лек9
.pdf5.Хлордан
6.Мірекс
7.Токсафен
8.Гептахлор
9.Поліхлорбіфеніл (ПХБ)
10.Гексахлорбензол (ГХБ)
11.Поліхлордибензодіоксин (ПХДД) (діоксини)
12.Поліхлордибензофуран (ПХДФ) (бензофурани)
Перша група – 1-8 застарілих у даний час заборонених пестицидів. Їх виробництво припинено, проте залишилися невикористаними тисячі тон запаси у сховищах. ДДТ продовжують виробляти у обмеженій кількості Індія, Росія та ряд країн Африки, Центральної та Південної Америки. Крім того, завдяки стійкості, їх в міст у грунтах залишається високим після десятиліть використання.
Друга група 9-10 – включає промислові продукти, які використовуються у технічних приладах і в даний час, хоча їх виробництво припинено. Загальний обсяг запасів у Росії оцінюється у 30 тис. т. (електролітичні конденсатори, трансформатори). Крім того, ПХБ утворюється при спалюванні сміття. ГХБ використовується у піротехнічних засобах та як фунгіцид та інсектицид.
Тертя група 11-12 – які зазвичай називають діоксинами та фуранами,
спеціально не виробляється і ні де не використовуються. Вони утворюються при будь-яких процесах хлорування та спалювання природного палива. Крім того, мікробіологічне розкладання сміття при підвищеній температурі також супроводжується виділенням зазначених речовин. Особливо небезпечні речовини, які практично не руйнуються у довкіллі. Характерина виражена біоакумуляція (гідрофобні, ліпофільні). Реєструються у тваринах по всьому світі. Впливають на імунну та нервову системи.
4.2. Неорганічне забруднення.
Найбільш важливими неорганічними забруднювачами є важкі метали,
деякі неметали, сульфати, нітрати, ціаніди, хлориди тощо.
Згідно з ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної,
призначеної для споживання людиною» у воді нормуються наступні неорганічні компоненти, які діляться на:
1.Фізико-хімічні показники – фізичні чи хімічні показники, що нормуються за загальносанітарною чи органолептичною ознакою шкідливості. Загальносанітарні показники визначають вплив компонентів води на процеси природного самоочищення води за рахунок біохімічних та хімічних реакцій за участю природної мікрофлори. Органолептичні показники – характеризують смак, запах та колір води.
2.Санітарно-токсикологічні показники - хімічні показники, що нормуються за санітарно-токсикологічною ознакою шкідливості. Санітарно-
токсикологічний показник характеризує шкідливий вплив на організм людини.
Екологічні нормативи для водних екосистем є більш жорсткими та мають більше градацій в залежності від умов водного середовища.
4.3. Біологічне забруднення.
Водне середовище, на відміну від повітряного, є добрим середовищем для розвитку, розповсюдження та переживання різноманітних мікроорганізмів. Як результат, вода може становити небезпеку для людини,
як споживача води.
Екологічні проблеми ґрунтів
1. Ерозія ґрунтів – руйнування та винесення верхніх найбільш родючих горизонтів ґрунту в результаті дії води та вітру. Відповідно виділяють
вітрову (поширена в арідних умовах) та водну (поширена в гумідних умовах) ерозії.
Значні масштаби вітрова ерозія відбувалася у 1930-х роках у США та у
1950-1960-х роках у СРСР. Ґрунти, які підпали під вплив вітрової ерозії, до цього часу не відновили своєї родючості.
2. Забруднення ґрунтів – перевищення регіонального фонового вмісту хімічних речовин у ґрунтах.
Забруднення може бути як природним (геохімічні аномалії) так і антропогенним.
Джерела забруднення ґрунтів:
1. Комунально-побутові відходи.
Організовані та неорганізовані звалища побутових відходів, фекальне забруднення ґрунтів та ґрунтових вод.
2. Промислові підприємства.
Тверді, рідкі та пилоподібні забруднення у вигляді викидів та хвостосховищ.
3. Теплоенергетика.
Осадження пилу та шлаку з димових викидів теплоелектростанцій.
4. Транспорт.
Осадження забруднювачів з вихлопних газів (свинець), нафтопродукти, пил від стирання резинових коліс (кадмій, цинк), гальмівних колодок (феноли,
азбест).
5. Сільське господарство.
