3й курс / Ответы к билетам
.docxБілет1 1. .Містобудівна діяльність охоплює дослідження, проектування та управління процесами реалізації заходів, що визначають формування і розвиток функціональної та архітектурно-планувальної структури населених місць і районів згідно з демографічними, соціальними, економічними вимогами та природно-екологічними умовами; розвиток інженерної та транспортної інфраструктури; збереження і збагачення оточуючого середовища. Засобами вирішення містобудівних завдань є раціональна планувальна організація території та узгоджене взаєморозташування житлових районів, виробничих комплексів, рекреаційних зон, громадських центрів тощо. Завдання містобудування - це планувальна організація території: - Наукове визначення територіально-містобудівних об'єктів і систем міського господарства, їх функціональних, планувальних параметрів та критеріїв оцінки, розроблення основ їх типології.
Теорія, методологія, прийоми інженерно-планувального та об'ємно-просторового формування й реконструкції містобудівних об'єктів різних типів.
.на формування життєвого середовища.
Методи оптимізації архітектурно- та інженерно-планувальних рішень населених місць і регіонів з урахуванням особливостей соціально-демографічних, економічних, екологічних процесів, природних умов на базі сучасних інформаційних технологій.
Технологія комплексу проектно-планувальних робіт, управління процесами функціонування й розвитку регіонів, міст і сіл з використанням методів та засобів прикладної інформатики, евристичних методів творчості у містобудівному проектуванні.
- Методи створення та ведення містобудівного кадастру населених пунктів, містобудівних банків даних, інших територіальних інформаційних систем (ТІС).
- Закономірності й тенденції розселення, організації виробничої діяльності, функціонування об'єктів міського господарства, соціальної сфери, міських транспортних систем, вулично-шляхової мережі та їх елементів, систем інженерного обладнання й інженерної підготовки території, благоустрою, ландшафтної архітектури.
- Економіка містобудування, оцінка території.
Малі міста |
менше 20 тис. |
260 |
Середні міста |
20 тис. - 100 тис. |
155 |
Великі міста |
100 тис. — 500 тис. |
37 |
Дуже великі міста |
500 тис. — 1 млн |
5 |
Міста-мільйонники |
понад 1 млн |
|
(ДБН 360-92*).
3. детальний план території – містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.Його метою є визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.завдання:˗ принципи планувально-просторової організації забудови;˗ червоні лінії та лінії регулювання забудови;˗ функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;˗ містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;˗ потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;˗ доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;˗ систему інженерних мереж;˗ порядок організації транспортного і пішохідного руху;˗ порядок комплексного благоустрою та озеленення,;˗ межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об’єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Білет 2
види : міське – обумовлене виникненням і розвитком міст та селищ міськогосільське – обумовлене розвитком різного роду сільських поселень (сіл, селищ, хуторів тощо). Форми- автономну, яка формується при значних віддалях між поселеннями і слаб-кому розвитку транспортної мережі. При цьому окремі поселення розвиваються майже ізольовано, без стійких функціональних зв’язків між ними.– групову, яка формується за наявності стійких пов’язань між сусідніми поселеннями у сфері виробництва, праці, побуту і відпочинку. У цьому випадку масштаби і темпи подальшого розвитку окремих поселень стають переважно взаємообумовленими.
