доросле життя.

Основні види діяльності в юності — навчання і посильна праця. При цьому відбувається збільшення діапазону соціальних ролей та обов'язків. Розв'язання багатьох життєвих завдань дедалі частіше залежить від соціальної активності особистості. Зростає соціальна мобільність і число факторів, які позитивно і негативно впливають на розвиток особи.

У зв'язку з початком трудової діяльності відносини між особою і суспільством значно поглиблюються, що сприяє свідомому розумінню свого місця в житті. Діапазон інтересів набуває чіткіших меж. Соціальні норми й цінності, які присвоюються, набувають життєвого сенсу.

Чимало досліджень у віковій психології будується на ґрунті методу зрізів

— шляхом порівняння властивостей добірок, що різняться між собою за хронологічним віком. Широко використовуються лонгітюдні дослідження, в

51

яких розвиток тих чи інших психологічних властивостей простежується на одній і тій же добірці протягом більш або менш тривалого періоду онтогенезу. Особливе місце в сучасній психології займає група генетикомоделюючих методів, що ґрунтуються на каузально-генетичному методі Л. С .Виготського.

Геронтопсихологія — галузь психологічної науки, яка вивчає явища і процеси, пов'язані зі старінням організму, властивими йому еволюційними тенденціями (притупленням окремих психічних функцій, затуханням окремих процесів, спадом активності особи). Предметом її є з'ясування психологічних аспектів старості і психологічної підготовки особистості до неї.

Педагогічна психологія досліджує психологічні основи навчання і виховання і пов'язана з віковою психологією, оскільки психологічні закономірності навчання і виховання не можуть бути розкриті без урахування вікових і індивідуальних особливостей, що навчають. Вона вивчає також питання взаємовідносин вчителя і тих, хто навчається; вимоги, які ставлять до особистості вчителя, розкриває зміст і процес формування педагогічних здібностей. Особливе місце в ній займають питання, які пов'язані з навчанням в професійно-технічних училищах, навчання у вищій школі, в школі для дорослих. Дає поштовх для проведення навчальновиховних робіт з важковиховуваними дітьми або дітьми девіантної поведінки.

Акмеологія — галузь науки, що виникла на перехресті природничих, суспільних і гуманітарних дисциплін. Вивчає феноменологію, закономірності та механізми розвитку людини на щаблі зрілості, особливо за досягнення нею високого рівня в цьому розвитку. Важливим завданням є виявлення характерних рис, які формуються у людини в дошкільному віці, у молодшому шкільному, в роки юності, з тим щоб вона змогла всебічно виявити себе на щаблі зрілості. З'ясовує механізми і результати впливів макросоціуму, мезосоціуму та мікросоціуму (суспільства, держави,

52

навчальних і трудових колективів, сім'ї). В межах цієї галузі створюються необхідні умови для розвитку пспхогенетики — суміжної з генетикою сфери психології. Предметом її дослідження стало походження індивідуальних психологічних особливостей людини та виявлення ролі генотипу і середовища в їх формуванні.

Спеціальна психологія (психологія аномального розвитку) — галузь психології, яка вивчає психологічні особливості аномальних дітей, дефект яких зумовлений дифузним враженням кори головного мозку (розумово відсталі), порушенням діяльності аналізаторів (глухі, слабкозорі, сліпі), недорозвиненістю мови при збереженні слуху (алаліки, афазики). Предметом досліджень олігофренопсихології виступають різні форми олігофренії — недорозвиненість складних форм психічної діяльності, пов'язана з ураженням центральної нервової системи на різних етапах внутрішньоутробного розвитку плоду або в період раннього постнатального розвитку до виникнення мови. При олігофренії порушується вища нервова діяльність, особливо рухливість вищих нервових процесів, послаблюється активне гальмування, патологічно змінюється рівновага процесів збудження і гальмування.

Патопсихологія досліджує різні форми порушення нормальної психічної діяльності людей та їх патології.

Сурдопсихологія займається проблемами психіки глухих і туговухих. Тифлопсихологія вивчає психіку сліпих або людей з істотним порушенням

зору.

У загальному плані предметом досліджень спеціальної психології виступають: закономірності психічного розвитку аномальної дитини; формування особистості у різних категорій дітей під впливом спеціальних методів і прийомів навчання і виховання; вивчення компенсаторних можливостей аномальних дітей; специфіка навчання, виховання і професійної підготовки; соціально-трудова реабілітація та соціалізація; вивчення сенсорного розвитку та психологічних особливостей різного виду

53

яі відношенням оо нормальної аоо хворої пцилпш

психологія здоров я — наука про психологічні основи здорового способу життя.

медична психологія — (^патопсихологія, психотерапія, психогігієна; вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого на різних етапах перебігу патологічного процесу, психологічні фактори етіології та патогенезу, клінічні, реабілітаційні, профілактичні аспекти, що пов'язані з психологією лікувальних впливів.

Бона має підрозділи:

1) нейро психологію, що вивчає залежність психічних явищ від фізіологічних

фармакологію, що склалася на перехресті фармакології, медичної психології,

гігієну та психопрофілактику як сфери медичної психології, завданням яких є надання спеціалізованої допомоги практично здоровим людям з метою попередження нервово-психічних і психосоматичних захворювань, а також послаблення гострих психотравматичних реакцій.

Методи психогігієни та психопрофілактики передбачають психокорекційну роботу в межах консультативних центрів, "телефонів довіри" та інших організацій, спрямованих на психологічну допомогу здоровим людям, масові обстеження з метою виявлення так званих груп ризику і профілактичної роботи з ними; інформацію населення. Спеціальними завданнями сучасної психогігієни та психопрофілактики є допомога людям у кризових ситуаціях сімейного, навчального або виробничого характеру, робота з молодими сім'ями тощо.

За відношенням до права:

54

Юридична психологія галузь психологічної науки, що вивчає

психологію державно-правових явищ як цілісність, в якій органічно поєднується психологічне і юридичне і виділяються юридична й психологічна підсистеми, що перебувають у русі, розвитку й нерозривному зв'язку.

Юридична психологія вивчає також закономірності особистості та її діяльності у сфері правових відносин.

Перші лабораторні дослідження в галузі юридичної психології під впливом експериментальної психології були проведені наприкінці XIX - на початку XX століть. Основні зусилля були спрямовані на вивчення психології слідчих показань і допиту (А. Біне, Г. Гросс, К. Марбе, В. Штерн та ін.), "діагностики причетності" до злочину (К. Юнг та ін.), судової та слідчої роботи, психологічних основ професійного відбору й навчання юристів (Г. Мюнстерберг).

Система юридичної психології складається із загальної та окремої частин. У загальній частині вивчається її предмет, метод, зв'язки з іншими науками; проводиться психологічний аналіз ситуацій правового регулювання соціальної поведінки людини, досліджується правосвідомість людини на суспільному й особистісному рівнях, розглядається психологія юридичної діяльності, зокрема психологічний профіль юриста, професіограми юридичних професій, проблеми профвідбору та профорієнтації осіб

відповідно до вимог юридичної діяльності.

Окрема частина юридичної психології аналізує психологічні закономірності різних стадій провадження правосуддя; вивчає особистість злочинця, формування злочинної мотивації, соціально-психологічні особливості злочинних груп. До структури цієї частини входять: кримінальна психологія (предмет — психологічні особливості особистості правопорушника та його мотиви); слідча психологія (наука про психологічні особливості поведінки суб'єктів карного процесу); психологія потерпілого (займається питаннями психіки потерпілого від злочинця); виправно-трудова

55