Свідоме внесення отрутохімікатів, важкі метали та радіонукліди разом з добривами.
Наслідки забруднення ґрунтів складно передбачити, оскільки ситуацію ускладнює природна неоднорідність хімічного складу ґрунтів, яку визначають як їх генезис, так і природні ландшафтно-кліматичні умови.
Значне забруднення територій та відчуження сільськогосподарських угідь викликає складування та (або) захоронення промислових та побутових твердих відходів. Основна маса твердих відходів утворюється на підприємствах наступних галузей:
• Гірська або горно – хімічна промисловість (відвали, шлаки)
•Чорна та кольорова металургія (шлаки, шлами, пил)
•Металооброблювальна промисловість (відходи, стружка, браковані вироби)
•Лісова та деревооброблювальна промисловість (відходи лісозаготівлі,
стружка)
•Енергетична промисловість – теплові електростанції (зола, шлаки)
•Хімічна промисловість (шлами, фосфогіпс, пластмаси, резина)
•Харчова промисловість (кістки, шерсть)
•Легка та текстильна промисловість
Накопичення значної кількості твердих відходів у багатьох галузях зумовлено існуючим рівнем промислових технологій, які не передбачають комплексної переробки сировини. Більшість технологій передбачає використання не більше 8-10% сировини, а деякі навіть менше 1%. Все інше надходить у відходи або відвали.
Проблема утилізації твердих побутових відходів – одна з найбільш гострих екологічних проблем. На одного жителя в рік утворюється 200 – 750 кг твердих побутових відходів. При спалюванні твердих побутових відходів, що містять полімерні матеріали, можливе утворення токсичних сполук – діоксинів.
Діоксини – сукупна назва високотоксичних сполук канцерогенної,
мутагенної та ембріотоксичної (тератогенної) дії, що відносяться до класу полі хлорованих дібензодіоксинів. Діоксини добре розчиняються в жирах та накопичуються в харчових ланцюгах.
Безвідходна технологія - практичне застосування знань, методів та засобів з тим, щоб в рамках потреб людини забезпечити найбільш раціональне використання природних ресурсів та енергії та захистити довкілля.
Вимоги до продукції:
•Довгий строк служби виробу
•Можливість багаторазового використання
•Простота ремонту
•Легкість повернення у виробничий цикл та переведення у екологічно нешкідливу форму після виходу з ладу
Теорія безвідходних технологій
•Вихідні природні ресурси мають добуватися тільки один раз для всіх можливих продуктів, а не кожного разу для окремих
•Створені продукти після використання за прямим призначенням повинні відносно легко повертатися у вихідні елементи нового виробництва
Оцінка ступеня безвідходності технологій
•Врахування не стільки безвідходності, стільки ступеня використання природних ресурсів
•Оцінка виробництва на основі звичайного матеріального балансу
(відношення виходу кінцевої продукції до маси сировини або напівфабрикатів)
•Визначення ступеня безвідходності виробництва за кількістю відходів,
що утворюються на одиницю продукції
•Врахування токсичності відходів
Основні принципи створення безвідходних виробництв
•Комплексне використання сировини
•Створення принципово нових або удосконалення діючих технологій
•Створення замкнених циклів газо – та водообігу
•Кооперування підприємств, створення територіально – виробничих комплексів
Заходи видалення відходів
•Редукція (зменшення об’ємів утворення відходів в першу чергу шляхом раціонального використання)
•Вторинне використання (використання фракцій відходів, що володіють споживацькими властивостями)
•Переробка (використання відповідних фракцій твердих відходів в якості сировини для виробничих процесів)
•Утилізація енергії (вилучення енергетичного потенціалу твердих відходів)
•Захоронення (захоронення залишків твердих відходів, що не володіють ніякими корисними властивостями, на екологічно нейтральних полігонах).