Генера́льний план — вид містобудівної документації, що регулює містобудівну діяльність в містах і інших поселеннях, визначає умови безпеки мешкання населення, забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних і екологічних вимог, раціональне визначення меж землекористувань, зон житлової, суспільної, промислової забудови, територій, що особливо охороняються, зон різної містобудівної цінності, розміщення місць прикладення праці, розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, впорядкування територій, збереження історико-культурної спадщини і антропогенних ландшафтів.Генеральний план затверджується і є основним юридичним документом і затверджується в порядку, встановленому законами або іншими нормативними правовими актами.Генеральна схема, схеми планування окремих частин території України затверджуються Верховною Радою України. Планування територій на регіональному рівні здійснюється відповідними органами містобудування та архітектури.Генеральний план — частина проекту з комплексним вирішенням питань планування та благоустрою об'єкта будівництва, розміщення будівель, споруд, транспортних комунікацій, інженерних мереж, організацій і систем господарського та побутового обслуговування
Білет 3
1.дві групи факторів: природно-ландшафтний та урбанізований. Природно-ландшафтний фактор впливу на міське середовище поєднує в собі чотири складові: атмосферу, гідросферу, літосферу, флору і фауну.Показниками впливу атмосферного чинника є клімат, мікроклімат і власне атмосферне повітря. Вплив гідросфери на міське середовище є власне водний простір (який змінює напрямок вітрів, температурний і вологісний режим). Літосфера – проявляється у такій підгрупі факторів: ґрунтовий покрив, рельєф. Флора і фауна – представлені рослинним покривом та тваринним світом. Їх вивчають з точки зору оцінки рекреаційних ресурсів території, як об’єктів охорони природи. Урбанізовані фактори впливу на міське середовище: інженерно-транспортна інфраструктура, система міських зелених насаджень, житлово-громадська забудова, промислова інфраструктура
2. промислові; портові; залізничні вузли; наукові центри; курортні.
3. Завдання озеленення території: містобудівна; оздоровча; рекреаційна; архітектурно-художня. Озеленені території міста повинні просторово розмежовувати функціональні зони міста, підкреслювати планувальні осі, виділяти композиційно і функціонально важливі точки.ДБН В.2.2-12:2018 стр 51
Білет 4
1. Природно-ландшафтний фактор впливу на міське середовище поєднує в собі чотири складові: атмосферу, гідросферу, літосферу, флору і фауну. Показниками впливу атмосферного чинника є клімат, мікроклімат і власне атмосферне повітря. В процесі містобудівного проектування особлива увага приділяється мікрокліматичним умовам (визначення меж та територіальної спрямованості розвитку міста, його структурно-планувальне вирішення в цілому).Ступінь забруднення атмосферного повітря нормується гранично допустимими концентраціями (ГДК) та гранично допустимими викидами (ГДВ). Вплив гідросфери на міське середовище є власне водний простір(який змінює напрямок вітрів, температурний і вологісний режим). Літосфера– проявляється у такій підгрупі факторів: ґрунтовий покрив, рельєф. Флора іфауна – представлені рослинним покривом та тваринним світом. Їх вивчаютьз точки зору оцінки рекреаційних ресурсів території, як об’єктів охорониприроди. 2. Урбаніза́ція — зростання значення міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в певному регіоні, країні, світі.
3. обгрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямів використання територій; урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій; обгрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку населених пунктів; визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об'єктів; обгрунтування та встановлення режиму раціонального використання земель та забудови територій, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; визначення, вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб на основі містобудівної документації в межах, визначених законом; визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством обмежень на їх планування, забудову та інше використання; охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів; регулювання забудови населених пунктів та інших територій.
Білет 5 1. економічні - невідповідність господарської та функціональної структури території або міста його економічної уразливості. До цієї групи належать: відсутність ресурсів; відсутність місць прикладання праці; відсутність транспортних зв'язків; відсутність інвестицій; відсутність ефективного господарського механізму; складність міжбюджетних відносин; звуженість податкової бази; посилення диспропорцій в доступі до ресурсів розвитку; відсутністьсистеми економічної безпеки та ін.- соціальні - невідповідність соціальної та функціональної структури міста його соціальної вразливості. Під цим маються на увазі виснаження місцевої природо-ресурсної бази; зміна статусу і характеру виробництва поселення при невпорядкованості освітніх та інформаційних ресурсів; безробіття; сприйнятливість до соціально економічних реформ; обмежують і блокують фактори соціального та міжнаціонального характеру та ін.2. на територіальні одиниці первинного рівня (міста районного значення, райони у містах, селища, села), середнього рівня (райони, міста обласного значення) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь). 3. рівномірність їхнього розподілу по території міста, особливо стосовно житлових забудов, транспортна й пішохідна доступність;безперервність системи, що залежить від можливості планувального об'єднання садів і парків бульварами, набережними, озелененими вулицями та алеями; комплексність організації внутрішньоміських і заміських озеленених територій, планувальне об'єднання внутрішньоміських відкритих просторів із приміськими лісопарками й лісами
Білет 6 1. Для визначення місць розташування, меж, регламентів та заходів з використання й забудови основних функціональних територій міських поселень здійснюється їх режимне зонування з визначенням територій з особливим режимом, планувальними обмеженнями. В їх межах, на основі відповідних діючих законодавчо-нормативних документів, виділяються, при необхідності, зони історичних ареалів населених місць та зони охорони нерухомої історико-культурної й природної спадщини, включаючи меморіальні цвинтарі, заказники та природно-заповідний фонд, округи санітарної охорони курортів (при їх наявності), водоохоронні, санітарно-захисні, шумозахисні, сейсмічні зони, не придатні для будівництва ділянки (оповзні, крутосхили), коридори проходження магістральних ліній і мереж інженерного обладнання та ін.
2. Приміська зона —територія, що забезпечує просторовий та соціально-економічний розвиток міста;. Місто та приміська зона становлять єдиний соціально-господарський і містобудівний організм. розміщення на її території типів землекористування різних об'єктів будівництва, безпосередньо пов'язаних з містом (об'єкти містоутворювального значення включно), відповідно до перспективного розвитку міста і поселень приміської зони; формування розселення у приміській зоні її жителів і котеджного та садового землекористування частини населення міста; створення зеленого поясу (зеленої зони) навколо міст, який має оздоровче значення, з урахуванням його основних обмежувальних функцій як частини всієї системи зелених насаджень міста та його приміської зони; організація позаміських зон короткочасного та тривалого масового відпочинку населення міста та приміської зони; формування системи міжселищних центрів культурно-побутового обслуговування населення, в якій місто — це головний центр зосередження різних установ та закладів; раціональне використання сільськогосподарських земель приміської зони з урахуванням перспектив розвитку всіх розташованих в її межах населених місць і задоволенням їхніх потреб у сільськогосподарській продукції.
3. Адміністративно-ділова зона складається з будівель державних і міських органів влади, будівель судових органів, муніципалітету, префектури, будівель офісів, великих компаній. В адміністративно-діловій зоні можуть розміщуватися науково-дослідні і проектні інститути та фірми, біржі, міністерства, державні департаменти, будівля парламенту, апартаменти і готелі для ділових людей та інші державні установи. Територія адміністративно-ділової зони визначається за нормою 3...5 м*" на одного службовця і повинна бути добре зв"язана із всіма районами міста. У ній розміщуються великі автостоянки, гаражі та інші технічні споруди.У зоні будівель мистецтва і культури розміщуються драматичні, музичні і дитячі театри; концертні зали; бібліотеки з лекційними залами; музеї, картинні галереї і виставочні зали; центри мистецтв і техніки; кінотеатри та конференц-зали; сади і сквери для відпочинку, спеціалізовані магазини, кафе і ресторани.Комплексні центри спілкування за інтересами можна будувати в деяких містах у зоні культури. Такі центри мають складну структуру, вони включають: клуби, кінотеатри, кафе, бібліотеки, конференц-зали, майстерні для технічної роботи, майстерні для художньої роботи, наукові лабораторії, спортивні зали і спортивні майданчики; спеціалізовані школи, наприклад, школу балету, дитячу музичну школу тощо.Торговельно-побутова зона загальноміського центру - універмаги, ринки, великі спеціалізовані магазини, універсами, кафе, ресторани, готелі, перукарні, масажні зали та інші обслуговуючі установи. Ця зона повинна мати добрий зв"язок з автостоянками наземного і підземного транспорту.Зона відпочинку - міський паркабо сквер, пішохідні еспланади спортивні арени, стадіони, універсальні видові зали, казино, атракціони та інші розважальні установи; кафе, бари, ресторани, танцювальні зали, автостоянки. У малих і середніх містах міський центр, міський парк і спортивний комплекс об'єднуються в єдину систему. Для подальшого територіального зростання передбачається резервна зона – вільна озеленена територія для розміщення нових міських функцій у майбутньому. Центр міста 3,5 - 5,0 для найзначніших і значних міст(від площі міста)6,0 - 8,0 для інших груп міст. Ядро центру міста(від площі центру) 30 - 35 для усіх категорій міс Громадські території у ядрі центру (від площі центру) 70 і більшеБ
Білет 7
Білет 8 1. Головними напрямками містобудівної діяльності є: розробка і реалізація містобудівної документації; визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб; розміщення будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших об’єктів, формування ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення; створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури території та населених пунктів; захист життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних і соціально-побутових чинників, небезпечних природних явищ;
2. функціональні зони міста: сельбищну; виробничу (в т.ч. комунально-складську і зовнішнього транспорту), ландшафтно-рекреацйну. раціональне розміщення промисловості й місць розселення; зручне для жителів просторове сполучення сельбищних місць і місць масового відпочинку; формування системи громадських центрів, їх функціональних і структурних одиниць; створення системи магістральних зв'язків між зонами міста; взаємна погодженість загальної структурної побудови міста з архітектурно-просторовою його композицією на основі розкриття й використання природних особливостей ландшафту.