Техногенні забруднювачі ґрунтів
•Невластиві природному довкіллю сторонні хімічні продукти техногенного походження, що поступають у довкілля в таких концентраціях, які викликають шкідливу токсичну дію на екосистеми,
живі організми і особливо на людину
Інсектофунгіциди
•Найчастіше використовуються хлор – та фосфорорганічні речовини
•Дуже токсичні для теплокровних тварин
•Мають кумулятивні властивості і призводять до хронічних отруєнь
•Здатні проникати у всі тканини
Важкі метали
•Метали з великою атомною вагою (свинець, цинк, ртуть, мідь, нікель ,
залізо, ванадій, кадмій), які при антропогенному розсіюванні забруднюють довкілля, чинять токсичну дію на живі організми та природні екосистеми
Основні джерела забруднення важкими металами
• Металургійні підприємства
•Спалювання вугілля, нафти і різних відходів
•Виробництво скла
•Виробництво добрив, цементу
•Автотранспорт
Свинець
•Різноманітна токсична дія на організми
•Руйнує нервову систему – гальмує роботу синапсу
•Скорочує життя червоних кров'яних тілець
•Використовується для виробництва автомобільних акумуляторів
•В бензин додається тетраетилсвинець
•1 старий автомобіль щорічно викидає 4 кг свинцю
•Свинець містять деякі фарби
Ртуть
•Використовується в електротехніці, хімічній промисловості, при виробництві вибухівки, як наповнювач в термометрах і тонометрах,
при виготовленні пестицидів
•Рідка форма малотоксична, отруйними є пари
•Уражує спинний мозок, центральну нервову систему, порушується робота імунної системи
Проблема ртутної безпеки
•Одна з найважливіших екологічних проблем в містах, великих індустріальних центрах
•Металічна ртуть та її сполуки – найбільш токсична серед забруднювачів (І клас небезпеки)
•Потрапляє в організм людини у вигляді аерозолю (гострі отруєння при концентрації 0,1 – 0,8 мг/м3)
Джерела ртутного забруднення
•Лампи денного світла (люмінесцентні) – містять до 100 мг ртуті
•Прилади, що містять ртуть (термометри, тонометри)
•Середньодобова ГДК парів ртуті – 0,0003 мг/м3
Проблемі збирання, зберігання і переробки виробів, що містять ртуть,
приділяється підвищена увага у всьому світі. Знешкодження ртутних ламп повинно здійснюватися тільки на підприємствах, де на спеціальному обладнанні люмінофор (концентрує на своїй поверхні ртуть) відділяється від склобою та металу і далі у вигляді ртутного концентрату відправляється на повторне використання.
Кадмій
•Використовується для антикорозійного покриття, для виробництва електродів в деяких батареях
•В побуті – тютюновий дим
•Запалення дихальних шляхів, порушення роботи ферментів
Охорона рослинного та тваринного світу
Охорона рослинного і тваринного світу – комплекс заходів, спрямованих на збереження популяційно-видового різноманіття флори, фауни та середовища мешкання, їх раціональне використання та відновлення.
Охорона тваринного світу
Закон України «Про тваринний світ».
Стаття 36. Зміст охорони тваринного світу
Охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних,
економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу.
Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тваринний світ.
Охорона тваринного світу забезпечується шляхом:
1.Регламентація використання тваринних ресурсів.
2.Охорона середовища існування.
3.Запобігання загибелі та травмуванню тварин
4.Встановлення особливого режиму охорони видів рідкісних та зникаючих видів.
5.Заходи по відтворенню та штучному розведенню рідкісних тварин.
6.Проведення наукових досліджень
7.Просвітницькі заходи
8.Карантинні, регламентні та правові заходи
Охорона рослинного світу
Закон України «Про рослинний світ».
Ст. 25.
Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів,
спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.
Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.
1.Регламентація використання рослинних ресурсів.
2.Збереження умов місцезростання об'єктів рослинного світу
3.Запобігання загибелі об'єктів рослинного світу
4. Встановлення особливого режиму охорони видів рідкісних та
зникаючих видів.
Занесення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, та рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань - до Зеленої книги України; Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні
рослинні угруповання підлягають охороні на всій території України і заносяться до Зеленої книги України.
Зелена книга – вперше в світі запропонований та розроблений в Україні у 1987 р. документ, який систематизує та регламентує збереження рідкісних рослинних угруповань на території України. З 2002 р. є офіційним державним документом, який регламентується «Положенням про Зелену книгу України», постанова КМ № 1286 від 29.08.2002 р. Останнє видання – 2009 р. відрізняє від Червоної книги значно якісніший науковий матеріал оскільки до цього документу приклали менше зусиль українські політики.
5.Заходи по відтворенню відтворення рослинного світу.
6.Проведення наукових досліджень
7.Просвітницькі заходи
8.Карантинні, регламентні та правові заходи