3. Розрізняють такі форми планувальної структури: розчленовані, розосередженні з переважаючим районом і лінійну.
а - компактна: б - розчленована; в – розосереджена
Білет 9 1. Планувальна схема кожного міста визначайся насамперед розрахунковою кількістю населення.До містоутворюючої групи населення належать люди, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, значення яких виходить за межі даного міста.До обслуговуючої групи населення належать люди, які працюють в дитячих та дошкільних установах, школах, установах культури і мистецтва, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, працівники торгівлі, громадського харчування, установах управління та фінансування міста, підприємстві зв'язку, побутового обслуговування і комунального господарства.Несамодіяльна група складається з дітей дошкільного та шкільного віку, пенсіонерів, осіб, зайнятих домашнім господарством, учнів денних відділень вузів, технікумів і професійно-технічних училищ.
Перспективна чисельність населення визначається за формулою:
Н = (А* 100)/(100-(Б+В))
Н - загальна чисельність осіб (тис.)А - чисельність містоутворюючої групи Б - питома вага обслуговуючої групи В - питома вага непрацездатного населення
2. План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об’єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об’єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Білет 10
1.Урбаніза́ція — процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення.За підрахунками спеціалістів економічні втрати від хвороб урбанізації, перш за все шуму, стресу, забруднення, перевищують втрати від страйків.риси суспільної урбанізації: концентрація, інтенсифікація, диференціація і різноманітність міських видів діяльності. поширення і поза центрами урбанізаційних ареалів міського способу життя з особливою структурою спілкування, культурою, системою ціннісних орієнтацій; розвиток великих міських агломерацій, урбанізованих районів, зон внаслідок посилення взаємозв’язків у системах розселення;ускладнення форм і систем урбанізованого розселення, перехід від лінійних – до вузлових, смугових і т.д.; збільшення радіусів розселення в межах агломерацій і урбанізованих районів, пов’язаного з місцями прикладання праці, відпочинку та ін., які викликають територіальний ріст міських систем; відповідно відбувається збільшення площ високоурбанізованих територій за рахунок розширення і появи нових вогнищ урбанізації.
3. Санітарно-захисна зона — територія, розташована між пром. підприємствами і найближчими житловими і громадськими та ін. непромисловими будівлями. Створюється для захисту населення від впливу несприятливих виробничих чинників (пил, гази, шум, вібрації і інш.), величина яких на межі санітарно-захисної зони не повинна перевищувати гігієнічних нормативів, встановлених для населених місць. Ширина санітарно-захисної зони залежить від характеру і потужності виробництва, досконалості технол. процесів, рівня несприятливих чинників, рози вітрів, застосування газо- і пилоочисних пристроїв, наявності протишумових, противібраційних і інших захисних заходів
І клас — 1000м,II клас — 500 м,III клас — 300 м,IV клас — 100 м,V клас — 50 м.
Білет 11 1.
Об'єкти проектування та їх території |
Види проектних робіт - стадії проектування |
1.Єдина система розселення країни — територія України |
Генеральна схема розселення на території України |
2.Регіональна система розселення - території великих економічних районів країни |
Регіональні схеми розселення |
З.Субрегіональні системи розселення -території областей, адміністративних районів або їх груп; агломерації і групові системи населених міст |
Схеми і проекти районного планування |
4.Міста, селища, села, промислові вузли, групи сільськогосподарських підприємств |
Генеральний план (ГП) |
5.Житлові та виробничні комплекси, громадські центри, зони відпочинку і інш. елементи міста |
Проект детального планування (ПДП), проект забудови |
б.Окремі підприємства, будівлі, споруди або їх комплекси |
Проект забудови території, генеральні плани об’єктiв (ГП) |
2. розділяється на такі основні функціональні території, або зони:
Ø сельбищну;
Ø виробничу (в т.ч. комунально-складську і зовнішнього транспорту)
Ø ландшафтно-рекреацйну
До сельбищної зонивходять ділянки житлових будинків, громадських установ, у т.ч. науково-дослідних, проектних, навчальних та інших інститутів, внутрішньосельбищна вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари та інші об’єкти зеленого будівництва й місця загального користування.Сельбищні зони розміщуються у взаємозв’язку з ландшафтом, з навітряної сторни щодо вітрів переважних напрямків, а також вище за течією річок по відношеню до промислових та сільськогосподарських підприємств з технологічними процесами, які є джерелами викидів у навколишнє середовище шкідливих та неприємних за запахом речовин. Територія сельбищної зони повинна розташовуватися на ділянках з ухилом до 10% з напрямком схилів на південний схід, південь, південний захід, бажано біля зелених насаджень та водного простору.У межах сельбищних зон розміщується переважно житлова та громадська забудова, яка повина мати зручний зв'язок з місцями прикладення праці, центром міста та зонами відпочинку.Виробнича зонапризначена для розміщення промислових підприємств і пов’язаних з ними виробничих об’єктів, ут.ч. комунально-складських, санітарно-захисних зон промислових підприємств, споруд зовнішнього транспорту і шляхів сполучення, внутрішньоміської вулично-дорожньої і транспортної мережі.Виробничі зони розміщуються з урахуванням забезпечення зручних транспортних та пішохідних зв’язків із сельбищними зонами. Промислові території повинні розміщуватися з підвітряної сторони, відносно сельбищної території. та мати добрий звязок із залізницею, автомобільними дорогами та водним шляхом, які б забезпечували підвезення сировини та вивезення готової продукції.Комунально-складська зона повинна розміщуватися, як і промислова, з підвітрянного боку по відношенню до сельбищної зони. Склади повинні мати зв'язок із залізницею та транспортний зв'язок з сельбищною зоною.Зона зовнішнього транспорту. призначається для обслуговування пасажирських та вантажних перевезень дальнього міжміського та приміського транспорту.До ландшафтно-рекреаційної зонивходять озеленені й водні простори у межах забудови міста і його зеленої зони, а також інші елементи природного ландшафту. До її складу можуть входити лісопарки, ландшафти, що охороняються, землі сільськогосподарського використання та інші угіддя, позаміські зони масового короткочасного і тривалого відпочинку, та курортні зони.Ландшафтно-рекреаційні зони розміщуються на території природних комплексів міста, тісно повязуються з сельбищними територіями та зеленою зоною приміської зони.В умовах крупного сучасного міста чітка диференціація міських територій за типом функціонального використанна часто викликає труднощі з огляду на тісне переплітання різноманітних функцій.У свою чергу, функціональні території підрозділяються на функціонально-правові райони. Так, соціально-ділова включає адміністративно-діловий, комерційно-діловий, культурно-видовищний, соціально-культурний, виробничо-діловий, історико-комерційний райони. В основі такої класифікації лежить спроба переходу від чисто функціональних ознак використання території до типології територій, що характеризують критерії, які описують досить широкий спектр ознак земельної ділянки, а також фактори управління землекористуванням і забудовою.
3. практиці проектування сучасних населених місць добре зарекомендувала себе так звана ступінчата система обслуговування.Згідно з цією системою обслуговування культурно-побутові заклади залежно від місця їх розташування в місті умовно поділяються на ступені.Зміст ступінчатої системи обслуговування полягає у тому, щоб створити послідовну низку закладів, які обслуговуючи визначений контингент населення, відповідно закріпляли б структурне членування міської території, Організація обслуговування населення за ступінчатою системою і структура території міста залежать від його величини. Адмінстративно-господарські і громадські споруди на території міста розташовують залежно від їх значення; заклади загальноміського значення в основному розташовують у центральній частині міста а заклади районного значення і мікрорайонного значення – у районах, які вони обслуговують. Обєкти мережі установ і підприємств культурно-обслуговування охоплюють: